Диплом. Державне регулювання попиту і пропозиції на регіональному ринку праці (на прикладі Житомирської області)
 Скачать 366.49 Kb.
|
|
Допомога фермерським господарствам носила епізодичний та фрагментарний характер. Це свідчить про необхідність посилення уваги до розвитку фермерських господарств і концентрації зусиль по виправленню ситуації. Проблемні питання: – повна або часткова відсутність стартового капіталу у більшості фермерських господарств; – обмеженість державної і фінансової підтримки фермерських господарств; – значні труднощі з отриманням кредитів на прийнятних умовах; – низька забезпеченість сільськогосподарською технікою, транспортними засобами, виробничими та тваринницькими приміщеннями; – недостатня мотивація розвитку тваринництва. Вирішення проблеми матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств області за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів дозволить зменшити майже на третину частку ручної праці, що сприятиме підвищенню рівня використання трудових ресурсів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Окрім цього, суттєво покращить стан справ додаткове фінансування з обласного бюджету на відшкодування: – відсоткової ставки за залученими кредитами (100 %) для закупівлі поголів’я ВРХ, свиней, птиці, техніки, причіпного знаряддя, насіння, пального, тваринницьких приміщень, будівельних матеріалів тощо; – вартості придбання нетелів та бугая-плідника; – 30 % від вартості сільськогосподарської техніки; – витрат на залуження лук та пасовищ. У даний час в області налічується 358 тис. особистих селянських господарств, у користуванні яких перебуває 757,3 тис. га землі. В останні роки значно зросла питома вага виробництва ними продукції до загальної кількості. Якщо у 1990 році вони виробляли третину валової продукції сільського господарства, то у 2004-2005 роках – понад 70 %, у 2009 році – 75 %. Господарства населення стали основними виробниками картоплі, овочів та більшості видів тваринницької продукції. У господарствах населення станом на 01.01.11 утримувалося 137,6 тис. голів великої рогатої худоби (61 % загального поголів’я області), в тому числі 106,8 тис. корів (75 %), 158 тис. свиней (73 %), 19,4 тис. овець (79 %), 5027,6 тис. птиці (91 %). У 2010 році особисті селянські господарства виростили 1074,8 тис. тонн картоплі (92 %), 198,1 тис.тонн овочів (95 %), виробили 489,5 тис. тонн молока (85 %), реалізували на забій 61 тис. тонн худоби та птиці (83 %). Дана форма господарювання має невисокий рівень ризику і в умовах реформування аграрного сектору виявилася більш життєздатною в порівнянні з сільськогосподарськими підприємствами, в яких відбулося значне скорочення обсягів виробництва. В останні роки істотно підвищилась роль господарств населення у розв’язанні соціальних питань. Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно. В цих господарствах працює більше половини всього населення, зайнятого у сільському господарстві. Основними перешкодами у розвитку даних форм господарювавння є: – недостатня забезпеченість знаряддями і засобами виробництва, тваринницькими приміщеннями, практично всі роботи виконуються вручну; – низький рівень сервісного обслуговування населення з постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, організації заготівель, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції; – низька урожайність сільськогосподарської продукції та її якість; – ефективність виробництва значно нижча, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Основні завдання та заходи з вирішення проблем: – створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, сервісних центрів з надання послуг із матеріально-технічного забезпечення, пунктів штучного осіменіння худоби; – сприяння реалізації сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку, через збутові сільськогосподарські кооперативи, в т.ч. шляхом контрактації продукції; – сприяння участі в сільськогосподарських продовольчих ярмарках, створення умов для реалізації продукції збутовими кооперативами під замовлення; – сприяння закупівлі за рахунок коштів обласного та державного бюджетів індивідуальних доїльних апаратів та іншої техніки і знаряддя; – 30-відсоткове відшкодування вартості техніки та малопотужної міні-техніки для обробітку земельних паїв та присадибних ділянок; – відшкодування відсоткової ставки за отриманими кредитами, залученими на закупівлю техніки. – надання дотацій та пільгових кредитівна розвиток технічної бази; Перелік запропонованих заходів щодо впливу держави на попит і пропозицію робочої сили дозволить урегулювати кон’юнктуру регіонального ринку праці, а також позитивно вплине на доходність населення, що в свою чергу дозволить підвищити рівень життя населення області. У реалізації цих заходів особливе місце належить державним і територіальним програмам зайнятості населення, державним службам і фонду сприяння зайнятості, відповідним координаційним комітетам за участю профспілок, власників підприємств. 3.4. Економічна та соціальна ефективність державного регулювання ринку праці Запропоновані шляхи удосконалення державного регулювання якості та попиту та пропозиції на робочу силу дозволять отримати певну економічну та соціальну ефективність, яка буде досягнута за умови впровадження даних заходів. При розрахунку економічної ефективності від запропонованих заходів для сільського господарства до уваги взяті обсяги виробництва 1990 року, так як в цей період дана галузь досягла максимального розвитку, за рахунок використання наявних ресурсів, а при здійсненні прогнозів на 2015 рік враховано зміну врожайності. Таблиця 3.1 Прогнозні посівні площі та їх урожайність
Як видно з таблиці 3.1 прогнозні показники за результатими досліджень значно вищі, ніж по програмі розвитку агропроилсового комплексу. Так, посівні площі льону - довгунцю можуть бути збільшені за нашими прогнозами в 2 рази у порівнянні з програмою, цукрового буряку – в 1,4 рази, овочів – майже у 10 разів, а фруктових насаджень – у 50 разів. Тобто, в області можуть бути засіяти значно більші площі, однак ресурси не використовуються у повному обсязі. Таблиця 3.2. Прогнозна кількість продукції тваринництва
