Фарма. Фармакологія. Чекман. Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. 5 Історія лікознавства і фармакології
 Скачать 4.65 Mb.
|
|
Простагландини групи Е (ПГ-ЕХ і ПГ-Е2) викликають двофазну реакцію міометрія: у невеликій дозі — стимулюють, у надмірній — гальмують скорочення. У разі поєднаного призначення переважає стимулюючий ефект. Показання: збудження і стимуляція пологів, переривання вагітності (в більших дозах). Побічна дія простагландинів виявляється диспепсичними явищами (нудота, блювання, пронос), підвищенням проникності стінки судин. nr-F2a сприяє підвищенню спазму бронхів, особливо у хворих на бронхіальну астму, викликає тахікардію, звужує судини легень. Підвищена доза його може викликати артеріальну гіпертензію. ПГ-Е2 (динопрост, простий Е2) розширює бронхи і судини легень, знижує артеріальний тиск. Активним засобом збудження і стимуляції пологів є окситоцин. Фармакодинаміка. Механізм його дії полягає у взаємодії з рецепторами плазматичної мембрани клітин міометрія, стимуляції аденілатциклазної системи, підвищенні внутрішньоклітинного вмісту Na+, Са2+, виникненню і поширенню потенціалу дії. Окситоцин у помірній дозі (3-5 ОД) викликає ритмічні скорочення матки, що сприяє вигнанню плода. Проте підвищення дози до 10 ОД викликає не тільки почастішання і підвищення інтенсивності переймів, а й небажаний ефект підвищення внутрішньоматкового тиску, що може призвести до порушення плацентарного кровообігу. Окситоцин треба вводити дуже повільно крапельно, пильно наглядаючи за станом жінки. Застосовується також таблетована форма окситоцину — дезамінокситоцин для защічного введення (150 ОД) або за внутрішній матковий зів (12,5 ОД). Естрон (фолікулін) та естрадіолу дипропіонат призначають під час пологів для підвищення активності окситоцину (гальмування окситоцинази й сенсибілізації окситоцинових рецепторів). Для поліпшення енергетики скорочень міометрія вводять внутрішньовенно глюкозу (40 % розчин) і стимулятор скорочень — кальцію хлорид (10 % розчин), що викликає інактивацію гальмівного білка — тропоніну, а також сприяє взаємодії окситоцину з його рецепторами під час скорочення матки. Стимуляція пологової діяльності реалізується також за допомогою медіаторно активних засобів прозерину, що активізує накопичення ацетилхоліну, окситоциновий фактор, та анаприліну, β-адреноблокатора, який сприяє перевазі α-адренорецепторів. Стимулювати ритмічні скорочення матки можна призначенням серотоніну (20-30 мг внутрішньовенно крапельно). Серотонін підвищує інтенсивність дихання мітохондрій міометрія, взаємодіє з аденозин-трифосфорною кислотою, актоміозином, кальцієм. Він полегшує проникність клітинних мембран для Са2+, який сприяє електричній та механічній активності міометрія. Деякий стимулюючий ефект викликається гангліоблокуючими засобами: пахікарпіну гідройодидом (алкалоїд софори товстоплідної) та ізоверином (синтетична сполука). Механізм їх дії як засобів, що впливають на міометрій, полягає в безпосередньому впливі на його збудливість, одночасно вони викликають блокаду н-холінорецепторів автономних вузлів і зниження артеріального тиску. Допоміжну роль у стимуляції пологової діяльності відіграють такі речовини, як хініну гідрохлорид та рицинова олія. Хінін блокує окситоциназу, підсилюючи ефект окситоцину. Однак цей алкалоїд (протималярійний засіб) негативно впливає на серцеву діяльність плода, що обмежує його застосування. Рицинова олія — послаблювальний засіб, викликає активацію холінергічної системи, зростання концентрації ацетилхоліну, що зумовлює стимуляцію тономоторної функції матки. Допоміжний ефект викликають вітамінні препарати. Аскорбінова кислота підвищує дію естрогенів (сприяє утворенню естрадіолу), тіаміну бромід — ацетилхоліну (усуває гальмування холінацетилази і знижує активність холінестерази). У сучасній медичній практиці використовують комплексний підхід до стимуляції пологової діяльності. Поширені різноманітні схеми введення у певній послідовності препаратів з різними механізмами дії. Треба мати на увазі, що чинники хронофармакологічного характеру, дія яких грунтується на особливості біоритмів пологової діяльності (акрофаза метаболічних змін в організмі жінки), можуть значно підвищувати лікарський ефект. |
