1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання

• Название: 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
• Дата: 19.08.2022
• Размер: 3.5 Mb.
• Имя файла: 1частина.docx
• Тип: Закон; #648816
• страница: 12 из 22

25. Антидотизм і основні антидоти.

Антидоти (протиотрути) — це лікарські засоби, які при введенні в організм в умовах гострої інтоксикації можуть знешкодити (інактивувати) токсичну речовину, яка циркулює в кров'яному руслі або зв'язана а біологічним субстратом, усунути токсичний ефект її чи прискорити виведення з організму

Залежно від механізму дії умовно можна виділити такі групи антидотів:

1. Антидоти фізико-хімічні універсальні (наприклад, вугілля активоване), дія яких ґрунтується на фізико-хімічних процесах (адсорбція, розчинення).

2. Антидоти хімічні - механізм дії ґрунтується на хімічних реакціях, внаслідок чого токсичні речовини інактивуються і виводяться у вигляді нешкідливих речовин. (відновники, окисники, хелатоутворювачі і т.п.). Унітіол утворює меркаптани — комплекси з важкими металами, зв’язаними з тіоловими ферментами (сприяє витягненню важких металів із тканин). Хелатоутворювачі використовують при отруєнні металами і металоїдами. 

3. Антидоти фізіологічні (функціональні) - дія спрямована не на хімічну інактивацію токсичних речовин, а на усунення їх токсичних ефектів. Найбільш широко застосовують фармакологічний антагонізм між атропіном та ацетилхоліном при отруєнні фосфорорганічними речовинами, між прозерином та пахікарпіном, хлоридом калію та серцевими глікозидами.

4. Імунологічні протиотрути (антитоксичні сироватки) — використовують для лікування при отруєннях тваринними отрутами (укуси гадюк, комах тощо). Застосовують антитоксичні сироватки – протизміїна.

5.Антидотно-лікувальні засоби змішаної дії.


Основні антидоти, розрізняють 3 види:

1.  Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, за­безпечують їх зв’язування, нейтралізацію і виведення з орга­нізму:

• 
  неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугіл­ля, карболен, ентеросгель;
  
• 
  специфічні хімічні антидоти
  
  
  

2.  Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду:

• 
  унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;
  
• 
  тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинцю, кобальту, кадмію, урану;
  
• 
  метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кис­лотою, нітрогліцерином;
  
• 
  натрію тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами.
  
• 
  глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кис­лотою;
  
  
  

3.  Функціональні антагоністи — це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути. Найбільш поширені такі функціональні антагоністи:

• 
  атропіну сульфат — при отруєннях М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами;
  
• 
  протаміну сульфат — при передозуванні гепарину;
  
• 
  антикоагулянти непрямої дії — при передозуванні вікасолу;
  
• 
  прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферичної дії;
  
• 
  бемегрид—при легких отруєннях засобами для наркозу, сно­дійними;
  
• 
  налорфіну гідрохлорид, налоксон — при отруєнні препарата­ми опію;
  
• 
  глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні ін­суліну;
  
• 
  реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоніт-розин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препа­ратами.
  

26. Види негативної дії лікарських засоб

Класифікація Для ознайомлення



Класифікація побічних реакцій (ПБ) (Скакун)

• 
  Серйозні ПБ – будь-які несприятливі небепечні для життя побічні явища при застосуванні ЛЗ, які призводять до госпіталізації, або збільшення терміну госпіталізації,інвалідності,смерті, вроджених аномалій
  
• 
  Несерйозні ПБ – будь-яка побічна реакція, котра не відповідає критеріям, визначиними як «серйощніПБ»
  

• 
  Очікуванні ПБ – вважають побічну реакцію описану в протоколі, інструкції, що виникає при заст. ЛЗ
  
• 
  Не очікуванні ПБ – вважать реакцію, характер або ступінь вираженості якої не відповідає наявній інформації про лікарський засіб
  

За ступенем достовірності побічні реакції поділяють на

• 
  Достовірна побічна реакція – клінічні прояви, які включають порушення лабораторних показників, виникають під час прийому препарату і можуть бути поясненні наявністю існуючих захворювань та впливом інших факторів і хімічних речовин. Прояви побічної реакції регресують після відміни Лз і виникають при повторному призначенні
  
• 
  Вірогідна побічна реакція – клінічні прояви, які включають порушення лаб. Показників. Що зв’язані з прийомом Лз, навряд чи мають відношення до супровідних захворювань або інших факторів і регресують з відміною препарату. Реакція-відповідь на повторне призначення ЛЗ не відома
  
• 
  Можлива побічна реакція – клінічні прояви, які включають зміни лабораторних показників, пов’язані в часі з прийомом препарату, але які можна пояснити наявністю супровідних захворювань або прийомом інших ліків чи хімічних речовин. Інформація про реакції на відміну Лз не відома.
  
• 
  Сумнівна побічна реакція – клінічні прояви, що включають зміни лабораторних показників, які виникають при відсутності чіткого зв’язку з часом прийому ЛЗ; мають значення також інші фактори(ліки, захворювання хімічні речовини), що можуть бути причиною їх виникнення
  
• 
  Умовна побічна реакція – клінічні прояви, в тому числі порушення (зміни) в лабораторних показниках, які віднесені до «побічних реакцій», але вимагають отримання додаткових даних (для точної оцінки) або ці дані вже отримані, аде в даний час аналізуються
  
• 
  Побічна реакція, яка не піддається класифікації – повідомлення про побічну реакцію, виникнення якої підозрюється, неможливо оцінити, оскільки немає достатньої інформації або в ній містяться протиріччя.
  

