1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
 Скачать 3.5 Mb.
|
5. Поняття про фармакодинаміку лікарських засобів.Фармакодинаміка – вчення про локалізацію, механізм дії, фармакологічні прояви (ефекти) лікарських засобів. Фармакологічний ефект – це клінічний прояв реакції організму на дію лікарського засобу. В основі його виникнення лежить розвиток первинної фармакологічної реакції, яка є наслідком взаємодії лікарського препарату з рецепторами клітини, внаслідок чого посилюється (збуджуються) або пригнічуються (гальмуються) їх функції. В основі однакових фармакологічних ефектів можуть лежати різні первинні фармакологічні реакції. Наприклад: атропін і адреналін розширюють зіницю, перший за рахунок блокади холінорецепторів, другий – стимуляція адренорецепторів. З іншого боку, різні фармакологічні ефекти можуть бути спричинені однією первинною фармакологічною реакцією. Зокрема, блокада анаприліном бета-адренорецепторів супроводжується зниженнямАТ, протиаритмічним ефектом і усуненням нападу стенокардії. Ці відомості необхідні лікареві для раціонального, найбільш ефективного і безпечного призначення лікарського засобу. 6. Шляхи введення лікарських речовин в організм.Поділяють шляхи введення лікарських засобів на ентеральний, парантеральний та інгаляційний Ентеральний шлях передбачає введення лікарських засобів через різні відділи травного каналу При сублінгвальному(введення медикаментів під язик) і суббукальному (введення медикаментів на слизову щоки) препарати при такому введені обминають печінку, бистро починають діяти не вступають в контакт з хлористоводневою кислотою і ферментами ШКТ. Недолік часте застосування призводить до подразнення слизової оболонки порожнини рота Сублінгвально призначають швидкодіючі препарати з високою активність (Нітрогліцерин) або ті що руйнуються в травному тракті. Пероральний шлях введення передбачає проковтування ЛЗ з подальшим проходженням його травним каналом Він найпростіший і зручний для хворого. Однак лише незначна частина ЛЗ починає всмоктуватися вже у шлунку. Для більшості лікарських засобів найсприятливішим для всмоктування є слаболужне середовище тонкої кишкки. Ефект настає 35-45 хвилин Прийнята всередину лікарська речовина під впливом травних соків може втрачати свою активність(інсулін руйнується під дією ферментів). Деякі речовини зазнають впливу шлункового та кишкового соку, транспортуються із шлунка й кишок, в печінку, де починають інактивуватися ферментами.Всередину приймають ліки натще –за 30 хв до їди -застосовують у формі розчинів, порошків, таблеток, капсул, гранул вкритих оболонкою, щоб запобігти їх руйнуванню під впливом шлункового соку Ректальний (через пряму кишку). Таким шляхом вводять лікарські речовини у вигляді свічок або лікувальних клізм. При цьому ліки всмоктуються через нижні і середні гемороїдальні вени і надходять у загальне коло кровообігу, не проходячи через печінку Парентеральний шлях (минаючи травний канал) речовина швидше і без втрат потрапляє у потрібне місце. Внутрішньовенний шлях забезпечує швидкий ефект та швидку появу високих концентрацій препарату в серці та ЦНС,засоби вводять повільно, однократно, крапельно та інфузійно. Не можна вводити нерозчинні сполуки, олійні розчини, засоби з значною подразливою дією, та які спричиняють зсідання крові або гемоліз. Внутрішньоартеріальний шлях забезпечує високу концентрацію препарату в ділянці, яку кровопостачає дана артерія, використовують при лікуванні обморожень, ендоартериїтів, при рентгенологічному дослідженні. Внутрішньокістковий шлях за швидкістю ефекту близький до внутрішньовенного, застосовують для регіонарного знеболювання кінцівок, при введенні плазмозамінників (крові) при масивних опіках, у дітей (в п`яткову кістку). Внутрішньосерцевий шлях використовується лише при зупиненні серця, поєднують з масажем серця. Мета - відновити роботу синоатріального вузла Внутрішньоочеревинний шлях застосовують рідко, вводять антибіотики під час операцій на органах черевної порожнини. Внутрішньом`язове введення- ліки всмоктуються швидко. При введенні олійних розчинів або суспензії необхідно перевірити, чи голка не потрапила в судину. Всмоктування можна прискорити зігріванням, або уповільнити, використавши міхур з льодом. Підшкірний- для введення ліків, вакцин, інсуліну, боротьби зі зневодненням, парентерального харчування, при порушенні електролітного балансу. Ін`єкції болючі, ліки всмоктуються повільніше. За добу можна ввести близько 1,5-2 л ізотонічного розчину. Ендолімфатичний шлях - препарати вводять у лімфатичні судини тильної сторони стопи, спеціальним дозатором зі швидкістю 0,3 мл/хв, теплі розчини. Застосовують при станах, в яких активну участь бере лімфатична система (бактеріальні інфекції, перед операціями). Нашкірний спосіб - для забезпечення резорбтивної дії речовин комбінують з вираженими ліпофільними властивостями. При пошкодженні шкіри збільшується швидкість всмоктування. Добре всмоктуються засоби на ланоліні, свинячому жирі, спермацеті. Активне втирання сприяє проникненню їх в глибокі шари шкіри і всмоктуванню. Цей шлях більш поширений, через змогу тривалий час підтримувати постійну концентрацію засобів у плазмі крові. Інстиляційно-слизова носа і кон`юнктива добре кровопостачаються це забезпечує високий ступінь всмоктування. Інтраназально - у вигляді крапель, мазей, емульсій, у кон`юнктивальний мішок - розчини, мазі, очні плівки. |