| 5.2. Засоби для припинення маткової кровотечі. |
| Це група лікарських речовин рослинного, тваринного і синтетичного походження, які викликають тонічні, спастичні скорочення матки. Судини матки розташовані між волокнами міометрія, тому в разі тривалого скорочення його вони перетискуються і кровотеча зупиняється. Найефективнішими засобами цієї групи є алкалоїди маткових ріжків. Це склероцій гриба Claviceps purpurea, що паразитує на житі. Він містить алкалоїди, похідні лізергінової кислоти. Алкалоїди поділяють на 3 основні групи: ерготаміну (ерготамін, ергозин); ерготоксину (ергокристин, ергокорнін, ергокриптин); ергометрину (ергометрин, ергометринін). Алкалоїди маткових ріжків безпосередньо діють на міометрій, викликаючи його скорочення. Найефективнішим є ергометрин (у вигляді ергометрину малеату — Р-пропаноламіду лізергінової кислоти малеат), який діє швидше й інтенсивніше, ніж інші алкалоїди. Позитивною рисою ергометрину є також те, що він не має α-адреноблокуючої дії, властивої іншим двом групам. Тривале застосування препаратів маткових ріжків, особливо ерготаміну та ерготоксину, призводить до спазму судин і ушкодження ендотелію. Розвивається хронічне отруєння — ерготизм, який виявляється у двох формах: гангренозній і судомній. Така інтоксикація може настати внаслідок вживання страви, що виготовлена з борошна, яке містить гриб Claviceps purpurea. Похідні лізергінової кислоти частково виділяються з організму жінки разом з грудним молоком. Тому тривале їх застосування може негативно відбитись на здоров'ї дитини, яку годує жінка. Саме через це ендометрин та інші препарати маткових ріжків для прискорення інволюції матки треба призначати обережно. Показання: кровотеча після пологів, маткова кровотеча, не пов'язана з пологами (метрорагія, кровотеча після аборту), потреба прискорення інволюції матки (нетривалої). Протипоказання. Ні в якому разі не можна застосовувати препарати маткових ріжків для стимуляції пологової діяльності. Дві смертельні небезпеки можливі у такому разі. По-перше, це асфіксія плода у зв'язку з порушенням плацентарного кровообігу, по-друге — розрив матки: препарати маткових ріжків підвищують тонус шийки і дна матки, залишаючи розслабленим якийсь сегмент, де й може виникнути розрив. Гостре отруєння матковими ріжками та алкалоїдами, що отримують з них, проявляється психомоторним збудженням, психічними розладами, судомами, нудотою, блюванням, проносом, тахікардією. Допомога. Призначають протиблювальні засоби, м-холіноблокатори, антикоагулянти, судинорозширювальні засоби. Допоміжним засобом для зупинки маткової кровотечі є окситоцин у підвищеній дозі — близько 10 ОД, що призводить до тривалого скорочення матки, і це може сприяти утворенню тромбу. Допоміжну роль при кровотечах в післяпологовому періоді відіграє також котарніну хлорид. Його можна застосовувати і для прискорення інволюції матки. Помірний вплив на підвищення тонусу матки мають рослинні екстракти — малі маткові засоби. Це трава чистецю, листя барбарису, грицики звичайні, що містять вітаміни, в тому числі кислоту аскорбінову і філохінон, органічні кислоти, сапоніни, глікозиди, велику кількість мікроелементів. Підвищення тонусу міометрія при їх введенні поєднується із стимулюючим впливом на гемокоагуляцію, що призводить до припинення незначної маткової кровотечі. |
| 5.3. Засоби, що знижують тонус і скоротливу здатність матки. |
| Засоби цієї групи призначають для припинення надмірної пологової активності, а також у разі потреби оперативного втручання. Дія цих засобів спрямована на ослаблення пологової домінанти, зниження активності м-холінорецепторів, підвищення функції гальмівних (3-адренорецепторів, активацію процесів гіперполяризації клітинних мембран. Токоферол, як і прогестерон, застосовують для профілактики передчасних пологів. Деякі засоби цієї групи {атропін, екстракт беладонни звичайної, но-шпа) призначають для прискорення І періоду пологів, розслаблення шийки матки у випадку її спазму. У разі ригідності шийки матки вводять лідазу — ферментний препарат, що містить гіалуронідазу, яка викликає руйнування проміжної речовини — гіалуронової кислоти, що сприяє розширенню шийки матки і утворенню пологового каналу. Для розслаблення міометрія і уникнення передчасних пологів після 16 тижнів вагітності застосовують (32-адреноміметик фенатерол (партусистен). Препарат призначають усередину і внутрішньовенно. Засоби, що впливають на біометрій. Назва Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування Ергометрину малеат Ergometrini maleas Таблетки по 0,0002 г; в ампулах по 1 мл, 0,5 мл 0,02 % розчину. Усередину по 1 табл. 3 рази на день; внутрішньом'язово і внутрішньовенно по 1 мл 0,02 % розчину Окситоцин Oxytocinum В ампулах по 1 мл (5 ОД).