Рожко. М. М. Рожко, В. П. Неспрядько ортопедична стоматологія
 Скачать 7.39 Mb.
|
|
Імплантація в ортопедичній стоматології ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ІМПЛАНТАЦІЇ ДЛЯ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ У РАЗІ ВТРАТИ ЗУБІВ НА ЩЕЛЕПАХ Перші повідомлення про імплантацію зубів відносяться до кінця XIX ст. Роботи, опубліковані у 50-60 pp. XX ст., були присвячені переважно проблемі підокісних імплантатів. Негативні результати, які отримували у разі даного виду імплантації, наштовхнули вчених на думку про використання внут- рішньокісткових імплантатів. Інтенсивне вивчення та впровадження нових методів і підходів до імплан тацій відбувалося у 70-80 pp. XX ст. Це дозволило збагатити теорію та практи ку сучасної імплантології, визначити її роль і місце у клініці ортопедичної сто матології. Підґрунтям імплантології є сучасне уявлення про реакцію організму на введення імплантатів та знання питань регенерації, адже кінцевий момент про цесів організації — це розсмоктування та заміщення стороннього тіла сполуч ною тканиною або відторгнення його за допомогою фіброзної капсули від при леглих тканин. Великі групи дослідників активно вивчають такі важливі ас пекти імплантології, як взаємовідношення зубного імплантата в межових зо нах "імплантат-кістка", "імплантат-ясна", "імплантат-ротова порожнина", а також як проходить захист підокістя і кістки від проникнення бактерій, ток синів тощо. ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІМПЛАНТАТІВ У сучасній імплантології коло показань до використання імплантатів над звичайно обмежене, а тому і кількість хворих, яким можна надати таку допо могу, також невелика. В імплантології протипоказання прийнято ділити на загальні та місцеві. До загальних відносять захворювання серцево-судинної системи, крові, печін ки, захворювання нервово-психічної сфери, інфекційні, алергійні хвороби, но воутворення, імунопатологічні стани. 485 Імплантація в ортопедичній стоматології До місцевих протипоказань належать хвороби слизової оболонки ротової порожнини, остеомієліт щелепних кісток, захворювання скронево-нижньоще лепного суглоба, невралгійні захворювання, виражені аномалії прикусу, мак- роглосія, парафункції, несприятливі анатомо-топографічні умови, стан після радіотерапії щелепно-лицевої та шийної ділянок. За відсутності загальних га місцевих протипоказань ортопедичне лікуван ня з використанням імплантатів показано таким хворим: 1) з кінцевими одно бічними та двобічними дефектами зубного ряду; 2) з повною відсутністю зубів на щелепах, коли традиційними методами неможливо досягти фіксації протезів; 3) з одиночними збереженими зубами, коли протезування не може бути ефек тивним у разі використання загальноприйнятих методів; 4) зі значними вклю ченими дефектами зубного ряду. Абсолютними протипоказаннями до внутрішньокісткової імплантації є за хворювання сполучної тканини, хвороби крові, алергійні хвороби, захворюван ня тканин пародонта, близьке розташування нижньощелепного каналу до вер шини коміркової частини, а також близьке розташування верхньощелепної пазухи до вершини коміркового відростка. Відносними протипоказаннями до застосування імплантації є: 1) пародон- тит; 2) патологічний прикус; 3) незадовільний стан гігієни ротової порожнини; 4) передракові захворювання; 5) наявність металевих імплантатів в інших орга нах (спиці Кіршнера, штучні суглоби, клапани серця, кардіостимулятори)'. Грунтуючись на вищесказаному, слід пам'ятати, що під час планування майбутнього ортопедичного лікування з використанням імплантатів необхід но детально вивчити загальний стан організму хворого, стан ротової порожни ни, величину та топографію дефекту зубного ряду, ступінь атрофії коміркових відростка і частини, вид прикусу та клінічну висоту коронок, кісткову структу ру щелеп та коміркових відростка і частини (телерентгенограмами), стан опор них зубів, ясен, кількість і стан протезів, наявних у ротовій порожнині, метал майбутнього імплантага та протеза. Необхідно також пам'ятати: як тільки коло протипоказань штучно зву жується, різко зростає кількість ускладнень від використання імплантатів. МАТЕРІАЛИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ІМПЛАНТОЛОгіЇ Ортопедичне лікування за допомогою імплантаті! передбачає застосуван ня великої кількості різних матеріалів. Розрізняють біотолерантні, біоінертні та біоактивні матеріали. До біоголерантних матеріаліввідносять сплави благо родних металів, сплави кобальту, хрому та молібдену; до біоінертних — титан та його