1 Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці
 Скачать 220.66 Kb.
|
|
56. особливості розвитку і виховання дитини 2-го року життя В умовах правильного гігієнічного догляду , харчування та виховних заходів діти другого року життя за кожен місяць додають у вазі 170-190 г , виростають на 1 см. До двох років вага дитини в середньому досягає 12-12,7 кг , ріст- 85 - 86 см. У дворічної дитини -20 молочних зубів. Збільшується працездатність нервової системи : у першому півріччі діти можуть активно не спати 3-4 год , у другому -4-5 ч. Відповідно зменшується добове час сну - з 14 до 12,5 ч. У перші 2-3 міс. другого року життя зберігаються особливості фізичного і психічного розвитку , характерні для попереднього етапу . Удосконалюються вже набуті дитиною руху , дії з предметами , мовні реакції . У цей час в основному триває педагогічна робота , розпочата з дітьми в кінці першого року життя Темп психічного і фізичного розвитку дітей на другому році життя менш інтенсивний , ніж на першому . Тому програма виховання в дитячому садку передбачає зміну режиму дня , завдань і методів виховання немає поквартально (через кожні 3 місяці) , а по півріччях . У дітей другого року життя у зв'язку із збільшенням тривалості неспання змінюється кількість відрізків денного сну. Діти першого півріччя сплять вдень два рази: по 2-2,5 і 1-1,5 год; після півтора років - один раз : 2,5-3 ч. Переклад дітей на режим з одноразовим денним сном вчиняється поступово, протягом декількох місяців. Спочатку , в 1 рік 3 міс.- 1 рік 5 міс. , Вкладання на перший денний сон відсувається на більш пізній час - замість 9 год 30 хв на 10 ч. Якщо діти , укладені на другий денний сон , довго не засинають , їх до 1 році 5-8 міс. (залежно від індивідуальних особливостей та стану здоров'я) переводять на одноразовий , більш тривалий денний сон. Спочатку перекладені на цей режим денного сну діти почуваються добре , але поступово у них накопичується стомлення, викликане збільшенням відрізка неспання : вони погано їдять під час обіду , іноді засипають за столом , стають збудливими . У цьому випадку дітей слід тимчасово повернути на режим з двома денними снами , а через приблизно два тижні знову перевести на одноразовий денний сон. До двох років діти повинні вміти самостійно їсти всі види їжі , знати своє місце за столом , правильно користуватися серветкою , відсовувати і засовувати стілець , виходячи з-за столу . Під час переодягання діти знімають колготки , штани , черевики. Ці дії вони здійснюють під керівництвом і за допомогою дорослого. рухи Важливу роль у розвитку рухів у дітей другого року життя відіграє організація спеціальних умов неспання , проведення рухливих ігор , гімнастичних вправ. Провідним видом рухів у цей час є самостійна ходьба. Дитина відчуває в ній велику потребу , тому вона викликає у нього позитивні емоції. Ходьба дає малюкові можливість краще орієнтуватися у світі предметів , пізнавати їх властивості, взаємозв'язки і т. д. Активні рухи дитини , розширюють його орієнтування в навколишньому , стимулюють розвиток психічних функцій (відчуттів , сприйняття, пам'яті , уваги , наочно-дієвого мислення). У міру того як ходьба дитини стає все більш автоматизованої , створюються передумови для активної діяльності рук. Він може , не боячись втратити рівновагу і впасти , носити в руках предмети , возити їх. До кінця другого року ходьба настільки автоматизується , що дитина прискорює кроки , вільно долає перешкоди, що зустрічаються на його шляху , бігає. Однак автоматизація ходьби і координація рухів рук і ніг визначаються спеціальними умовами , які створюються дорослими. Меблі , посібники розставляються уздовж стін так , щоб середина групової кімнати була вільною , при цьому килими , доріжки повинні бути прибрані. У уникнення травм ряд предметів і місць групового приміщення ( батареї , шафи з посудом , туалети тощо ) повинні бути недоступні дітям . Поряд із забезпеченням вільного простору необхідно мати спеціальне обладнання для формування у малюків різних видів рухової активності ( гірку з драбинкою , майданчиком і скатом , на яку вони могли б входити і спускатися з неї , та ін.) Гірку доцільно поставити біля вікна , щоб діти , піднявшись на майданчик , могли спостерігати, що відбувається за вікном. Крім того , в групах повинні бути столики зі стільчиками по їх зростанню ; диванчики , предмети для розвитку рухів (ящики , колода для перелезанія , улізання і т. п.). Для розвитку координації рухів ніг і рук необхідно мати набір іграшок , які діти могли б переносити в руках (великі м'які іграшкові тварини , ляльки , м'ячі , кошики , відра , мішечки і ін ) , возити за