відповіді на іспит з правничої етики. ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ЕКЗАМЕН З ПРАВНИЧОЇ ЕТИКИ. 1 Єдність правничої професії, її сутність та соціальне призначення
 Скачать 209.63 Kb.
|
|
Об'єктивність Принцип Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Застосування 2.1. При виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. 2.2. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. 2.3. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах. 2.4. Перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б з огляду на розумну оцінку ситуації якимось чином вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. 2.5. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Нижче наведені приклади таких випадків: 1. У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. 2. Раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок. 3. Суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі. Суддя не може бути відсторонений від участі у розгляді справи в тому випадку, коли жодний інший суд не може бути призначений для розгляду даної справи або через терміновий характер справи, коли зволікання в її вирішенні може призвести до серйозної судової помилки. 27) Доброчесність як загальна етична вимога до судді. Критерії визначення доброчесності судді. Доброчесність це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися судді у своїй діяльності з метою забезпечення довіри до судових органів При виконанні обов'язків суддя має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем вихованості і культури. Порушення дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для судді і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність. Стаття 1 Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду Чесність та непідкупність Принцип Чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов'язків. Застосування 3.1. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. 3.2. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства. Критерії доброчесності вони несформовані на законодавчому рівні, але до них можна віднести – непричетність до корупції або кримінальних правопорушень наявність кримінальних проваджень щодо судді; отримання неправомірної вигоди; винесення рішень за наявності конфлікту інтересів; – непричетність до ухвалення сумнівних рішень резонансні рішення у справах, що стосуються Євромайдану; явно політично вмотивовані рішення; рішення, які призвели до серйозного порушення прав людини; – відповідність стилю життя задекларованим доходам та прозорість статків неподання декларації; приховування статків судді (земельних ділянок, нерухомості, рахунків у банку тощо); приховування статків родичів; надмірні суми подарунків, призів та виграшів; невідповідність стилю життя задекларованим статкам; – непричетність до порушення прав людини перешкоджання роботі журналістів або громадських активістів; порушення права на справедливий судовий розгляд (якщо це порушення не пов’язане із винесенням сумнівного рішення); порушення принципу гласності та відкритості судового процесу – дотримання норм професійної етики зазначення недостовірних відомостей у декларації доброчесності; Стаття 62. Декларація доброчесності судді 1. Суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. 2. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. Суддя повинен поводитися доброчесно як у публічному, так і в приватному житті. З принципу доброчесності випливають два обов’язки: обов’язок бути непідкупним та обов’язок зберігати гідність та честь. Саме порядність та не підкупність визначають як один із ключових аспектів. Критерії доброчесності за бангалорськими принципами: Незалежність, об*єктивність, дотримання етичних норм, чесність і непідкупність, рівність, компетентність і старанність. 28) Етичні аспекти взаємодії судді з учасниками судового процесу, з іншими суддями, з органами державної влади та засобами масової інформації. Рівність Принцип Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов'язків. 5.1. Суддя має усвідомлювати і уявляти собі різнорідність суспільства та різницю, що випливає з багатьох джерел, включаючи, поміж інших, расову належність, колір шкіри, стать, релігію, національне походження, касту, непрацездатність, вік, сімейний стан, сексуальну орієнтацію, соціально-економічний стан та інші подібні причини ("підстави, що не стосуються справи"). 5.2. При виконанні своїх судових обов'язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої особи чи групи осіб, керуючись причинами, що не стосуються справи. Стаття 8 Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Стаття 10 Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя. Стаття 11 Суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість отримувати інформацію, не допускаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету правосуддя. Стаття 12 Суддя не може робити публічних заяв, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи. Стаття 14 Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Стаття 19 Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень. Стаття 20 Участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади. 29) Запобігання конфлікту інтересів у діяльності судді. Конфлікт інтересів –це Особливостями конфлікту інтересів, який може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом є: 1) це тільки реальний конфлікт інтересів; 2) не застосовується частина 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою на суддів покладено обов’язок повідомляти Раду суддів України у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі; 3) за порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів застосовується лише дисциплінарна відповідальність у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Конфлікт інтересів, який не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом, включає випадки потенційного і реального конфлікту інтересів у діяльності судді, що виникає поза безпосередньої функції судді зі здійснення правосуддя. Характеристики цього виду конфлікту інтересів судді наступні: 1) виконання суддею крім посадових обов’язків судді адміністративних обов’язків у судовій установі. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду. 2) Робота в одній судовій установі суддів та їх близьких осіб. + обовязки судді Недопускати КІ не приймати рішення та не вчиняти дій спроби врегулювання КІ + повідомлення РСУ Стаття 133. Рада суддів України 10. У разі виникнення у судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом), Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його заступника реального чи потенційного конфлікту інтересів вони зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це Раду суддів України. 30) Вимоги щодо несумісності стосовно судді. Стаття 16 Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності. Стаття 54. Вимоги щодо несумісності 1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади". 2. Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. 3. Особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов’язані передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді. Суддя може отримувати відсотки, дивіденди та інші пасивні доходи від майна, власником якого він є. 4. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації. 5. У разі призначення судді членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів. 6. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України, а суддю, обраного головою чи заступником голови Ради суддів України, - до Ради суддів України, із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. 7. Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Відрядження на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, Ради суддів України не вважається сумісництвом. 31) Органи суддівського самоврядування: види та повноваження. 4. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Стаття 127. Організаційні форми суддівського самоврядування 1. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів України. Стаття 128. Збори суддів 1. Збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. 2. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів цього суду. 3. Збори суддів скликаються у разі необхідності, але не рідше одного разу на три місяці. 5. Збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов’язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов’язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом. Стаття 129. З’їзд суддів України 1. Найвищим органом суддівського самоврядування є з’їзд суддів України. 2. З’їзд суддів України: 1) заслуховує звіти Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів; 2) заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про її діяльність; 3) заслуховує інформацію Голови Державної судової адміністрації України про її діяльність, зокрема щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності органів судової влади; 4) призначає суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції і законів України; 5) обирає членів Вищої ради правосуддя та приймає рішення про звільнення їх з посади члена Вищої ради правосуддя відповідно до Конституції і законів України; 7) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб; 8) обирає Раду суддів України; 9) розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону. 3. З’їзд суддів України приймає рішення, що є обов’язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх суддів. |