туризм. 1. Туризм як сфера господарської діяльності у статті 1 Закону України Про туризм
 Скачать 397 Kb.
|
|
19. Класифікація туристичного обслуговування Поняття „туристичне обслуговування” як процес надання послуг туризму є дуже широким. Воно включає: а) процес надання усього спектру послуг туристу, від початку до кінця туристичного обслуговування, тобто весь перебіг туристичного обслуговування; б) процес надання послуг туристу окремим постачальником послуг (турфірмою, готелем, рестораном тощо); в) процес надання окремим постачальником послуг певної однієї послуги туристу зі всього спектру послуг, наданих цим постачальником цьому туристу. Наприклад, процес надання побутового обслуговування туристу у готелі. Туристичне обслуговування – це процес надання послуг споживачам (туристам) відповідно до програми перебування замовленого комплексу (пакету) послуг (туру). У світовій тур. практиці використовуються класи обслуговування, які позначають його якість та ґрунтуються на визначенні якості розміщення. Стандартно прийнятими класами обслуговування є: - Клас VIP – розміщ. в номері типу «багатокімнатний апартамент», у готелях вищих категорій (4-5*)
20. Визначення тур. інфраструктури, визнач. її складових. Туристична інфраструктура – це сукупність туристичних підприємств і організацій, об’єктів і споруд, транспортних мереж і комунікацій, які забезпечують туристичну діяльність; Складові туристичної інфраструктури: матеріально-технічна база туризму (об’єкти розміщення, харчування, культури, обслуговування туристів тощо) та об’єкти загальногосподарського призначення (шляхи, системи водопостачання та каналізації, електричні мережі, зв’язок тощо); Інфраструктура туризму є невід'ємною частиною індустрії туризму, у складі якої виділено два елементи. Перший елемент - індустрія гостинності, куди слід віднести підприємства, що надають послуги з розміщення та харчування. Другий елемент індустрії туризму є інфраструктурної складової, яка являє собою трирівневу систему. Перший рівень інфраструктури туризму представлений виробничої інфраструктурою - комплексом діючих споруд, будівель, транспортних мереж, систем, безпосередньо не відносяться до виробництва турпродукту (на відміну від структур двох наступних рівнів), але необхідних для надання туристських послуг, - транспорт, зв'язок, енергетика, комунальне господарство, фінанси, страхування, безпеку. Другий і третій рівні туристської інфраструктури формують підприємства та організації, які безпосередньо беруть участь в туристській діяльності та формуванні турпродукту. До другого рівня відносяться ті структури, які можуть існувати і без туристів, але діяльність яких розширюється при знаходженні в місцях перебування туристів. Це підприємства з прокату автомобілів, таксопарки; кафе та ресторани; спортклуби, музеї, театри і кінотеатри, виставкові зали, цирки, зоопарки, казино і т.д. 21. Основні умови щодо отримання ліцензії на здійснення туристичної діяльності суб’єктами господарювання України. Згідно з оновленим законодавством, ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності: організація іноземного туризму; організація внутрішнього туризму; організація зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність. Відповідно до ст.17 ЗУ «Про туризм» здійснюється ліцензування туроператорської діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність. Для отримання ліцензії на туроператорську діяльність подаються такі документи: 1. Заява про видачу ліцензії на бланку встановленої форми Особливості заповнення заяви: — заява заповнюється на комп’ютері українською мовою (рукописна заява не приймається); — підписується керівником суб'єкта господарювання, завіряється печаткою. — в заяві вказується повне найменування суб`єкта господарювання згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; — всі адреси в заяві вказуються в повному обсязі: індекс, область, місто/сел., район міста, вулиця, будинок, приміщення); — в розділі – місцезнаходження філій/інших відокремлених підрозділів вказується адреса офісного приміщення (або адреса філії; відокремленого підрозділу) де буде здійснюватись діяльність; — Код території суб’єкта господарювання (КОАТУУ) - перші 5 цифр в Місцезнаходженні за КОАТУУ (знаходиться в довідці з ЄДРПОУ, в цьому ж документі знаходиться код організаційно-правової форми за КОПФГ). 2. До заяви додаються такі документи: - нотаріально засвідчена копія довідки з банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності суб’єкта господарювання; - копія договору із страховою компанією про обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку) туристів, що здійснюють туристичні подорожі; - відомості за підписом заявника - суб’єкта господарювання про наявність власного або орендованого службового приміщення (офісу) Органу ліцензування заборонено вимагати інші документи, не передбачені законодавством України. Орган ліцензування повинен прийняти рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі в термін не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензій та документів, доданих до заяви. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі направляється заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочих дні з дня надходження документу, який підтверджує оплату за видачу ліцензії. Плата за ліцензію здійснюється після того, як прийнято рішення про видачу ліцензії – 1 мінімальна заробітна плата на момент прийняття рішення про видачу ліцензії (відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» - з 1 грудня 2012 - 1134 гривні, з 1 січня 2013 - 1147 гривень, з 1 грудня 2013– 1218 гривень); плата за видачу кожної копії ліцензії (для підрозділів, філій, офісних приміщень)- 1 неоподаткований мінімум доходів громадян (=17 гривень). 22. Види турів за складом груп подорожуючих За складом учасників туризм ділиться на індивідуальний і груповий. При цьому в залежності від категорії осіб туризм може бути: шкільний, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку. Груповим туром вважається поїздка кількох людей за єдиними маршрутом, програмою, термінами і набором послуг. Не існує твердих норм кількісного складу учасників групового туру. Мінімальною нормою звичайно вважається 10 чоловік. Щодо максимальної кількості учасників групових турів немає певних обмежень. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом. Індивідуальні поїздки надають споживачу більше незалежності і самостійності, але вони дорожчі і тому малодоступні масовому туристу. 23. Поняття «туроператор» та основні види туроператорів Туроператор — юридична або фізична особа, яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню туристичний продукт, просуванню та реалізації. Туроператорами називають: - туристичні організації (підприємства), які мають власні або орендовані засоби туристичного обслуговування і пропонують своїм клієнтам комплекс послуг; - оптових посередників між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін. Основні завдання туроператора — створення туру, підкріпленого програмою обслуговування. Програма обслуговування — план заходів, спрямованих на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і вид туру. Туроператор виконує головну роль у туризмі, тому що саме він розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує рекламно-інформаційні видання по своїх турах, розраховує ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації. За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг:
За місцем діяльності:
За видом діяльності:
24. Специфічні особливості тур. послуги як товар Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг. Туристичним послугам властиві особливі риси: - невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист); - нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання; - неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції. У структурі туристичних послуг розрізняють основні і додаткові послуги. Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають: - послуги по організації перевезення;- розміщення;- харчування туристів. До додаткових послуг відносяться: - послуги по організації екскурсій;- послуги по страхуванню туристів;- послуги гідів-перекладачів;- обмін валюти тощо. Крім нематеріальних послуг, туристу можуть бути надані специфічні товари чи матеріальні послуги, зокрема, плани міст, карти метро, сувеніри, туристичне спорядження і т. п. 25. Проблеми розвитку туризму на сучасному етапі Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери і в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності. У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері. Оцінити нинішній стан розвитку вітчизняного туристичного ринку доволі складно. З одного боку, збільшується його ємність: за даними статистики, кількість туристичних компаній і туристів постійно зростає. З іншого боку, майже немає якісних зрушень, які свідчать про освоєння нових технологій роботи й реалізації системних заходів для підвищення якості обслуговування. Плюс до усього – практично цілковита неувага держави до проблем туризму. Основні проблеми - підвищення цін, візова вакханалія деяких консульств так званих цивілізованих країн, брак кваліфікованих кадрів, недостатнє фінансування програм просування національного туристичного продукту, неефективність механізму гарантування безпеки туристів. А ще – інфляція. Темп зростання цін на туристичні продукти в півтора разу перевищує середній в економіці показник. У деяких областях туризм фактично „розкиданий” по різних підрозділах. За стратегію розвитку туризму відповідає одне управління, за готелі – друге, за якість послуг і безпеку туристів – третє. Серед інших актуальних проблем вітчизняної туристичної галузі – складність ведення бізнесу. Внутрішній туризм, за загальним визнанням спеціалістів, потерпає через надмірну конкуренцію. Її загострює присутність на ринку турфірм із інших країн, у тому числі Росії, Білорусі, Туреччини, Єгипту, Чехії. Фірми з іноземним капіталом мають підтримку від урядів своїх країн, а деякі отримують пряме підживлення з бюджету. В Україні ж це не практикується. Потерпає вітчизняний туризм і від браку позитивної інформації. Наприклад, російські засоби масової інформації у своїх передачах, випусках новин нерідко використовують про нашу країну сюжети негативного плану. Певні проблеми виникають, як вже зазначалося, і у важливій частині туристичної справи – у готельному господарстві. На сьогодні в світі діє більш як 30 систем класифікації готелів. Що стосується України, то тут нараховується більше, ніж 1,2 тис. готелів та інших місць для короткочасного проживання громадян. Згідно сертифікації, яку провела Державна служба туризму і курортів, за даними на 1 січня 2007 року, в країні працювало 5 п’ятизіркових готелів, 31 – чотиризіркових, 76 – тризіркових, 43 – двозіркових і 42 однозіркових. Інші 926 підприємств (що брали участь у сертифікації) мають лише сертифікат на відповідність правилам безпеки. Насправді українські „зірки” досить умовні. 26. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні та її окремих регіонах Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери і в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрям розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені. Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природний та історико-культурний потенціал нашої держави. Туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності. У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері. За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, надходження від туризму до бюджетів усіх рівнів можуть становити стільки ж, скільки отримують нині країни, сумірні з Україною за туристично-рекреаційним потенціалом, – щонайменше 10 млрд. доларів. Окрім припливу коштів, туризм вирішує й чимало інших актуальних завдань: забезпечує виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП. Оцінити нинішній стан розвитку вітчизняного туристичного ринку доволі складно. З одного боку, збільшується його ємність: за даними статистики, кількість туристичних компаній і туристів постійно зростає. З іншого боку, майже немає якісних зрушень, які свідчать про освоєння нових технологій роботи й реалізації системних заходів для підвищення якості обслуговування. Плюс до усього – практично цілковита неувага держави до проблем туризму. Основні проблеми - підвищення цін, візова вакханалія деяких консульств так званих цивілізованих країн, брак кваліфікованих кадрів, недостатнє фінансування програм просування національного туристичного продукту, неефективність механізму гарантування безпеки туристів. А ще – інфляція. Темп зростання цін на туристичні продукти в півтора разу перевищує середній в економіці показник. Останні роки були досить сприятливим для розвитку вітчизняного туристичного ринку. У міжнародному сегменті найпомітніше зростали турпотоки із сусідніх країн – Молдови, Білорусі, Польщі, Румунії та Угорщини. Правда, кількість організованих туристів при цьому зменшилася на 15%. Туристичний потік із країн ЄС зріс в основному за рахунок збільшення кількості тих, хто приїхав із Естонії, Латвії, Великобританії, Італії. У виїзному сегменті спостерігається помітне збільшення організованого туризму. Однак основний сегмент бізнесу – внутрішній туризм: він займає три чверті ринку. При цьому фахівці вважають, що внутрішній туризм – не тільки наймасовіший, а й найскладніший. Так, побільшало пристойних місць розміщення, котрі пропонують свої послуги за розумними цінами, значно зросла популярність турів вихідного дня й одноденних турів. Основними пріоритетами інноваційної модернізації курортно-рекреаційного потенціалу України мають стати розвиток матеріально-технічної бази, створення умов для залучення іноземних і вітчизняних інвестиційних та кредитних коштів на реалізацію інноваційних проектів, а також перехід до застосування міжнародних (інноваційних по суті) стандартів у рекреаційному і курортному процесі. Не буде зайвою й організація контролю за встановленням і застосуванням економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, що їх надають курортні установи відповідно до рівня сертифікації об’єктів. Перш за все, необхідно розвивати внутрішній туризм: сільський, екологічний, оздоровчо-спортивний, релігійний, дитячо-молодіжний, екстремальний, мисливський і багато інших напрямів, які популярні і серед наших співвітчизників, а особливо у гостей України. Серед названих напрямів особливої уваги заслуговує сільський. Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць, зі збереженням сільського устрою життя, багатою культурною спадщиною, з дивовижною природою та гостинними господарями. Тому розвиток сільського «зеленого» туризму прискорить становлення інших його видів. Прискорити розвиток туризму в Україні дозволять: Розробка сітки цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення на території нашої країни з урахуванням потреб та інтересів приїжджаючих гостей, потенціалу туристичних ресурсів з подальшим представленням комерційних пропозицій іноземним туристичним фірмам для їх використання; Забезпечення випуску високоякісної рекламно – інформаційної продукції на іноземних мовах, яка висвітлить туристичні можливості, історію, культуру України для розповсюдження серед іноземних туристів та закордонної спільноти. Проведення маркетингового дослідження відносно можливості відкриття туристичними та спортивними організаціями центрів спортивного туризму для іноземців на базі наявної інфраструктури водного, пішого, гірничого, мисливського та інших видів туризму. |