Державна установа інститут фармакології та токсикології намн україни
 Скачать 0.69 Mb.
|
|
3.1 Валідація експериментальних моделей судомних станів Досліди проведені на білих мишах, яким внутрішньочеревно вводили хемоконвульсанти, а саме коразол (пентилентетразол), бікукулін, тіосемікарбазид, каїнову кислоту і стрихнін. Отримані результати представлені в табл. 3.1. Коразол, введений в дозі 100 мг/кг, у 100% випадків викликав розвиток клонічних судом, які в 90% переходили в тонічні судоми. На висоті тонічних судом 80% мишей гинули. Коразолові судоми виникали через 1-1,5 хв після введення хемоконвульсанта. Летальність наступала в перші 3-5 хв після початку судом. Загальний період спостереження за тваринами становив 1 год. Наступна оцінка стану тварин проводилася через 24 год. Бікукулін в дозі 20 мг/кг викликав появу судом через 5-7 хв після введення. При цьому в 20% спостерігалися клонічні і в 80% тонічні судоми. У 80% випадків судомний період закінчувався летальністю тварин. Латентний період появи судом при введенні тіосемікарбазиду в дозі 20 мг/кг складав приблизно 1 год, після чого в 100% випадків розвивалися клоніко-тонічні судоми і спостерігалася летальність тварин. При введенні каїнової кислоти (30 мг/кг) розвивалися клонічні судоми, які не трансформувалися в тонічні, тобто тонічна фаза судомного синдрому не спостерігалася. Судомний клонічний синдром, викликаний каїновою кислотою, в 100% закінчувався загибеллю тварин. Стрихнін в дозі 1,5 мг/кг в 100% випадків викликав клоніко-тонічні судоми і загибель тварин. В окремій серії дослідів були визначені параметри електроіндукованих судом (максимальний електрошок, МЕШ). Було встановлено, що струм силою 50 мА у 100% тварин призводив до появи тонічних судом. Таблиця 3.1 Дози хемоконвульсантів, що викликають судомні напади у білих мишей при внутрішньочеревному введенні
Примітка: * – у чисельнику – кількість тварин із зареєстрованим ефектом, у знаменнику – кількість тварин в експерименті. Необхідно відзначити, що в епілептології моделі хемоконвульсантних судомних станів екстраполюються як прояв малих клінічних форм епілепсії (petit mal), а електроіндуковані судоми (МЕШ) – як генералізовані судомні напади (grand mal). У наступній частині роботи експериментальним шляхом визначалися моделі судомних станів, чутливих до терапевтичної дії досліджуваних антиконвульсантів. 3.2 Вибір експериментальних моделей судомних станів, чутливих до дії досліджуваних антиконвульсантів Досліди проведені на білих мишах. Робочі дози антиконвульсантів були вибрані, виходячи з даних літератури і експериментального досвіду нашої лабораторії. Ці дози для фенобарбіталу склали 20 мг/кг, карбамазепіну – 125 мг/кг, вальпроату натрію – 155 мг/кг, топірамату – 300 мг/кг і ламотриджину – 30 мг/кг. Всі протисудомні препарати вводили внутрішньочеревно за 1 год до хемоконвульсантів і МЕШ. Виняток становила серія дослідів, у яких в якості хемоконвульсанта використовувався тіосемікарбазид. В цих дослідах антиконвульсанти вводили разом з тіосемікарбазидом. Результати дослідів показали, що фенобарбітал проявляє протисудомну активність на всіх моделях хемоконвульсантних судомних нападів і на моделі МЕШ. При цьому найбільша ефективність препарату спостерігається на моделях коразолових судом і МЕШ, оскільки розвиток судом в цих випадках попереджувався в 100% експериментальних тварин (табл. 3.2). Найменша активність реєструвалася при стрихнінових судомах, котрі попереджувалися у 60% тварин. Протисудомна активність карбамазепіну спостерігалася при всіх використаних моделях судомних станів (табл. 3.3), з більшою ефективністю при МЕШ, коразолових, бікукулінових і тіосемікарбазидних судомах, Таблиця 3.2 Протисудомна активність фенобарбіталу в різних експериментальних моделях судомних станів
Примітки: 1. ◊ – у чисельнику – кількість тварин з судомним синдромом, у знаменнику – кількість тварин в досліді; 2. * – р<0,05 відносно контролю. Таблиця 3.3 Протисудомна активність карбамазепіну в різних експериментальних моделях судомних станів
