туризм. 1. Туризм як сфера господарської діяльності у статті 1 Закону України Про туризм
 Скачать 397 Kb.
|
|
1.Туризм як сфера господарської діяльності У статті 1 Закону України „Про туризм” № 324/95-ВР від 15.05.1995 зазначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. Конкретними формами прояву туристичної діяльності вважають: Стратегічну туристичну діяльність, яка полягає в підготовці цільових документів; зборі інформації; поясненні процесів і ситуацій; формуванні щорічних планів дій; моніторингу результатів діяльності. Турагенстську діяльність, яка здійснюється юридичними особами і індивідуальними підприємцями на відповідних засадах (ліцензування) як діяльність з просування і реалізації туристичного продукту. Туроператорську діяльність, яка передбачає діяльність, на основі ліцензії, юридичних або фізичних осіб з формування, просування і реалізації туристичного продукту Експедиційну діяльність, яка охоплює будь-які експедиційні дослідження, що здійснюються (самостійно або паралельно з іншою діяльністю, в тому числі з туризмом) з метою вирішення фундаментальних або прикладних завдань. Реалізацію туристичної діяльності в широкому контексті гоподарювання здійснюють різні підприємства. Туризм і є господарською діяльність. 2.Визначення та види туристичних ресурсів та їх характеристика Туристичні ресурси — специфічні властивості природного середовища, а також їх поєднання, прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, які є предметами зацікавлення туристів, стимулюють їх до подорожі, здатні задовольнити їхні потреби у відновленні та розвитку фізичних, емоційних та інтелектуальних сил. 1. Природні туристичні ресурси, що визначаються як "потенційний туристичний капітал", до них належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна визначити як природно-кліматичні. Особливістю природних ресурсів є те, що вони не відновлюються в міру споживання чи відновлюються десятиліттями або навіть сторіччями, як, наприклад, ліси. 2. Туристичні ресурси, створені працею людини, тобто архітектурні споруди, пам'ятники, твори мистецтва тощо. Це об'єкти показу чи екскурсій. 3. Додаткові туристичні ресурси, створені працею людини для надання послуг — інфраструктура району, всі підприємства, призначені для прийому та обслуговування туристів. Такі ресурси можна назвати ще економічними зручностями подорожі, вони слугують підставою для оцінювання розвиненості сфери послуг для прийому й обслуговування туристів. за характером використання туристичні ресурси можна поділити на безпосередні та непрямі. Безпосередні ресурси — це природні та історико-культурні ресурси, які використовуються самими туристами. Непрямі ресурси — це соціально-економічні ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні), які залучаються для освоєння і використання безпосередніх туристичних ресурсів. 3.Державна політика та державне регулювання в галузі туризму Основними напрямами державної політики в галузі туризму є: - залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення та забезпечення прав громадян на відпочинок; - забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; - створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; захист прав та інтересів держави в галузі туризму; - створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю; створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні; - запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; - заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії; - встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; - впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; - визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму; Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом: ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;- визначення основ безпеки туризму; організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;тощоРегулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Державним агентством з туризму і курортів місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції. До основних законодавчих актів відносяться: Конституція України, Цивільний і Господарський кодекси, Закон України "Про внесення змін до закону України "Про туризм", Закон України «Про курорти», Укази Президента України «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму», «Про підтримку розвитку туризму в Україні», Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. 4.