Практикум по оперативной хирургии (укр.). Практикум по оперативной хирургии (укр. Магда І. І. та ін
 Скачать 1.67 Mb.
|
|
ТЕМА 4 (6 год). ЗНЕБОЛЮВАННЯ Студенти мають відпрацювати способи транквілі-зації тварин з використанням найновіших нейролептичних засобів, щоб на фоні дії останніх здійснювати поверхневу, інфільтраційну провідникову і епідуральну анестезію, а також наркоз коня (хлоралгідратний), великої рогатої худоби (хлоралгідратний, алкогольний) і собак (хлороформ-ефірний, кетаміновий). Не виключається виконання інших видів наркозу на свинях, кішках та ін. Заняття 1. Поверхнева та інфільтраційна анестезія Мета і завдання: ознайомити студентів з технікою транквілізації великих і дрібних тварин з наступним виконанням на них поверхневої анестезії слизових і синовіальних оболонок, а також застосування хлор- 42 етилу на шкірі, лінійної і циркулярної інфільтраційної анестезії. Оснащення: 1) живі об'єкти (кінь, корова — 2 гол.; собаки — 2 гол.); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) комплект № 2 (в) — 2; 4) комплект № 3 — 2 (з простиралами або рушниками для ізоляції операційного поля); 5) комплект № 4 (а) —2 (з додаванням 2 ампул хлоретилу і 20—ЗО мл 10% розчину новокаїну); 6) комплект № 5 (а) —2 (на вибір викладача); 7) піпетки очні — 4 шт. Методика проведення. Починають з підготовки тварин. Студентам доручають введення тваринам нейролептиків (ромпуну чи рометару) і коню — внутрішньовенне (3—5 мл на 100 кг маси тіла), великій рогатій худобі і собакам — внутрішньом'язово (відповідно 0,25—0,5 мл і 1,5 мл на 100 кг маси тіла). Ознаками дії нейролептиків є помітне заспокоєння тварини, опускання голови, розслаблення м'язів, випадання третьої повіки, вихід статевого члена із пре-пуція у коня, у великої рогатої худоби — надмірне слиновиділення (салівація). Операційне поле для місцевої анестезії готують у ділянці лопатко-плечового суглоба великих тварин — для інтрасиновіальних ін'єкцій, у ділянці середньої третини шиї у великих тварин і бокової грудної стінки у собак — для інфільтраційної анестезії. Поверхнева анестезія Ті доцільно демонструвати нанесенням новокаїну на слизову оболонку ока, ін'єкцією його в синовіальну порожнину лопатко-плечового суглоба, а також заморожуванням шкіри у собак хлоретилом. Знеболювання слизової оболонки ока здійснюють інстиляцією (закапуванням) 5—10 % розчину новокаїну в кон'юнктивальний мішок із піпетки або шприца без голки, а також введенням у кон'юнктивальний мішок невеликого ватного тампона, змоченого цим розчином. Через 5 хв прикладанням ватного джгутика до рогівки визначають наявність чутливості. Знеболювання шкіри. Роговий шар епітелію шкіри є перешкодою для всмоктування водних розчинів, Що виключає застосування їх для поверхневої анестезії. Знеболювання цим способом можна досягти заморожуванням шкіри хлоретилом. Знеболюють ді- 43  лянки з більш тонким шкірним покривом— вим'я, дійки, промежини. У собак цей спосіб перевіряють на підготовленій ділянці шкіри бокової грудної стінки. Рис. 22. Розпилення хлор-етилу. Відпилюють кінчик капіляра ампули з хлоретилом, ампулу затискають у долоні і струмінь, що витікає із капілярного отвору, спрямовують на відстані 50 см на ділянку шкіри (рис. 22). Тривалість маніпуляції контролюють візуально — знеболювана ділянка біліє. Ступінь нечутливості визначають поколюванням голкою. Знеболювання синовіальних оболонок виконують на прикладі ін'єкції в порожнину лопатко-плечового суглоба коня або великої рогатої худоби. Точку уколу визначають безпосередньо попереду сухожилка заостного м'яза над поверхневим м'язовим горбом плечової кістки. Зсунувши шкіру, вколюють голку № 1290 в горизонтальному напрямку до упору в кістку (головка плечової кістки). Аспірацією синовіальної рідини пустим шприцом контролюють правильність знаходження кінчика голки. Ін'єктують 10—15 мл 3 % розчину новокаїну. На практиці використовують 5—6 % розчин, а в даному випадку йдеться лише про техніку виконання артро-пункції. Показати ж ефект знеболювання неможливо на клінічне здоровій тварині, на що викладач звертає увагу студентів. Він повідомляє також про діагностичне значення анестезії