Внутрішньовенно крапельно, у 5 % розчині глюкози (500 мл); в шийку матки по 0,5-2 мл Динопрост Dinoprostum В ампулах по 1 і 5 мг. Внутрішньовенно, екстраамніально, інтраамніально, інтравагінально. Для внутрішньовенного введення 5 мг розводять у 500 мл 5 % розчину глюкози, вводять крапельно не більше 40 крап, за 1 хв Фенотерол Fenoterolum Таблетки по 5 мг; в ампулах по 10 мл (50 мкг). Усередину по 1 табл. кожні 3-6 год до 8 табл. на добу; внутрішньовенно крапельно — 50 мкг/хв Трава грициків Herba Bursae pastoris Настій (1 : 20); екстракт (1 : 1). Усередину по 20-30 крап. 2-3 рази на день Листя барбарису Folii Berberis Спиртова настойка (1 ; 5). Усередину по 30-40 крап. 2-3 рази на день Трава чистецю Herba Stachydis betonicaeflorae fluidum Екстракт (1 ; 1) на 40 % спирті. Усередину по 20-30 крап. 3-4 рази на день. |
| 6.1. Засоби, що впливають на апетит. |
| Захворювання людини часто супроводжуються зниженням апетиту і розладами травлення. Апетит — це емоційне відчуття, пов'язане з прагненням людини до вживання певної їжі. На відміну від відчуття голоду — потреби організму в їжі, звичайно суб'єктивно неприємного явища, апетит ґрунтується на потребі, пов'язаній з уявленнями про вживання їжі, що має бути, і є приємним відчуттям. Апетит посилюється уявленнями про вигляд, запах, смак їжі, про обстановку, де проходить її вживання, тощо. Виникнення апетиту зумовлене специфічним впливом «голодної» крові на центр голоду, збудженням лімбічних структур (прозорої перегородки, мигдалеподібного тіла, морського коника (hyppocamp), звивини пояса та ін.) і кори великого мозку. На кору поширюється висхідний активізуючий вплив ініціативних центрів гіпоталамуса. У перші хвилини вживання їжі апетит посилюється, особливо коли їжа відповідає бажанню. Це сприяє активізації функції органів травлення: підвищується виділення шлункового соку, посилюється рухова активність травного каналу («голодна» перистальтика) та ін. Розлад апетиту виникає при захворюваннях органів травлення (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, гепатит, цироз печінки та ін.), часто розвивається при невропсихічних захворюваннях (пухлини мозку, енцефаліт, істерія, психоз тощо), захворюваннях ендокринних залоз (цукровий діабет, гіперінсулінізм, тиротоксикоз, гіпотиреоз), системі крові (анемія, лейкоз), злоякісних новоутвореннях, інфекційних захворюваннях, вагітності. Розрізняють три види розладу апетиту: зниження до повної втрати (анорексія), підвищення, інколи досить різке (булімія), порушення апетиту, яке полягає у бажанні вживати неїстівні речовини — крейду, вапно, попіл, землю тощо. Анорексія — повна втрата апетиту за об'єктивної потреби в харчуванні, зумовлена функціо- нальними або органічними порушеннями діяльності центру апетиту на рівні гіпоталамуса або вищих аналізаторів у корі великого мозку. Дуже часто анорексія супроводжує інсульт, пухлини, травми і запалення головного мозку, а також органічні захворювання ендокринних залоз. Вона є важливим симптомом гіпофізарної кахексії, недостатності наднирників (хвороба Аддісона). Одночасно з втратою апетиту хворий скаржиться на слабкість, підвищену втомлюваність, апатію. З часом знижується маса тіла, тургор тканин, зникає підшкірний жировий шар, зменшується маса скелетних м'язів, з'являються ознаки вітамінної недостатності тощо. Булімія — патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі (поліфагія). Різко виражена постійна булімія і поліфагія спостерігаються переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях, менш виражена — при гіперінсулінізмі, у реконвалесцентів після тяжких виснажливих інфекцій та ін. Корекція порушень апетиту здійснюється за допомогою гіркот і анорексигенних засобів. Ці засоби звичайно