Метод реком до мас роб студентів розширене. Методичні рекомендації до їх виконання. Самостійна робота складається з підготовки до семінарських та індивідуальних занять шляхом виконання визначених навчальною програмою завдань теоретичного та практичного характеру
 Скачать 1.22 Mb.
|
Тема 13. Стандартизація і сертифікаціяДержавна система стандартизації. Основні принципи стандартизації. Нормативні документи із стандартизації. Державні стандарти України. Обов'язкові та рекомендовані вимоги. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок. Технічні умови і стандарти підприємств. Управління діяльністю у сфері стандартизації. Технічні комітети із стандартизації. Види сертифікації та її мета. Сертифікація продукції: обов'язкова та добровільна. Державна система сертифікації. Правові способи і порядок захисту порушених прав споживачів. Література [1,2,9,60,62,91,92,98]Тема 14. Відповідальність суб'єктів підприємництваПоняття та ознаки господарсько-правової відповідальності. Господарсько-правові санкції: грошові та натуральні, майнові й організаційні. Функції господарсько-правової відповідальності. Підстави господарсько-правової відповідальності. Фінансові санкції: за порушення законодавства про господарську діяльність, за порушення законодавства про грошовий обіг, за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, за порушення податкового законодавства. Злочини у сфері підприємницької діяльності. Злочини проти порядку здійснення підприємницької діяльності. Злочини, що перешкоджають правомірній підприємницькій діяльності. Література [1,2,3,5,22,28,50,60,62,68,88,91,92,98].МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 1. Робота з книгою У самостійні роботі з вивчення дисципліни „ Правове регулювання підприємницької діяльності” студентам доводиться використовувати літературу різних видів. Для того щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно вміти раціонально її читати. Попередній перегляд книги дозволить вирішити питання, чи варто її читати (попередній перегляд включає ознайомлення з титульним листом книги, анотацією, передмовою, змістом). При ознайомленні зі змістом необхідно виділити глави, розділи, параграфи, що представляють для вас інтерес, швидко їх переглянути, знайти місця, що стосуються обраної теми (абзаци, сторінки, параграфи), і познайомитися з ними загалом. Наступний етап роботи з книгою – читання виділених місць у швидкому темпі. Ціль швидкого читання – визначити до якого питання доповіді або реферату має відношення інформація і що з нею робити, як застосувати, чим доповнити. Сформулюємо наступні рекомендації швидкого читання: - ясно усвідомити і чітко зафіксувати мету читання: з якого саме питання потрібна інформація, для чого вона потрібна, її характер і т.д.; - оперативно змінювати швидкість читання, сповільнюючи темп на інформації, що представляє інтерес, збільшувати швидкість читання інших частин. Описовий текст читається швидше, ніж текст складних умовиводів, доказів; - зосереджено працювати над текстом, без відволікання. Це забезпечить глибоке розуміння тексту;
Швидкість правильного читання повинна бути в 3-4 рази вище швидкості мови. До значущих елементів книги відносяться відомості про автора і заголовок книги, її тип або жанр, відомості про відповідальність (редакторах, організаціях, що брали участь у підготовці видання, і т.д.), вихідні дані, анотація. Ці відомості, розташовані зазвичай на титульному аркуші і його обороті, допомагають скласти попередню думку про книгу. Глибше зрозуміти зміст книги дозволяють вступна стаття, післямова, передмова, коментарі, списки літератури. Передмова знайомить з подіями епохи, іншими працями автора, а також містить довідково-інформаційний матеріал. Багато наукових книг і статей мають у своєму апараті списки літератури, що підвищують інформаційну цінність видання і дають читачам можливість підібрати додаткову літературу з даної тематики. Якщо видання включає велике число матеріалів, орієнтуватися в них допомагають спеціальні покажчики. Науково-довідковий