1. Українська мова національна мова українського народу. Питання періодизації. Поняття літературної мови. Мовна норма та її соціальне значення
 Скачать 175.61 Kb.
|
|
Збірні іменники Збірні іменники позначають сукупність однакових чи подібних предметів, які сприймаються як одне ціле.Збірні іменники, що означають сукупність людей, відповідають на питання хто? (маїеча, селянство, студентство, дітвора, козацтво). Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання ш о ? (ганчір я, інвентар, апаратура, горішник, вишняк, осичняк, садовина, городина, терник, бадилля, картоплиння, бобовиння). Збірні іменники вживаються лише в о д н и н і, вони не сполучаються з кількісними числівниками, якщо означають предмети, які не піддаються лічбі. Існує незначна група іменників, які мають лексичне значення сукупності, але в них відсутні граматичні ознаки, властиві збірним іменникам. Такі іменники можуть вживатися і в однині, і в множині (взвод, група, ряд, рота, полк, дивізія; два ряди, чотири взводи, три полки, три дивізії). Збірні іменники утворюються без допомоги суфіксів (ліс, дріб, сад) і за допомогою суфіксів: -от(а), -н(я), -ин(а), -инн(я), -як, -ник,-ств(о), -цтв(о), -в(а), -ат, -ар, -ур(а), -ія тощо. Іменники із значенням речовинності Це іменники на позначення речовини: вона не підлягає рахунку, її можна лише виміряти, а потім порахувати одиниці виміру. Речовинні іменники вживаються в однині й поділяються на такі семантичні групи: харчові продукти: кава, чай, цукор, вершки, молоко, сир, хчіб, мед, хаіва; овочі, ягоди: часник, цибуля, кріп, петрушка, картопля, капуста, морква; малина, ожина, смородина; зернові сільськогосподарські культури: жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза; корисні копалини, метали, м і нерал и:янтар, золото, срібло, мідь, нафта, вугілля, руда, чавун, марганець; будматеріали: цегла, цемент, пісок, глина, крейда, вапно; медикаменти: лібексин, етазол, сульфадимезин, супрастин; тканини: ситець, шовк, сукно, крепдешин, штапеїь, мадаполам, батист. Деякі іменники з речовинним значенням, що вживаються у множині, можуть означати види чи сорти маси, речовини, матеріалу або їх велику кількість: мінеральні салі, фруктові соки, цілинні землі, ефірні масла, мінеральні води; весняні води, великі сніги, неосяжні пшениці, різнобарвні крепдешини, безмежні жита. 30. Граматичні категорії іменника, категорія роду. Рід іменників 1. Іменники мають чоловічий, жіночий або середній рід. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з займенниками він, вона, воно або поєднуючи з цей, ця, це: цей службовець (він), цей сум (він), цей спеціаліст (він), ця довідка (вона), ця адреса (вона), це зобов`язання (воно). 2. Деякі іменники можуть бути спільного (подвійного) роду - чоловічого або жіночого: цей сирота і ця сирота, цей листоноша і ця листоноша, цей нероба і ця нероба; чоловічого або середнього: цей ледащо і це ледащо. Залежно від конкретного змісту значення чоловічого або жіночого роду мають прізвища: Шевчук, Кудлай, Муха. 3. Рід незмінюваних іменників встановлюється так: а) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, ця леді; б) назви тварин мають звичайно чоловічий рід: цей какаду, цей шимпанзе (але якщо треба вказати на самку, назві надається значення жіночого роду: ця какаду, ця шимпанзе); в) назви неістот мають середній рід: це кашне, це комюніке, це меню, це жюрі, це алібі; г) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: цей Каркатау (вулкан), цей Хокайдо (острів), ця Місісіпі (річка), ця Монако (країна), це Гельсінкі (місто), це Онтаріо (озеро); ґ) незмінювані складноскорочені слова мають рід відповідно до роду іменника, який входить до абревіатури в називному відмінку: цей райво (відділ), цей НБУ (банк), ця СБУ (служба), ця НАДУ (академія), це МЗС (міністерство), це ТОВ (товариство). 4. Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці ножиці, ці канікули, ці Карпати, ці Суми Граматична категорія роду Рід — одна з найсуттєвіших класифікаційних морфологічних ознак іменника. У давньоруській мові розрізняються три граматичні роди — чоловічий, жіночий, середній. До складу іменників — назв людей належать іменники всіх трьох родів. Іменників чоловічого роду серед них найбільше, трохи менше іменників жіночого роду і зовсім незначна кількість іменників середнього роду (дѣтѧ, отрочѧ, кънѧжѧ). Іменники — назви осіб чоловічої статі можуть мати форми наз. відм. на -а (воѥвода, оуношıа — Усп. зб., XII—XIII). Тільки в межах іменників — назв осіб відомі іменники спільного роду: слоуга (ЄО, 1056—1057; Усп. зб., XII—XIII), сирота (Слав. сл., XVII). Існують нечисленні співвідносні парні утворення, категорія статі в яких виражена суплетивами, а граматична категорія роду — нульовою флексією (чол. р.) і флексією -а (-я) (жін. р.) в складі іменників — назв тварин: быкъ — корова (Син. сл., XVII, 11). Граматична категорія числа Число є однією з найістотніших ознак іменника. Основне значення цієї категорії — вираження кількості позначуваних предметів та явищ. У давньоруській мові категорія числа представлена одниною, множиною та двоїною. Форми двоїни, вживані на позначення парності або двох осіб, предметів, були формами живої мови. Граматична категорія відмінка Давньоруська успадкувала від праслов’янської мови три роди, три числа і сім відмінків (називний, кличний, родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий). Серед властивих давньоруській мові відмінків потрібно виділити передусім прямі відмінки — називний і кличний. 45. Категорія стану дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова Категорія стану - це загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії або стану до суб'єкта (виконавця дії) і об'єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан).У сучасній українській літературній мові розрізняють три стани: активний, пасивний і зворотньо-середній. 1. Дієслова активного стану виражають дію, що активно спрямована від суб'єкта (діяча) на об'єкт (предмет), виражений іменником у формі знахідного відмінка без прийменника: Бризки променя нетлінного золотять пожовклий лист (В. Ярошенко).Лише перехідні дієслова, що вживаються без постфікса -ся, мають значення активного стану. 2. Дієслова пасивного стану виражають відношення, за яких іменник, що називає суб'єкт дії, виступає додатком у формі орудного відмінка, а іменник, який означає об'єкт дії, виконує роль підмета: Де трактором нива ореться, там добре живеться (Нар. творч.). Іменник трактор -суб'єкт дії, бо він оре ниву, але виступає додатком, а іменник нива є об'єктом дії, бо її оре трактор, виконує функцію підмета.Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомоги постфікса -ся: Студент пише курсову роботу - Курсова робота пишеться студентом. 3. Дієслова зворотньо-середнього стану виражають такі відношення, за яких дія виконується суб'єктом і на нього ж спрямовується - суб'єкт є водночас і об'єктом дії: В бризках променя купаються вже прив 'ялії квітки; листя жовкне і згортається, і знесилено схиляються пелюстки (В. Ярошенко). Дієслова зворотньо-середнього стану означають дію: що спрямована на діючу особу: одягатися, вмиватися, взуватися, голитися, фарбуватися; виконувану кількома особами: листуватися, зустрічатися, сперечатися, змагатися,; що виконується особою в своїх інтересах: готуватися до екзаменів, лаштуватися в дорогу; як постійну властивість предмета: (собака) кусається, (кішка) дряпається, що виникає під впливом іншого предмета: (лоза) гнеться, (скло) б'ється, (палиця) ламається. Категорія стану властива не всім дієсловам. Є дієслова нульового стану, що називають дію, яка стосується лише суб'єкта (діяча). До них належать: неперехідні дієслова, що не виражають будь-яких відношень дії до суб'єкта: летіти, бігти, плакати, спати, пливти, стояти; неперехідні дієслова, що без постфікса -ся не вживаються: боятися, намагатися, пишатися; безособові дієслова з постфіксом -ся: не спиться, не сидиться, розвидняється; дієслова, утворені від неперехідних за допомоги префікса і постфікса -ся, які надають їм нового лексичного значення: наплакатися (пор.: плакати), насидітися, добігатися. Перехідність/неперехідність - загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до об'єкта.