Поняття терміну «турист» та характеристика різних типів туристів Турист — це тимчасовий відвідувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання щонайменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці тимчасового перебування. виділяють чотири типи туристів.: -осідлий тип- характеризується невеликим або середнім сімейним прибутком. Виходячи з фінансових можливостей, вибирає найдешевші тури з мінімальною кількістю екскурсій. Молодь і люди похилого віку віддають перевагу відпочинку на морі з мінімальною кількістю переїздів, радіальним екскурсіям з поверненням у готель. До цієї групи належать і шопінг-тури. Задовольняються тижневими (або менше) туристськими маршрутами. - осіло-мобільний тип - туристи, які люблять поєднувати відпочинок з відкриттям або пізнанням чогось нового. Як правило, це представники середньої вікової групи з вищою освітою. Активно займаються спортом, люблять екскурсії, не дуже вибагливі до комфорту. Схильні до багатоденних (8-15 днів) маршрутів. - мобільний тип - обирають тури з насиченою програмою і великою кількістю об'єктів відвідування, міст, національних парків. Нечутливі до значної кількості переїздів. Мають схильність до пригодницьких турів, турів через всю країну, до екотуризму тощо. Витримують тривалі тури (до трьох тижнів і більше). - кочовий тип - індивідуальні або самодіяльні туристи, мисливці, любителі сафарі, готові й здатні подорожувати самостійно. Туристів класифікують також, виходячи із способу їхнього життя і, відповідно, фінансового забезпечення: - пересічні громадяни з невеликим або середнім прибутком; - громадяни з достатком, переважно дрібні підприємці; - заможні керівники процвітаючих підприємств; - "білі комірці", працівники державного апарату тощо 5.Поняття туристичної послуги, її соціально-економічна характеристика Туристична послуга-послуга суб` єктів тур.дяльності щодо розміщення,харчування,інформ.-рекламного та транспортного обслуговування та послуги закладів розваг,культури,спорту. Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві особливі риси - невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист); - нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання; - неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання. 6.Принципи туристичного районування в світі.Основні туристичні регіони Придатними для туризму вважають такі регіони: Європа; Америка; Східна Азія та Тихоокеанський регіон; Південна Азія;Африка; Близький Схід. Серед країн, які найбільше приваблюють туристів, варто відзначити такі: Франція- середземноморські узбережжя (Лазурове узбережжя), історико-архітектурні пам'ятки. Іспанія. Популярними районами серед туристів є Канарські острови, райони Коста-Брава, пляжі Коста-Дорада, Коста дель Соль, острів Мальорка та давньоісторичні міста. Італія. Основними туристичними центрами є Рим, Неаполь та Флоренція Велика Британія популярна незайманою природою, історичними містами та музеями, а південь її славиться піщаними пляжами. УСкандинавських країнахособливо поширений гірськолижний туризм. Серед інших країн, які приваблюють значну кількість туристів, варто відзначити Німеччину, Угорщину, Грецію, Чехію, Австрію, Швейцарію, які мають не лише відповідну інфраструктуру, а й дуже давні традиції приймання значних потоків відпочивальників і туристів. В Америці туристів найбільше приваблюють острівні країни Карибського моря, Мексика, деякі райони США та Канади. Рекреаційними районами світового значення стали Флорида (Майямі) та Каліфорнія. Східна Азія та Тихоокеанський регіон. Загалом в Азії є значні рекреаційні ресурси. Таїланд збільшив прийом туристів, хоча грошові надходження загалом від галузі знизилися. Стабільно розвивається туристична галузь Китаю. Південна Азія також досить приваблива мандрівників. Серед країн, які значно поліпшили свої показники, варто відзначити Іран, Шрі-Ланку та Індію. Близький Схід. На Близькому Сході найактивніше на світовому ринку діяли Єгипет, Ліван, Бахрейн, Йорданія. 7. Складові туристичного продукту та їх характеристика Туристичний продукт - це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі. Туристичний продукт включає: тур, додаткові туристично-екскурсійні послуги, товари. Тур — первинна одиниця туристичного продукту — продукт роботи туристичного підприємства на певному маршруті в конкретні строки, який продається клієнту як єдине ціле. Закон України "Про туризм" дає наступне визначення: "Тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)". Складовими туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які клієнт просить включити в обов'язкову програму і сплачує за них заздалегідь. Розрізняють два основних види туру:- пекидж-тур - комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги.