філософія. 1. Роль філософії в житті людини і суспільства
 Скачать 0.58 Mb.
|
|
74. Специфіка тлумачення поняття «текст» і «контекст» в філософській герменевтиці. Для зрозуміння герменевтичної процедури необхідно розрізняти поняття тексту і. Під текстом у широкому значенні будемо розуміти структуру, що складається з елементів значення, єдності цих елементів та вираження цієї єдності; у вузькому значенні — єдність мовних знаків, що організовані за нормами даної мови і є носіями інформації. Об'єктом дослідження в герменевтиці найчастіше виступає текст. Головною є проблема розуміння, тлумачення, інтерпретації тексту. Основне питання герменевтики має, принаймні, два варіанти формулювання: гносеологічний (яке можливе розуміння?) і онтологічний (як влаштоване те буття, сутність якого полягає в розумінні?). Поняття контекст у герменевтиці не набуває чіткої тематики. Головна проблематика контексту: 1). Проблема розуміння того, хто говорить і того, хто розуміє. 2).Проблема часу і тимчасовості. 3) історія, традиція і досвід герменевтичного досвіду. Герменевтика покликана показати як дані при використанні їх у мові і під час розуміння конкретизуються і перетворюються в смисли. 75. Принцип «герменевтичного кола», «психологічний» і «граматичний» підходи у процесі розуміння і пояснення тексту. Під герменевтичним колом здебільшого мають на увазі характер розуміння у вигляді кола. Після Ф.Шлейєрмахера це – випробуваний принцип тлумачення в герменевтиці. За стрижневий компонент вважається взаємозв’язок цілого і частин: ціле тлумачиться через частини, частини – через ціле. Структура розуміння у вигляді кола очевидна на прикладі окремої деталі Згідно з процедурою розуміння за колом тлумачення передбачає не одне, а кілька прочитань аналізованого тексту. Спочатку сприймається основна думка, а повернення до прочитаних місць дозволяє уточнити, яке значення набуває в тексті те чи інше висловлення і як смисл всього тексту залежить від значення цих висловлень (пор.: [Дильтей 2001:143]). Адекватна інтерпретація можлива тільки за умови руху за колом – від частини до цілого і у зворотному напрямі. Причому частина може сприйматися як ціле, а ціле ставати частиною: наприклад, значення слова або словосполучення прояснюється в контексті висловлення, значення висловлення в тексті або прагматичному контексті, а смисл тексту – на тлі інтертекстуальних зв’язків з іншими текстами в межах творчості, літературного напряму тощо. У вигляді спіралі, що розширюється, будь-яке коло переходить у ширше коло, поки вичерпно не відтвориться увесь „горизонт світу” (Е.Гуссерль), що дозволяє уявити аналізований текст в істинних його пропорціях. Процедура розуміння у вигляді кола має принципове значення для інтерпретації, а герменевтичне коло постає легітимним. Тому й не видається парадоксальною теза М.Гайдеґґера: „Найголовніше – не в тому, щоб вийти за межі кола, а в тому, щоб правильно увійти в нього” Існує два методи розуміння: граматичний і психологічний. Граматичний метод розкриває розуміння, виходячи з "духу мови", як пов'язане і обумовлене цим духом. Психологічне розуміння розкриває розуміння, виходячи з "душі того, хто розмовляє", як його унікальний своєрідний образ мислення і відчуття. Розуміння полягає у проникненні, з одного боку, в "дух мови", а з другого-в "душу автора". Граматичний і психологічний методи нерозривно пов'язані. 76. Розуміння і пояснення як герменевтичні поняття-проблеми З проблемою розуміння пов’язані різні дисципліни – лінгвістика, психоаналіз, історія, соціологія та ін. Питання, пов’язані з розумінням, постають навіть у повсякденному спілкуванні, коли намагаються вияснити наміри мовця за допомогою міміки, жестів або модуляцій голосу. І різного типу вербальні або мімічні рухи, випадкова репліка або прихований погляд засвідчують часто більше, ніж прагне того співрозмовник. Складність того, що вимагається зрозуміти, є різною; і у філологічному аналізі вимагається, безумовно, більше спеціальних знань, ніж у повсякденному спілкуванні. Але якою б не була сфера застосування, чи то біблійна, філософська або філологічна герменевтика, проблема залишається без змін: що і як треба розуміти? Будь-яке розуміння може виявитися водночас непорозумінням У цьому разі виділяються два граничних випадки: або переоцінка, або недооцінка певних фактів. У цьому разі виділяються два граничних випадки: або переоцінка, або недооцінка певних фактів 77. Переклад, тлумачення, інтерпретація і «герменевтичний досвід» Філософія мови спочатку не мала безпосереднього зв'язку