Примітка: 1. ◊ – у чисельнику – кількість тварин з судомним синдромом, у знаменнику – кількість тварин в досліді; 2. * – р<0,05 відносно контролю. відповідно в 100%, 90%, 87,5% і 80%, тоді як при каїнатних судомах – у 60%. Вальпроат натрію в 100% попереджував коразолові судоми і у 70% тіосемікарбазидні судоми. Щодо судомних нападів, викликаних стрихніном, каїновою кислотою і бікукуліном, вальпроат натрію виявився неефективним (табл. 3.4). Таблиця 3.4 Протисудомна активність вальпроату натрію в різних експериментальних моделях судомних станів
Примітка: 1. ◊ – у чисельнику – кількість тварин з судомним синдромом, у знаменнику – кількість тварин в досліді; 2. * – р<0,05 відносно контролю. Топірамат ефективно (в 100%) попереджував тіосемікарбазидні і у 80% коразолові судоми, але не попереджував розвиток стрихнінових, каїнатних і бікукулінових судомних станів (табл. 3.5). У зв’язку з тим, що згідно з даними літератури, ламотриджин малоефективний на моделях хемоконвульсантних судом, ми вивчали його протисудомну активність в моделі МЕШ. При цьому було встановлено, що ламотриджин в дозі 30 мг/кг, введений внутрішньочеревно за 1 год до МЕШ, у 8 тварин з 10, тобто у 80% попереджує розвиток тонічних судом. Таблиця 3.5 Протисудомна активність топірамату в різних експериментальних моделях судомних станів
Примітка: 1. ◊ – у чисельнику – кількість тварин з судомним синдромом, у знаменнику – кількість тварин в досліді; 2. * – р<0,05 відносно контролю. Отримані результати показують, що фенобарбітал, карбамазепін, вальпроат натрію і топірамат проявляють найбільшу протисудомну активність на моделях коразолових і тіосемікарбазидних судом, а ламотриджин – на моделі МЕШ. На моделі МЕШ активний також фенобарбітал і карбамазепін. У зв’язку з цим для подальшого дослідження толерантності до протисудомної дії антиконвульсантів були вибрані коразолові, тіосемікарбазидні і електроіндуковані (МЕШ) судомні стани. На цих же моделях були проведена апробація досліджуваних антиконвульсантів в дослідах на білих щурах при внутрішньочеревному введенні протисудомних препаратів і хемоконвульсантів в дозах, які проявляли ефективність на мишах. МЕШ на щурах також моделювали з тими ж параметрами струму, що й в дослідах на мишах, тобто 50 мА. Тонічні судоми при цьому розвивалися у 100% випадків. Проведені досліди показали репрезентативність такого підходу, оскільки в даному випадку не було виявлено видових відмінностей в дії як хемоконвульсантів, так і антиконвульсантів (табл. 3.6). 3.3 Толерантність до протисудомної дії антиконвульсантів Вивчення розвитку толерантності до дії антиконвульсантів (фенобарбітал, карбамазепін, вальпроат натрію, топірамат і ламотриджин) проводилося з використанням хемоконвульсантних моделей судомних станів (коразол, тіосемікарбазид) і електроіндукованих судом (МЕШ). Досліди проведені на білих мишах. Досліджувані препарати вводили внутрішньочеревно в наступних дозах: фенобарбітал, 20 мг/кг; карбамазепін, 125 мг/кг; вальпроат натрію, 155 мг/кг; топірамат, 300 мг/кг; ламотриджин, 30 мг/кг. При використанні коразолової моделі судом і МЕШ антиконвульсанти вводилися за 1 год до моделювання судомних станів, у випадку тіосемікарбазидних судом – одночасно з цим хемоконвульсантом. Антиконвульсанти вводилися щоденно, один раз на добу. Толерантність оцінювалася як сформована, коли в певний термін (день чергового введення) припинявся прояв протисудомної активності досліджуваного антиконвульсанта у більшості тварин у групі (50% і більше). 3.3.1 Фенобарбітал Розвиток толерантності до протисудомної дії фенобарбіталу в методиці коразолових судом реєструвався на 7 добу щоденного введення препарату в дозі 20 мг/кг, що проявлялося відсутністю протисудомного ефекту у 100% досліджуваних тварин в дослідній групі (табл. 3.7). З таблиці 3.7 видно, що Таблиця 3.6 Протисудомна активність антиконвульсантів в дослідах на білих щурах
Примітка: ◊ – у чисельнику – кількість тварин з судомним синдромом, у знаменнику – кількість тварин в досліді; * – р<0,05 відносно контролю. одноразове введення фенобарбіталу повністю попереджує розвиток коразолових судом у 100% тварин. Проте після щоденного введення препарату протягом 7 діб у 100% випадків спостерігаються судоми, викликані дією коразолу. Отримані результати дають підставу для заключення про формування толерантності до протисудомної дії фенобарбіталу при тривалому введенні даного антиконвульсанта. Таблиця 3.7 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||