Практикум по оперативной хирургии (укр.). Практикум по оперативной хирургии (укр. Магда І. І. та ін

• Название: Магда І. І. та ін
• Анкор: Практикум по оперативной хирургии (укр.).doc
• Дата: 02.05.2017
• Размер: 1.67 Mb.
• Имя файла: Практикум по оперативной хирургии (укр.).doc
• Тип: Документы; #6441
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 1 из 12

ББК 48.75я73

М12 УДК 616-089:619(07)

Рецензент професор Є. А. Малишевський (Львівський зооветеринарний інститут)

Редакція літератури з сільського господарства і хімії Редактор Л. Ф. Атрощенко

Магда І. І. та ін. ,

МІ2 Оперативна хірургія. Практикум: Навч. посіб­ник/ І. І. Магда, В. М. Власенко, Є. М. Понома-ренко.— К-: Вища шк., 1993.— 199 с.: іл. ISBN 5-11-004076-1

Вміщено матеріал з питань фіксації тварин, профілак­тики хірургічної інфекції, ін'єкцій і знеболювання, роз'єд­нання і з'єднання тканин, спинення кровотечі, накладання пов'язок. Для занять подано методику оперування голови, шиї, грудіюї стінки, живота, кінцівок. Пропонується пе­релік ситуаційних завдань з оперативної хірургії.

3706000000—084 211—93

"Для студентів вузів із спеціальності «Ветеринарія».

М

147—93 ББК 48.75я73

ISBN 5-11-004076-1

І. І. Магда,

В. М. Власенко,

Є. М. Пономаренко, 1993

ТЕМАТИКА

І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ ГОДИН

Загальна частина \х

Тема 1 (4 год). Фіксація тварині Фіксація тварин у стоячому положенні з дотриманням правил техніки безпеки. Прийоми повалу коня російським (з моди­фікаціями) і берлінським способами, великої рогатої худоби — способом Гесса, італійським, а також з ви­користанням вірменського пристосування для фіксації кінцівок поваленої тварини. Техніка фіксації дрібних тварин на столі.

Тема 2 (4 год). Профілактика хірургічної інфек­ції. ^Стерилізація перев'язного ма,тер.іялуа.хірургічної, білизниГВ'иготовлення тампонів і ватних щіточок для йоду. Закладення матеріалу в бікси і автоклав. Будо­ва автоклава і режим його роботи. Стерилізація шов­ного матеріалу. Підготовка рук і операційного поля.

Тема 3 (4 год).и„н!екції_і^вддвллня| Оснащення для внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньовенних, внутрішньоартеріальних та інших ін'єкцій і вливання у різних тварин. Техніка застосу­вання їх.

Тема 4 (6 год). Знеболювання. Транквілізація, міс­цева анестезія, наркоз. Основні способи місцевої ане­стезії (поверхневої, інфільтраційної, провідникової і епідуральної) і наркозу (хлоралгідратного, барбіту-ратного, інгаляційного, кетамінового та ін.) різних ви­дів тварин на фоні премедикації нейролептичними та іншими речовинами.

Тема 5 (4 год). Роз'єднання і з'єднання тканин. Інструменти. Техніка зав'язування вузлів, накладання хірургічних швів (переривчастих і безперервних) на трупному матеріалі. Елементи дерматопластики, яка інтегрує комплекс роз'єднання і з'єднання тканин із здійсненням гемостазу на живих об'єктах.

Тема 6 (2 год). \Десмургія. Перев'язний матеріал, форми і техніка накладання бинтових, клейових і спе­ціальних пов'язок на суглоби, передпліччя і копита, а також іммобілізуючих пов'язок.

Спеціальна частина

Лабораторні (аудиторні) заняття

Тема 7 (4 год) . 'Оде^адіі-.в ділянці голови^Блока-да гілок трійчастого нерва (очного, лобового, підлоб-кового, нерва рога, верхньощелепного, підочного, ниж­ньощелепного, підборідного), трепанація придаткових порожнин носа (на трупному матеріалі). Трепанація одного із синусів на живих об'єктах, ампутація рога у дорослої великої рогатої худоби і ринопластика.

Тема 8 (2 год). «Операції в ділянці шиї. Пункція яремної вени коня і великої рогатої худоби. Шийний вагосимпатичний новокаїновий блок. Трахеотомія.

Тема 9 (2 год) .'Операції в ділянці грудної стінки. Блокада грудних нервів (міжреберна анестезія) у ве­ликих тварин. Плевроцентез. Епіплевральна блокада грудних серединних нервів і пограничних симпатичних стовбурів за М. Ш. Шакуровим та черевних нервів і пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосіним. Аорїопункція. Підокісна резекція ребра.

Тема 10 (б год). Операції в ділянці живота. Тех­ніка кишкового шва на трупному матеріалі при енте-ротомії і резекції кишки (шви Ламбера, Шмідена). Вентральна лапаротомія з ентеротомією і цистотомією на живих об'єктах.

