1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
 Скачать 3.5 Mb.
|
15. Метаболізм лікарських речовин в організмі.Метаболізм(біотрансофрмація)ЛР— це сукупність процесів та змін лікарської речовини в організмі в наслідок її біотрансофрмації, і як правило ці зміни сприяють інактивації,зменшенню токсичності та виведенню з організму лікарської речовини Біотрансофрмація.- відбувається здебільшого в печінці, також в нирках,стінці кишечника,легенях,серці,мозку та ін.органах. Внаслідок біотрансформації речовина речони інактивуються і виводяться з організму. Деякі ЛП стають активними лише після їх метаболізму і наизваються Проліками, прикладом пролікарського засобу є Каптоприл і Еналоприл і так далі Один лікарський засіб може зазнавити різних перетворень 1)На першому етапі,внаслідок низки ферментативних процесів препарат,що потрапив в організм перетворюється на гідрофільні сполуки за рахунок процесів окиснення, відновлення та гідролізу. +Окиснення відбувається за допомогою кисню,або мікросомальної ферментної системи. -Окисненню піддаються: кодеїн, фенацетин,аміназин,гістамін. +Відновлення відбувається під впливом систем нітро- та азидоредуктаз. -Відновленню піддаються: левоміцетин,нітразепам. -Складні ефіри(атропін,ацетилсаліциловакислота +Реакції гідролізу вібуваються у тканинах та плазмі за рахунок немікросомального окиснення. -Гідролізу піддаються: етери(атропін,ацетилсаліцилова к-та), аміди(новокаїнамід), та цей процей проходить за участі естераз,амілаз,фосфатаз та ін. гідролітичних ферментів. 2)На другому етапі відбувається кон’югація — приєднання до лікарської речовини хімічних угрупувань та ендогенних сполук. На цьому етапі відбувається: Метилування(гістамін,катехоламіни),ацетилування(сульфаніламіди), та взаємодія з глюкороновою кислотою(морфін),сульфатами(левоміцетин),глутатіоном(парацетамол). Після цієї фази лікарські речовини практично повністю втрачають свою біологічну активність Результатом. Метаболізму є утворення полярних,водорозчинних сполук,що мають здатність легко виділятися з організму. У деяких випадках продукти 1-го етапу мають набагато більшу токсичність, ніж вихідна сполука - це називається “летальний синтез”( з етилового спирту утворюється токсичний оцтовий альдегід, з метилового спирту – формальдегід і мурашина кислота). Лікарські засоби можуть минати перший етап і відразу вступати в реакції конюгації На метаболізм можуть впливати лікарські засоби яку можуть індукувати мікросомальні ферменти(фенобарбітал), Інгібування мікросомальних ферментів спостерігається при застосуванні циметидину, хлорамфеніколу, кетоконазолу, іміпраміну, морфіну. Внаслідок чого лікарські засоби прийняті разом з цими препаратами можуть мати меншу фармакологічну дію або проявляти токсичний ефект. 16. Депонування лікарських речовин в організмі. При розподілі в організмі деякі лікарські засоби можуть частково затримуватися та накопичуватися в різних тканинах. Причиною цього явища є зв'язування ЛЗ з білками, фосфоліпідами та нуклеопротеїнами клітин. Концентрація речовини в місці її депонування (в депо) може бути досить високою. З депо речовина поступово вивільняється, потрапляючи в кров, з якою далі розподіляється по іншим органам і тканинам, в тому числі, досягаючи місця своєї дії. Депонування може призвести до подовження (пролонгації) дії препарату або виникнення ефекту після дії. Місце депонування залежить від структури сполуки. Так, нейтральні молекули депонуються в ліпідах, катіони – головним чином в рибонуклеїнових кислотах та глікопротеїнах, аніони – в альбуміні. В жирових клітинах накопичуються високоліпофільні сполуки (наприклад, тіобарбітурати). РНК мають спорідненість з органічними основами. Тому, похідні акридину, що мають основні центри, накопичуються в РНК Здатність зв'язувати ліки характерна для цілого ряду білків ( альбумін). Він зв'язує сульфамідні препарати, анальгетики піразолонового ряду. Дуже важливо для застосування ліків на практиці знати співвідношення, в якому різні ліки здатні зв'язуватися з альбуміном. Наприклад, одночасне застосування антикоагулянта феніліну та ацетилсаліцилової кислоти є досить небезпечним, тому що остання витискає фенілін з альбумінового депо. При цьому концентрація феніліна в плазмі збільшується, що може викликати кровотечу. Лікарські засоби можуть накопичуватись у сполучній тканині (безногексоній) у кістковій (тетрациклін) Місце накопичення і переважний вплив на даний орган не завжди співпадають. Так, аміназин переважно накопичується в легеняї, а діє головим чином на ЦНС, де його вміст значно менший. Серцеві глікозиди накопичуються в надниркових залозах, а основий ефект їх полягає у стимуляції міокарда З іншого боку, вибірковий розподіл деяких препаратів у певних тканинах з наступним їх накопиченням може спричинити токсичні ефекти. Зокрема, надходження фуросеміду, етакринової кислоти в ендолімфу внутрішнього вуха сприяє розвитку ототоксичності, цефалоридин в епітелії ниркових канальців– нефротоксичність.Тетрациклін порушення формування кістокової тканини в дітей |