поєднують з препаратами етіотропної і патогенетичної терапії, спрямованої на усунення причин порушення апетиту і тих механізмів, які лежать в їх основі. Гіркоти (amara) — це засоби рослинного походження, які мають гіркий смак, застосовуються для підвищення апетиту і поліпшення травлення. Вони містять глікозиди, ефірні олії, алкалоїди тощо. Сировиною для виготовлення гіркот є трава полину гіркого, трава золототисячника, листя бобівника трилистого (трилисника), трава деревію та ін. Фармакодинаміка. Механізм дії гіркот встановлений у лабораторії І. П. Павлова в дослідах на езофаготомованих собаках, які мали пряму фістулу шлунка, вивчено також їх дію на секрецію шлункових залоз. Зрошення ротової порожнини таких тварин розчинами гіркот перед уявним харчуванням викликає активнішу секрецію шлункового соку порівняно з контрольними тваринами, яким гіркоти не застосовували. У разі введення цих речовин безпосередньо в шлунок через фістулу секреторний процес не стимулюється. Отже, дія гіркот на секрецію цих залоз здійснюється рефлекторно. Вони, подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки порожнини рота і язика, рефлекторно підвищують збудливість центру голоду, що викликає посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, поліпшення травлення. На думку І. П. Павлова, вживання гіркот створює контрастне відчуття неприємного їх смаку, з одного боку, і приємного відчуття їжі, з другого, що є умовою для виділення «психічного» шлункового соку внаслідок збудження апетиту. Обов'язковою умовою для виявлення позитивної дії гіркот на апетит і травлення є приймання їх усередину з невеликою кількістю води за 20-30 хв до їди. Приймання їх у лікарських формах, які маскують гіркий смак, як і введення в шлунок за допомогою зонда або в пряму кишку, є неефективним. Гіркоти, прийняті всередину під час їди, гальмують секрецію і моторику шлунка. Показання: гіпоацидний і хронічний атрофічний гастрит, анорексія неврогенного походження, перенесені оперативні втручання тощо. Протипоказання: підвищена секреція, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, рефлюкс шлунково-стравохідний. Як гіркоти часто використовують препарати полину, золототисячника, бобівника трилистого та деревію. Полин гіркий (Artemisia absinthium L.) — багаторічна трав'яниста рослина 100-120 см заввишки. Лікарською сировиною є трава, яку заготовляють на початку цвітіння (червень-липень). Висушують її в затінку, під навісом або в сушарнях при температурі 40-50 °С. З цієї рослини виділені гіркі глікозиди абсинтин і анабсинтин, флавоноїди, ефірна олія, фітонциди, алкалоїди, вітаміни (кислота аскорбінова та провітамін А), органічні кислоти, дубильні речовини. Галенові препарати полину, як і всі інші гіркоти, рефлекторно стимулюють функцію залоз травного каналу, підсилюють виділення жовчі, поліпшують травлення. Траву полину використовують для виготовлення екстракту, настойки та настою. Екстракт полину густий — це густа маса темно-бурого кольору з ароматичним запахом полину та гірким смаком. Його призначають по 10-20 крапель за 30-40 хв до приймання їжі. Настойка полину виготовляється на 70 % спирті у співвідношенні 1 : 5. Це прозора бурувато-зеленого кольору дуже гірка на смак рідина. Приймають її по 15-20 крапель 3 рази на день за 15-20 хв до їди. Золототисячник звичайний (малий) (Centaurium etythraea Rain.) — дворічна або однорічна трав'яниста рослина 10-40 см заввишки. Трава золототисячника містить гіркі глікозиди, алкалоїд генціанін, кислоту аскорбінову, ефірну олію, слизи тощо. Препарати золототисячника (настойка, настій) збуджують апетит, стимулюють секрецію травних залоз, підвищують перистальтику травного каналу. Трава золототисячника входить до складу апетитних і шлункових зборів. Бобівник трилистий (трилисник) (Menyanthes trifoliata L.) — багаторічна трав'яниста рослина. Лікарська сировина — листя, в яких містяться глікозиди меніатин та меліатин, кілька флавонових глікозидів (рутин та ін.), дубильні речовини, холін, олія тощо. Препарати бобівника трилистого крім стимулюючого впливу на секрецію та моторику органів травлення підвищують виділення жовчі, мають протизапальну та проносну дію. Траву бобівника трилистого використовують для виготовлення пастою. |