тасьму (машини , коляски і т. п . ) возити підштовхуючи вперед ( каталки , великі іграшки на колесах та ін.) Вихователь , керуючи самостійною діяльністю дітей , зобов'язаний стежити щоб всі вони були активні , діяльні. Важливо забезпечувати зміну рухів у дітей , попереджаючи можливе стомлення при одноманітних маніпуляціях. Регуляція рухової активності , спонукання до того , щоб діти не тільки ходили , а й виконували інші рухи ( присадка, входження на гірку і т. д.) , - важлива умова їх фізичного розвитку. Попереджаючи стомлення розбігалися дітей, потрібно саджати деяких з них за столи для спокійних ігор. Обов'язковим є проведення рухливих ігор , які мають велику педагогічну цінність. Емоції подиву , радості , які відчувають дітьми під час рухливих ігор , сприяють кращому засвоєнню рухів. Так , в іграх в хованки діти , відшукуючи заховані іграшки , виконують найрізноманітніші руху: встають на носочки , щоб заглянути на поличку , підвішену до стіни , нагинається і дивляться під меблі і т. д Значну цінність для загального розвитку дітей мають рухливі ігри з музичним супроводом : прітопиванія , присідання і т. п. в такт музиці сприяють вихованню почуття ритму , гармонії рухів. Важливу роль у формуванні рухової активності дитини другого року життя грають заняття гімнастикою. Вони проводяться із застосуванням спеціального устаткування ( драбинок -драбин для улізання , лавок для ходьби та ін.) Це обладнання застосовується тільки на заняттях і не надається дітям для самостійного використання . Велике значення для формування чітких рухів і координованої ходьби має методично правильна організація прогулянки. У холодну осінньо- зимовий час і ранньою весною прогулянка призначається тільки дітям , научившимся стійко триматися на ногах і ходити. Що не вміють само добре ходити в теплій верхньому одязі ( валянки , рейтузи , шуба , шапка , шарф ) , що живуть на режимі з двома денними снами рекомендується замінювати прогулянку сном на свіжому повітрі ( на веранді або в прогулянкової кімнаті). Враховуючи велику потребу в рухах у дітей другого року життя і організовуючи для цього спеціальну обстановку , слід пам'ятати , що рухова активність не повинна заважати формуванню зосередженості , вміння спокійно займатися іграшками. Важливо стежити за правильним чергуванням рухів і спокійних занять. Треба задовольняти потребу дітей у рухах , але так , щоб це не йшло на шкоду іншим видам їх діяльності . 57. ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ І ПРАЦЕЛЮБНОСТІ У ДОШКІЛЬНИКІВ Дуже важливо змалку привчити дитину до праці, виховати у неї елементарні трудові вміння і навички. Посильна праця поряд з грою задовольняє прагнення дитини до активної діяльності, самостійності, організованості, дає втіху і радість у повсякденному житті. Значення праці для всебічного розвитку дошкільника. Безперечно саме праця - один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована Неоціненне значення праця має і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості: •здатність до подолання перешкод •спостережливість •зосередженість •старанність •дисциплінованість •самостійність •ініціативність Доручення як метод розвику самостійності у дітей. Доручення - найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до просильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі так і вдома. Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку дитини, та надає упевненості у власних силах. Саме за допомогою трудових долручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність. Самостійність - здатність покладатися на власні сили, не звертатися без потреби по допомогу до інших, діяти незалежно й ініціативно. Щоб доручення було посильним. Під час виконаннятрудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка др порядку, а головне - реалізовується потраба "Я сам". У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила: •усе, що я можу, - зроблю сам; •якщо я не вмію, то навчуся; •умію сам - допоможу іншим. Даючи дитині доручення дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити навіщо це потрібно. Поступово показ і навики замінюємо нагадуванням і контролем. В цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину. У старшій групі вже використовуємо доручення, триваліші у часі. Це складні доручення, які містять і організаційні справи, що сприяють вихованню у дитини вміння розподілити свій час, прийняти рішення, простежити за працею інших. Значення оцінки у формуванні трудових навичок. Роль батьків у вихованні працелюбності. Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей. • залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше: • за дитиною старшого дошкільного віку закріпити пастійні обов'язки, за виканання яких вона має бути відповідальними; • не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків; • не карати дитину працею: праця має приносити радість і задоволення; • учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності - раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу; • не давати дитні непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням; • не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама; • завжди дякувати дитині за допомогу чи старано виконане доручення; • не забувати хвалити дитину за роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль. 58. різноманітність форм і методів пропаганди педагогічних знань серед батьків З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику. Їх проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на конкретні факти. У цьому зв'язку велику допомогу можуть надати твори класиків вітчизняної і світової педагогіки, в яких розкриваються проблеми сімейного виховання, зокрема "Материнська школа" Я.А.Коменського, "Думки про виховання" Дж. Локка, "Як Гертруда навчає своїх дітей" Й.Г.Песталоцці, "Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей" та "Виступи з питань сімейного виховання" А.С.Макаренка, "Як готувати матір і батька до шкільно-сімейного виховання своїх дітей", "Як поглиблювати виховну роботу з батьками в міру росту й розвитку дитини", "Як разом із сім'єю керувати дитячою працею", "Важкі діти" В.О.Сухомлинського, "Поради батькам", "Сторінки для батьків", "Психологія емоцій і виховання" С.Френе та багатьох інших. Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найсприятливіший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Для пропагування педагогічних знань практикують конференції на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання з певної проблеми. В останнє десятиліття виникли нові види виховної роботи з учнями, що передбачають активну співпрацю з батьками під час їх проведення. Це передусім усні журнали, прес-конференції, зустрічі за "круглим столом", батьківські університети, виконання батьками практичних завдань. 59. методи і прийоми виховання в дошкільників гуманістичного ставлення до оточуючого Виховання гуманістичних засад особистості починається з перших років її життя. Стосовно дітей раннього віку його зміст полягає у формуванні досвіду спілкування з близькими людьми в процесі спільної з ними предметної та ігрової діяльності. Йдеться про виховання інтересу, доброзичливого ставлення до співрозмовників, вироблення установки, що в сім'ї всі мають піклуватися один про одного. Гуманність (лат. humanus — людяний) — увага до людей, прагнення добрих стосунків з ними, готовність надавати допомогу, виявляти співчуття і співпереживання. Гуманні почуття виникають на основі зацікавленості добрими стосунками між людьми. Те, до чого діти є байдужими, не збуджуватиме у них ні прагнення наслідувати, ні гордості за добрі справи. Якщо дитину з егоїстичними нахилами залучати до добрих вчинків, спонукати до приємних для людей, які її оточують, справ і доручень, то у неї виникатимуть і розвиватимуться гуманні почуття, зумовлені задоволенням від досягнутих результатів. Для виховання гуманності у дітей використовують: — заняття-уроки Добра і Краси, матеріалом для яких є уривки з книжок, приклади з життя; — етичні казки; — подорожі до країни Милосердя; — психотехнології (гімнастика почуттів, енергетичні вправи “Жива вода”, “Серце на долоні”, “Тепло рук друга”); — ігрові технології “Квітка доброти”, “Дзвіночки совісті”, “Промінчик людяності”; — ситуації морального вибору (порівняльні, оцінювальні, проблемні); — складання родового дерева, розгляд сімейних фотографій, документів, листів та інших родинних реліквій; — проективні діагностичні методики (малюнки “Моя сім'я”, “Життя”, “Добро”); — театралізовані вправи “Прихід у гості”, “Відвідини хворого”, “Вітання з днем народження” та ін. Серед методів і прийомів гуманістичного виховання важлива роль належить активним МЕТОДАМ, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють конструктивно-критичному способу мислення, здатності розрізняти добро і зло в повсякденному житті, протистояти аморальним спокусам. До таких методів належать: сюжетно-рольові ігри, метод аналізу соціальних ситуацій з моральним характером, ігри – драматизації тощо. 60.