Тема 11 (4 год) . Операції на кінцівках (на труп­ному матеріалі). Пункція синовіальних порожнин: ко­питного, вінчикового, путового, зап'ясткового, скакаль­ного суглобів, пальцевої сухожильної піхви. Блокада нервів: пальмарних гілок пальмарних нервів, пальмар­них нервів, серединного, ліктьового, шкірної гілки шкірно-м'язового нерва, великогомілкового нерва, гі­лок малогомілкового нерва. Ампутація пальця і екзар-тикуляція третьої фаланги у великої рогатої худоби.

Навчальна практика в господарстві (З дні — 18 год)

•-, Тема 12 (4 год.) Декорнуація молодих телят.

Тема 13 (4 год). Кастрація кнурців відкритим і за­критим способами (при інтравагінальних грижах).

Тема 14 (4 год). Кастрація бичків кривавим і без­кровним (перкутанним) методами.

Тема 15 (6 год). Оваріектомія свинок і пупкова герніотомія.

Навчальна практика на м'ясокомбінаті (З дні— 18год)

Тема 16 (2 год). Ін'єкції і вливання (інфузії) ве­ликим тваринам.

Тема 17 (4 год). Блокада нервів голови великої рогатої худоби (гілок очного, верхньощелепного, ниж­ньощелепного та їх основних стовбурів). Декорнуація дорослих тварин. Ринопластика.

Тема 18 (2 год). Руменоцентез. Паралюмбальна анестезія. Руменотомія.

Тема 19 (4 год). Блокада грудних серединних нер­вів і пограничних симпатичних стовбурів за М. Ш. Ша-куровим, черевних нервів і пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосіним. Аортопункція. Блокада нервів вим'я за Б. О. Башкировим. Закривання ран ді­йок вим'я.

Тема 20 (4 год). Кастрація жеребців у стоячому і лежачому положеннях. Провідникова анестезія стате­вого члена у бика і коня. Уретротомія і уретростомія.

Тема 21 (2 год). Екзартикуляція третьої фаланги і ампутація пальця у великої рогатої худоби. Термо^ каутеризація.

ОСНАЩЕННЯ ЗАНЯТЬ

Особливістю вивчення курсу оперативної хірургії е максимальна наочність занять, забезпечення їх об'єк­тами навчання (тварини, трупний матеріал),засобами фіксації, транквілізації і знеболювання тварин, облад­нанням для профілактики хірургічної інфекції, набо­ром загальних і спеціальних інструментів, а також шовним і перев'язним матеріалом, які надалі іменува­тимуться оснащенням. Більшість занять потребує ос­нащення, яке застосовується постійно (наприклад, за­соби фіксації тварин, оснащення для профілактики інфекції, знеболювання, роз'єднання і з'єднання тка­нин і т. ін.). У зв'язку з цим пропонується системати­зація засобів оснащення, спільних для всіх занять, виділення їх у так звані комплекти. Спеціальні інст­рументи, які застосовуються під час деяких операцій, доповнюватимуть комплекти загального оснащення. Поряд з цим пропонується стаціонарне обладнання приміщень для лабораторних занять.

5

Лабораторні заняття проводяться підгрупами з 12— 14 студентів, тому подальший розрахунок оснащення наведено на одну підгрупу.

Стаціонарне обладнання

\. Станок фіксаційний для великих тварин — 2.

2. Операційний стіл для дрібних тварин — 2.

3. Рукомийник з 0,5 % розчином нашатирного спир­ту—2.

4. Електрорушник (або стерильний бавовняний рушник) — 2.

5. Стіл для сухих препаратів, муляжів, черепів та ін.

6. Столик для комплектів — 2.

Перелік і вміст комплектів

При викладенні методик занять комплекти позна­чатимуться номерами даного переліку. Один комплект розрахований на 6—7 студентів.

Комплект № 1 — для фіксації тварин у стоячому положенні:

а) коня: вуздечка з поводом—1; закрутка моту­зяна— 1; путові ремені з пряжкою, кільцем і мотуз­кою (2,5 м) для фіксації тазових кінцівок — 2; довга -мотузка (5—7 м) з кільцем для фіксації у стоячому положенні без станка — 1;

б) великої рогатої худоби: мотузка для фіксації за роги (налигач) — 1; недоуздок (кантарка) — 1; носові щипці— 1; запасна мотузка 2—3 м завдовж­ки — 1.

Комплект №2 — для фіксації тварин у лежачому положенні:

а) коня: повальний ремінь (російський повал) — 1; путо мотузяне— 1; вуздечка — 1; закрутка мотузя­на— 1; «подушка» під голову коню (мішок із соло­мою) — 1;

б) великої рогатої худоби: налигач—1; недоуз­док— 1; мотузка (7 м) для повалу— 1; мотузка 2 м завдовжки для фіксації кінцівок — 2; вірменське ус­таткування для фіксації кінцівок — 1;

в) собак: тасьма для фіксації щелеп — 1; торочка для фіксації кінцівок на столі — 4;

6

г) свиней: мотузка (2 м) з петлею на кінці на верх­ню щелепу— 1; мотузяні петлі на кінцівки (4) і мо­тузка (3—4 м) для повалу — 1 набір; фіксаційний стіл (Никифорова) — 1; імпровізована драбина (2,5 м) — 1—2; імпровізований столик-корито для кастрації кнур-ців — 2.

