1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
 Скачать 3.5 Mb.
|
31. Індивідуальна непереносимість ліків (ідіосинкразія).Ідіосинкразія — патологічна реакція на певний ЛП, що характеризується різким підвищенням чутливості (схожа за клінічними проявами на алергічну реакцію) хворого до відповідного препарату з надзвичайно сильним і/ або тривалим ефектом. В основі лікарської і., яка є предметом вивчення фармакогенетики, лежить поліморфізм білків і ферментних систем, що є наслідком поліалелізму відповідних генів. Порушення обміну, що зумовлюють зміну чутливості до фармакологічного агента, можуть бути пов’язані як із недостатністю певного ферменту (в більшості випадків), так і з надлишковою його активністю в організмі. Ідіосинкразія відрізняється від алергії ще й тим, що може розвинутися і після першого контакту з подразником (амідопірин, антибіотики, сульфаніламіди та ін.). Провокуючими ідіосинкразію є також деякі фізичні чинники —інсоляція, охолодження, травма. Прояви ідіосинкразії: з’являється головний біль, підвищується температура, іноді виникають психічне збудження, розлад функції органів травлення, дихання (задишка, нежить тощо), набряк шкіри та слизових оболонок. Ці явища, викликані порушеннями кровообігу, збільшенням проникності судин, зазвичай відносно швидко минають, але іноді тривають декілька днів. Приклади ідіосинкразії і їх прояви
32. Значення генетичних факторів у розвитку негативних ефектів лікарських засобів.Ідіосинкразія – це гіперчутливість або непереносимість певного препарати, зумовлена спадковим дефектом ферментних систем або спадковим порушенням обміну речовин. В результаті організм не може знешкодити речовини певної хімічної групи. При спадкових захворюваннях (генетичних дефектах) дія лікарських засобів може значно посилюватись або, навпаки, майже не виявлятися (спадкова толерантність). Крім того, можуть виникати атипові реакції як у вигляді різкого підвищення токсичності препаратів, так і загострення спадкового захворювання, що було в стадії ремісії (провокуюча дія). Суттєве зростання фармакологічної дії і токсичності окремих лікарських засобів спостерігається при таких спадкових захворюваннях, як фенілкетонурія, сімейна вегетативна дисфункція (синдром Райлі – Дея), у осіб з генетичною ферментопатією (недостатність сироваткової бутирилхолінестерази, гідроксилази та ін.) Наприклад, в африканців генетично зумовлена нестача ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, що проявляється неповним метаболізмом протималярійних засобів (хінін, хіноцид, примахін). Тому при введені середньо терапевтичної дози даного препарату в них розвивається гемоліз еритроцитів У людей з генетичною ферментопатією псевдохолінестерази, міорелаксант дитилін довше метаболізується і виникає тривале апное та міорелаксацію.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||