сплави, Аl 2 0 3 , вуглець; до біоактивних — склокераміку з біоактивною поверхнею, СаРО4-кераміку, гідроксиапатит. Матеріали, що використовуються в імплантолоіії, повинні відповідати 486 певним суворим вимогам. Так, насамперед вони повинні мати високі антико розійні властивості, не бути канцерогенними та токсичними, не спричиняти алергійних реакцій; водночас володіти високими механічними властивостями, легко піддаватися стерилізації, бути технологічними та зручними в роботі. На сучасному етапі розвитку імплантології найчастіше для виготовлення імплан татів використовують метали та їх сплави. Серед них можно назвати нержаві ючу сталь, КХС, титан, нікелід титану, срібно-паладієвий сплав. На думку дослідників, майбутнє за такими матеріалами, як титан та його сплави, сапфір, гідроксиапатит, цирконій, сплав алюмінію, титану та ванадію. Необхідно зазначити, що сплав титану — нікелід титану, який відповідає усім перерахованим вимогам, крім того, ще має термомеханічну пам'ять — ефект пам'яті форми. За одностайною думкою дослідників, сплави на основі нікеліду титану відповідають основним вимогам, без чого жоден матеріал не може вважатися придатним для уведення в організм людини. Це, по-перше, висока антикоро зійна стійкість, по-друге — відсутність канцерогенних властивостей, по-третє — наявність властивостей, які близькі до властивостей тканин людини. КОНСТРУКЦІЇ ІМПЛАНТАТІВ Нині існує велика кількість класифікацій конструкцій імплантатів. Най- прийнятнішою вважають класифікацію, в основу якої покладено взаємовідно шення імплантата з м'якими та твердими тканинами організму. Розрізняють ендодонто-ендоосальну, ендоосальну, субперіостальну, субмукозну імплантації та інсерт-імплантацію. Ендодонто-ендоосальну імплантацію (мал. 227, а) ще називають трансден- тальною, трансрадикулярною. За такого виду імплантації імплантат являє со бою штифт з різними елементами для фіксації після його введення у кісткову тканину через канал зуба. Для здійснення даного виду імплантації лікар пови нен досконало володіти цією методикою. Ендоосальна імплантація, або внутрішньокісткова, характеризується уве денням імплантата прямо через слизово-підокісний клапоть у кісткову ткани ну. Форма імплантатів може бути різна: у вигляді спіралі, циліндра, пластин ки, вони можуть використовуватися на обох щелепах. Цей вид імплантації най поширеніший і дає найкращі віддалені результати (мал. 227, б). Субперіостальна імплантація (мал. 227, в), або підокісна. Для використан ня цього виду імплантації необхідно спочатку зняти відбитки зі щелеп, відлити моделі і за ними виготовити індивідуальний імплантат. Після цього оператив ним шляхом уводять імплантат під слизово-окісний клапоть. Найчастіше цей вид імплантації застосовують у разі значно вираженої атрофії коміркових відро стка і частини. Планування та виготовлення раціональної конструкції імплан тата — складний процес, крім того, в післяопераційний період спостерігається велика кількість ускладнень. 487 Імплантація в ортопедичній стоматології Інсерт-імплантація, або внутрішньослизова, — це введен ня металевого імплантата кноп кової форми в слизову оболонку на комірковому відростку та ко мірковій частині. Віддалені ре зультати свідчать, що це один з найефективніших методів імплантації (мал. 227, г). Мал. 227. Схематичне зображення різних п * . . .. Субмукозна імплантація, типів імплантації: а — ендодонто-ендо- , . ж або підслизова, — введення осальна імплантація; б — ендоосальна сг . . магнітів у перехідну складку для імплантація; в — субперіостальна імпланта- J v J : J ц і я ; г - інсерт-імплантація; д- субмукозна У т в 0 Р е н н я клапанної, зони та імплантація. N і S - полюси магніту поліпшення фіксації знімних протезів. Це найменш ризикова ний і простий метод імплантації (мал. 227, д). У всіх видах імплантатів конструктивно виділяють три основні частини: кореневу, шийку та головку. Одночасно застосовують й інші терміни. Корене ву частину називають внутрішньокомірковою, або внутрішньоопорною конст рукцією, шийку — пришийковою ділянкою імплантата, а шийку і головки па зом — позакомірковою, коронковою частиною імплантата. У літературі конструкції імплантатів об'єднують у системи, які дають їм певні назви (мал. 227): CBS, диск-імплантат за Скортеччі, імплантат за Линко- вим, фріолітимімплантат за Шультом, AMS, система "Biolox", "Radix", "Brademark". Кожна фірма, яка випускає системи імплантатів, випускає й інструментальне забезпечення. МЕТОДИ ІМПЛАНТАЦІЇ Методи імплантації, які використовують у клініці