Місце дитячої трудової діяльності в розпорядку дня, педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей і трудового обладнання. Виконання гігієнічних вимог під час організації і проведення праці дошкільників передбачає створення таких умов, що сприяють загальному розвитку дітей і зміцненню їхнього здоров'я. Вихователеві для організації трудової діяльності необхідно пам'ятати такі важливі аспекти: • зміст роботи, пропонованої дітям; • характер трудових операцій і робоча позиція; • місце праці в режимі дня; • індивідуальні можливості кожного; • особливості обстановки. Необхідно пам'ятати, що не всі види праці однаково впливають на стан здоров'я дітей та їхній фізичний розвиток. Організовуючи трудові доручення, необхідно враховувати, що в дитячому садку не можна залучати малят до робіт, пов'язаних з утворенням пилу (вибивання подушок, килимів і т. д.), а також тих, що можуть містити небезпеку перенесення інфекції (миття раковин, прибирання в умивальниках). Забороняються трудові завдання, які полягають у перенесенні важких предметів протягом усього часу їх виконання. Вихователеві потрібно пам'ятати про те, що кожні 7-10 хвилин необхідно змінювати зміст діяльності дитини, використовувати для роботи інвентар визначеної ваги. Для цього необхідно позначити рискою рівень, до якого наливатиметься вода, насипатиметься пісок. У дитячому садку під час організації праці дошкільників ставляться такі санітарно-гігієнічно і педагогічні вимоги: ■ відповідність роботи віковим особливостям і можливостям; ■ доступність трудових доручень для виконання дітьми; ■ поступовий перехід від доручення простого змісту до складного. Дошкільникам не слід пропонувати такі трудові завдання, з якими вони не впораються: відсутність сподіваного результату негативно впливатиме на бажання працювати. Доцільно неодноразово пропонувати дітям виконати роботу однакового змісту праці, щоб вироблялося вміння виконувати певні дії та операції. У дошкільному закладі необхідно пам'ятати проте, що трудове виховання тісно пов'язане з фізичним, оскільки у процесі праці у дітей формуються або удосконалюються певні рухові навички. Докладання фізичних зусиль розвиває координацію рухів, зміцнює кістково-м'язову і серцево-судинну систему, поліпшує: обмін речовин. Види праці, які потребують змінної роботи різних груп м'язів, сприяють удосконаленню координації рухів підвищують витривалість. Отже, вихователь повинен так організувати працю дошкільників, щоб забезпечувалися зміна робочої позиції, чергування різних видів діяльності, влаштовувались активні рухливі перерви. 61. Використання традицій української народної педагогіки та фольклору в сімейному вихованні Народний фольклор це основа основ виховання дітей, універсальна педагогічна система, в якій тисячоліття народного досвіду вже відібрали самі природні і необхідні форми розвитку мови, музикальних здібностей, логічного і образного мислення, трудових навичок, естетичних та моральних ідеалів. Практика родинного виховання по залученню дітей до прекрасного починається дуже рано, з маминої колискової пісні, в якій народ опоетизовує природу, любов і ніжність, людяність і добро, а також з ладокпотішок, дитячої іграшки і казки. В українському фольклорі чимало дитячих пісень, які привчають дітей виконувати ігрові і танцювальні рухи під мелодію пісні. Такий спосіб заохочення дітей до пісні й танцю передається з покоління в покоління. дитина з перших днів життя виховується на віковому педагогічному досвіді українського народу. Фольклор у цьому відношенні незамінний. Все розпочинається з пестування – колискових пісень, пестушок і потішок. Колискові пісні – це заговори, обереги, засновані на магічній силі впливу слова й музики, на їх уміннях заспокоювати, оберігати, охороняти. Фольклорні тексти пісень дуже давні; вони передаються від покоління до покоління завдяки стійким українським традиціям. У формах усної народної творчості українського народу потішках, забавлянках, піснях втілюється дбайливе, чуйне ставлення дорослих до дітей. Українська народна педагогіка породила захоплюючу форму збагачення життєвого досвіду дитини – різного роду ігри. Полегшуючи в такий спосіб оволодіння рідним словом, традиціями, що склалися історично, українська народна педагогіка легко й природно дає змогу ввести гру, ігрові моменти в повсякдення дітей, зробити її життєво необхідною. Визначний вплив на розвиток естетичних смаків відіграють родинні взаємини в сім'ї і відношення старших до дитини. Багато естетичних переживань дітей обумовлюються спілкуванням їх з природою. Вплив природи посилюється, якщо ці переживання підтримуються співпереживаннями з дорослими. Отже, виховання дітей – це найбільш приємна батьківська функція, і естетичне виховання в сім'ї є його складовою частиною. Тож вміле використання в сімейному вихованні засобів, прийомів, методів української народної педагогіки дає змогу дитині жити й творити за законами краси. |