синовіальних оболонок, посилаючись на приклади з власної казуїстики або відомі йому випадки. Інфільтраційна анестезія Техніку її виконання пояснюють студентам за допс могою наочних засобів — малюнків, плакатів аби графіків. Анестезію виконують 0,5 % розчином нове каїну, користуючись довгими тонкими голками (№ 0860, 1290). Для зручності маніпуляцій до голки доцільно приєднати гумовий шланг 4—5 см завдовжки з канюлею на кінці для з'єднання зі шприцом. Лінійну інфільтраційну анестезію застосовують 44 для знеболювання тканини по лінії передбачуваного розтину тканини пошаровим просочуванням 0,5 % розчином новокаїну, її демонструють на великій тварині в ділянці середньої третини шиї, а на соба-ках — на підготовленому операційному полі грудної стінки. Голку прикладають до шкіри в початковому пункті лінії інфільтрації, обмеживши її кінчик вказівним пальцем до проникнення в підшкірну клітковину. Голку вводять під гострим кутом до шкіри і поступово просувають її до канюлі, не припиняючи ін'єктування новокаїну із приєднаного шприца. Жовна, які утворюються від інфільтрації тканин, відразу зливаються в суцільний підшкірний валик. Студентам рекомендується зробити знеболювання тканин по лінії 10—15 см завдовжки. Щоб продовжити лінію інфільтрації підшкірної клітковини, голку витягують, уколюють її знову в кінці інфільтраційного валика і продовжують ін'єкцію. Аналогічно просочують тканини глибших шарів до того часу, поки намічену по лінії ділянку тканин не буде інфільтровано на необхідну глибину (рис. 23). Якщо довжина голки недостатня для більш глибокого просочування тканин, то анестезію продовжують після розтину вже знеболених тканин, уколюючи голку в тканини дна операційної рани. Ефективність знеболювання перевіряють поколюванням шкіри голкою.  Рис. 23. Лінійна інфільтрацій- Рис. 24. Циркулярна інфільтра- на анестезія. ., ційна анестезія. 45 Циркулярну інфільтраційну анестезію здійснюють на підготовленій ділянці протилежного боку шиї. На собаках можна продовжити анестезію, використавши, вже зроблену лінію інфільтрації як одну із сторін майбутнього ромба. Розчином йоду намічають ділянку передбачуваного глибокого ураження тканин, яку необхідно екстирпувати. Тканини просочують навколо наміченого «осередка ураження». Спочатку інфільтрують підшкірну клітковину у вигляді ромба з двох протилежних точок, виконуючи в кожному випадку маніпуляції, аналогічні до лінійної анестезії. Крім підшкірної клітковини, просочують і глибокі шари тканин поступовим проникненням голки під «осередок» у вигляді піраміди. Це так звана класична циркулярна анестезія, яку застосовують при екстирпації невеликих ділянок тканин. Для знеболювання більшої ділянки подібну інфільтрацію тканин роблять не з двох протилежних точок, а з трьох-чотирьох і більше (рис. 24). В результаті всі тканини навколо і в глибині «осередка ураження» стають нечутливими, що перевіряють глибоким уколом голки. • Заняття2. Провідникова і епідуральна анестезія Мета і завдання: ознайомити студентів з виконанням провідникової (периферичної і центральної) анестезії, а також продемонструвати низьку сакральну анестезію як найбільш практичний і поширений вид епідуральної анестезії у великої рогатої худоби. Оснащення: 1) живі об'єкти (велика рогата худоба — 2 гол., коні — 2 гол.); 2) комплект № 1 (б) — 2; 3) комплект № 3 — 2; 4) комплект № 4 (а) — 2; 5) комплект № 5 (а) — 2; 6) препарат (череп коня) — 2. Методика проведення. На плакатах або графічно викладач пояснює схему формування і подальшого галуження спинномозкового нерва, а також взаємозв'язки спинномозкових оболонок, нагадує назви спинномозкових просторів та їх вміст, розповідає про відмінність провідникової анестезії від поверхневої та інфільтраційної. Обґрунтовується застосування 2— З % розчину новокаїну. - І Провідникова анестезія На прикладі периферичної провідникової анестезії рекомендується використовувати методику блокади лобового нерва у коня, а центральної — паралюм-бальну провідникову анестезію у великої рогатої ху- 46 доби. Можливі й інші приклади: при центральній провідниковій анестезії використовують методику блокади верхньощелепного нерва у коня за