Дієслова поділяються на перехідні і неперехідні. Перехідні дієслова називають дію, яка поширюється на об'єкт - конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту: спекти коровай, навчати дітей, слухати маму, пасти корову. До перехідних належать дієслова зі значенням: конкретної фізичної дії: ліпити, будувати, шити, в'язати, фарбувати, копати, асфальтувати; інтелектуальної діяльності та мовлення: писати, додавати, говорити, казати, мовити; руху, переміщення: нести, сунути, везти, котити, штовхати. Об'єкт після перехідних дієслів виражається формою: знахідного відмінка без прийменника: слухати пісню, посадити дерево, написати твір; родового відмінка без прийменника: а) якщо дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: відсипати цукру, налити води, насипати борошна; б) якщо перед дієсловом наявна заперечна частка не: не прочитати роману, не виконати вправи. Неперехідні дієслова називають дію, що не переходить на предмет: зеленіє ліс, птах летить До неперехідних належать дієслова, що означають: стан людини та довкілля: сумувати, веселитися, бідувати, світає, вечоріє, дощить, гримить; динамічні процеси в рослинному світі: рости, квітнути, цвісти, в'янути; професійну чи громадську діяльність людей: головувати, директорувати, маклерувати; звуки тварин, комах, птахів і неживої природи: гавкати, воркотіти, шипіти, тьохкати; Майже всі дієслова з постфіксом -ся, є неперехідними: митися, одягатися, зустрічатися, веселитися, листуватися тощо. Чіткої межі між перехідними і неперехідними дієсловами немає. Деякі перехідні можуть вживатися в значенні неперехідних: читати книгу, писати речення (перехідні) - читати вголос, писати повільно (неперехідні). 46. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв’язок категорії способу з категорією часу. Вказує на відношення дії до дійсності. 1)Дійсний- означає дію, що вже відбулася, відбувається, відбуватиметься: читаю, ходжу. Не має спеціальних граматичних показників. Тісно пов’язана з категорією часу і виражається її граматичними засобами. Таким чином, дієслова дійсного способу відмінюються за часами, в теп і майб часі – за особами, а вминулому і давноминулому(в однині) – за родами. 2)Умовний вир. дію, можливу за певних умов, або бажану: ходив би. Виражаються аналітичною формою, яка твориться від ф-ми мин часу і за доп умовної ч-ки би. Дієслова умовного способу з категорією часу не зв’язані. 3)Наказовий означає наказ, заклик, побажання, прохання: прийди, ходімо, (не)хай працює. Ф-ми наказ способу творяться від основ теперішнього часу + особові закінчення в однині 1ої особи а в множині 1 і 2ої особи(бери,берімо, беріть). Не мають категорії часу. Майб час дієслів може вир заклик до виконання дії у формі !ої особи множини: Попрацюємо вдома. Наказовий спосіб може означати дію, яка має абстрактно-узагальнююче значення: З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся. 47. Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв’язок категорії часу з категорією виду Час дієслова – це така граматична категорія, яка вир. відношення дії до моменту мовлення. 1) Теп час(дія відбувається в момент мовлення). Ф-ми теп часу за своєю формою – синтетичні(грам і лек значення дієслова в теп часі вир-ють одним словом). За характером голосного у закінченнях поділяють на дві дієвідміни: 1дв – 3 ос одн і 2 ос мн –е, в 3ій ос мн – у; 2дв – 2 і 3 ос одн та 1 і 2 ос мн –и-,-і-(-ї-), 3 ос мн –а-(-я-). 2) Майб час(дія відбудеться після моменту мовлення). Майб час дієслів недок виду має аналітичну і синтетичну ф-ми. Є три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити). Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть). 3) Мин час(дія відбулася до моменту мовлення) Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав). У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині- суфікс -л- і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли). 4) Давньоминулий час має аналітичну форму. Утв-ся від ф-ми мин часу відмінюваного дієслова і ф-ми мин часу допоміжного дієслова бути(був ходив, була ходила). Зв'язок категорії часу з категорією виду. Форми теп часу в значенні майбутнього вживаються для визначення наказу виконати якусь дію: За годину перша рота займає позицію біля озера, а друга – заходить в тил ворогові. 48. Категорія особи, числа і роду дієслів Виражає відношення дії до дійової особи з погляду того хто говорить. Такі відношення можуть бути трьох типів, а тому в дієслові і роз різняється три особи: перша, друга і третя. 1ша особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама розповідає про свою дію, або пов'язується з групою людей, до якої належить і той, хто говорить. 2га ос означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, до якої спрямована мова. Ця особа виступає як співрозмовник – адресат. 