- інклюзив-тур - окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування (на вибір) Додаткові туристично-екскурсійні послуги—послуги, які не передбачено ваучером, або путівкою, які доводяться до споживача в режимі його вільного вибору. Додаткові послуги не входять в основну вартість путівки. До них відносяться: прокат, телефон, побутове обслуговування, пошта, обмін валюти, додаткове харчування, громадський транспорт, зберігання речей, розваги, резервування місць, комерційне телебачення, відео, придбання квитків, користування міні-баром тощо. Такі послуги купуються туристами за додаткову плату. Товари — специфічна матеріальна частина туристського продукту, яка включає карти міст, листівки, буклети, сувеніри, туристське спорядження тощо, і неспецифічна частина туристичного продукту, яка включає велику кількість товарів, які є дефіцитними або більш дорогими в місцях постійного проживання туристів. 8.Організаційні вимоги щодо провадження діяльності у сфері туризму (ліцензійні вимоги) Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про туризм”, “Про захист прав споживачів”, постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 “Про затвердження переліку органів ліцензування”, постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”. Туроператор і турагент повинні дотримуватися таких організаційних вимог: Провадити діяльність у галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності відповідної ліцензії .Надавати туристичні послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку. Залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають кваліфікаційним вимогам, що визначені цими Ліцензійними умовами, а у випадках, визначених чинним законодавством України, мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу.Надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором про туристичне обслуговування. Виконувати вимоги чинного законодавства України щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля. Документи, пов`язані з провадженням туристичної діяльності, повинні зберігатися у туроператора і турагента відповідно до вимог чинного законодавства України.. Туроператор і турагент повинні вести облікову та іншу, визначену чинним законодавством України, документацію та звітність. Відшкодовувати в установленому чинним законодавством України порядку збитки, завдані туристам, іншим особам та довкіллю. Укладати з туристом договір про туристичне обслуговування в письмовій (електронній) формі відповідно до вимог чинного законодавства України. Повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі зміни найменування ліцензіата (якщо зміна найменування не пов`язана з реорганізацією) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності ліцензіат протягом десяти робочих днів після перереєстрації в органі державної реєстрації повинен подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії 9.Функції та значення туризму в суспільстві Головною соціальною функцією туризму є оздоровча, або рекреаційна.Суть її в тому, щоб відновлювати сили й внутрішні ресурси людини, витрачені під час праці та виконання повсякденних побутових обов’язків. При чому оздоровчий ефект поділяється на лікувальний і профілактичний. Відпочинок при цьому має активний характер, включає різноманітні розваги, які допомагають змінити вид діяльності, оточення, познайомитися з іншими людьми, новою культурою, традиціями, звичаями, пізнати невідомі природні особливості і явища. Соціокультурна функція туризму впливає на суспільне життя країни, яка приймає туристів. Інтерес туристів до історії та культури країни викликає в її громадян зосередити увагу на власних історичних традиціях, досягненнях національної культури, почуття гордості за свою країну. Туризм сприяє культурному обміну між різними народами, релігіями та культурами. Економічна функція Окрім функцій соціального характеру, туризм має велике значення у вирішенні економічних проблем суспільства. Туризм впливає на економіку є джерелом доходу для місцевого населення туристських центрів, стимулює розвиток підприємств, сприяють припливу до країни іноземної валюти, Політична функція туризму проявліється в тому, що він став формою «народної дипломатії». Засобами туризму здійснюється активнее спілкування зі світом. Суспільство стає відкритішим, вільніше інтегрується у світову співдружність. Близькою до соціокультурної є освітньо-виховна функція туризму, яка дозволяє розглядати його як форму розумового та фізичного виховання. Туризм сприяє всебічному розвитку особистості, формуванню почуття патріотизму. Екологічна У багатьох країнах під масовим напливом відвідувачів поступово руйнуються цінні історичні пам'ятки Туризм призводить до забруднення довкілля, вилучення цінних земель під об'єкти інфраструктури, витоптування рослинності, грунтової ерозії, скорочення чисельності флори і фауни. 10.Основні вимоги щодо організації туроперейтингової діяльності. |