Комплект № ІЗ — засоби профілактики хірургічної інфекції:

бікси, що містять стерильний перев'язний ма­теріал (вата 100—200,0, ватні тампони в паперовому упакуванні по 10 шт.— 10, ватно-марлеві тампони в такому ж упакуванні — 10, бинти — 2; марлеві сервет­ки в стандартному упакуванні — 2, дерев'яні палички для ватних щіточок (для йоду) —2—3); тампонниці для ватних тампонів з антисептиком — 1; флакон на 200 мл з антисептичними речовинами (спирт етиловий, спирт йодований 1 : 1000 або 1 : 3000) — 1; флакон з 5% розчином йоду спиртовим — 1; ножиці зігнуті — 2; бритвений прилад з безпечною бритвою— 1.

Комплект М 4_t—для знеболювання:

а)^для місцевої анестезії: засоби премедикації (ат­ропін, ксилазин-ромпун або рометар, літична суміш); 0,5 % розчин новокаїну в ампулах — 1 упаковка; 2 % розчин новокаїну в ампулах — 1 упаковка; 3 % роз­чин новокаїну у флаконі 200 мл—1; довга голка 1-33 або № 2098;

б) для наркозу коня: засоби премедикації — див. комплект № 4; 10 % розчин хлоралгідрату — 200 мл; 5 % розчин хлоралгідрату на слизових відварах — 500—1000 мл; кетамін (калірсовет) — 1 упаковка (5 флаконів); інфузійна система (апарат Боброва, шприц Жане) — 1 од.; клістирна кружка — 1 шт., носостра-вохідний зонд — 1;

в) для наркозу великої рогатої худоби: засоби премедикації — див. комплект № 4; 10 % розчин хлор­алгідрату—200 мл; 40 % розчин спирту етилового— 500 мл; засоби барбітуратного наркозу (тіопентал-нат-рій, гексенал); кетамін (каліпсовет)— 1 упаковка (5 ампул); інфузійна система (апарат Боброва, шприц Жане) — 1; гумова пляшка — 1;

г) для наркозу собак: засоби премедикації -— див. комплект № 4; кетамін (каліпсовет) — 1 флакон (10 мл); засоби барбітуратного наркозу (тіопентал-натрій, гексенал); суміш хлороформу з ефіром 1:2 — 1 флакон; наркозна маска—1;

д) для наркозу котів: засоби премедикації — див. комплект № 4; кетамін (каліпсовет) — 1 флакон (10 мл); ефір — 1 флакон; скляний ковпак для кіш­ки—І;

е) для наркозу свиней: засоби премедикації (стрес-ніл, азаперон та ін.); засоби барбітуратного наркозу (тіопентал-натрій, гексенал); кетамін (каліпсовет)— 1 упаковка (10 флаконів); голка для внутрішньокіст-кових ін'єкцій (Симоняна, Петровського) — 1.

Комплект М 5—інструменти, шовний матеріал:

-а) для ін'єкцій; стерилізатор (кип'ятильник) — 2; шприци типу «Рекорд» 2,0, 5,0, 10,0, 20,0 — по 1; голки ін'єкційні № 0840, 0860, 1230, 1290 — по 3; голки ін'єк­ційні № 1690 з гумовим шлангом — 2—3; голки ін'єк­ційні № 2440, 2640, 2070 (Боброва) —для внутрішньо­венних ін'єкцій великим тваринам — 3; голки ін'єк­ційні № 0624, 0840 — для внутрішньовенних ін'єкцій собакам — 5;

б) для роз'єднання тканин: стерилізатор (кип'я­тильник)— 1; скальпель гострокінцевий — 2; скаль­пель черевистий — 2; ножиці прямі гострокінцеві— 1; ножиці зігнуті — 1; пінцет хірургічний — 2; ранові гач­ки—2;

в) для з'єднання тканин: голкотримач (Гегара, Матьє, Троянова) —2; голки хірургічні типу В1 (ко­лючо-ріжучі) різні — 3—4; голки хірургічні типу А1 (кишкові) — 3—4; пінцет хірургічний — 2; голка Гер-лаха з рукояткою і вушком — 1; шовк в ампулах № 2, 4, 6, 8; кетгут в ампулах № 2, 4, 6, 8;

г) для гемостазу: пінцет Пеана — 1—2; пінцет Ко-хера — 2; артеріальний затискач — 2; лігатурна голка Дешана (права і ліва) — 2.

ТЕМА 1 (4 год). ФІКСАЦІЯ ТВАРИН *

На першому 2-годинному занятті розглядаються основні засоби фіксації тварин у стоячому положенні, правила фіксації собак, на другому — фіксація ве­ликих тварин у лежачому положенні при виконанні хі­рургічних операцій.

У написанні теми брав участь І. І. Вороній.

Заняття 1. Фіксація коня і великої рогатої худоби у стоячому положенні.

Фіксація собак

Мета і завдання: навчити студентів основних за­собів і способів фіксації тварин з урахуванням правил техніки безпеки.

