УП_шпоры. 1. Управління персоналом як специфічна функція менеджменту
 Скачать 410 Kb.
|
8 Персоналорганізації як суб’єкт та об’єкт управління. Структура персоналу організації.Персоналорганізації як суб’єкт та об’єкт управління. Структура персоналу організації Об'єкт керування персоналом - один працівник або група працівників. Суб'єкт керування виступають фахівці, керівники всіх рівнів, які виконують функцію керування стосовно своїх підлеглих. Персонал виступає й суб'єктом керування. Це проявляється участю в рішеннях прийнятих зборами акціонерів, участю в планированиии, прийнятті рішень, контролю, оцінці. В міру зростання розподілу праці і його спеціалізації відбувається виділення різних категорій працівників. Наука виділяє різні класифікації кадрів: 1.за посадовими ознаками; 2.за рівнем управління; 3.за спец. Освітою; 4.за галузями економіки. Базова класифікація працівників за цією ознакою ділиться на 3 групи: 1.керівники; 2.спеціалісти; 3.технічні виконавці. структура персоналу: штатна, організаційна, соціальна, рольова - штатна (перелік категорій робітників по посадам, згідно штатного розпису, розмір оплати праці і фонд зар.плати) - організаційна (розподіл робітників по підрозділам) – склад і підлеглисть взаємопов’язаних ланок управління в організації. - соціальна – характеризує робітника або персонал як совокупність соціальних груп, які класифікують по полу, віку, освіті, сімейному положенню,професії, кваліфікації. - ролева – характеризує персонал або робітника до участі в мистецькому процесі організації, а також по виконанню комуникативних та управлінських ролей. 9.Компетентністьпрацівника: сутність і види.Компетенція-це наявність певних знань повноважень у вирішені певної справи. Компетенція організації це поєднання знань здібностей працівників у визначений час. Компетенція працівника-це коло питань в яких поєднується його знання, вміння у визначений час. Види компетенції: 1.функціональна- х-р професійними знанями та вміннями їх застосовувати.2.інтелектуальна-коли виражається в здібностях до оптимального мислення та компетентного підходу виконання своїх обов’язків.3.ситуаційна-вбачає вміння діяти в певних ситуаціях.4.соціальна.5.інтеграційна. управління персоналом можна розглядати як процес управління компетенцією з реалізації практики її надання стимулювання та розвитку. Надбання компет-передбачає впровадження системи прогнозування людських ресурсів в кількісному та якісному виразі та потреби на майбутній період. Стимулювання компет-оптимізація результатів набутих компетенцій шляхом зацікавленості своїх спеціалістів у реалізації своїх можливостей. Компетентність — це ступінь кваліфікації працівника, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним. Вона визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове і швидко адаптуватися до умов, що змінюються. Виділяють такі види компетентності: 1) функціональна (професійна) компетентність: характеризується професійними знаннями та умінням їх реалізовувати. Вимоги до професійної компетентності багато в чому залежать від рівня управління і характеру посади. 2) інтелектуальна компетентність: виражається у здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов'язків; 3) ситуативна компетентність: означає уміння діяти відповідно до ситуації; 4) часова компетентність: відображає уміння раціонально планувати і використовувати робочий час. Вона містить адекватну оцінку витрат часу («почуття часу»), уміння конструювати програму досягнення мети в часовому континуумі (просторі), правильно визначати витрати часу; 5) соціальна компетентність: передбачає наявність комунікаційних і інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини, впливати, домагатися свого, правильно сприймати та інтерпретувати чужі думки, висловлювати до них відношення, вести бесіди і т. д. Соціальна компетентність характеризує інтеракційні здатності працівника, культуру ділового спілкування як по вертикалі «керівник — підлеглий», так і по горизонталі — «працівники одного рівня», а також клієнти підприємства. 10. Виробничийколектив як соціальна група. Колектив - це група, де міжособистісні відносини опосередковуються суспільно цінним і особистісно значущим змістом спільної діяльності. Колектив – вільна група людей, що поєднана єдиною метою, організована, яка має органи управління і дисципліну. ознаки колективу. Перш за все – колектив це об’єднання людей в ім’я досягнення певної, соціальної мети (тому колективом не може бути згуртована, антисоціальна група, наприклад, група злочинників). По-друге, це добровільний характер об’єднання, причому під “добровільністю” розуміється не стихійність утворення колективу, а така характеристика групи, коли вона не просто “завдана” зовнішніми обставинами, але стала для індивідів, що входять в неї, системою активно побудованих відносин, на базі спільної діяльності. Істотною ознакою колективу є його цілісність. Це виражається в тому, що колектив виступає, як деяка система діяльності що має певну організацію, розподіл функцій, певну структуру керівництва і управління. Накінець, колектив являє собою особливу форму взаємовідносин між його членами, яка забезпечує принцип розвитку особистості не всупереч, а разом з розвитком колективу. Трудовий колектив – це відносно компактна соціальна група, яка об’єднує людей, зайнятих вирішенням конкретного суспільного завдання. Колектив базується на спільності цілей, принципах співробітництва, що виступають для його членів в вигляді ціннісних орієнтацій і норм діяльності. Виробничий колектив має певні ознаки – єдність мети, ідейна спільність, демократизм, керівні органи, дисципліна, співробітництво. Існують два види колективів – формальні і неформальні. Формальні створюються керівництвом на певний строк, тимчасово або постійно, з метою виконання якоїсь офіційної праці. Це можуть бути підрозділи, які знаходяться в рамках ієрархічної структури підприємства чи організації, можуть бути і міжфункціональні, необхідні для корекції діяльності підрозділів, спільного пошуку важливих рішень. |