ортопедичної стомато логії, можна згрупувати за такими ознаками: за термінами імплантації — без посередня, негайна та віддалена, після повного загоювання зубної комірки; за ознакою сполучення з ротовою порожниною і періодом приживлення імплан тата — з'єднувальні (одноразова імплантація) та нез'єднувальні (двофазна ме тодика із "закритим" приживленням кореневої частики імплантата у першій фазі). Залежно від вибору цих методик виникає певна клінічна ситуація: при живлення імплантата відбувається в умовах функціонального навантаження та без функціонального навантаження. Методика безпосередньої імплантації полягає у тому, що операцію прово дять одночасно з видаленням зуба. Цей метод ефективний у разі заміщення зубів фронтальної ділянки, але його не можна застосовувати після видалення зубів з приводу захворювань тканин пародонта. Суть операції полягає у вида ленні зубів або їх коренів з поетапною обробкою зубної комірки конусоподіб- 488 Мал. 228. Види імплантатів: а — CBS; б — диск-імплантат за Скортеччі; в — імплантат за Линковим; г — фріолітимімплантат за Шультом; д — AMS ним, циліндричним та східцеподібним свердлом, уведенні імплантата у кістко ве ложе, фіксації імплантата за допомогою лігатурного зв'язування та захисті ранової поверхні еластичною пов'язкою на 6 днів. Після того проводять тимча сове протезування, а через 3 міс — постійне. Віддалена імплантація проводиться у терміни від 1,5 міс до 1 року після загоювання рани шляхом формування у кістці штучної лунки. Цей метод за стосовують найчастіше, оскільки у більшості хворих зуби відсутні протягом тривалого часу. Методика одноетапної імплантації полягає у тому, що кореневу частину імплантата щільно розміщують у кістковому ложі, а головка його виступає у ротову порожнину. Пришийкова частина імплантата вступає у контакт зі сли зовою оболонкою ротової порожнини. Це найчастіше застосовуваний метод, оскільки він простий і доступний. Але у разі його застосування існує велика ймовірність ускладнень. Методика двоетапної імплантації передбачає приживлення спочатку тільки кореневої частини імплантата за умови його ізоляції від ротової порожнини. Після успішного вирішення цього завдання проводять з'єднання кореневої ча стини імплантата з головкою. Класичним прикладом цієї методики є імпланта ція за Бранемарком. Другий етап операції проводять після приживлення імплантата (через 3- 4 міс — на нижній щелепі та 5-6 міс — на верхній). На цьому етапі видаляють 489 Імплантація в ортопедичній стоматології гвинт-заглушку та встановлюють опорні головки, тобто позакоміркову части ну імплантата. Після цього операційне поле закривають на 1 тиж захисною пластинкою і ще через 1 тиж починають ортопедичне лікування. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І.Які перспективи використання методів імплантації для ортопедичного лікування у разі втрати зубів на щелепах? 2.Які показання та протипоказання до застосування ортопедичного лікування з використанням імплантатів? З.Які вимоги до матеріалів, що застосовуються в імплантології? 4.Які відомі конструкції імплантатів застосовують для лікування у разі втрати зубів на щелепах? 5-У які терміни починають ортопедичне лікування після проведення імплантації? 6.Розкажіть про поділ методів імплантації за термінами проведення. 7.Які переваги та недоліки одноетапної імплантації? 8.Розкажіть про імплантацію за Бранемарком, її переваги та перспективи застосування. З М І С Т Від авторів З Вступ 4 Становлення та розвиток ортопедичної стоматології 5 Загальна частина Організація ортопедичної допомоги населенню 11 Організаційна структура стоматологічної поліклініки та ортопедичного відділення 13 Стерилізація та дезінфекція у клініці ортопедичної стоматології 24 Права та обов'язки медичної сестри 28 Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату ЗО Онтогенез первинного жувального апарату ЗО Онтогенез вторинного жувального апарату '. 31 Розвиток нижньої і верхньої щелеп 33 Ротова порожнина немовляти 34 Механізм та терміни прорізування зубів 35 Нижньощелепна кістка 38 Верхня щелепа 40 Тверде піднебіння 42 Скронево-нижньощелепний суглоб ••••І} М'язи жувального апарату 46 Мімічні м'язи 48 Морфологія зубів 49 Будова зубних дуг 52 Оклюзійні криві 54 Прикус. Види прикусу 55 Артикуляція та оклюзія 62 Механізмжуваннятаковтанняім'язи, що їх здійснюють 64 Функціонально орієнтовані групи зубів 66 Ротова порожнина як резонатор вимовляння слів. Роль зубів та язика у процесі чіткого вимовляння 67 Періодонт, пародонт. Будова та функції 68 Слизова оболонка ротової порожнини та її значення у разі ортопедичного лікування 70 Жувальні рефлекси — . . . . 