Фіксація тварин під час операцій повинна забезпе­чити:

1) вільний і безпечний доступ до ділянки, яку опе­рують;

2) обмеження руху тварини в момент хірургічного втручання, сприятливі умови для роботи;

3) запобігання травмам тварини і осіб, які беруть участь в операції.

Оснащення (крім стаціонарного): 1) живі об'єкти (кінь — 1 гол., велика рогата худоба — 1 гол., соба­ка— 1 гол.); 2) комплект № 1 — 1; 3) комплект № 2— 1; 4) комплект № 3 (за вибором викладача) — 1; 5) комплект № 4 (за вибором викладача) — 1; '6) комплект № 5 (а) (за вибором викладача) — 1.

Методика проведення. Після короткого пояснення значення теми і методики проведення заняття викладач за участю студентів показує прийоми поводження з тваринами і способи їх фіксації у стоячому положен­ні. Студенти самостійно відпрацьовують прийоми і способи фіксації коня і великої рогатої худоби. Про­тягом останніх 10—15 хв викладач пояснює правила фіксації собак і навчає методики застосування наморд-ної пов'язки. Наприкінці заняття кожен студент роз­писується у спеціальному журналі про одержання ін­структажу з техніки безпеки при фіксації великих тварин у стоячому положенні.

\ Фіксація коня

Викладач нагадує студентам, що кінь може вдари­ти грудною або тазовою кінцівкою, притиснути до стіни.

Фіксація коня включає такі основні прийоми: підхід До тварини, фіксацію голови, застосування закруток, фіксацію грудних і тазових кінцівок, фіксацію однією мотузкою.

-Підхід до коня, підтримування голови, прив'язу­вання до конов'язі. Викладач спочатку пояснює, а по-

тім демонструє зазначені дії, До..коня слід підходити не ззаду і спереду прямо, а дещо збоку в напрямку лопатки і плеча. При цьому потрібно привернути увагу коня, гукнути його. Наближаючись, бажано піднести йому трохи ласого корму (шматок хліба, цукру то­що) і промовити заспокійливі слова. Студент, стоячи зліва від коня, підтримує його голову лівою рукою за вуздечку, міцно утримуючи її правою рукою біля підборіддя. Стояти слід упівоберта до коня, відсту­пивши однією ногою трохи назад, що дає змогу в разі необхідності відштовхнутися від тварини.

Доручивши студенту фіксувати коня за вуздечку, викладач демонструє прив'язування коня поводом до конов'язі (закріпленого в стіні металевого кільця) або до стойки фіксаційного станка міцним вузлом, який можна швидко розв'язати.

З цією метою повід обводять навколо стойки ко­нов'язі або пропускають через кільце справа наліво і захоплюють кінець повода лівою рукою. Правою ру­кою з ділянки повода, що йде до конов'язі (або кіль­ця), роблять першу петлю вузла навколо долоні. Про­пустивши долоню правої руки через цю петлю, захоп­люють ділянку повода зліва від стойки (або кільця) і пропускають його у вигляді другої петлі через першу петлю зліва направо. Із кінця повода, що залишився, лівою рукою роблять третю петлю і пропускають її через другу петлю також зліва направо. Вільний кі­нець повода слід залишати за межами вузла. Для розв'язування такого вузла досить різко смикають за вільний кінець повода третьої петлі.

Застосування закруток. Викладач демонструє сту­дентам типи_лакруток, мету і способи їх застосування. Він пояснює, що закрутки потрібні для створення бо­льового подразнення, щоб відвернути увагу тварини від маніпуляцій на інших ділянках її тіла.

Закрутки накладають, як правило, на верхню гу­
бу коняГ'Мотузяну закрутку накладають так. Голову
коня один студент утримує за вуздечку, другий — у
петлю закрутки пропускає кисть лівої руки, захоплює
пальцями верхню губу коня і відтягує її вперед, пра­
вою рукою зміщує петлю з кисті на губу і повертан­
ням рукоятки туго затягує петлю на губі коня,
утримує закрутку за рукоятку збоку від ніздрів коня.
Тривалість застосування закрутки не повинна пере­
вищувати 10 хв.

10



Рис. 1. Послідовність підняття грудної кінцівки коня.,

Фіксація грудної кінцівки s піднятому стані. До ко­ня, зафіксованого за вуздечку, підходить студент і стає біля плеча. Одну руку кладе на ділянку холки, а другу поступово переміщує зверху вниз по кінцівці до ділянки пута і захоплює за мичку. Потім злегка натискує рукою на ділянку холки для переміщення центра ваги тварини на протилежний бік, подає ко­манду «ногу» і піднімає кінцівку, згинаючи її в за­п'ястковому суглобі. Утримує кінцівку в такому по­ложенні двома руками за путо (рис. 1).

Безпечним засобом фіксації і тривалого утримання грудної кінцівки є використання путового ременя і мо­тузки. Беруть участь троє студентів: один утримує ко­ня за вуздечку, другий піднімає грудну кінцівку вка­заним способом, а третій надіває на неї путовий ремінь з металевим кільцем, поверненим назад; прив'язану до кільця мотузку перекидає через холку і обводить навколо тулуба на півтора оберта, переходить на дру­гий бік коня і, натягуючи кінець мотузки, утримує під­няту кінцівку (рис. 2).

