відповіді на іспит з правничої етики. ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ЕКЗАМЕН З ПРАВНИЧОЇ ЕТИКИ. 1 Єдність правничої професії, її сутність та соціальне призначення
 Скачать 209.63 Kb.
|
Стаття 24. Порядок проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності "право"1. Формування завдань та запитань до єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності "право" та виконання інших пов'язаних із цим повноважень здійснює Державна правнича екзаменаційна комісія. 2. Адміністрування Єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності "право" та адміністрування програмного забезпечення для Єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності "право" здійснює Український центр оцінювання якості освіти. 3. Під час проведення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності "право" у кожному із закладів, де проводиться кваліфікаційний іспит, має бути присутнім щонайменше один член Державної правничої екзаменаційної комісії. 22) Кодекси етики в правничих школах. Академічна доброчесність як принцип освітньої діяльності. Кодекси етики в правничих школах – це є локальні нормативно- правові акти, які повинні заріплювати основні принципи академічної поведінки, яких мають дотримуватися всі учасники університетської спільнотт Такі кодекси пивнні сприяти формуванню академічного середовища, у якому кожен член може займатися своєю діяльністю в умовах взаємної поваги й отримання позитивних емоцій від роботи, навчання й проведення наукових досліджень. В нашому університеті наявний КОДЕКС АКАДЕМІЧНОЇ ЕТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО ЗУ про вищу освіту академічна доброчесність - сукупність етичних принципів та визначених Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень; Стаття 63. Обов’язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти 3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання. Стаття 58. Обов’язки науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників 3-1) дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти; Стаття 16. Система забезпечення якості вищої освіти 1. Система забезпечення якості вищої освіти в Україні складається із: 8) забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату; 3. Заклади вищої освіти зобов’язані: 2) мати внутрішню систему забезпечення якості вищої освіти, у тому числі затверджену політику забезпечення дотримання учасниками освітнього процесу академічної доброчесності (кодекс академічної доброчесності); 2.2.2. Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними й науковими працівниками передбачає: посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; - дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; - надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність; - контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти; - об'єктивне оцінювання результатів навчання. 2.2.3. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає: - самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного й підсумкового контролю результатів навчання (до осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей); - посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; - дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; - надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації. 2.2.4. Порушенням академічної доброчесності вважається: - академічний плагіат - фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ'єктивне оцінювання. 23) Міжнародні та Європейські стандарти правничої професії. Міжнародні та Європейські стандарти професійної діяльності правничої професії – це загальні деонтологічні вимоги (норми і принципи), які пред'являються до правника –судді, адвоката, прокурора, нотаріуасуа До міжнародних та Європейських стандартів можна віднести такі документи: Стандарти незалежності правничої професії Міжнародної асоціації юристів (ухвалено на конференції МАЮ у Нью-Йорку у вересні 1990 р.) Кодекс поводження посадових осіб з підтримання правопорядку 1) що стосуютсья суддів – Бангалорські принципи поведінки суддів, Європейську хартію про закон щодо статусу судді, Основні принципи щодо незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, 2) що стосується прокурорів - Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов'язків і прав прокурорів, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи) Рекомендація № 2000/19 «Про роль державної прокуратури в системі кримінального судочинства» (ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 6 жовтня 2000 р.). 3) щодо нотаріусів - заповіді, заявлені на пленарному засіданні 89 Міжнародного конгресу Латинського Нотаріату в Мексиці в 1965 році. · Поважай своє Міністерство; · Утримайся, навіть якщо найменший сумнів робить незрозумілими твої дії; · Віддавай належне Правді; · Дій обережно; · Вивчай з пристрастю; · Радься з Честю; · Керуйся Справедливістю; · Обмежуйся Законом; · Працюй з Гідністю; · Пам’ятай, що твоя місія полягає в тому, аби не було суперечок між людьми. Європейський кодекс нотаріальної етики ЕТИКА ТА ПРАВИЛА ОРГАНІЗАЦІЇ НОТАРІАТУ 4) щодо адвокатів - Кодексу поведінки європейських адвокатів Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства Аналіз цих документів беззаперечно засвідчує, що базовими принципами професійної правничої діяльності є такі: – визначна роль правників у дотриманні балансу приватних, суспільних і державних інтересів; – захист правниками основоположних прав і свобод людини і громадянина незалежно від виконуваних ними професійних функцій; – незалежність представників правничої професії від сторонніх неправомірних впливів на їхню діяльність як з боку держави, так і з боку суспільства, а також унеможливлення «внутрішньоцехового» впливу правників один на одного; – безумовне дотримання (виконання) правниками всіх складових принципу ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, включаючи приписи чинного національного законодавства та міжнародно-правових актів; – самоврядність організації професійної правничої діяльності До загальних документів можна віднести: Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд, встановлений законом, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Рішення ЄСПЛ 24) Правове регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки судді. Кодекс суддівської етики. Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді Правове регулювання у даній сфері здійснюється: Зу про С і СС, ЗУ про запобігання корупції +/-, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, Європейською хартією про закаон про статус суддів, конвенцією про захист прав людинии і основоположних свобод, міжнародним пактом про громаднські і політичні права. Стаття 58. Етика судді 1. Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України. Кодекс суддівської етики затверджено на 11 З*їзді суддів, складаєтся він з преамбули, 3 розділів та 20 статтей. ЗУ про С і СС передбачає підстави та порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності У кодексі суддівської етики передбачено ряд вимог які повинен дотримуватися суддя Як під час здійснення правосуддя так і вимоги щодо позасудової поведінки судді. Зокрема можна віднести: Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, неупереджено. Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, Суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим. Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Судяд має право завити самовідвід у випадку упередженості щодо учасника процесу, але не повинен зловживати цим правом. У позаслужбових відносинах Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності. Стаття 17 Суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитету суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя, проте повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді. Стаття 18 Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї. Стаття 19 Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень. Стаття 20 Участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади. У бангалорських принципах поведінки суддів закріплені такі основні вимоги до нього як Незалежність, об*єктивність, чесність і непідкупність, рівність, дотримання етичних норм, компетентність та старанність. 25) Незалежність як загальна етична вимога до судді. Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Стаття 48. Незалежність судді 1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. 2. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. 3. Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. 4. Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора. 5. Незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку. 6. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. 7. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді. Незалежність Принцип Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Застосування 1.1. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. 1.2. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. 1.3. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. 1.4. У тих випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від своїх колег по суду. 1.5. Суддя відстоює та підтримує гарантії виконання суддями своїх обов'язків з метою збереження та підвищення інституціональної та оперативної відповідальності суддів. 1.6. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. 26) Безсторонність та неупередженість як загальна етична вимога до судді. Стаття 7 Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок. Стаття 10 Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя. Стаття 15 Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі. Суддя повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді. Під неупередженістю прийнято розуміти відсутність упередженості, безсторонність, об’єктивність, незацікавленість, нейтральність, універсальність підходів до будь-кого, незалежно від певних ознак; Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб’єктивного та об’єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб’єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий — що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості. |