3тя ос озн-є, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама не бере участі в мові, а про неї розповідає той, хто шпорить. Граматична категорія особи виражається за допо могою закінчень, або особових форм, а саме: Однина 1-а ос: -у (-ю): веду, роблю; 2-а ос:-еш (-єш), -иш (-їш), -и: ведеш, знаєш, робиш, чи, веди, роби; 3-я ос:-є (-є), -ить (-їть): веде, знає, робить, стоїть. Множина 1 -а ос:-емо (-ємо), -имо (-їмо), -ем, -им, -імо (-ім): чо, знаємо, робимо, стоїмо, ведімо, робімо, робім; 2-а ос:-ете (-єте), -ите (-їте), -іть, -те: ведете, зна- робите, стоїте, ведіть, робіть, стійте; 3-я ос:-уть (-ють), -ать (-ять): ведуть, співають. У вживанні категорії особи є деякі особливості: 1)Ф-ма 1ої ос мн може виражати граматичне знач-я 1ої ос одн в наукових творах, доповідях: подивимося, що пише і цієї статті; як ми вже говорили в попередньому розділі; 2) Ф-ма 1ої ос мн іноді вживається в значенні 2ої ос одн і мн у звертанні з відтінком іронії: Як ми себе почуваємо? 3)Ф-ма 2ої ос мн при звертанні до людей може вжи ватися в значенні 2ої ос одн (це так звана пошанна множина): Не плачте, мамо, нетреба. 4) 2га ос одн і мн без особового займенника часто вживається з узагальненим значенням, тобто відно ситься не до якогось одного, а до будь-якого суб'єкта дії при висловлюванні інтимних переживань, а також у прислів'ях для передачі якоїсь загальної дії. Наприклад: Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній є щось не земне, а небесне(Коцюб.). . Без клинка не розколеш пенька В узагальненому значенні може іноді виступати також і 1ша ос дієслова теп або майб часу, хоч і рідше, ніж 2га. За Батьківщину будем битись до загину. 5) Дієслова 3ої ос на відміну від дієслів 1ої і 2ої ос озн-ють не лише дію людей та інших істот, а й дію будь-якого предмета: Безтрепетні руки тримають штурвал. Якщо суб'єкт при дієслові в третій особі не названий і його не можна визначити з контексту, дієслово набирає неозначено-узагальне значення:. На нашому заводі починають працювати о 7-й годині ранку. 6)У формі мин часу і умов способу дієслова категорії особи не мають. Значення особи при таких дієслівних формах передається лексично, вживанням відповідних особових займенників: я знав, ти знав, він знав і т. д. 49. Дієслова неповної особової парадигми. Безособові дієслова ( немає про парадигму) Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи (діяча), називаються безособовими, наприклад: світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі тематичні групи. Вони виражають: а) явища природи: вечоріє, дніє, розвидняється, дощить, мрячить, смеркає; б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться; в) модальні значення необхідності, буття — небуття: належить (вам належить оцінити), не було, немає, не стало; г) значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить (не щастить), таланить; ґ) значення міри наявності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін. Безособові дієслова ніколи не пов’язуються з підметом, що позначає особу діяча, а тому значень особи і числа не виражають. Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за числами, ні за родами. Вони виступають (крім інфінітива) тільки у формі теперішнього (рідко майбутнього) часу дійсного способу, історично спорідненій з 3-ю особою однини (світає, бракує, дощить), та у формі минулого часу (світало, бракувало, дощило), спорідненій із формою середнього роду. Безособові дієслова можуть творитися від особових за допомогою постфікса -ся:лежати — не лежиться, ходити — не .годиться, спати — спиться (не спиться), їсти їсться (не їсться). Безособового значення можуть набувати й особові дієслова у формі 3-ї особи однини, вжиті в реченні без підмета, наприклад: Пахне морем і озоном від притихлої землі (М. Рильський). Синтаксичне вживання особових дієслів без формально вираженого підмета сприяє тому, що дієслово втрачає здатність вказувати на конкретну особу і набуває значення: а) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множини, рідше — у формі 1-ї особи множини): Ідеш і слухаєш, і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом, а й думками, піснями і звичаями… (О. Довженко); Посієш вчасно — вродить рясно (Нар. творчість); Що маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. творчість). Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи вказує на означену особу, наприклад: О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! (О. Олесь). б) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі множини минулого часу), наприклад: Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють… (Т. Шевченко); Сіяли всю ніч (О. Гончар). |