Закріплення тазових кінцівок, що опираються, ви­конують за допомогою двох путових ременів з мета­левими кільцями і прив'язаними до них мотузками (2,5 м). У коня, зафіксованого за вуздечку, на ділянку

П



Рис. 2. Фіксація піднятої грудної кінцівки коня мотузкою.

пута обох тазових кінцівок надівають путові ремені з кільцями, поверненими вперед. Викладач звертає ува­гу на те, що необхідно бути вкрай обережними при надіванні путових ременів.

Два студенти підходять до коня з відповідного боку і, погладжуючи його, стають біля тазових кінцівок обличчям до задніх частин тіла тварини. Ногу, набли­жену до коня, слід ставити на лінії зачеплення копи­та, а другу — на півходи висунути вперед. Руку, яка ближче до тварини, студент кладе на маклак, а другу поступово переміщує по задній поверхні кінцівки коня до пута. Потім знімає руку з маклака і обережно на­кладає путовий ремінь з прив'язаною до металевого кільця мотузкою. Мотузки від обох тазових кінцівок пропускають між грудними кінцівками, обвивають ни­ми відповідне передпліччя і зв'язують їх на холці вуз­лом, який можна легко розв'язати (рис. 3).

Фіксація тазової кінцівки в піднятому стані. Для її виконання студент підходить до зафіксованого за вуздечку коня, ближчу до тварини руку кладе на мак­лак, а другою, поступово переміщуючи її до пута, за­хоплює за мичку. Натискуючи рукою в ділянці мак­лака для перенесення центра ваги тварини на проти­лежний бік, другою рукою піднімає тазову кінцівку, згинає її в заплесновому суглобі. При винесенні кін­цівки коня назад студент робить широкий крок уперед

12



Рис. 3. Фіксація тазових кінцівок коня, що опираються, за до­помогою мотузок з путовими ременями: а —путовий ремінь; б — імпровізована путка.

ногою, яка знаходиться ближче до тварини, і підстав­ляє своє стегно під плесно винесеної кінцівки коня. Утримує її обома руками за путо.

Безпечним способом фіксації і тривалого утриман­ня тазової кінцівки є використання путового ременя з металевим кільцем і довгою мотузкою (2,5 м). Сту­денту доручається надіти на ділянку пута тазової кін­цівки путовий ремінь з пропущеною через його мета­леве кільце довгою мотузкою. Після цього один віль­ний кінець мотузки прив'язують до хвоста коня, а другий пропускають через кільце, закріплене в стіні приблизно на рівні маклака коня. Натягуючи вільний кінець мотузки, пропущений через кільце в стіні, під­німають і утримують кінцівку коня в трохи піднятому стані (рис. 4).

Фіксацію коня однією мотузкою виконують, коли немає фіксаційного станка, а необхідно безпечно пі­дійти до коня для клінічного дослідження, транквілі-зації чи здійснення інших лікувальних заходів.

З цією метою використовують міцну довгу (5—7 м) мотузку з кільцем на одному кінці.

Два студенти підходять до фіксованого за вуздечку коня, стають з кожного боку біля плеча і обводять

13



Рис. 4. Фіксація тазової кінцівки коня в піднятому стані: а — руками; б — за допомогою мотузки.

довгу мотузку кільцем двічі навколо тулуба коня, про­пускаючи щоразу вільний кінець мотузки через кільце в ділянці пупка. Після цього один із турів мотузки у вигляді петлі зсувають через круп на ділянку задніх поверхонь стегон приблизно на рівень колінних сугло­бів. Натягуючи мотузку за вільний кінець, рівномірно натягують утворені петлі навколо тулуба і стегон. По­тім вільний кінець мотузки обводять почергово нав­коло грудних кінцівок у вигляді вісімки на рівні пе­редпліччя, пропускають між грудними кінцівками зза­ду наперед, перекидають через шию зліва направо і

14



Рис. 5. Фіксація коня однією мотузкою.

закріплюють спереду лівої лопатки вузлом, який мож­на швидко розв'язати (рис. 5).

Фіксація коня у станку є найбільш надійною і без­печною. Викладач ознайомлює студентів з конструк­цією наявних фіксаційних станків і демонструє техні­ку переведення тварин в станок.

Фіксація великої рогатої худобі^

Фіксація великої рогатої худоби у стоячому поло-женні. Викладач нагадує студентам, що при фіксації великої рогатої худоби необхідно остерігатися ударив рогами і тазовими кінцівками.

Фіксація корови включає такі основні прийоми: фіксацію голови, фіксацію грудної кінцівки в трохи піднятому стані, фіксацію тазових кінцівок. Спочатку викладач демонструє зазначені прийоми.

Фіксацію голови корови виконують за роги (рука­ми і мотузкою), за носову перегородку (руками і но­совими щипцями).

