|
|
1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
Шляхи виведення лікарських речовин із організму.
Виведення(Екскреція, Елімінація) це кінцевий етап взаємодії лікарського препарату або його метаболіти з різними органами і тканинами: нирками, печінкою, легенями, слизовою оболонкою травкного каналу, сльозовими, потовими, молочними залозами. Основним шляхом виведення багатьох лікарських засобів і їх метаболітів з організму є ниркова екскреція (канальцева секреція і реабсорбція) та фільтрація у ниркових клубочка.
Процеси ниркової екскреції залежить від віку і наявності патологічних змін від чого вони можуть сповільнятися і лікарські речовини кумулюватись і розвиватись їх токсичний ефект
Нирками виводяться ампіцилін, гентаміцин, уросульфан, новокаїнамід, дигоксин.
При отруєнні ліками й іншими речовинами, які виділяються з організму через нирки, часто вдаються до процедури форсованого діурезу – підсилення сечовиділення за допомогою сечогінних засобів (маніту, фуросеміду, кислоти етакринової) з одночасним уведенням в організм великої кількості рідини.
Печінкою з жовчю у дванадцятипалу кишку екскретуються лікарські речовини та їх метаболіти, маса яких становть 300 і більше. Також для деяких препаратів характерна ентерогепатична циркуляція . Так препарат виводиться із жовчю в кишечник потім знову всмоктується , потрапляє в печінку і знову виводиться з жовчю ( морфіну,серцеві глікозиди тетрациклін)
Слинними залозами виводяться йодиди,броміди.
Крізь слизову оболонку шлунка у просвіт його з крові виділяються алкалоїди і деякі основи, що в кишках можуть частково підлягати зворотному транспорту.
Через кишки виводяться речовини, що не адсорбувалися з їх просвіту (фталілсульфазол, вісмуту субцитрат), а також ті, що виділені печінкою (з жовчю) і слизовою оболонкою кишок.
Легенями виводяться леткі (ефір для наркозу, фторотан, етанол) і газоподібні (азоту закис, циклопропан, карбоген) речовини. Цей процес здійснюєтсья переважно шляхом пасивної дифузії і залежить від глибини і частоти дихання Деякі легкі речовини, що мають місцево-подразнювальні властивості (хлор, скипидар), проходячи крізь легені, можуть викликати їх запалення та набряк.
Сльозовими залозами виводяться деякі антибіотики, сульфаніламіди, що призначають при бактеріальному зараженні очей.
Через потові залози виділяються саліцилати, броміди, йодиди, барбітурати та інші ЛП. При цьому можливі небажані ефекти: подразнення шкіри (виділення сполук йоду і брому), дефіцит в організмі вітамінів і мікроелементів.
Молочними залозами в період годування грудьми виводяться антикоагулянти, транквілізатори, цитостатики, тетрацикліни, хлорамфенікол у невеликій кількості.
Всмоктування лікарських речовин при різних шляхах введення в організм.
Всмоктування(абсорбція) лікарських речовин проникнення крізь біологічні мембрани в судини і тканини до специфічного клітинного рецептора. При всіх шляхах введення лікарські засоби повинні проникнути крізь біологічні мембрани.
В основні всмоктування лежить такі механхіми:
Пасивна дифузія – відбувається без витрат енергії і можлива у двох протилежних напрямках – всередину клітини і назовні. Напрям і швидкість визначаються різницею концентрацій речовини по обидва боки ммембрани. Відбувається за градієнтом концетрації (Від вищої до нижчої концетрації) і триває до повного вирівнювання
Таким шляхом всмоктуються ліпофільні (головним чином неполярні) речовини. Чим вища ліпофільність речовини, тим легше вона проникає через клітинну мембрану.
Шляхом пасивної дифузії проникають електроліти (калій, натрій), слабкі органічні кислоти (бензойна), органічні неелектроліти(спирт етиловий). Нейтральні молекули внаслідок більшої ліпофільності легше дифундують через мембрану, ніж іони і полярні молекули.
Полегшена дифузія - це транспорт лікарських засобів через біологічні мембрани за участю молекул специфічних носіїв(білків переносників). Перенесення речовин відбувається за градієнтом концентрації і не пов’язане з затратою енергії, але швидкість його значно вища. Прикладом надходження речовин за механізмом полегшеної дифузії може бути транспорт у клітину глюкози, гліцерину, амінокислот, вітамінів(напр. В12 – транспортний білок – фактор Касла який знаходиться на епітелії тонкої кишки)
Фільтрація ліків здійснюється через пори в мембрані. Через пори проникають сполуки, що мають низьку молекулярну масу:вода,сечовина.Заряджені частинки практично не проходять(катіони,аніони) через пори практично не проходять- заважає заряд,який існує на мембрані клітини.
Активний транспорт - це перенесення молекул лікарських засобів через біологічні мембрани, забезпечується транспортними системами клітин і відбувається з витратою енергії, проти градієнта концентрації. Активний транспорт має такі характеристики:
Транспорт медикаменту проти градієнта його концентрації (транспорт “догори”).
Перенесення медикаменту за допомогою спеціальних транспортних систем (молекул-носіїв).
Транспорт медикаменту пов'язаний із затратою енергії. За допомогою активного транспорту здійснюється абсорбція у травному каналі низькомолекулярних катіонів N3 “, К
, амінокислот, серцевих глікозидів, вітамінів групи В, кортикостероїдів тощо
Піноцитоз - це абсорбція, яка здійснюється шляхом втягування (інвагінації) поверхні мембрани з наступним утворенням везикули (вакуолі) навколо речовини, що транспортується як при фагоцитозі. Шляхом піноцитозу клітини можуть захоплювати макромолекули (білки і нуклеїнові кислоти), а також жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни.
РІЗНИЦЯ ВСМОКТУВАННЯ ПРИ РІЗНИХ ШЛЯХАВ ВВЕДЕННЯ
При ентеральному введенні всмоктування відбувається головним чином в тонкому кишківнику. При всмоктуванні відбувається як пасивний ( через мембрани клітин кишкової стінки (ентероцитів)), так і активний енергозалежний транспорт. Для перенесення речовин в ШКТ особливе значення мають велика площа поверхні кишківника і вплив постійного кровотоку в слизовій оболонці на градієнти концентрації між просвітом кишківника і кров’ю.
При парантеральному введені ЛЗ минує всі барєри і зразу поступає в кров
При внутрішньом’язовому введенні водних розчинів гідрофільних препаратів спостерігається їх швидке всмоктування в кров. З олійних розчинів ліпофільні препарати всмоктуються повільніше, утворюючи в м’язах депо. Швидше всмоктування спостерігається при введенні препарату в м’язи стегна, ніж при ін’єкції в м’язи сідниці.
Всмоктування через шкірувикористовується для створення не тільки місцевого, але і системного ефектів. У разі підшкірної ін’єкції ліки, розчиняючись в тканинній рідині, всмоктуються в капіляри і лімфатичні судини дерми.
Шляхом інгаляції можуть вводитися ЛР у вигляді аерозолів, газів і порошків. У легенях всмоктуються газоподібні і леткі речовини, що використовуються для наркозу (ефір, хлороформ, азоту закис, фторотан тощо).
Ілюстрація про механізми всмоктування
|
|
|
Скачать 3.5 Mb.