1частина. 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання

• Название: 1. Визначення фармакології як науки, її основна мета і завдання
• Дата: 19.08.2022
• Размер: 3.5 Mb.
• Имя файла: 1частина.docx
• Тип: Закон; #648816
• страница: 18 из 22

37. Заходи по знешкодженню отрути в організмі.

Детоксикація— процес знешкодження отрут і прискорення видалення їх з організму.

Одним із методів активної детоксикації організму є посилення природних процесів детоксикації:

Викликання блювоти. При отруєнні визначеними групами отрут можна викликати рефлекторну блювоту.

Промивання шлунку.Метод широко використовується при отруєнні отрутами різної природи. Після промивання шлунку хворим призначають проносні засоби.

Форсований ді­урез — один із методів прискореного виведення з організму токсичних речовин, які виділяються із сечею. Цей метод мало ефективний у випадках, коли отрути зв'язані з білками міцними зв'язками, а також якщо отрути відносяться до жиророзчинних речовин.

Лікувальна гіпервентиляція — до цього методу вдаються при отруєнні леткими отрутами, що повністю видаляються з організму легенями з повітрям. (апарат штучного дихання). Гіпервентиляція використовується при отруєнні спиртами, ацетоном, хлороформом і оксидом карбону (П).

Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації – це вплив на активність ферментів, що метаболізують токсичні сполуки. При цьому відбувається підвищення активності циї ферменті. Індуктори використовують у випадках коли інтоксикації речовинами, метаболіти якиї менш токсичні, ніж початкова сполука вик при отруєнняї стероїдними гормонами кумариновими антикоагулянтами, НПЗЗ, сульфаніламідами ті ін. (приклад індуктора бензонал і зиксорин) Але оскільки препарати починають діяти лише через 12-24 год після застосування, у випадку гострої інтоксикації коли рахунок іде на години застосування їх недоцільно
Методи штучної Детоксикації:

1. 
   Обмінне переливання крові – метод який базується на заміщенні крові хворого кров’ю донора. Абсолютним показником для такого переливання є отруєння речовинами, які чинять токсичну дію на кров і викликають тяжку метгемоглобінемію (більше 50-60% загального гемоглобуліну)
   
2. 
   Гемодіаліз – метод прискореного виведення отруйних речовий, який базується на явищі діалізу. Його проводять за допомогою апарата ,,Штучна нирка”. Використовують при отруєнні барбітуратами, метиловим спиртом тощо.
   
3. 
   Перитоніальний діаліз – метод введення в черевну порожнину спеціального розчину, в який із крові шляхом діалізу переходять токсичні речовини. При цьому напівпроникною мембраною служить очеревина, яка має велику поверхню.
   
4. 
   Гемосорбція – метод базується на поглинанні отруйних речовин, що знаходяться у крові , різноманітними сорбентами. Як сорбенти використовують переважно активоване вугілля або іонообмінні смоли
   
5. 
   Фізіогемотерапія (УФ-, лазерне, рентгенівське опро­мінювання, електромагнітна обробка крові та ін.).
   

39. Патогенетична (симптоматична) терапія гострих інтоксикацій ліками і отрутами.

Застосування засобів симптоматичної терапії спрямоване на захист та підтримку тієї функції організму, яка переважно пригнічується даною отрутою.

• 
  При сильному болю для по­передження больового шоку застосовують наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол, фентаніл, трамадол);
  
• 
  при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (ношпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гід­рохлорид, метацин).
  
• 
  при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяж­кості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобелі­ну гідрохлорид);
  
• 
  При потраплянні під шкіру подразнюючої речовини використовують новокаїнову блокаду (обколення район враження р-ном новокаїну)
  
• 
  при гострій серцевій недостатності вводять кардіотонічні пре­парати — строфантин, корглікон;
  
• 
  при зниженні АТ вводять пресорні препарати (мезатон, адре­наліну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат);
  
• 
  при пригніченні серцевої діяльності застосовують аналептики (кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол);
  
• 
  при зупинці серця вводять у лівий шлуночок серця адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат;
  
• 
  при бронхоспазмі застосовують бронхолітики:
  
  • 
    ін’єкційні — еуфілін, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат;
    
  • 
    інгаляційні — ізадрин, фенотерол, сальбутамол, орципреналіну сульфат;
    
• 
  при шоці застосовують протишокові засоби:
  
  • 
    адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид;
    
  • 
    ГКС — преднізолон, метилпреднізолон;
    
  • 
    антигістамінні препарати — дипразин, димедрол, супрастин, тавегіл;
    
  • 
    плазмозамінні та сольові розчини.