апарат, при вмілому його використанні, сприяє більш глибокому засвоєнню змісту книги. Окремий етап вивчення книги - ведення запису прочитаного. Існує кілька форм ведення записів - план (простий та розгорнутий), виписки, тези, анотація, резюме, конспект. План являє собою перелік питань, розглянутих у книзі або статті. Планом, особливо розгорнутим, зручно користуватися при підготовці тексту власного виступу або статті на яку-небудь тему. Кожен пункт плану розкриває одну зі сторін обраної теми, а всі пункти в сукупності охоплюють її цілком. Більш складною формою записів є тези - стислий виклад основних положень тексту у формі твердження або заперечення. Тези складаються після попереднього знайомства з текстом, при повторному прочитанні. Вони служать для збереження інформації в пам'яті і є основою для дискусії. Анотація - короткий виклад змісту - дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю. Резюме коротко характеризує висновки, головні підсумки добутку. Найбільш розповсюдженою формою записів є конспект. Бажано починати конспектування після того, як все джерело прочитане і складено його план. Основну тканину конспекту складають тези, доповнені міркуваннями і доказами. Конспект може бути текстуальним, вільним або тематичним. Текстуальний конспект створюється і уривків оригіналу - цитат, зі збереженням логіки і структури тексту. Вільний конспект ґрунтується на викладі матеріалу в зручному для читача порядку (наприклад, думки, розкидані по всій книзі, зводяться воєдино). У тематичному конспекті за основу береться тема або проблема, він може бути складений по декількох джерелах. Економію часу при конспектуванні дає використання різного роду скорочень, абревіатури і т.п. 2. Реферування літератури Для всебічного знайомства з літературою з обраної теми істотне значення має підготовка реферату. Реферат, що розуміється як виклад у письмовій формі змісту книги, статті, наукової праці, створить можливість комплексно використовувати набуті навички роботи з книгою, розвиває самостійність мислення, уміння аналізувати явища дійсності. Рефератом називають також доповіді або письмові дослідження на визначену тему, що включають критичний огляд джерел. На відміну від конспекту реферат вимагає незрівнянно більшої творчої активності, самостійності в узагальненні вивченої літератури. У залежності від способу реферативного викладу можна виділити три типи рефератів: 1) реферат-екстракт, складений з оригінальних речень первинного документа; 2) перефразований реферат, отриманий на основі перефразовування первинного тексту; 3) інтерпретований реферат, отриманий на основі інтерпретації першоджерела. При інтерпретуванні текст першоджерела залишається незмінним, оскільки референт оперує не самим текстом, а його змістом. Академічна структура реферату така: Вступ. Розділ 1. § 1, § 2. Розділ 2. § 1, § 2. Висновок. Список використаної літератури. Зміст. Назви роботи, глав і параграфів не повинні збігатися, назва роботи не повинно бути громіздкою (по можливості - від 3 до 5 слів). Важливий етап роботи над рефератом - добір літератури. Потім складається конкретний план, що погоджується з викладачем. Завершальний етап - написання реферату на основі вивчення та попередньої систематизації всіх джерел, повторного вивчення зібраного матеріалу. Схема підготовки реферату така: читання вихідного тексту - його аналіз – вибір інформативних фрагментів, їхнє узагальнення - створення нового тексту (реферату). На останньому етапі виробляється синтезування виділеної інформації та завершується оформлення тексту реферату. Виклад повинен бути цільним і логічним. Розгляд кожного пункту плану доцільно закінчити узагальненням та висновками. Вимоги до форми представлення інформації в рефераті 1. У рефераті варто роз'яснити незвичні терміни і символи при першому згадуванні в тексті. Терміни, окремі слова та словосполучення припускається заміняти абревіатурами та прийнятими текстовими скороченнями тільки в тих випадках, коли їхній зміст ясний з контексту або після попередньої розшифровки.
