1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання

• Название: 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
• Дата: 19.08.2022
• Размер: 3.5 Mb.
• Имя файла: 1частина.docx
• Тип: Закон; #648816
• страница: 17 из 22

35. Поняття про адренорецептори, їх локалізація і класифікація засобів, що впливають на адренорецептори.

Адренорецептори - біохімічні структури клітин, які взаємодіють з адренергічними медіаторами (норадреналіном, адреналіном, дофаміном) і забезпечують передачу збудження в адренергічних синапсах.
Види адренорецепторів: Виділяють альфа- (a1- і a2) і бета- (b1, b2 і b3) адренорецептори.


Локалізація:

• 
  α1 - локалізуються в артеріолах, стимуляція призводить до спазму артеріол, підвищеннятиску, зниження судинної проникності і зменшення ексудативного запалення.
  
• 
  α2 - головним чином пресинаптичні рецептори, їх стимуляція веде до зниження артеріального тиску.
  
• 
  β1 - локалізуються в серці, стимуляція призводить до збільшення частоти (позитивний хронотропний ефект) і сили серцевих скорочень, (позитивний інотропний ефект) крім того, призводить до підвищення потреби міокарда в кисні і підвищенню артеріального тиску. Також локалізуються в нирках, будучи рецепторами юкстагломерулярного апарату.
  
• 
  β2 - локалізуються в бронхіолах, стимуляція викликає розширення бронхіол і зняття бронхоспазму. Ці ж рецептори знаходяться на клітинах печінки, вплив на них гормону викликає глікогеноліз і вихід глюкози в кров.
  
• 
  β3 - знаходяться в жировій тканині. Стимуляція цих рецепторів посилює ліполіз і призводить до виділення енергії, а також до підвищення теплопродукції
  

Класифікація:

І. Адреноміметики - речовини, які збуджують адренорецептори шляхом безпосередньої взаємодії з ними.

1. a- і b-адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат)

2. дофаміно-, a-, b-адреноміметики (дофамін)

3. a-адреноміметики (мезатон, нафтизин, галазолін)

4. b-адреноміметики (ізадрин, сальбутамол, фенотерол, тербуталін, добутамін)

ІІ. Симпатоміметики (або ж адреноміметики непрямої дії – ті, що сприяють вивільненю норадреналіну з пресинаптичних закінчень у синаптичну щілину.) (ефедрину гідрохлорид, фенамін)

ІІІ. Адреноблокатори – засоби, що блокують адренорецептори, порушують їх взаємодію з норадреналіном.

1. a-адреноблокатори (фентоламін, тропафен, празозин, піроксан)

2. b-адреноблокатори (анаприлін, атенолол,талінолол, ацебутолол)

3. a- і b-адреноблокатори (лабеталол)

ІІІ. Симпатолітики (резерпін, октадин). - пригнічують функцію адренергічних нейронів, роблячи неможливим імпульсне вивільнення медіатора норадреналіну аксонними терміналями.

36. Заходи, які проводяться при гострих отруєннях для попередження подальшого всмоктування отрути в кров.

Гострі отруєння- це патологічні стани, які виникають при поступленні хімічної речовини в організм та проявляється розладами функцій та структур його органів та систем. Значні порушення життєво-забезпечуючих функцій можуть спричинити смерть організму.

Незалежно від характеру та умов, за яких відбулось отруєння, заходи першої допомоги зводяться до ряду основних принципів:

а)при попаданні токсичних речовин на шкіру і слизові оболонки необхідно обмити шкірні покриви проточною водою з милом, або 2% розчином бікарбонату натрію,а при інгаляційних інтоксикаціях слід негайно винести потерпілого з загазованої атмосфери або відкрити вікна та двері, з нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсорбуватись отрута.

б). При отруєнні токсичними речовинами через ШКТ, отруту що не всмокталась можна видалити промиванням шлунку(калію перманганат), викликанням блювоти(апоморфіну гідрохлорид), призначенням проносних засобів (сорбітол,манітол), очисних і сифонних клізм,застосування сорбуючих речовин(активоване вугілля),вяжучих(міді сульфат) та обволікаючих засобів.



в) У разі ін’єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом’язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїновіблокади (0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 2-3 мл 0,5 % розчину новокаїну).
У разі проникнення отрути в організм перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров. Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важкихметалів.

1. 
   Знешкодження всмоктаної отрути:
   

• 
  при отруєнні морфіном — промивання розчином калію пер­манганату (окислення морфіну);
  
• 
  при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);
  
• 
  при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчи­ном кальцію хлориду (реакція осаду);
  
• 
  при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду);
  
• 
  при отруєнні кислотами — всередину дають магнію оксид (ре­акція нейтралізації);
  
• 
  при отруєнні основами — промивання 1 % розчином лимон­ної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);
  
• 
  при отруєнні важкими металами — вживання збитих яєчних білків, молока.
  

4. Прискорення видалення отрути із організму або підвищення дезінтоксикаційної функції печінки.

5. Боротьба з наслідками отруєння, призначення симптоматичної терапії (регуляція життєво важливих функцій організму, які порушуються внаслідок потрапляння отрути в організм).