Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці
Законодавство про охорону праці в Україні регламентується урядовими структурами (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я), профспілковими організаціями, іншими відомствами та громадськими організаціями.
Так, Конституцією України передбачено, що “кожен має право на працю та забезпечення безпечних умов праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється” (ст. 43); “Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується скороченим робочим днем для працівників ряду професій і виробництв, які визначаються законом, скороченою тривалістю роботи у нічний час…” (ст. 45); “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування” (ст. 49) тощо.
У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, який прийнятий Верховною Радою 24.02.1994 року визначено, що “Громадяни мають право на: безпечні для здоров’я умови праці; відшкодування шкоди, завданої її здоров’ю; обов’язкові медичні огляди.” Законом також передбачено усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових медичних оглядів і щеплень, створення єдиного Державного реєстру небезпечних і шкідливих факторів, проведення Державної санітарної експертизи проектів промислового будівництва, технологій виробництва, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, запобігання захворювань, травм, отруєнь тощо.
Закон України “Про охорону праці”, прийнятий Кабінетом Міністрів за № 64 від 1993 р. (нова редакція 2004 р.), передбачає створення належних санітарно-гігієнічних умов на виробництві, запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, зниження дії шуму, вібрації, інших шкідливостей, очистку і знешкодження відходів тощо. Законом передбачено проведення цілого ряду оздоровчих і профілактичних заходів, обов’язкових медичних оглядів, диспансерного обслуговування, забезпечення лікувально-профілактичною допомогою, протезною допомогою інвалідам праці, санітарною освітою.
Серед законодавств про працю важливе місце займає Кодекс законів про охорону праці (КЗОП, 1992) розроблений профспілковими організаціями, Міністерством охорони здоров’я та іншими відомствами. Кодекс включає у свою структуру велику кількість законодавчих положень про техніку безпеки, виробничу санітарію, охорону праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп, колективні договори між працівниками і роботодавцями, правила внутрішнього розпорядку на підприємствах, забезпечення індивідуальними засобами захисту, спецодягом і взуттям тощо.
Міністерством охорони здоров’я розроблені “Основи законодавства України про охорону здоров’я” № 2801 – ХП від 1992 р.; “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” та “Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони” (Держстандарт 12.1.085 - 88); “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” (Постанова Кабміну № 431 від 1992 р.); Санітарні правила для підприємств чорної металургії (№ 2527 - 82) та ряду інших галузей тощо.
Особливе місце серед документів санітарного законодавства займають правові закони, правила та інструкції і, передусім “Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” (Постанова № 754 Кабміну від 1993 р.); “Порядок зупинення або призупинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства” (Наказ МОЗ № 65 від 1995 р.), накази про відсторонення від роботи осіб при порушенні правил санітарного законодавства, кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства тощо.
Основні класи професійних шкідливостей:
Шкідливі чинники виробничого середовища прийнято поділяти на 3 класи.
КЛАС А — САНІТАРНІ ПОРУШЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
1. Вплив несприятливих механічних і фізичних чинників
енергія механічних коливань (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук та ін.);
енергія електромагнітних коливань (рентгенівське, -, видиме, ультрафіолетове, інфрачервоне і радіохвильове випромінювання та ін.);
енергія внутрішньоатомних перетворень (-, -, і нейтронне випромінювання та ін.);
метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, тепловипромінювання та ін.);
підвищений або знижений атмосферний тиск.
2. Вплив несприятливих хімічних чинників
токсичні хімічні речовини;
токсичні пари;
токсичні аерозолі.
Вплив несприятливих біологічних чинників
патогенні мікроорганізми;
патогенна флора;
патогенна фауна.
КЛАС Б — НЕПРАВИЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ
1. Надмірна інтенсивність праці
2. Тривале вимушене положення тіла
3. Надмірна тривалість робочого дня
4. Перевантаження окремих органів і систем
5. Монотонність трудового процесу
КЛАС В — НЕЗАДОВІЛЬНА ЗОВНІШНЯ ОБСТАНОВКА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА
1. Недостатнє і нерівномірне природне або штучне освітлення
2. Незадовільна вентиляція, опалення, водопостачання, каналізація тощо
Окремо виділяють особливостей сільськогосподарського виробництва
сезонність сільськогосподарських робіт;
виконання робіт на відкритому повітрі;
відносно часта зміна працівником робочих операцій;
значне віддалення місць роботи від місць проживання, що створює труднощі в організації санітарно-побутового обслуговування;
широка хімізація сільського господарства (використання хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, пестицидів), що неминуче призводить до забруднення робочої зони і біосфери;
висока біологічна небезпека сільськогосподарського виробництва.
Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
Згідно з існуючими вимогами у структурі небезпечних та шкідливих виробничих факторів виділяють 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні шкідливості.
Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає у свою структуру:
рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;
перегрівний або охолоджувальний мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні тощо), гарячу воду або пару;
підвищений або знижений барометричний тиск та його різкі зміни;
високі рівні шуму, вібрації, інфра- та ультрамеханічних коливань повітря або твердих поверхонь;
високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;
високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, -, корпускулярне випромінювання);
недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низьку контрастність, високу яскравість світла, його засліплюючу дію, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;
високу запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах) тощо.
Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відповідно до своїх провідних властивостей поділяється на наступні групи:
за характером дії на організм: подразнювальний, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні речовини;
за шляхами проникнення в організм: речовини, що проникають через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);
за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні речовини;
за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі до 0,1 мг/м3), високотоксичні (ГДК 0,1–1,0 мг/м3), середньотоксичні (ГДК 1,0–10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК понад 10,0 мг/м3) речовин.
Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає у свою структуру біологічні об’єкти, вплив яких на працівників викликає захворювання, отруєння, травми:
зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія та ін.), інвазії, алергійні захворювання (в результаті дії тваринного, рослинного пилу) тощо;
рослинні і тваринні отрути;
виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати тощо.
Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає у свою структуру:
фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність), гіпокінезія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів і систем;
нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, пам’яті, сенсорних систем, надзвичайно інтенсивна зміна виробничих процесів, величезний обсяг інформації, що надходить, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження.
За характером і ступенем витрат енерговитрат фізична праця характеризується важкістю та інтенсивністю, а розумова, операторська — напруженістю праці.
Згідно з вимогами Державного стандарту 12.1.005 – 88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” фізична праця відповідно до рівня енерговитрат поділяються на легку (енерговитрати – до 150 ккал/год), середньої важкості (150–200 ккал/год), важку (200–250 ккал/год), дуже важку (понад 250 ккал/год).
За напруженістю розумова праця поділяється на: ненапружену, малонапружену, напружену та дуже напружену тощо.
Ураховане наведених вище виробничих шкідливостей згідно зі спільним Наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства праці за № 23/36/9 від 2.02.1995 року затверджено “Список професійних захворювань” та “Інструкцію щодо його застосування”.
До списку внесені професійні захворювання, які викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, їх найближчі та віддалені наслідки, а також ускладнення непрофесійних захворювань внаслідок впливу професійних шкідливостей (наприклад перебігу артеріальної гіпертонії в результаті впливу шуму і вібрації).
Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання.
Гостре професійне захворювання виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів та доз інших шкідливих факторів.
Хронічні професійні захворювання виникають внаслідок тривалого впливу невисоких (проте таких, що перевищують ГДК, ГДР, ГДД) концентрацій, рівнів та доз шкідливих виробничо-професійних факторів.
Відповідно до затвердженого “Списку…” професійні захворювання мають бути поділені на 7 груп:
1 група: захворювання, які виникають внаслідок впливу хімічних факторів: гострі, хронічні інтоксикації різної тропності дії (нейро-, гемо-, гепато-, нефро-, політропні, дерматропні, алергічні тощо);
2 група: захворювання, що викликані впливом промислових аерозолів: пневмоконіози, пилові бронхіти, ринофарінголарингіти, алергії;
3 група: захворювання, які пов’язані з дією фізичних факторів: іонізуючих випромінювань (гостра, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження, віддалені наслідки – злоякісні пухлини); неіонізуючих випромінювань (лазерних, ультрафіолетових, інфрачервоних); декомпресійна – кесонна хвороба; гострий, хронічний перегрів, шумова, вібраційна хвороба тощо;
4 група: захворювання, що пов’язані з перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем: координаторні неврози (у доярок, скрипалів), радикуліти, тендовагініти, артрози, бурсити, тромбофлебіти, ларингіти (у співаків, викладачів), прогресуюча короткозорість тощо;
5 група: захворювання, які пов’язані з дією біологічних факторів: інфекційні і паразитарні захворювання у тваринників, ветеринарів, інфекціоністів, лаборантів баклабораторій та інших;
6 група: алергічні захворювання: кон’юнктивіти, риніти, бронхіальна астма, дерматити, екземи, кропивниця тощо, які виникають при роботі з відповідними подразниками рослинного або тваринного походження;
7 група: новоутворення: – злоякісні пухлини при роботі з канцерогенами фізичного (іонізуючі випромінювання, ультрафіолетова радіація тощо) або хімічного (3, 4-бензпірен, смоли тощо) походження
Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпеки
Виходячи з принципів гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості виробничого процесу, що затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України “Про затвердження гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” № 528 від 27.12. 2001 року, умови праці слід розподіляти на 4 класи:
1 клас: оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працівників, але й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників установлені для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівня, що прийнятий як безпечний для населення.
