|
|
1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
11. Проникнення лікарських засобів через біологічні мембрани
Проникнення лікарських засобів через біологічні мембрани здійсн.ється такими основними шляхами як:
Пасивна дифузія – відбувається без витрат енергії і можлива у двох протилежних напрямках – всередину клітини і назовні. Напрям і швидкість визначаються різницею концентрацій речовини по обидва боки ммембрани. Відбувається за градієнтом концетрації (Від вищої до нижчої концетрації) і триває до повного вирівнювання
Таким шляхом всмоктуються ліпофільні (головним чином неполярні) речовини. Чим вища ліпофільність речовини, тим легше вона проникає через клітинну мембрану.
Шляхом пасивної дифузії проникають електроліти (калій, натрій), слабкі органічні кислоти (бензойна), органічні неелектроліти(спирт етиловий). Нейтральні молекули внаслідок більшої ліпофільності легше дифундують через мембрану, ніж іони і полярні молекули.
Полегшена дифузія - це транспорт лікарських засобів через біологічні мембрани за участю молекул специфічних носіїв(білків переносників). Перенесення речовин відбувається за градієнтом концентрації і не пов’язане з затратою енергії, але швидкість його значно вища. Прикладом надходження речовин за механізмом полегшеної дифузії може бути транспорт у клітину глюкози, гліцерину, амінокислот, вітамінів(напр. В12 – транспортний білок – фактор Касла який знаходиться на епітелії тонкої кишки)
Фільтрація ліків здійснюється через пори в мембрані. Через пори проникають сполуки, що мають низьку молекулярну масу:вода,сечовина.Заряджені частинки практично не проходять(катіони,аніони) через пори практично не проходять- заважає заряд,який існує на мембрані клітини.
Активний транспорт - це перенесення молекул лікарських засобів через біологічні мембрани, забезпечується транспортними системами клітин і відбувається з витратою енергії, проти градієнта концентрації. Активний транспорт має такі характеристики:
Транспорт медикаменту проти градієнта його концентрації (транспорт “догори”).
Перенесення медикаменту за допомогою спеціальних транспортних систем (молекул-носіїв).
Транспорт медикаменту пов'язаний із затратою енергії. За допомогою активного транспорту здійснюється абсорбція у травному каналі низькомолекулярних катіонів N3 “, К
, амінокислот, серцевих глікозидів, вітамінів групи В, кортикостероїдів тощо
Піноцитоз - це абсорбція, яка здійснюється шляхом втягування (інвагінації) поверхні мембрани з наступним утворенням везикули (вакуолі) навколо речовини, що транспортується як при фагоцитозі. Шляхом піноцитозу клітини можуть захоплювати макромолекули (білки і нуклеїнові кислоти), а також жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни.
 
12. Поняття про специфічні рецептори, агоністи і антагоністи.
Один з механізмів дії лікарських засобів це вплив на специфічні рецептори організму
Рецептори лікарських речовин–це специфічні утворення на мембрані клітин, які вибірково вступають у зв’язок з речовинами ендогенного та екзогенного походження.
Функція - пізнавання хімічного сигналу і наступна його трансформація в адекватну відповідь клітин.
Рецептори бувать:
Пресинаптичні рецептори – змінюють інтенсивністьвиділення медіатору з нервового закінчення (модулююча роль).
Постсинаптичні рецептори забезпечують передачу імпульсів у синапсі.
Рецептори 1-го типу розміщені на зовнішній поверхні плазматичної мембрани клітини-мішені. З ними взаємодіє більшість лікарських речовин. (Атропін, Пілокарпін, Адреналін, Ацеклідин)
Рецептори 2-го типу локалізовані в цитоплазмі клітини. (Стероїдні препарати – Прендіозол і т.д)
Рецептори 3-го типу - у ядрі клітини-мішені (гормон – тироксин).
У рецепторів є активний центр і 1 або декілька регуляторних центрів.
Рецептори, які забезпечують основну дію ліків - специфічні.
Залежно від впливу на рецептори лікарські засоби поділяють на;
агоністи (адреналін).— речовини, що безпосередньо збуджують або підвищують функціональну активність рецепторів (наприклад, холіноміметики);
антагоністи(атропін) — речовини, які перешкоджають дії специфічних медіаторів або блокують рецептори;
агоністиантигоністи, (лабетолол). — це речовини, які мають одночасно властивості агоніста й антагоніста
Антагонізм може бути конкурентним і неконкурентним.
Якщо ліки-антагоністи зв’язуються з тими ж рецепторами, що і ендогенні ліганди, вони називаються конкурентними антагоністами, якщо з іншими ділянками макромолекули, які зв’язані з рецепторами функціонально- неконкурентними антагоністами
Також стосовно самих рецепторів,їх можна поділити на:
1.Активні специфічні(функціональні);
2.Неактивні(неспецифічні,мовчазні).
Взаємодія лікарських речовин з активними рецепторами викликає фармакологічні ефекти,що забезпечує основну дію речовин.
Мовчазні рецептори мають властивість зв’язувати молекули ліків,але при цьому не викликаючи фармакологічного ефекту,і зв’язування з цими рецепторами сприяє депонуванню ліків у тканинах.
Віділяють 4 типа специфічних рецепторів за впливом на клітину
Рецептори, які здійснюють прямий контроль за функцією іоних каналів (Наприклад: Н-Холінорецептори, ГАМКА- рецепторти, глутаматні рецептори
Рецептори які спряжені з ефектором через систему G-білкі - «вторичні передатчки» або - білки – іонні канали. Такі рецептори мають багато гормонів і медіаторів(М-холінорецептори, адренорецептори)
Рецептори, які здійснюються прямий контроль на фунцією ефекторного ферменту. Наприклад рецептори інсуліна, ряду факторів росту.
Рецептори, контролюючі транскрипцію ДНК. Навідміну від інших вони є внутрішньоклітинами рецепторами (приклад стероїдні і териоїдні гормони)
Рецептори можуть мати підтипи які звязані з іншими G-білками або виконувати інші функції наприклад М-Холінорецепторима мають 5 підтипів М1 М2 М3 М4 М5 .
Адренорецептори ж мають α1 α2 β1 β2 та ін. (ГАМК, Н-гістамінові рецептори…)
|
|
|
Скачать 3.5 Mb.