Студен-цовим або нижньощелепного нерва у великої рогатої худоби за Вороніним, а при периферичній — методику блокади лобового нерва у коня. Студенти готують поле операції для внутрішньовенного введення нейролептика (ромпуну, рометару, літичної суміші) коню і внутрішньом'язового введення — великій рогатій худобі. Для блокади нервів операційне поле готують у ділянці надочноямкового отвору у коня. Вздовж вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців, а також на дорсальній поверхні кореня хвоста у великої рогатої худоби здійснюють премедикацію. Блокада лобового нерва (п. frontalis). Викладач коротко пояснює топографію лобового нерва як гілки трійчастого нерва і зони його шкірної іннервації. Студенти знаходять надочноямковий отвір на препараті черепа, потім промацують його у коня. З'ясовуються методика блокади нерва і показання до її застосування. Методика блокади. Промацують надочноямковий отвір, тонкою голкою (№ 0860) проколюють шкіру у визначеній точці і кінчик голки підводять до надочноямкового отвору. Впорскують 5 мл 3 % розчину новокаїну. Через 5 хв переконуються у втраті чутливості проколом шкіри і легким подряпуванням окістя в зоні іннервації блокованого нерва. Паралюмбальна анестезія — знеболювання м'якої черевної стінки в ділянці здухвини блокадою дорсальних і вентральних гілок останнього грудного і пер-ших двох поперекових нервів. Орієнтирами служать вільні кінці поперечнореберних відростків І, II і IV поперекових хребців (звідси як мнемонічний засіб називають цифру 124). Викладач підкреслює, що для блокади тих чи інших нервів знання кісткових або інших орієнтирів має провідне значення. Повторюється матеріал про проходження нервів, що перетинають контури зазначених відростків (рис. 25). Кінець поперечнореберного відростка першого поперекового хребця відносно короткий, його важко промацати під найдовшим м'язом спини, особливо у вгодованих тварин. Тому відлік означених орієнтирів по- 47  Рис. 25. Відношення нервів до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців у великої рогатої худоби. чинають від маклака, під яким знаходиться поперечнореберний відросток VI поперекового хребця. Методика блокади нервів. Використовують голку № 1690 із закріпленою на ній гумовою трубкою 5 см завдовжки, що має канюлю для з'єднання зі шприцом. Починають з блокади вентральних стовбурів спинномозкових нервів. Блокаду вентрального стовбура останнього грудного нерва (п. intercostalisultimas) здійснюють таким чином. Промацують вільний кінець поперечнореберного відростка І поперекового хребця і обмежують над ним рухливість шкіри вказівним і середнім пальцями лівої руки. Голку вколюють перпендикулярно до шкіри, посуваючи її до кістки (поперечнореберний відросток). Через глибоке розміщення цього кісткового орієнтира доцільно просочити розчином новокаїну тканини на всьому шляху занурення голки, що дає змогу далі безболісно маніпулювати голкою. Після упору в кістку голку дещо (на 1—2 мм) відтягують і зміщують латерально, щоб просунути голку на 0,5 см глибше кісткового орієнтира. Ін'єктують 10—15 мл 3 % розчину новокаїну, почергово зміщуючи голку в різні боки для більш широкого розсіювання розчину. Якщо не вдається знайти відросток хребця, орієнтуються на останнє ребро. Блокаду вентрального стовбура першого поперекового спинномозкового нерва (п. iliohypogastricus) здійснюють на рівні вільного кінця поперечнореберного відростка II поперекового хребця аналогічно. Так само проводять і блокаду вентрального стовбура другого поперекового нерва (п. ilioinguina-lis) на рівні кінця поперечнореберного відростка IV поперекового хребця (III пропускають). Цим досягають знеболення всіх шарів черевної стінки в ділянці 48 здухвини, крім шкіри верхньої третини, яка Знервується шкірними гілками дорсальних стовбурів згаданих нервів. Для їх блокади тим же розчином новокаїну створюють підшкірний інфільтраційний валик уздовж кінців поперечнореберних відростків перших чотирьох поперекових хребців. Через 10 хв проколом шкіри і більш глибоких шарів черевної стінки констатують відсутність чутливості і визначають зону знеболення. Відмічають розслаблення м'язів