Главная страница

1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання


Скачать 3.5 Mb.
Название1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
Дата19.08.2022
Размер3.5 Mb.
Формат файлаdocx
Имя файла1частина.docx
ТипЗакон
#648816
страница19 из 22
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

40. Склад і основні фармакологічні властивості алкалоїдів опію


Опій – це висушений молочний сік, який виділяється з недостиглих головок маку снодійного. В опії міститься понад 20 алкалоїдів.

Головними алкалоїдами опію є морфін, кодеїн, папаверин, наркотин, нарцеїн, тебаїн та деякі інші.

Морфін - є головним алкалоїдом опію, в якому міститься 3-20% цього алкалоїду

Дія на організм:

  • болезаспокійлива дія

  • знижує збудливість больових центрів

  • виявляє протишокову дію при травмах

  • зменшує частоту та глибину дихання

  • пригнічує центральні ланки кашльового рефлексу

  • викликає стан ейфорії

  • спричинює звикання.

Метаболізм: В організмі основна кількість морфіну зв'язується в глюкуроновою кислотою і у вигляді глюкуроніду виділяється з сечею.


Кодеїн належить до головних алкалоїдів опію, в якому міститься 0,2-2 % цього алкалоїду. Дія на організм:

  • подібний до морфіну.

  • знеболювальна дія кодеїну виражена слабше, ніж морфіну.

  • меншою мірою, ніж морфін, пригнічує дихання.

  • ЗМЕНШУЄ ЗБУДЛИВІСТЬ КАШЛЬОВОГО ЦЕНТРУ і тому призначається проти кашлю.

  • менш токсичний, ніж морфін.

  • Може розвиватись звикання звикання до нього.

Метаболізм: В організмі кодеїн метаболізується трьома шляхами:

  1. зв*язується з глюкуроновою кислотою і виділяється з сечею у вигляді глюкуроніду.

  2. деметилується

  3. незначна кількість кодеїну виділяється з сечею в незміненому вигляді.


Папаверин - опіумний алкалоїд, лікарський засіб спазмолітичної і гіпотензивної дії.

Дія на організм:

  • знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів (шлунково-кишковий тракт, дихальної та сечостатевої системи) та судин.

  • у великих дозах знижує збудливість серцевого м'яза і сповільнює внутрішньосерцеву провідність

  • дія на центральну нервову систему виражена слабо (у великих дозах виявляє седативний ефект).

Метаболізм: Добре розподіляється, проникає через гістогематичні бар'єри. Метаболізується в печінці. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.

Наркотин- один з алкалоїдів опію, в якому міститься 0,75-9% цієї речовини.

Дія на організм:

  • не володіє наркотичними і аналгетичними властивостями.

  • не викликає звикання.

  • подібний папаверину, однак він більш токсичний, ніж папаверин.

Метаболізм: Після введення наркотин в організм він швидко зникає з крові і переходить в тканини. Він виділяється з сечею в незміненому вигляді, а після зазначеного часу наркотин виділяється з організму у вигляді кон'югатів.

41. Медичні і соціальні аспекти боротьби з лікарською залежністю


ЛІКАРСЬКА ЗАЛЕЖНІСТЬ — психічний, іноді фізичний стан, що є результатом взаємодії між живим організмом і лікарською речовиною з певними поведінковими та іншими реакціями, при якому є незмінне бажання приймати препарат постійно чи періодично для того, щоб уникнути дискомфорту, який виникає без прийому препарату.

Можлива залежність від кількох речовин одночасно. Розрізняють психічну і фізичну залежність від лікарських речовин.

Психічна залежність — стан, при якому вживння лікарського препарату викликає відчуття задоволення і психічного піднесення, тобто стан ейфорії, що потребує періодичного чи постійного введення ЛП для відчуття задоволення чи уникнення дискомфорту.

Фізична залежність — адаптивний стан, якому властиві інтенсивні фізичні розлади після припинення застосування певного лікарського препарату.

Спосіб і метод лікування залежить від препарату, до якого виникла залежність. Найбільш популярними є:

  1. повна або поступова заміна препарату на аналоги, які не володіють такими властивостями;

  2. регулярне зменшення добової дози до повної відмови від засобу;

  3. психотерапія (у випадку наявності залежності від антидепресантів і психотропних препаратів);

  4. лікування причини захворювання, а не тільки симптоматики;

  5. детоксикація.

Лікування лікарської залежності має бути комплексним, включати як і медикаментозне лікування так і здійснювати заходи для попередження контакту наркомана зі звичним середовищем Потяг навіть після лікування може зберігатись багато років. Наразі не має методики, котра б давала 100% ефективність лікування. Позитивний ефект виникає лише при поєднанні зусиль пацієнта, лікаря та того соціального оточення, в якому знаходиться хворий.
В основі лікування лежать: психотерапевтичний метод, працетерапія, групове лікування і реабілітація, поступова або різка відміна препарату на фоні детоксикаційної терапії, лікування специфічними антагоністами, проведення замісної терапії, нейрохірургічні методи.

42. Лікарська залежність до морфіну і принципи лікування морфінізму.

Морфінізм (морфіноманія) - різновид наркоманії, обумовлений вживанням морфіну.

Розрізняють:

  1. первинний морфінізм - причиною якого є свідомий пошук наркотичних засобів для досягнення ейфорії.

  2. вторинний морфінізм, який розвивається внаслідок тривалого (нерідко необгрунтованого) застосування морфіну з лікувальною метою.

Морфін викликає стан ейфорії: Уже в невисоких дозах (5–10 мг) морфін викликає зміни у психічних процесах. Виникає ейфорія, пожвавлюються фантазії, гострішим стає сприйняття, виконання нескладної розумової та фізичної роботи супроводжується ілюзією легкості. Разом з тим ускладнюється концентрація уваги, знижується потреба в будь-якій діяльності та її продуктивність, зменшується обсяг рухової активності. Поліпшення настрою, відчуття безтурботності, тілесної невагомості, розгальмованість процесів мислення та фантазування приваблюють наркоманів і викликають бажання повторно пережити ці відчуття.
Повторне вживання морфіну спричинює звикання до нього (наркоманію).
Наслідки морфінізму: соматичні і псіхічні порушення.

Лікування: Лікування морфінізму доцільно здійснювати в умовах закритого спеціалізованого центру:

  1. хворих повністю ізолюють від зовнішнього світу

  2. виконують детоксикаційні заходи

  3. призначають антагоністи опіоїдних рецепторів (НАЛОКСОН, НАЛТРЕКСОН) і препарати для відновлення діяльності всіх органів і систем.

  4. медикаментозне лікування морфінізму проводять на тлі психотерапії.

  5. після нормалізації стану хворого в програму лікування додають трудотерапію і лікувальну фізкультуру.

Мінімальна тривалість лікування морфінізму - 2-4 місяці, рекомендована - 6 і більше місяців.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


написать администратору сайта