2 клас: допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а імовірні зміни у функціональному стані організму відновлюються впродовж часу регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не справляють несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх нащадків як у найближчому так, і у віддаленому періодах.
3 клас: шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні справляти несприятливий вплив на організм працівників або їх нащадків.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та рівнем вираження змін в організмі працівників поділяють на 4 ступеня:
1 ступінь (3.1) — умови праці, що характеризуються певними відхиленнями чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу від гігієнічних нормативів та, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;
2 ступінь (3.2) — умови праці, що характеризуються певними відхиленнями чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу від гігієнічних нормативів, здатні викликати стійкі функціональні порушення, та у більшості випадків призводять до зростання рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології тощо;
3 ступінь (3.3) — умови праці, що характеризуються певними відхиленнями чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу від гігієнічних нормативів та призводять до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку початкових стадій професійних захворювань;
4 ступінь (3.4 ) — умови праці, що характеризуються певними відхиленнями чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу від гігієнічних нормативів та, здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання ступеня поширення хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
4 клас: небезпечні (екстремальні) умови — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв та зумовлює пряму загрозу для життя.
В таблицях 1-5 наведені дані щодо визначення класів умов праці за ступенем шкідливості та небезпеки згідно з окремими характеристиками виробничого середовища.
Таблиця 1
Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони (перевищення ГДК, разів)
Чинник виробничого середовища
(шкідливі речовини)
|
Клас умов праці
|
Допустимий
(2)
|
Шкідливий (3)
|
Небезпек-ний
(екстремальний) (4)
|
1
ступінь
(3.1)
|
2
ступінь
(3.2)
|
3
ступінь
(3.3)
|
4 ступінь (3.4)
|
Шкідливі речовини за винятком перерахованих нижче
|
ГДК
|
1,1-3,0
|
3,1-6,0
|
6,1-10,0
|
10,1-20,0
|
20,0
|
Речовини з гостроспрямованим механізмом дії
|
ГДК
|
|
1,1-3,0
|
3,1-6,0
|
6,1-10,0
|
10,0
|
Алергени
|
ГДК
|
|
1,1-3,0
|
3,1-10,0
|
10,0
|
|
Канцерогени
|
ГДК
|
1,1-3,0
|
3,1-6,0
|
6,1-10,0
|
10,0
|
|
Протипухлинні лікарські засоби, гормони (естрогени)**
|
|
|
|
|
***
|
|
Наркотичні анальгетики**
|
|
|
***
|
|
|
|
Метали, оксиди металів
|
ГДК
|
1,1-3,0
|
3,1-10,0
|
10,1-20,0
|
20,0
|
|
Аерозолі переважно фіброгенної дії
|
ГДК
|
1,1-2,0
|
2,1-5,0
|
5,1-10,0
|
10,0
|
|
* Перевищення указаного рівня для речовин з гостроспрямованим механізмом дії може призвести до гострого смертельного отруєння.
** Речовини, при роботі з якими повинен бути виключений контакт з органами дихання та шкірою.
*** Робота з указаними речовинами при їх виробництві, а також в онкологічних диспансерах та підрозділах дає право віднесення умов праці до даного класу.
Таблиця 2
Класи умов праці при роботі з біологічним чинником (перевищення ГДК, разів)
Чинник виробничого
середовища (біологічний)
|
Клас умов праці
|
Допус-тимий
(2)
|
Шкідливий (3)
|
Небезпечний
(екстремальний) (4)
|
1 ступінь (3.1)
|
2 ступінь (3.2)
|
3 ступінь (3.3)
|
4
ступінь
(3.4)
|
Патогенні мікроорганізми:
особливо небезпечні інфекції
збудники інших інфекційних захворювань
|
|
|
|
|
+
|
+
|
Мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів
|
ГДК
|
1,1-3,0
|
3,1-10,0
|
10,0
|
|
|
Білкові препарати
|
ГДК
|
—
|
1,1-2,0
|
2,1-10,0
|
10,0
|
|
* Робота у спеціалізованих медичних і ветеринарних установах та підрозділах, спеціалізованих господарствах для хворих тварин дає право віднесення умов праці до указаного класу.