Фіксацію голови корови за роги доручають двом студентам. Один із студентів підходить ззаду і збоку до голови тварини, міцно захоплює обома руками ро­ги таким чином, щоб вільні кінці рогів не виступали за межі долоні. Ліктем руки він натискує на шию, а

15

за носову пе-

Рис. 6. Фіксація голови великої рогатої худоби:

а — налигачем; 6 — за носову перегородку пальцями; в регородку щипцями.

тілом навалюється на ділянку лопатки і плеча. Другий студент у цей час підходить до голови корови збоку і на основу рога надіває турами у вигляді вісімки міцну мотузку (2 м)—так званий налигач. Потім цією ж мотузкою обмотують щелепи тварини у виг­ляді петлі позаду кутів рота. Вільним кінцем мотуз­ки корову прив'язують до металевого кільця, закріп­леного в стіні вузлом, який швидко можна розв'я­зати.

Іншим двом студентам доручають фіксацію голови корови за носову перегородку. Один із студентів під­ходить зліва до корови, прив'язаної налигачем, лівою рукою утримує правий ріг. Одночасно праву руку, по­чухуючи вентральну ділянку шиї і міжщелепний про­стір, плавно просуває до підборіддя, а потім швидким рухом знизу вгору вводить великий і вказівний пальці в ніздрі і стискує носову перегородку. Другий студент накладає носові щипці, бравші яких вводить через ніздрі на місце стискування перегородки пальцями (рис. 6).

Фіксацію грудної кінцівки корови в трохи підня­тому стані здійснюють аналогічно до кінцівки коня. Виконує її один студент. При необхідності тривалого утримання кінцівки в трохи піднятому стані зігнуту в зап'ястковому суглобі кінцівку зв'язують, наклада­ють на ділянку передпліччя і п'ястка петлю, яку мож­на швидко розв'язати.

Фіксація тазових кінцівок. При необхідності попе^г

16

Рис. 7. Фіксація тазової кін­цівки великої рогатої худоби в трохи піднятому стані за. до­помогою мотузки.

Рис. 8. Фіксація великої рога­тої худоби в станках.

редньо транквілізують тварину (див. тему «Знеболю­вання»).

Закріплення тазових кінцівок, що опираються, роб­лять або однією мотузкою, або за допомогою двох путових ременів, з'єднаних одним металевим кільцем. У першому випадку студентам доручається провести міцну мотузку (2 м) між кінцівками і вивести кінці на відповідний бік корови. При цьому передній кінець мотузки проводять з-під колінної шкірної складки вго­ру медіальніше від маклака відповідного боку, а задній кінець проводять знизу вгору промежини і ме­діальніше від сідничного горба. Кінці мотузки зв'язу­ють у сідничній ділянці, формуючи петлю, яку протя­гують через крижі на протилежний бік.

У другому випадку два студенти надівають путові ремені з пряжками, з'єднаними одним металевим кіль­цем, на ділянку гомілки вище від заплеснових сугло­бів. При цьому демонструється безпечний доступ до тазових кінцівок, паху, вим'я та інших ділянок зад­ньої частини тіла.

Фіксація тазової кінцівки в трохи піднятому стані. Демонструється безпечний прийом для тривалої фік­сації кінцівки у трохи піднятому стані за допомогою путового ременя з металевим кільцем і довгою (5 м) мотузкою.

Двом студентам доручається надіти путовий ремінь з металевим кільцем на ділянку пута відповідної кін­цівки. Через металеве кільце путового ременя пропус­кають довгу мотузку, яку перекидають через міцну перекладину (або пропускають через металеве кільце, закріплене в стіні) і тягнуть за кінці (рис. 7).

Після засвоєння студентами вищезгаданих засобів фіксації викладач повідомляє, що інші засоби фікса­ції окремих частин тіла великих тварин розглядати­муться при відпрацюванні тем спеціальної частини ди­сципліни і в період навчальної практики. •

Фіксація в станку. Викладач ознайомлює студен­тів з конструкцією станків, демонструє техніку пере­міщення у станок і деталі фіксації окремих частин тіла тварини (рис. 8). Особливо наголошується, що без­посереднє дослідження бугаїв-плідників без поперед­ньої транквілізації і надійної фіксації в станках не до­пускається.

18

Правила фіксації собак

Фіксацію собак, яка гарантує безпечність ветери­нарного спеціаліста, покладається на хазяїна або лю­дину, яка обслуговує тварину. Будь-які маніпуляції з собакою виконують після накладання їй намордної по­в'язки.

Спочатку викладач демонструє, а потім студенти засвоюють техніку накладання намордної пов'язки. Один студент рукою захоплює шкіру собаки в ділянці потилиці, натискує ліктем на спину, а другою рукою міцно стискає щелепи. Після цього він підходить ззаду і дещо збоку, накладає на морду (на обидві щелепи) собаки петлю з широкого бинта з перехрещеними кін­цями, затягує простий вузол біля підборіддя, після чого вільні кінці зв'язує на потилиці собаки вузлом, який можна швидко розв'язати (рис. 9).

У процесі засвоєння студентами продемонстрованих прийомів викладач указує на можливі помилки і де­талізує окремі моменти правил техніки безпеки.