У висновку реферату робляться загальні висновки. Пишеться висновок без посилань. Наведемо як приклад стандартний початок: "Пророблена робота дозволяє сформулювати наступні висновки: 1...2... 3...". Наприкінці роботи приводиться список використаної літератури. Є кілька способів складання списку літератури: за алфавітом, по рубриках, що відповідають главам реферату, за часом видання, по ходу появи посилань у тексті. При оцінці рефератів враховується: - послідовність і повнота викладу: - правильність обґрунтування тих або інших положень на основі узагальнення фактичного матеріалу; - ступінь самостійності студентів у процесі роботи над рефератом тощо. По темі реферату студенти виступають на семінарських заняттях і теоретичних конференціях. Автори кращих рефератів беруть участь у конкурсах студентських робіт з правових наук. 3. Бібліографічне оформлення самостійних робіт Бібліографічний опис являє собою сукупність бібліографічних відомостей про документ, приведених за встановленими правилами і призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа. Опис може бути складений на книгу (однотомне або багатотомне видання), серійне видання, окремий том, випуск, номер багатотомного або серійного видання, а також статтю, розділ, главу з книги або серійного видання. Для бібліографічного оформлення студентських робіт досить короткого опису, що включає наступні обов'язкові елементи:
Бібліографія оформлюється за таким стандартом: Монографії, 1-3 автори: Вінник О.М. Господарське право - Київ: Атіка, 2005. - 624 с. Монографії, 4 автори: Ринок цінних паперів в Україні / Кузнецова Н. С, Назарчук І. Р., Норка В.С. Ткаченко В.І. /Під. Ред Петренка К П. - К.: Юрінком, 1998. Складові частини журналу: Нечипоренко І.В. Проблемні питання відповідальності в господарському праві // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №11. - С 57-80. Бібліографічні списки розрізняються за повнотою охоплення матеріалу. "Бібліографією" можна називати лише такий список, що гарантує максимальне охоплення видань. Найчастіше складаються "Списки використаної літератури". Посилання найкраще розміщати в затекстовому списку. Варто акуратно складати бібліографічні списки і не забувати посилатися на джерело. Бібліографічне посилання може бути приведене цілком або частково в тексті або в примітках. Внутрішньотекстовий спосіб оформлення посилання (у дужках усередині речення) досить незручний. Частіше використовується підрядкове розміщення посилань. Якщо посилання на те ж саме джерело повторюються, використовується форма „Там же”. 4. Алгоритми пошуку інформації У самостійній роботі студентам приходиться використовувати джерела різних видів. Кожен студент повинний приділити якийсь час вивченню способів, як знаходити необхідну інформацію. Для пошуку літератури, безумовно, необхідне використання каталогів і картотек. Система каталогів цілком відбиває все, чим розташовує бібліотека, тому варто ознайомитися з їхнім змістом, перш ніж звертатися до книжкових полиць відкритого доступу. Алфавітний каталог, що містить опис добутків печатки за абеткою прізвищ авторів, заголовків і найменувань колективних авторів (установ і організацій), дає можливість підібрати добутку визначеного автора, установити наявність у бібліотеці потрібного видання. Систематичний каталог, у якому опису книг розташовуються по галузях знання і темам у логічній послідовності, допомагає в підборі літератури за темою. У великих наукових бібліотеках ведуться також предметні каталоги, де описи книг розташовані за змістом, конкретним предметам, об'єктам вивчення, але не в логічній послідовності, як у систематичному каталозі, а за абеткою предметних рубрик. Цей каталог зручний для підбора літератури з окремих питань. Для пошуку журнальних і газетних публікацій використовуються наявні в бібліотеці систематичні картотеки статей. Матеріали в картотеці розташовуються по галузях знання і темам, картки останніх публікацій ставляться на перше місце, що дозволяє знаходити найбільш актуальні матеріали. Отже, алгоритми пошуку інформації, на перший погляд, можуть показатися складними, але, опанувавши ними, можна позбутися від значної витрати часу і багатьох турбот. Самостійна робота з вивчення правових дисциплін усе більш набуває характер дослідної діяльності. Зрозуміло, індивідуальна робота з літературою не відділена від лекцій, семінарів, консультацій. Однак вдумливе читання, складання тез, конспекту, підготовка реферату і т.п. сприяють набагато більш глибокому розумінню досліджуваної проблеми. До того ж організація самостійної роботи студентів ставить задачу не тільки рішення вже сформульованих викладачем проблем, але і формування у студентів проблемного бачення. А для цього, насамперед, необхідні глибокі знання, уміння самостійно орієнтуватися в стрімкому потоці інформації. ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ" |