1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
 Скачать 3.5 Mb.
|
22. Особливості комбінованої дії лікарських препаратів на організм.При поєднаному застосуванні ліків між ними можуть виникати такі типи взаємодії: фармацевтична, фармакокінетична та фармакодинамічна. Фізико-хімічна взаємодія - фізична - адсорбція; хімічна - молекули лікарської речовини реагують між собою, утворюючи нові речовини, нетоксичні). Використовується при передозуванні або гострому отруєнні. Властивості адсорбуючих засобів сповільнювати всмоктування лікарських речовин із кишечника і зменшують токсичні ефекти. При передозуванні гепарином призначають його антагоніст - протаміну сульфат, який інактивує гепарин за рахунок електростатичної взаємодії з ним. Фармацевтична взаємодія. Несумісність ліків - виготовлення препаратів та їх зберігання, а також при змішуванні в одному шприці відбувається взаємодія компонентів суміші і настають такі зміни, в результаті яких препарат стає непридатним для лікування. При цьому лікувальна активність препаратів зменшується або повністю зникає. Фармакологічна взаємодія лікарських речовин. Розрізняють фармакокінетичний і фармакодинамічний тип взаємодії. Фармакокінетичний тип взаємодії - зміна фармакокінетики однієї лікарської речовини у присутності іншої. Зміни можуть відбуватись на різних етапах: а) на етапі всмоктування лікарських речовин. ( холіноміметики підвищують перистальтику кишечника і тим самим знижують всмоктування серцевих глікозидів, тоді як холіноблокатори зменшують перистальтику і сприяють всмоктуванню; застосування препаратів жиророзчинних вітамінів з препаратами, що містять компоненти жовчі, сприяє засвоєнню перших). б) на етапі транспорту білками крові. одна речовина витісняє іншу з тих же місць зв'язування з альбумінами крові. (протизапальні засоби - (бутадіон, індометацин) вивільняють із комплексу з білками крові антикоагулянти непрямої дії (кумарини), це підвищує концентрацію вільних антикоагулянтів і може спричинити кровотечу.) в) на етапі біотрансформації. Є препарати, які підвищують активність мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, грізеофульвін, дифенін), на фоні дії цих речовин біотрансформація багатьох препаратів протікає більш інтенсивно, і це знижує вираженість і тривалість ефекту; До інгібіторів цитохрому Р450 належать солі важких металів (ртуті, кадмію, свинцю), алопуринол, хлорамфенікол, метронідазол, олеандоміцин, еритроміцин та ін. внаслідок комбінації ЛП, один із яких інгібує ферменти печінки, сповільнюється швидкість метаболізму іншої лікарської речовини, підвищується її концентрація в крові і ризик побічної дії. г) на етапі виведення. – натрій гідрокарбонат прискорює виведення саліцилатів та барбітуратів через нирки Фармакодинамічний тип взаємодії відображає взаємовплив лікарських речовин, які основані на особливостях їх локалізації і механізмові дії, а також їх головних ефектів. При цьому одна речовина може посилювати або послаблювати дію іншої. Здатність однієї речовини посилювати дію іншої називають синергізмом, а зменшувати ефекти - антагонізмом. застосування фторотану з адреналіном призводить до розвитку тяжких серцевих аритмій, тому що цей наркозний засіб підвищує чутливість міокарда до катехоламінів. Комбіноване застосування пеніцилінів і тетрациклінів є нераціональним, тому що це призводить до послаблення антибактеріального ефекту. При поєднаному застосуванні міорелаксантів з антибіотиками-аміноглікозидами зростає порушення нервово-м’язової провідності, що може спричинити зупинку дихання. Синдром паркінсонізму, який викликають нейролептики фенотіазинового ряду, нераціонально усувати одночасним призначенням леводопи, оскільки це може призвести до зменшення їх антипсихотичної активності. Синергізм - сумація - тобто сумарна дія спостерігається переважно, коли лікарські речовини діють на одні й ті ж рецептори (напр. адреналін і норадреналін). Потенціювання ( посилення) – виникає, якщо кінцевий результат застосування двох лікарських речовин більший за суму ефектів кожної речовини окремо. (ефір+хлороформ, аміназин+ефір. Поєднане застосування нейролептиків, транквілізаторів або наркотичних анальгетиків із засобами для наркозу підвищує їхню дію – потенційований наркоз) Такий ефект характерний і для непрямого синергізму, коли речовини мають різний механізм дії і впливають на різні рецептори. Потенціювання дозволяє частіше отримати значний терапевтичний ефект лікарських препаратіву нижчих дозах, але іноді може бути причиною токсичних ефектів Антагонізм широко використовується для усунення негативної дії лікарських речовин, а також при отруєнні. Фізичний антагонізм виявляється при адсорбції різних токсичних речовин сорбентами. Хімічний антагонізм — між речовинами відбуваються хімічні реакції з утворенням неактивних сполук. (наприклад, взаємодія кислот і лугів, натрію хлориду і нітрату срібла; антагоністами солей важких металів є унітіол.) |