Закінчується заняття виводом тварин у місце по­стійного утримання, упорядкуванням фіксаційних зна­рядь, прибиранням приміщення. Студенти розписують­ся у спеціальному журналі про одержання інструкта­жу з техніки безпеки при фіксації тварин у стоячому положенні і щодо правил фіксації собак.

19

Рис. 9. Фіксація щелеп собаки.

Заняття 2. Фіксація тварин . у лежачому положенні

Мета і завдання: навчити студентів основних спо­собів повалу коней і великої рогатої худоби.

Оснащення: 1) живі об'єкти (кінь — 2, велика ро­гата худоба — 2); 2) комплект № 2 (а — 2, б — 2); 3) комплект № 3 (за вибором) — 2; 4) комплект № 4 (засоби транквілізації за вибором) — 2; 5) комплект № 5 (а) (за вибором) —2.

Методика проведення. Після короткого пояснення плану і методики проведення заняття викладач протя­гом першої години за активною участю студентів по­казує способи повалу коня і великої рогатої худоби. Протягом другої години студенти почергово самостій­но здійснюють повал тварин.

Заняття доцільно проводити за межами приміщен­ня на рівному відкритому майданчику з м'яким по­криттям.

Оскільки фіксація великих тварин у лежачому по­ложенні пов'язана із застосуванням насильницьких прийомів, тварин перед повалом транквілізують (див. тему «Знеболювання»).

Фіксація коня

Демонструються і засвоюються російський, берлін­ський та спосіб повалу за В. С. Решетняком.

¹ _ Російський спосіб повалу здійснюють троє студен­тів з використанням стандартних повальних ременів (шкіряного, бавовняного або капронового) 7—10 м завдовжки з металевим кільцем на одному кінці. Про­сунувши двічі вільний кінець ременя через кільце, ут­ворюють петлю. Один; із студентів утримує коня за вуздечку, двоє інших накидають петлю повального ре­меня на шию'коня так, щоб металеве кільце виявилось йа рів'ні Глопатко-плечового суглоба протилежного бо­ку повалу. Для попередження зміщення шийної петлі роблять додаткову петлю на грудях коня за лопаткою, вільний кінець ременя двічі пропускають через мета­леве кільце. Рівномірно натягнувши шийну і грудну петлі, вільним кінцем ременя обводять навколо пута під мичкою кінцівки коня з боку повалу. Потім кінець повального ременя знову пропускають через металеве

20

кільце і перекидають через спину і круп на протилеж­ний до повалу бік.

Студент стає біля крупа з того боку, на який ва­лять коня, захоплює обома руками перекинутий по­вальний ремінь і швидким плавним натягуванням ре­меня підтягує тазову кінцівку коня до живота. При цьому він натискує ліктями на круп коня і зусиллям валить тварину. В момент підтягування кінцівки гб-лову коня відводять у бік, протилежний до повалу. Відразу ж фіксують голову лежачого коня, не допус­каючи згинання шиї. При цьому відпускають петлю, яка підтягує тазову кінцівку, що лежить знизу, пере­кидають першу на ділянку пута верхньої тазової кін­цівки, зусиллям двох студентів підтягують її до мета­левого кільця і фіксують петлю повального ременя.

Вільним кінцем ременя фіксують петлею заплесно-вий суглоб тазової кінцівки в зігнутому стані. Для цьо­го лівою рукою утримують ділянку повального ременя приблизно на відстані 1 м від металевого кільця, пра­вою рукою кінець ременя пропускають зверху вниз між черевною стінкою і гомілкою тазової кінцівки, що лежить зверху. Правою рукою захоплюють просуну­тий кінець ременя, обводять гомілку знизу вгору, про­пускають його під ділянку ременя, який тримають лі­вою рукою, і накидають на ділянку плесна цієї ж кін­цівки. Пропустивши праву руку між черевною стінкою



Рис. 10. Російський спосіб повалу коїш:

а — положення ременя при повалі; б — фіксація заплеснового суглоба в зігнутому стані після повалу.

21

і плесном, захоплюють перекинутий кінець ременя і витягують його через утворену петлю вгору (рис. 10). Берлінський спосіб повалу виконують із застосу­ванням розбірних путових ременів з пряжками і ме­талевим кільцем. До одного (головного) з чотирьох путових ременів за допомогою гвинта фіксують довгу мотузку (5—7 м). У повалі беруть участь чотири сту­денти. На всі кінцівки надівають путові ремені, го­ловний — на ділянку пута грудної кінцівки, протилеж­ної до тієї, на яку валять тварину. Кінець мотузки Пропускають через металеві кільця всіх путових реме­нів за годинниковою стрілкою. В момент повалу один



Рис. 11. Положення ременів при повалі коня:

а — берлінським способом; б — за В. С. Решетня-

22

із студентів фіксує голову і відводить її від напрямку повалу, другий — тягне коня за хвіст у бік повалу, тре­тій — у тому ж напрямку за обидва кінці мотузки, про­сунутої між грудними кінцівками і перекинутої через холку. Четвертий студент тягне за мотузку з цепом, зближуючи кінцівки коня. При синхронному виконан­ні всіх дій кінь падає на задану ділянку грунту або стола. В одну з ланок цепу вставляють дужку замка.

