туризм. 1. Туризм як сфера господарської діяльності у статті 1 Закону України Про туризм

• Название: 1. Туризм як сфера господарської діяльності у статті 1 Закону України Про туризм
• Анкор: туризм.doc
• Дата: 09.06.2018
• Размер: 397 Kb.
• Имя файла: туризм.doc
• Тип: Документы; #20136
• страница: 6 из 8

41. Види туризму, що підлягають ліцензування в Укр. та їх хар-ка

Туристична діяльність в Україні підлягає обов'язковому державному ліцензуванню.

При ліцензуванні в туристичній діяльності слід керуватися статтею 17 Закону України "Про туризм" з метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.
Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності.
Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
— іноземний туризм — організація приймання та обслуговування іноземних туристів в Україні;
— внутрішній туризм — організація приймання та обслуговування вітчизняних туристів в Україні;
— зарубіжний туризм — організація туристичних поїздок за межі України;
— екскурсійна діяльність;
— організація масового і спортивно-оздоровчого туризму (піші походи, альпінізм);

• 
  організація літніх таборів.
  

Щоб одержати ліцензію, у відповідні органи подають документи відповідно до Закону про ліцензування.
Згідно зі статтею 10 Закону про ліцензування, суб'єкт господарювання, що має намір здійснювати визначений вид ліцензованої господарської діяльності, особисто або через уповноважений ним Орган чи особу звертається у відповідний орган ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
42. Критерії розподілу туризму за видами і формами

На сьогоднішній день існує багато підходів щодо класифікації туризму. Це пояснюється неоднозначністю поняття туризм. Згідно до Закону України "Про туризм" туризм класифікується за організаційними формами та видами.

Так, в залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм-подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.
Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Як і у міжнародному туризмі, мета та категорія учасників можуть бути різноманітними.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму:
- дитячий;
- молодіжний;
- сімейний;
- для осіб похилого віку;
- для інвалідів.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на такі види:

- спортивний(має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод)
- пізнавальний (екскурсійний)( проводиться з метою розширення знань та уявлень щодо тих чи інших об'єктів, пам'яток соціального та природного змісту.)

-діловий(передбачає здійснення турів, в процесі яких вирішуються комерційні справи: подорожі на конференції, симпозіуми, виставки тощо.)
- любительський (мисливський, рибальський)

-релігійний(це здійснення подорожі віруючими по святих місцях.)
- рекреаційний(це відновлення фізичних й психічних сил людини засобами туризму. Це туризм активного відпочинку й оздоровлень, тому його часто називають оздоровчим.)
- реабілітаційний(має цільову функцію - лікування визначених захворювань засобами туризму.)
- професійно-прикладний(має за мету удосконалення професійних знань, умінь, навичок засобами туризму.)
- учбовий(це здійснення подорожі з метою отримання певних знань.)
- краєзнавчий;

-пригодницький;
- експедиційний;
- комерційний;
- комбінований;
- культурно-освітній;
- лікувально-оздоровчий(Лікувально-оздоровча мета здійснюється в процесі рекреаційного, реабілітаційного та зеленого туризму)
- екологічний (зелений), тощо.

Велика різноманітність видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп, за якими зручно його класифікувати:

- за характером туристичного маршруту існують такі види туризму: рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;
-залежно від засобів пересування: пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, водний, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;
-за місцем проведення подорожі розрізняють туризм внутрішній (національний) та зовнішній (міжнародний);
- за діяльністю - туризм з активними (веслові судна, плоти, катамарани, велосипеди та інші) і пасивними (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах, яхтах, тощо) засобами пересування;
- за способом організації подорожі (організований і неорганізований, плановий та самодіяльний);
- за туристичною програмою (традиційний, екзотичний та екологічний);
- за сезонністю (літній, зимовий та міжсезонний туризм);
- за рівнем доступності й соціальної значимості в житті суспільства туризм ділиться на соціальний, що має масовий характер у зв'язку з його доступністю широким колам населення, й елітарний, доступний з тих або інших причин (за ціною, за фізичним навантаженням тощо) обмеженому контингенту.