7 1 Сагітальні, вертикальні та трансверзальні рухи нижньої щелепи і м'язи, що їх здійснюють 73 Обстеження хворого у кл ініці ортопедичноїстом атологм 78 Суб'єктивні методи обстеження 78 Об'єктивні методи обстеження.. 79 Обстеження ротової порожнини 80 Інструментальні та апаратні методи обстеження 84 Вибір методу лікування 95 Історія хвороби в ортопедичній стоматології 96 Підготовка ротової порожнини до протезування 98 Психологічна підготовка хворих перед протезуванням 98 Загальносанаційні заходи в ротовій порожнині 99 Видалення коренів зубів 100 Показання до видалення зубів у разі захворювань тканин пародонта... 101 Спеціальна підготовка ротової порожнини 102 Основи матеріалознавства 108 Класифікація матеріалів 108 Основні матеріали 113 Сплави благородних металів 116 Полімерні матеріали .125 Формування акрилових пластмас 129 Штучні зуби 139 Допоміжні матеріали 147 Тверді відбиткові матеріали 147 Еластичні відбиткові матеріали ....; 153 Тіоколові відбиткові матеріали 160 Термопластичні відбиткові матеріали 160 Матеріали для моделювання 163 Формувальні маси 167 Матеріали для обробки стоматологічних виробів 170 Абразивні інструменти 171 Полірувальні засоби 173 Допоміжні матеріали під час паяння 173 Клініка та протезування дефектів коронки зуба 175 Протезування дефектів коронок зубів вкладками 175 Класифікація порожнин 177 Принципи формування порожнин під вкладки 178 Методи виготовлення вкладок 181 Протезування дефектів коронки зуба штучними коронками 184 Лікарська тактика та оперативна техніка у разі препарування зубів під штучні коронки 185 Види знеболювання у разі препарування твердих тканин зубів та методи його проведення 188 Штамповані металеві коронки 191 Екваторні та телескопічні коронки 200 Пластмасові коронки 201 Комбіновані коронки -204 Фарфорові коронки 205 Суцільнолиті комбіновані коронки 207 Металокерамічні коронки ..215 Відновлення коронкової частини зуба штифтовими конструкціями 221 561 Ортопедичне лікування за допомогою суцільнолитоі куксової вкладки 223 Помилки та ускладнення у разі застосування суцільнолитих і металокерамічних коронок 225 Клініка та ортопедичне лікування зубних рядів незнімними протезами у разі часткових дефектів... 228 Відновлення зубних рядів мостоподібними протезами уразі часткових дефектів 228 Конструкції мостоподібних протезів 229 Біомеханіка мостоподібних протезів 230 Показання та протипоказання до протезування дефектів зубного ряду мостоподібними протезами 233 Вибір опорних зубів для мостоподібних протезів 235 Основні принципи конструювання мостоподібних протезів 236 Клінічні та лабораторні етапи виготовлення паяних мостоподібних протезів 240 Протезування дефектів зубних рядів суцільнолитими мостоподібними протезами 246 Протезування дефектів зубних рядів металокерамічними мостоподібними протезами 248 Адгезивні мостоподібні протези 256 Клінічна оцінка мостоподібних протезів 257 Помилки та ускладнення, що можуть ви ни кати у разі застосування мостоподібних протезів 262 Техніка розрізання і зняття металевих коронок 263 Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів 265 Конструкція сучасного знімного протеза 266 Замкові і суглобові кріплення 274 З'єднання кламера з протезом 275 Вибір опорних зубів для кламерноі фіксації 276 Клініко-лабораторні етапи виготовлення часткових знімних пластинкових протезів 278 Техніка постановки штучних зубів 283 Часткові знімні пластинкові протези з металевим базисом 292 Відновлення зубних рядів бюгельни ми протезами у разі дефектів 295 Показання та протипоказання до використання бюгельних протезів ...297 Балкова система фіксації бюгельного протеза 298 Фіксація та стабілізація бюгельних протезів 299 Кламерна система фіксації бюгельного протеза 301 Планування конструкції бюгельних протезів 309 Діагностичні, робочі та допоміжні моделі 315 Паралелометрія. Методи проведення 315 Технологія виготовлення паяних бюгельних протезів 323 Технологія виготовлення суцільнолитого каркаса зі зніманням воскової репродукції з моделі 324 Виготовлення бюгельних протезів із замковими кріпленнями. Види і класифікація атачменів . 325 Технологія виготовлення суцільнолитих бюгельних протезів на вогнетривких моделях 327 Примірка, фіксація та корекція часткових знімних протезів 338 Способи проведення направок знімних конструкцій зубних протезів 343 Ремонт бюгельних протезів ..345 Ускладнення та помилки у разі виготовлення часткових і бюгельних знімних протезів 346 |