Після цього демонструють надання коневі спинно­го положення, а також фіксацію в потрібному поло-женні будь-якої кінцівки після відстібання відповід­ного путового ременя і додаткового накладання мо­тузки.

Спосіб повалу за В. С. Решетняком. його викону-ють три студенти. Один з них фіксує голову коня за вуздечку і в момент повалу відводить її в бік, проти­лежний до повалу. Двоє інших спочатку накладають мотузяне путо на грудні кінцівки, потім стандартний повальний ремінь складають удвоє і накладають його у вигляді петлі на ділянку пута тазової кінцівки з того боку, на який валять коня. Обидва кінці повального ременя пропускають між грудними кінцівками по вер­ху мотузки, яка їх спутує. Після цього один кінець ременя перекидають через спину коня, де один із сту­дентів у момент повалу тягне в бік повалу, а другий тягне кінець ременя в протилежний бік (рис. 11).

Для закріплення тазової кінцівки, наприклад при кастрації, використовують ремінь з петлею, яку наки­дають на шию коня, і надалі діють так само, як при російському способі повалу.

. Фіксація великої рогатої худоби І

^Спосіб Гесса. Повал великої рогатої худоби цим способом здійснюють троє студентів. Один з них міц­но фіксує тварину за роги і носову перегородку і в момент повалу закидає голову тварини, утримуючи її в необхідному положенні. Двоє інших одним кінцем міцної довгої (7—10 м) мотузки фіксують роги тва­рини петлею у вигляді вісімки, а частиною, що зали­шилася, двічі обводять навколо тулуба у вигляді пет­лі. Одну петлю роблять на грудях, другу — на рівні голодної ямки з перехрестом ковзних петель на боці, протилежному до повалу. Звертають увагу студентів,

23



Рис. 12, Положення мотузок при повалі вели­кої рогатої худоби: а — способом Гесса; б — італійським способом.

щоб вим'я у корови (статевий член — у биків) не було защемлене. Після цього студенти тягнуть мотузку за вільний кінець назад і в бік повалу (рис. 12, а). Вна­слідок натягування мотузки петлі. Стискають тулуб, і тварина плавно лягає на потрібний бік. Для кращого ковзання мотузку попередньо натирають милом- або тальком.

\Повал Італійським способом здійснюють троє сту­дентів. Один з них фіксує голову тварини аналогічно до попереднього способу. Двоє інших накидають на шию тварини довгу мотузку (7—10 м), попередньо натерту милом або тальком. Кінці мотузки пропуска­ють між грудними кінцівками спереду назад, перехре­щуючи на крижах, і далі проводять між тазовими кін­цівками спереду назад. Виведені кінці тягнуть назад і в бік повалу. При повалі цим способом виключається пошкодження вим'я або препуція (рис. 12, б).

24



Рис. ]3.._ Вірменський спосіб закріплення великої рогатої худоби в спинному положенні.

Для вільного доступу до ділянки мошонки чи вим'я на поваленій тварині тазову кінцівку підтягують до грудей за допомогою міцної мотузки, один кінець якої фіксують на ділянці пута ковзною петлею, а другий пропускають під шиєю тварини. Кріплення тазової кін­цівки має бути надійним, оскільки при розриві мотуз­ки чи її послабленні тварина може завдати людині смертельного удару кінцівкою.

..Закріплення тварини у спинному положенні. Вір­менський спосіб. Для його виконання використовують спеціальний пристрій (С. Г. Меліксетяна та ін.), який складається з міцної жердини 1,7 м завдовжки з от­вором на кінцях і металевою дужкою посередині, а також опорної триноги. Закріплення здійснюють три студенти.

Після повалу тварини жердину пропускають між кінцівками, які попарно зв'язують мотузками біля от­ворів жердини вище від путових суглобів. Потім бе­руть жердину за кінці, піднімають кінцівки тварини на рівень пупка (мечовидного хряща), дужку жерди­ни перекидають через верхній кінець опорної триноги (рис. 13). Закріплена в такому положенні тварина неспроможна самостійно піднятися, і створюються безпечні умови для ортопедичних маніпуляцій.

При відсутності такого спеціального пристосуван­ня закріплення тварини в спинному положенні здій­снюють попарним прив'язуванням кінцівок мотузками до міцної жердини, яку утримують за кінці двоє по­мічників.

25

Фіксація тварин на операційних столах

Викладач ознайомлює студентів з конструкцією операційних столів для великих і малих тварин і пра­вилами їх використання в умовах стаціонарних вете­ринарних закладів (рис. 14).

У процесі засвоєння студентами продемонстрова­них способів повалу коней і великої рогатої худоби викладач відмічає помилки, які найчастіше трапля­ються, і деталізує окремі моменти правил техніки без­пеки.

Закінчується заняття переведенням тварин у місця постійного утримання і впорядкуванням усіх фіксацій­них пристосувань.

Студенти розписуються у спеціальному журналі про одержання інструктажу з техніки безпеки при фікса­ції великих тварин у лежачому положенні.

Рис. 14. Операційні столи| для фіксації тварин: а — великих; б — дрібних.