з перекладом, а більш займалася екзистенціальним значенням мови для людини. Герменевтика ж як мистецтво тлумачення, пояснення текстів (гр. hermeneuein - пояснювати, трактувати) в античній Греції цілком знаходилася в сакральній сфері «належної» інтерпретації священних текстів. Починаючи Шляєрмахера герменевтика стала розглядатися як загальна теорія мистецтва розуміння і навіть як одна з методологічних основ гуманітарних наук. Шлейєрмахер протиставив, безпрецедентно загостривши увагу на їх важливості, два перекладацькі методи: очужинення та одомашнення. Ця відмінність виявилась надзвичайно впливовою в сучасному перекладознавстві й широко використовується в теоретичних побудовах перекладознавців кінця XX ст. Для Шляєрмахера “справжній перекладач це той, хто бажає звести дійсно разом цих двох цілковито відособлених людей - свого автора і свого читача і, котрий хотів би дати останньому розуміння першого та насолоду від нього настільки точні та повні, наскільки це можливо, без того, щоб запрошувати його покинути сферу рідної мови”. Шляєрмахер по суті наголошує на перекладі як на об'єкті інтерпретації тексту, з одного боку, та на засобі спілкування, тобто “методі зустрічі автора та читача”, з іншого. Таких методів, що впливають на розуміння вітчизняним читачем іномовного автора лише два: ‘або перекладач залишає автора в покої, наскільки це можливо, й наближає читача до нього, або ж він залишає читача в покої, наскільки це можливо, й наближає до нього автора”. Шляєрмахер надає перевагу першому методу, заставляючи читача цільовою мовою здійснювати мандрівку за кордон, бо оскільки асоціативні комплекси відрізняються в залежності від мови та культури, то передача можлива лише за умови застосування «відчужуючого» методу перекладу: перекладач визначається виходячи з єдності форми та змісту джерельного тексту, та в залежності від джерельної мови. Шляєрмахер відстоював використання в перекладі особливої “перекладацької” мови, що неодмінно веде до змін в самій мові. Фрідріх Шляєрмахер був першим дослідником, який шукав загального принципу інтерпретації, що міг би бути застосований не лише до релігійних текстів. Шляєрмахер сформулював те, що відоме як “герменевтичне коло” : частина чогось завжди зрозуміла з точки зору цілого. Наприклад, значення слова визначається реченням, частиною якого воно є, тим не менше, речення може бути зрозуміле лише через слова, які його складають. Розуміння — це безперервне взаємоузгодження цілого й частин. В процесі розуміння, стверджував Шляєрмахер, цього кола не можна уникнути, погляд, що залишився актуальним й у герменевтиці XX ст. Шляєрмахер доводив, що ми здатні пізнати автора минулих часів краще, ніж цей автор міг знати себе, бо можемо розглядати його в ширшому історичному контексті, ніж був доступний досі. Шляєрмахер розрізняє як граматичну герменевтику, що займається мовою й семантикою самого тексту, так і герменевтику технічну, що виходить за межі мови до особистості автора. В його останніх працях наголос поставлено саме на цій технічній, або «провидчій» властивості герменевтичного завдання. Гадамер виходить з того, що мовним є сам людський досвід світу. Сам світ виражає себе в мові. Філософське значення герменевтичного досвіду складається, по Гадамеру, в тому, що в ньому осягається істина, недосяжна для наукового пізнання. Прагнучи розвинути поняття істини, відповіднегерменевтичний досвід (формами якого є досвід філософії, досвід мистецтва і досвід історії), Гадамер звертається до поняття гри. 78. Герменевтика св. Августина: алегоричний смисл і причини, які породжують необхідність герменевтики. . Істотний внесок у становлення "донаукової " герменевтики був внесений Августином і Єронімом. В дусі філософії неоплатонізму Августин надає більшого значення духовного рівня змісту тексту, ніж літеральному. Це відповідало його світосприйняттям - Августин сприймав світ точно ясне дзеркало, в якому наша думка бачить у всьому відображення Бога, подібно до того, як слова тексту відображають їх автора. Говорячи про герменевтики Августина, нам слід враховувати, що згідно з його філософської концепції, якої він збагнув Гадамера, пізнання умопосяжного світу здійснюється головним чином за допомогою мови, тобто пізнання істини передбачає розгортання герменевтичних процесів. Августин серйозно працював над такими герменевтичними проблемами, як інтерпретації символів, у тому числі тих з них, які повторюються в рамках єдиного дискурсу, але в різних контекстах, доводячи, що їх значення буде контекстно-вмотивованим. |