Класифакція ВООЗ (СКАКУН)

• 
  Токсичні які залежить від дози – ТИП А
  
• 
  Алергічні які не залежать від дози – ТИП В
  
• 
  Місцеві
  
• 
  Реакції внаслідок взаємодії препаратів
  
• 
  Реакції на відміну препарату
  
• 
  Тератогенні ефекти
  
• 
  Канцерогенні ефекти
  

За системним принципом побічна дія ліків класифікується наступним чином:

1. 
   Поліорганні порушення.
   
2. 
   Ендокринні порушення. (Поршуення роботи щитовидної залози – аміодарон(протиаритмічний), пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи(Глюкокортикостероїди)
   
3. 
   Порушення обміну речовин.(Порушення всмоктування вітамінів та ін. – Проносні засоби)
   
4. 
   Ураження шкіри. Фотодерматити(аміодарон)
   
5. 
   Гематологічні порушення. (агранулоцитоз – НПЗЗ, анальгін та ін.; Апластична анемія(Хлорамфенікол)
   
6. 
   Порушення з боку серцево-судинної системи. Брадикардія(Більшість протиаритмічних засобів)
   
7. 
   Порушення з боку дихальної системи.(Тахікардія типу «Пірует» сальметерол, еритроміцин, кларитроміцин, левофлоксацин,
   
8. 
   Порушення з боку травної системи. (Виразкова хвороба – НПЗЗ(ЦОГ1) Гепатит(алопуринол, тетрацикліни)
   
9. 
   Ураження нирок та сечовидільної системи. Кристалурія(сульфаніламідні,меркаптопурин)Анальгетична нефропатія(НПЗЗ)
   
10. 
    Порушення з боку нервової системи. (ототоксичнісит – аміноглікозиди) цитостатики, антикоагулянти – геморагічний інсульт; Резерпін, нейролептики – медакоментозний паркінсонізм
    
11. 
    Порушення з боку органу зору. (Спазм акомодації М-ХБ атропін; Ксантопсія (бачення предметів у жовто-зелених кольорах – серцеві глікозиди)
    
12. 
    Порушення з боку опорно-рухового апарату.
    
13. 
    Психічні порушення (ейфорія, дисфорія – наркотичні анальгетики)
    

Розрізняють негативні види дії ліків, пов'язані з:

• 
  фармакодинамікою (морфін пригнічує дихання, атропін викликає сухість у роті; ульцерогенна, гепатотоксична, нейротоксична, нефротоксична дія ліків)
  
• 
  передозуванням (саліцилати, стрептоміцини викликають втрату слуху)
  Передозування ліків буває абсолютним (прийнята дуже велика доза) і відносним (доза терапевтична, а концентрація в крові і в клітинах занадто велика, у зв'язку з особливостями фармакокінетики препарату у даного хворого.
  
• 
  повторним їх введенням (ейфорія, залежність, звикання, тахіфілаксія, абстиненція, кумуляція, алергія).
  
• 
  Фармакотоксичні реакції зумовлені абсолютним або відносним передозуванням лікарських речовин, що виявляється симптомами, зумовленими фармакодинамічними властивостями речовин (атропін - сухість у порожнині рота; резерпін - невролептичний ефект у хворих на гіпертензивну хворобу).
  
• 
  Зміна імунобіологічних властивостей організму (ослаблення імунних реакцій - імуносупресія, що виявляється суперінфекцією, частими рецидивами інфекційних захворювань, дисбактеріозом, кандидозом, стафілококовим ураженням шкіри та інших органів). Такі ускладнення викликають антибіотики, сульфаніламіди, імунодепресанти, протипухлинні засоби
  
• 
  Ульцерогенна дія – проявляється подразненням і ерозіїними пораженнями слизової облонки, зменшення вироблення захисного слою (муцина, слизи) і захистних факторів(бікарбонатів,ПростогландинЕ₁) Вони виникають при призначінні ГлюкоКортикостероїди(ГК) і Нестероїдні Проти Запільні Засоби(НПЗЗ)
  
• 
  Синдром відміни, який розвивається у випадках тривалого застосування і раптової відміни кортикостероїдів, інсуліну, антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, невролептиків, барбітуратів, блокаторів різних рецепторів, клофеліну. Наприклад, у разі раптової відміни β-адреноблокаторів (анаприлін, окспренолол, атенолол та ін.), що застосовують для лікування хворих на гіпертензивну хворобу, може значно підвищуватись артеріальний тиск з розвитком ускладнень.
  
• 
  Побічна дія хронофармакологічного генезу, а саме значне підвищення або зниження ефективності лікарського засобу протягом доби, місяця, сезону, року, наприклад глюкокортикоїди доцільно призначати вранці, коли потреба в гормонах збільшується, блокатори Н2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин) застосовують на ніч, коли активізується функція залоз слизової оболонки шлунка.
  
• 
  Гепатотоксична дія . Лікарські речовини можуть викликати пошкодження печінки шляхом безпосереднього впливу препарату або його метаболіту (ізоніазид, індометацин, тетрацикліни).
  
• 
  Нефротоксична дія.Лікарські речовини можуть спричинити альбумінурію, гематурію (ртуть, сульфаніламідні: випадання кристалів у сечовидільних шляхах у кислому середовищі сечі.
  
• 
  Дисбактеріоз (дизбіоз) – це порушення природного складу мікрофлори шкіри і слизових оболонок, яке виникає внаслідок застосування антибіотиків широкого спектру дії і може призвести до розвитку суперінфекції, тобто заселення шкіри та слизових оболонок патогенними мікроорганізмами, нечутливими до антибіотика, який був використаний: гриби роду кандида, синьогнійна паличка, метицилінрезистентні штами стафілококів тощо.
  
• 
  Хіміорезистентність – це нечутливість мікроорганізмів до антибіотиків, що вимагає синтезу нових антибактеріальних засобів.