черевної стінки відповідного боку внаслідок втрати їх ригідності. Епідуральна анестезія Спочатку викладач дає визначення поняття, класифікацію способів. Далі більш детально зупиняється на сакральній анестезії, акцентуючи увагу на принциповій різниці між високою і низькою сакральною анестезією. Відпрацьовується методика низької са-, кральної анестезії, яка найчастіше застосовується на практиці. Низька сакральна анестезія — введення розчину новокаїну в сакральну (крижову) частину епідураль-ного простору в кількості, яка заповнює каудальну його частину до місця відходження корінців сідничного нерва. Точку уколу визначають пальпацією дорсальної поверхні кореня хвоста в проміжку між остистими відростками І і II хвостових хребців. Цей проміжок добре вирізняється у вигляді заглиблення, що вміщує кінець пальця руки при підніманні і опусканні хвоста. Одночасно звертають увагу студентів на виражену ригідність хвоста при спробі його підняти. У центрі визначеного заглиблення перпендикулярно до шкіри вколюють спеціальну голку (з мандре-ном) для спинномозкових ін'єкцій № 1090. Можна використати звичайну голку № 1090, до якої підганяють мандрен. Проколовши шкіру і міждугову зв'язку, що відчувається як подолання перешкоди, голці надають нахилу в 45° і просувають її вперед на 1 см (рис. 26). Про правильне положення голки свідчить вільне входження повітря із приєднаного до голки пустого шприца. Застосовують 2 % розчин новокаїну. Важливим моментом є визначення дози розчину новокаїну для низької сакральної анестезії: доза в мі- 49  Рис. 26. Сакральна анестезія: І — здухвннно-'ПІдчеревний нер 2 — здухвинно-пахвинний нерв; 3 зовнішній сім'яний нерв; 4 — стеїч новий нерв; 5 — замикальний нерв;! 5 — сідничий нерв; 7 — соромітний! нерв; 8 — прямокишковий середній! нерв; 9 — позиція голки. І лілітрах дорівнює частіш від ділення косої довжи-і ни таза в сантиметрах] на 3. Приклавши шприц, по-вільно ін'єктують розчин, який повинен просуватись вільно, без будь-яких зу-силь при натиску на поршень. Витягують голку, місце уколу змащують йодом. Через 5 хв контролюють рухливість хвоста — при під-німанні і зміщенні вбік він залишається інертним. Хвіст нечутливий до уколу голкою так само, як і про-межина, вульва, шкіра ануса, який легко можна розкрити. При цьому в пряму кишку і піхву легко з шумом входить повітря. Спостерігається слабке похитування заду. Викладач пояснює це явище, зазначаючи, ще збільшення кількості розчину новокаїну може вплинути на стійкість тварин, аж до присідання її на задні кінцівки. Це так званий синдром високої сакральної епідуральної анестезії, коли розчин проникає в передню частину крижового і навіть поперекового відділу епідурального простору. В цьому випадку підлягають блокаді корінці сідничного, замикального і стегнового нервів, які іннервують тазові кінцівки. Заняття 3. Наркоз Виконують різні види наркозу на конях, великій рогатій худобі і собаках. Заняття має переважно демонстративний характер. Особливу увагу приділяють ознайомленню студентів з технікою премедикації як складової частини сучасного потенційного наркозу. Демонструються основні препарати нейролептичної, холінолітичної і антигістамінної премедикації, уточнюються методи введення і дозування. Мета і завдання: ознайомити студентів з технікою! 50 виконання потенційного наркозу коня (хлоралгідрат-ного орального, внутрішньовенного, ректального), великої рогатої худоби (хлоралгідратного внутрішньовенного, алкогольного орального, кетамінового) і собак (хлороформно-ефірного і кетамінового). Оснащення: 1) живі об'єкти (кінь—1, велика рогата худоба — 2, собаки — 2); 2) комплект № 1 (а, б) — 2; 3) комплект № 2 (в) — 2; 4) комплект № 3 — 2; 5) комплект № 4 (б, в) — 1, № 4 (г) — 2; 6) комплект № 5 (а) —2; 7) розчин лобеліну гідрохлориду в ампулах (4); 8) порошок хлоралгідрату — 20,0— 30,0. Методика проведення. При використанні великих тварин заняття проводять у підгрупах, почергово здійснюючи наркоз коня і великої рогатої худоби. Досліди на собаках доцільно проводити бригадами. Наркоз коня Починають з премедикації. Студенту доручають підшкірне введення 1 % розчину атропіну сульфату (З—5 мл на