Різні форми туризму мають характерні ознаки. До таких ознак відносяться: рівень доступності й соціальної значимості туризму, місце занять туризмом, організаційні основи туризму, туристична програма, фізичне навантаження на туристичному маршруті, сезонність туристичних маршрутів, склад учасників.
43. Туристична політика та її види

Туристична політика є одним із видів соціально–економічної політики держави. Туристична політика держави – це  діяльність держави з розвитку туристичної індустрії та суб'єктів туристичного ринку, вдосконалення форм туристичного обслуговування громадян і закріплення на їх основі свого політичного, економічного  та соціального потенціалу.

Туристична політика є системою методів, впливів і заходів соціально-економічного, правового, зовнішньополітичного, культурного та іншого характеру, яка здійснюється парламентами, урядами, державними приватними організаціями, які відповідають за туристичну діяльність з метою регулювання та координації туристичної галузі, створення умов для розвитку туризму.

У залежності від рівня, на якому вона визначається і реалізується, розрізняють: державну туристичну політику, регіональну туристичну політику і туристичну політику окремих підприємств, які займаються туризмом.

Державна туристична політика являє собою своєрідний спектр загальної політики держави.

Держава сприяє розвитку туристичної діяльності i створює сприятливі умови для її функціонування. При цьому основними цілями державного регулювання туристичної діяльності є:

• 
  забезпечення прав громадян на відпочинок, свободу пересування тощо;
  
• 
  створення умов для діяльності, спрямованої на виховання, навчання й оздоровлення туристів;
  
• 
  розвиток туристичної індустрії, створення нових робочих місць, збільшення доходів держави;
  
• 
  збереження об'єктів туристичного показу, раціональне використання природного та культурного потенціалу країни, туристичних pecypсiв.
  

Державне регулювання туристичної діяльності здійснюється через:

• 
  створення нормативно-правової бази, спрямованої на упорядкування  та вдосконалення відносин у галузі туристичної індустрії;
  
• 
  гармонізацію української нормативно-правової бази туризму з міжнародним правом;
  
• 
  сприяння в просуванні турпродукту на внутрішньому та світовому туристичних ринках;
  
• 
  ліцензування, стандартизацію в туристичній індустрії, сертифікацію тури­стичного продукту;
  
• 
  встановлення правил в'їзду, виїзду та перебування на території України;
  
• 
  прямі бюджетні асигнування на розробку та реалізацію державних цільових програм розвитку туризму;
  
• 
  захист прав та інтересів туристів, забезпечення їх безпеки;
  
• 
  сприяння кадровому забезпеченню туристичної діяльності, розвиток наукових досліджень у галузі туристичної індустрії
  

Основними напрямками державної політики України в галузі туризму є:

• 
  залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико–культурною  спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
  
• 
  забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму, як високорентабельної галузі економіки України, або створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
  
• 
  створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного митного, прикордонного та інших видів контролю;
  
• 
  створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;
  
• 
  запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів і малозабезпечених верств населення;
  
• 
  заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії;
  
• 
  встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
  
• 
  визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
  
• 
  створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
  
• 
  забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів і майна;
  
• 
  підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статуту окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
  
• 
  організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовка та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
  
• 
  розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двох- і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.
  

44. Види турів залежно від змісту програм обслуговування
45. Законодавча база провадження туристичної діяльності в Україні

Специфіка туристичного бізнесу полягає в комплектації турпродукту з різних видів сервісу - транспорту, харчування, розміщення, консульських служб і т. п. Звідси велика кількість правових і нормативних документів, що регулюють туристичну діяльність.

Основні документи нормативно-правової бази туризму:
1. Конституція України.
2. Цивільний кодекс України.
3. Господарський кодекс України.
4. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ.
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХП.
6. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 р. №3929-ХП.
7. Закон України "Про туризм" від 15.09. 1995 р. № 324/95-ВР.
8. Закон України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06. 2000 р. № 1775-ІП.
9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" від 29.12. 1995 р. № 1074.
10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Програму розвитку туризму до 2005 року" від 28.06. 1997р. № 702.
11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14.11. 2000 р. № 1698.
12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про строки дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11. 2000 р. № 1755.
13. Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму (ліцензійних умовах), і контролі за їх дотриманням / Затверджена наказом Ліцензійної палати України і державного комітету України з туризму від 12.01.1999 р. № 5/1.
14. Методичні рекомендації з організації поїздок вітчизняних туристів за кордон / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 16.04.1996 р. № 96/8.
15. Програма забезпечення захисту і безпеки туристів / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 08.10.1996 р. № 96/5.
16. "Про затвердження Правил користування готелями і надання готельних послуг в Україні" / Наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству України і Державного комітету України з туризму від 10.09.1996 р. № 77/44.
17. Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №37.
18. Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №37.