Що ж стосується продукції тваринництва, то в області також можна значно збільшити кількість поголів’я худоби та виробництво яєць і молока, однак, як вже зазначалося раніше, дана галузь є нерентабельною. За умови продуманої політики держави, а саме пільгового кредитування та надання коштів на розвиток технічної бази, можна буде знову ж таки підвищити ефективність виробництва твринницької продукції та досягти зазначених показників. На основі даних таблиці 3.1 ми можемо розрахувати кількість робочих місць, яка буде створена за рахунок збільшення посівних площ і врожайності та збільшення кількості поголів’я худоби за допомогою наступної формули: РМ = Обсяг виробленої с/г продукції * витрати праці/кількість годин, необхідних для виробництва даного виду продукції Таблиця 3.2 Прогнозні розрахунки додаткових робочих місць по деяких видах сільськогосподарської продукції
Тобто, якщо реалізувати запропоновані заходи, то в області додатково буде створено за найскромнішими підрахунками 150037 робочих місць, включаючи одноосібні господарства. Крім того, продукція сільського господарства потребує переробки, так як експорт в інші країни є неефективним. Для цього потрібна підтримка держави у відновленні або створенні нових підприємств, які могли б переробити дану продукцію (льонозаводи, льонокомбінати, м’ясокомбінати, маслозаводи, консервні заводи). Сворення нових та відновлення вже існуючих об’єктів переробки знову ж таки дасть нові робочі місця, що в свою чергу вплине на збільшення доходів населення у вигляді заробітної плати, а отже і підрахунків в фонди соціального страхування. Отже, зробимо розрахунки на основі наших досліджень (кількість створених робочих місць) та існуючих даних (мінімальна заробітна плата працівників сільського господарства та % відрухунку в фонди соціального страхування): – доходи населення від запропонованих заходлі у сільському господарстві збішиться щонайменше на: 150036*1094 = 164139 тис. грн. – в фонди соціального страхування додатково буде відраховано: єдиний соціальний внесок =164139*0,367 = 60239 тис. грн. В тому числі: у ФЗСС на випадок безробіття = 60239*0,041222 = 2483 тис. грн. у ФЗСС на випалок втрати працездатності = 60239*0,038567 = 2323 тис. грн. у ФЗСС від нещасних випадків = 60239*0,00511= 307,8 тис. грн. у Фонд загальнообовязкового пенсійного страхування = 60239*0,914601 = = 55094,6 тис. грн. Окрім того, зміняться наступні показники· – зросте частка трудоактивного населення (в кількісній і якісній оцінці) в структурі населення регіону; – виробництво ВНП на одного працюючого в регіоні; – зменшиться рівень безробіття – показники міграційних процесів (місто - село; між регіонами; в середині галузей і сфер зайнятості регіону). Збільшення доходів населення підвищить життєвий рівень, що сприятиме пожвавленню життя на селі. Тобто будуть створюватися об’єкти інфраструктури, такі як школи, ремонтні майстерні, перукарні, дитсадки, швейні цехи, кафетерії, магазини, заклади дозвілля, які також забезпечать населення робочими місцями. Отримуючи більші доходи, селяни зможуть забезпечити свої одноосібні господарства технічними засобами, що підвищить їх рентабельність. Окрім того, дитячі садки дадуть змогу жінкам в більшій мірі використовувати свою робочу силу. Підвищення рівня життя, умов праці та розвиток інфраструктури дадуть соціальний ефект. Так, населення буде мати можливість у повному обсязі відновлювати свою робочу силу, підвищувати культурний та освітній рівень, покращувати життєві умови. Все це сприятиме трудовій активності, задоволеності життям, покращенням демографічних показників. Також, якщо населення має можливість працювати, максимально використовуючи свою робочу силу, та отримувати за це достойну винагороду, це зменшує соціальну напругу, тобто зменшується кількість розлучень, креміногенність та кількість нарко- та алкоголезалежних осіб, змінюються життєві цілі, цінності та орієнтири. Все це створює сприятливі умови для розвитку як окремої особистості так і суспільства в цілому. Тобто, на основі наших досліджень, ми приходимо до висновку, що держава може вплинути на розвиток ринку праці і має для цього всі необхідні можливості, однак через відсутність чіткої стратегії, невикористання ресурсів та потенціалу області у повному обсязі та занижені планові показники розвитку, наша область практично не розвиваються, натомість посилюються диспропорції на ринку праці иа збільшується диференціація у розвитку регіонів. Всі ці проблеми можна усунути за рахунок ефективної державної політики, що ми й довели у даній роботі. ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши попит та пропозицію на ринку праці Житомирської області, ми можемо зробити висновок, що поставлені перед нами завдання були виконані. Дослідження проводилися на основі даних Житомирського обласного центру зайнятості. В теоретичному розділі ми розглянули такі аспекти: як поняття ринку праці, його елементи, функції, сегментацію, особливості формування, визначили, основні фактори впливу на всіх його рівнях, особливості формування кон’юнктури та нормативно-правове забезпечення. Отже, ринок праці являє собою інститут або механізм, у якому продавці та покупці здійснюють процес купівлі-продажу робочої сили, здійснюючи відносини товарного обміну. Також ми визначили, що ринок праці не здатний до саморегулювання за рахунок співвідношення попиту та пропозиції, що обумовлено впливом безліччю інших факторів на макро-, мезо-, та макрорівнях. Він відображає також безліч економічних та соціально-демографічних процесів, що відбуваються в країни та окремому регіоні і є похідним ринком від ринку товарів та послуг. Що ж до нормативно-правового забезпечення, можна зробити висновок, що ринок праці регулюється рядом нормативних актів, що мають різну юридичну силу, однак необхідно здійснювати суворий контроль за їх дотриманням. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||