голову залежно від маси тіла). Потім внутрішньом'язово вводять літичну суміш, використовуючи 2,5 % розчин аміназину і 1 % розчин димедролу (з розрахунку на 100 кг маси тіла в одному шприці змішують 4—6 мл розчину аміназину і 2— З мл розчину димедролу). Для зменшення подразнюючої дії аміназину в суміш додають таку ж кількість 0,5 % розчину новокаїну. Студентам пропонується письмово підготувати ре-цепт літичної суміші з урахуванням маси досліджуваної тварини. Літичну суміш можна замінити ксилазином. Ром-пун або рометар (3—5 мл на 100 кг маси тіла) вводять внутрішньовенне. Транквілізація коня настає в перші хвилини після введення препарату. Тварина швидко заспокоюється. У самців із препуція виходить статевий член. Голова опускається, піднімаються кінцівки. Тварина хитається, байдужа до зовнішніх подразнень. З появою ознак транквілізації приступають до наркозу, використовуючи хлоралгідрат (0,1 мл на 100 кг маси тіла). Необхідно нагадати студентам про подразнюючу дію препарату і можливі ускладнення 51 при внутрішньовенному введенні. При введенні наркозу враховують самодозування. Демонструють ви наркозу. Оральний хлоралгідратний наркоз. Розчин хлорі алгідрату вводять через носостравохідний зонд, який вставляють у вентральний носовий хід. Попередньої зонд змащують вазеліном. Пальцем руки трохи під-німають крило носа, а другим пальцем притискають до дна носової порожнини введений кінець зонда. Зонд просувають до легкого упору і появи у тваринні ковтальних рухів. У стравоході зонд просувається зі деяким зусиллям. Знаходження його в стравоході можна визначити візуально, спостерігаючи за випи-нанням шкіри у лівому яремному жолобі під час про-. ходження по стравоходу початкового кінця зонда. Після потрапляння в трахею зонд просувається легко, однак кінь при цьому кашляє, а іноді й упирається. Із зовнішнього кінця зонда, якщо його прикласти до вуха, можна почути видихання повітря. При знаходженні зонда в стравоході прослухується легкий ляскіт. Після просування зонда в шлунок до його зовнішнього кінця приладнують лійку, через яку заливають розчин хлоралгідрату (розраховану наважку, розчинену в 2 — 3 л води). Витягують зонд обережно, щоб хлоралгідрат, який залишився в його просвіті, не потрапив у дихальні шляхи. Для цього перед витягуванням зонд промивають водою. Внутрішньовенний хлоралгідратний наркоз. В яремну вену вводять 10 % розчин хлоралгідрату за допомогою інфузійної системи, до складу якої входить циліндр шприца Жане або апарата Боброва, змонтованого для введення самопливом. Суворо дотримуються всіх правил внутрішньовенного вливання, щоб запобігти потраплянню хлоралгідрату в пара-васкулярну клітковину. Викладач підкреслює, що в противному разі можливі некроз навколосудинних тканин, пара- і тромбофлебіт. При випадковому потраплянні хлоралгідрату за межі вени розвиток можливих ускладнень профілактують обколюванням цього місця 0,5 % розчином новокаїну. Ректальне вводять 4 — 5 % розчин хлоралгідрату extemporeв обволікаючій рідині за допомогою клістирної кварти. Попередньо пряму кишку звільняють від вмісту. Щоб хлоралгідрат не виходив назов- 52 ні після введення, анус коня прикривають ватним тампоном, який потім притискують коренем хвоста. Наркоз великої рогатої худоби Премедикацію, як і у коня, починають з холінолітичної — підшкірним введенням 2—5 мл 1 % розчину атропіну сульфату в підготовлену ділянку шиї. Потім застосовують ксилазин (рометар, ромпун) вну-трішньом'язово в ділянці задньостегнової групи м'язів. Препарат має великий діапазон дії, тому дозу визначають залежно від бажаного ефекту транквілі-зації: І дозу — 0,25 мл на 100 кг маси тіла тварини — застосовують для забезпечення помірної транквілі-зації; II доза — 0,5 мл на 100 кг маси тіла — забезпечує добре виражену транквілізацію, яка триває близько години. При цьому тварина може стояти на ногах. Рекомендована для потенціювання наркозу і місцевої анестезії; III і IV дози (відповідно 1 і 1,5 мл на 100 кг маси тіла) спричинюють дуже сильну седацію, анальгезію і релаксацію скелетної мускулатури, лежаче положення тварини. Звертають увагу студентів на можливе'здуття рубця через тривале