46. Види маршрутів за побудовою

Туристский маршрут – це попередньо намічений шлях туристського походу (екскурсії, подорожі), характеризується певним порядком переміщення туристів за географічними точкам. Вихідною і кінцевої точками маршруту служать пункти початку і закінчення подорожі. Початок маршруту – місце надання туристові першої туристської послуги, обумовленої у договорі. Кінець маршруту – місце надання останньої туристської послуги.

За побудовою туристичні маршрути поділяються на:

- лінійні – початок і закінчення шляху надходження викликають різні пункти;

- радіальні – передбачено відвідання одного пункту на трасі й забезпечити повернення в вихідну точку з такого самого шляху;

- кільцеві – з збігом точок початку й кінця маршруту і відвіданням кількох пунктів на маршруті;

- комбіновані – які включають елементи описаних вище маршрутів у різних варіаціях.

Вибір схеми маршруту залежить від транспортної системи: конфігурації транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня розвитку окремих видів транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту.




47. Визначення поняття «тур» та ознаки класифікації турів

Основним продуктом споживання ринку туристичних послуг є тур.

Тур - це комплекс туристичних благ, послуг та товарів, представлений у вигляді програми, складеної з урахуванням індивідуальних побажань, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.

Тури поділяються на види відповідно до мети подорожі та форми щодо організаційних заходів, класифікуються за кількістю учасників, сезоном та терміном перебування.

Є загальноприйнята класифікація турів, тобто їх поділ на види за такими ознаками:

1) мотивацією: курортно-лікувальні; рекреаційні; культурно-пізнавальні; спортивні; ділові; конгресні; релігійні; етнічні;

2) організаційними засобами: пекідж-тур (комплексний); інклюзив-тур (індивідуальний);

3) формою організації: організовані; самодіяльні подорожі;

4) кількістю учасників: групові; індивідуальні;

5) сезонністю: цілорічні; сезонні;

6) тривалістю подорожі: уїкендові (1-2 доби); короткотермінові (тиждень); середньотермінові (2-3 тижні); довготермінові (круїзні - майже півроку, рік);

7) класом обслуговування: VIP-тури; люкс-апартамент; перший клас; туристичний; кемпінг;

8) сукупністю послуг: ліжко-сніданок (В&В, Bed -f Break-fcst); напівпансіон; повний пансіон; усе включено (all inclusive); усе включено плюс;

9) схемою маршруту: лінійні; кільцеві; радіальні; комбіновані;

10) засобами пересування: транспортні; пішохідні;

11) видами транспорту: наземні (автомобільні, автобусні, залізничні); водні (річкові, морські, океанські); повітряні (авіаційні, на повітряній кулі); космічні;

12) масштабом: міжнародні; внутрішні.

До кожного туру в обов'язковому порядку належать такі складові: маршрут, програма, комплекс послуг.
48. Політична функція туризму

Під функцією туризму розуміють очікувані і реальнівигоди та переваги для учасників туристичного руху, а такожмешканців відвідуваних ними територій.

До головних функцій туризму відноситься:

а)         функція відпочинку

б)         оздоровча функція

в)         виховна функція

г)         економічна функція

д)         навчальна функція

е)         функція охорони природи

є) політична функція

ж)        містоформуюча функція

з)         етнічна функція.

Політична функція туризму проявліється в тому, що він став формою «народної дипломатії». Засобами туризму здійснюється активнее спілкування зі світом. Суспільство стає відкритішим, вільніше інтегрується у світову співдружність. Туризм – це активна форма людського спілкування, що допомагає взаємопізнанню націй, розвитку взаєморозуміння та встановленню культурно-економічних зв'язків між народами. Міжнародні туристичні зв'язки є однією із форм міжнародних відносин, що активно впливає на політику держав світу.

Політична функція полягає у сприянні налагодження контактів міжкраїнами та різними народами через галузі рекреаційної індустрії, туризм,спортивний туризм, екскурсії по історичних місцях і архітектурних пам’ятниках а також садово-паркових центрах.