шпаргалки філософія 1-72. Філософія та світогляд. Історичні типи світогляду
 Скачать 244.15 Kb.
|
72. Історичні типи суспільства. Поняття "сусп-економічна формація" і "цивілізація".Суспільно-економічні формації - це конкретно-історичні типи суспільства, послідовні "сходинки" історичної еволюції, що обумовлені певним способом виробництва і специфічною формою виробничих відносин, насамперед - формою відносин власності. Згідно з формаційним підходом, спосіб виробництва детермінує усю різноманітність суспільних відносин і зв'язків. Основними елементами суспільно-економічної формації є базис і надбудова. Сукупність виробничих відносин, яка складає економічний лад суспільства, називається базисом. Від базису залежать всі інші суспільні відносини. Він визначає характер і зміст надбудови - ідеологічних, політичних, правових відносин і ідей, організацій і установ, через які ці відносини здійснюються. Суспільно-економічна формація розглядається як загальна характеристика основних типів суспільства. Первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство - такі ступені розвитку соціуму. Світовий історичний процес розуміється як лінійне сходження від однієї формації до іншої. Сьогодні формаційний підхід є недостатнім для пояснення історичного розвитку. Причому хибним виявився не сам по собі цей підхід, а його абсолютизація, догматичне ставлення до нього. По-перше, неправомірно стверджувати, що на будь-якому етапі історії соціально-економічні відносини детермінують суспільне життя в цілому. По-друге, уявлення про єдину закономірність, лінійне сходження від формації до формації не залишає місця для свободи людини, для вибору альтернативних шляхів розвитку. Насправді - історія є проявом творчої діяльності людей, а процес творчості ніколи не можна абсолютно передбачити. По-третє, реальна історія народів, суспільств, держав не вкладається в тісні рамки формаційного розвитку по висхідній, при такій спрощеній схемі втрачається своєрідність і самоцінність кожної культури і цивілізації, вони виступають лише в якості передумов майбутнього досконалого суспільства. Термін "цивілізація" досить багатогранний і не має однозначного і чіткого визначення. Іноді цивілізацію ототожнюють з поняттям "культура" (китайська цивілізація, шумерська). Нерідко під поняттям "цивілізація" розуміється більш високий рівень розвитку суспільства, який йде на зміну його вихідному стану (варварству) і який пов'язаний з високим рівнем техніки і технології. Але у всякому випадку поняття "цивілізація" вживається для характеристики цілісності матеріальної і духовної життєдіяльності людей. Щодо цивілізаційного підходу, який ми розглядаємо, то під цивілізацією тут розуміється певне історичне утворення, відгалуження історичного розвитку, сукупність культур і соціумів, об'єднаних спільними ознаками. Чим же відрізняються типи цивілізацій від типів суспільно-економічних формацій? На відміну від формаційної типології (членування) суспільства, яка базується на економічних структурах, певних виробничих відносинах, поняття "цивілізація" фіксує увагу не лише на економічній стороні, а на сукупності всіх форм життєдіяльності суспільства - матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній. Основу цивілізації складає не лише економічний базис, але в більшій мірі - сукупність культурних зразків ціннісних орієнтирів, цілей, мотивів, ідеалів, що перетворюються в певні психологічні настанови людей. Типи цивілізацій більш глобальні, більш сталі утворення, ніж типи формацій. У межах одного типу цивілізації можливі формаційні відмінності. Розвиток цивілізації є більш могутнім, значущим, довготривалим процесом, ніж зміна формацій. Важливо підкреслити, що кожному типу цивілізації притаманні свої визначальні чинники розвитку, свій власний механізм детермінації.Традиційна цивілізація охоплює періоди стародавності і середньовіччя - це Стародавня Індія і Китай, Стародавній Єгипет, держави мусульманського Сходу, середньовіччя тощо. Цей тип соціальної організації зберігся і до наших часів, багатьом країнам третього світу притаманні такі риси традиційного суспільства.
64. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними. 66 65. Основні філософські підходи до сутності людини 1. Попри всю різноманітність підходів до людини більшість мисли телів погоджується з тим, що у людському єстві наявні три основні начала: космічне, природне і соціальне. Отже, окреслення природи людини можливе через визначення взаємодії в людині трьох зазна чених начал. Космічне начало. Уже на ранніх етапах розвитку філософії лю дина сприймалася як складова частина Космосу, природи. Згідно з цими концепціями • будова і біологічні ритми людського організму нерозривно пов'язані з космічними ритмами; • матерія, життя і свідомість узагалі не пов'язані причиновим зв'язком. Матерія, скажімо, не є причиною виникнення та існування свідомості (всупереч твердженням матеріалістів). З матерії складають ся не л'льки різні предмети, зле й поля (електромагнітні, гравітаційні, біологічні та ін.), і потоки енергії, і багато чого іншого. У Космосі матерія існує в нескінченній безлічі форм, системних утворень і ви явів;• людина — знаряддя Космосу. Адже завдяки своїй духовності людина докорінно виділяється з космічного цілого, В особі людини Всесвіт підноситься до рівня самосвідомості і самозбереження. Природне начало в людині, якому віддавали перевагу філософи епохи Просвітництва, теж характеризується трьома взаємопов'язани ми компонентами: • природа становить зовнішню умову існування людини, постачаючи їй їжу, одяг, матеріальні ресурси. Скажімо, від чистоти повітря, від можливостей природи адсорбувати забруднення навколишнього середовища багато в чому залежить майбутня доля людини і людства;• природа становить внутрішній потенціал самої людини. Життя і смерть, хвороби і здоров'я, геніальність і бездарність, риси характе ру — все це має природне походження. • людина є частиною природи. Природа перетворюється, змі нюється і розкриває свої можливості в людській діяльності. У цьому значенні людина діє як сила природи. Причому процес впливу людини на природу має безперервний характер: діючи, людина створює такі продукти, які неможливо отримати природним шляхом. Людина живе у природі — але і природа немов живе в ЛЮДИНІ, є її тілом. Соціальне начало — насамперед для марксистів — було і зали шається вирішальною мірою людського в людині. На їхню думку: • ^ Людина — істота соціальна. У праці вона пересилює своє при родне походження;• тільки в суспільстві людина формує деякі людські якості — мову, мислення;« за допомогою системи освіти і виховання суспільство передає людині знання, навички та вміння — досвід попередніх поколінь. За вдяки цьому людина може успішно пізнавати і перетворювати світ;• розподіл праці в суспільстві дозволяє людині у багато разів примножити власні зусилля шляхом співпраці з іншими людьми. Отже, загальний висновок такий: суспільство — це умова і середо вище реалізації природно-космічного потенціалу людини. 2. Людина наділена розумом; вона здатна пізнавати раціональний, гармонійний світовий-лад, здатна перетворювати і природу, і суспільство відповід но до своїх власних запитів, здатна створювати безсмертні витвори мистецтва... Але ось біда: рано чи пізно людина наочно стикається з власним «ніщо» — своєю смертю. Життя як продукування матеріальних і духовних благ. Л юдина повинна дати щось світові. Таким чином вона, з одного боку, сама «житиме після смерті» у своїх витворах, а з іншого — зробить свій внесок у щасливе майбутнє наступних поколінь. Недоліки цього підходу: — бездушне, «панське» ставлення до світу, на яке світ відповідає екологічною загрозою — загрозою всьому живому на Землі;— підпорядкування індивідуальних інтересів у житті — колек тивним;— деяка віддаленість сенсу, для людини, яка живе тут і зараз. Життя як реалізація високої мети. Ідеться про втілення іде алів, планів, проектів, в ім'я яких, на думку конкретної людини, варто жити. Метою може бути все що завгодно (багатство, слава, самореалізація). 67 66 Діяльність як доцільна активність суб’єкта 68 72. Історичні типи суспільства. Поняття "сусп-економічна формація" і "цивілізація". 74 |