лежання тварини. При цьому дозуванні можна виконувати деякі операції без додаткового наркозу. Викладач акцентує на тому, що дія ксилазину супроводжується сильною салівацією, небезпечною при фіксації тварини лежачи. При відсутності ксилазину можна використовувати літичну суміш. Хлоралгідратний наркоз великої рогатої худоби виконують тільки внутрішньовенно. Дозування хлоралгідрату, його концентрація і техніка введення такі ж, як і описані вище щодо наркозу коня. Алкогольний наркоз легко здійснити оральним шляхом. На занятті демонструють тільки техніку введення за допомогою гумової пляшки, замінивши алкоголь водою. Один із студентів фіксує тварину за роги, а другий, захопивши тварину за носову перегородку, вводить шийку заповненої пляшки через без- 53 зубий край у ротову порожнину і здійснює повільне вливання. Кетаміновий наркоз легше виконувати на молод-няку великої рогатої худоби. Теля (6—8 міс) підводять до стола, внутрішньом'язово вводять ксилазин (0,5 мл на 100 кг маси) і припасовують ремені для повалу на стіл. З появою ознак транквілізації теля фіксують на столі. Внутрішньовенне вводять кетамін (каліпсовет) у дозі 10 мг/кг, що відповідає 20 мл офіцінального препарату на 100 кг маси тіла. Наркоз настає негайно і триває близько 20 хв. Для продовження наркозу повторюють ін'єкцію кетаміну (каліп-совету) в половинній дозі. Ступінь нечутливості перевіряють уколами голки в різні частини тіла. Наркоз собак Викладач визначає групи студентів для фіксації собаки, підготовки поля операції, премедикації і наркозу. Для премедикації підшкірне вводять 2—3 мд 0,1 % розчину атропіну сульфату. Після 5—10 хв одній собаці здійснюють транквілізацію літичною сумішшю, а другій — ксилазином. Літичну суміш — 2,5 % розчин аміназину (2—3 мл на 10 кг маси тіла), 1 % розчин димедролу (у половинному об'ємі аміназину) — вводять внутрішньом'язово з медіальної поверхні стегна. Ксилазин (рометар, ромпун) вводять внутрішньом'яз'ово з розрахунку 1—1,5 мл на 10 кг маси тіла тварини. У нагодованих собак ксилазин може викликати блювання. Наркоз починають через 10—15 хв, коли виявляються ознаки транквілізації: собаки лежать, слабо реагують на зовнішні подразники. Кетаміновий наркоз. Внутрішньом'язово ін'єктують (2—3 мл на 10 кг маси) кетамін (каліпсовет). Наркоз настає через 10—15 хв і протікає з усіма класичними ознаками — повною релаксацією скелетної мускулатури, зникненням чутливості, рівним нечастим і глибоким диханням. Язикотримачем витягують верхівку язика. Хлороформно-ефірний інгаляційний наркоз доціль-. но демонструвати за допомогою імпровізованої наркозної маски, її виготовляють із картону, згорнувши в кульок з отвором на вершині. Краї картону після 54 загортання кулька закріплюють скріпками. В кульок вставляють пухкий ватний тампон і накапують інга-люючу суміш хлороформу з ефіром у відношенні 1 : 2. Ніздрі собаки змащують вазеліном. Надіту маску щільно притискають навколо щелеп, щоб ватний тампон не торкався ніздрів. Утримуючи однією рукою маску, другою фіксують голову собаки за шкірну складку в ділянці потилиці. В перші хвилини собака затримує дихання і чинить опір. У міру настання наркозу ці ознаки зникають. Студенти уважно стежать за диханням собаки і контролюють момент зникнення очного рефлексу, опускання очного яблука і ступінь розширення зіниці. Установлюють, що дихання стає рівним, глибоким і нечастим. Знімають маску, витягують язикотримачем кінчик язика. При обох видах наркозу студенти повинні переконатися в релаксації скелетної мускулатури і повному зникненні чутливості, яку перевіряють проколюванням шкіри в різних ділянках тулуба, проколом вушної раковини і міжпальцевої складки. Розглядають можливі ускладнення, їх профілактику і усунення. При інгаляційному наркозі спеціально його поглиблюють до появи максимального розширення зіниць — зупинки дихання. Виникає загроза життю. Для показу відновлення дихання внутрішньовенне ін'єктують 2—3 мл 1 % розчину дихального аналептика — лобеліну гідрохлориду, роблять штучне дихання, поплескують у ділянці серця. Викладач на плакаті демонструє стадії наркозу, пояснюючи вияв кожної з чотирьох стадій перебігу наркозу/ |