Таблиця 3
Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань (перевищення ГДР, разів)
Чинник виробничого
середовища
|
Клас умов праці
|
Допустимий
(2)
|
Шкідливий (3)
|
Небезпечний
(екстремаль-ний) (4)
|
1 ступінь
(3.1)
|
2 ступінь
(3.2)
|
3 ступінь
(3.3)
|
4 ступінь
(3.4)
|
Постійне магнітне поле
|
ГДР
|
5
|
10
|
50
|
100
|
|
Електромагнітне поле
|
ГДР
|
3,0
|
5,0
|
10,0
|
10
|
|
Електричні поля промислової частоти (50 Гц)
|
ГДР для всього робочого дня)
|
3,0
|
5,0
|
10,0
|
10
|
40
|
Магнітні поля промислової частоти (50 Гц)
|
ГДР для всього робочого дня
|
5,0
|
10
|
50
|
50
|
|
Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону: 0,01-3 МГц
|
ГДР
|
3,0
|
5,0
|
10,0
|
10
|
|
3—30 МГц
|
ГДР
|
3,0
|
5,0
|
10,0
|
10
|
|
30—300 МГц
|
ГДР
|
3,0
|
5,0
|
10,0
|
10,0
|
|
300 Мгц — 3000 МГц
|
ГДР
|
3,0
|
5,0
|
5,1—8,0
|
10,0
|
|
Лазерне випромінювання*
|
ГДР1.2
|
ГДР1.2
|
10 ГДР1.2
|
102 ГДР1.2
|
103 ГДР1.2
|
103 ГДР1.2
|
* Для ГДР при тривалості впливу рівній або більшій за 0,2 години.
Таблиця 4
Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу
№
п/п
|
Показники
напруженості
трудового процесу
|
Клас умов праці
|
Оптимальний (напруженість праці легкого ступеня) (1)
|
Допустимий
(напруженість праці середнього ступеня) (2)
|
Шкідливий (напружена праця) 3
|
1 ступінь
(3.1)
|
2 ступінь
(3.2)
|
3 ступінь
(3.3)
|
1
|
Інтелектуальні навантаження:
|
1.1
|
Зміст роботи
|
Відсутня необхідність прийняття рішення
|
Рішення простих альтернативних завдань згідно з інструкцією
|
Рішення складних завдань з вибором за відомим алгоритмом (робота за серією інструкцій)
|
Евристична (творча) діяльність, що вимагає вирішення складних завдань за відсутності алгоритму.
|
|
1.2
|
Сприйняття сигналів інформації та їх оцінка
|
Сприйняття сигналів без подальшої потреби у корекції дії
|
Сприйняття сигналів з наступною корекцією дій та операцій
|
Сприйняття сигналів з наступним зіставленням фактичних значень параметрів з їх номінальними значеннями.
|
Сприйняття сигналів з наступною комплексною оцінкою взаємопов’язаних параметрів.
|
|
1.3
|
Ступінь складності завдання
|
Обробка та виконання завдання
|
Обробка, виконання завдання та його перевірка
|
Обробка та контроль за виконанням завдання
|
Контроль та попередня робота з розподілу завдань для інших осіб
|
|
1.4
|
Характер роботи, що виконується
|
Робота за індивідуальним планом
|
Робота за установленим графіком
|
Робота в умовах дефіциту часу
|
Робота в умовах дефіциту часу та інформації з підвищеною відповідальністю за кінцевий результат
|
|
2
|
Сенсорні навантаження
|
2.1
|
Тривалість зосередженого спостереження (у % від часу зміни)
|
до 25
|
25—50
|
5—75
|
>75
|
|
2.2.
|
Щільність сигналів (світлових, звукових та інших) та повідомлень в середньому за 1 годину роботи
|
до 75
|
75—175
|
176—300
|
>300
|
|
2.3
|
Кількість виробничих об’єктів одночасного спостереження
|
до 5
|
5—10
|
11—25
|
>25
|
|
2.4
|
Навантаження на зоровий аналізатор:
|
2.4.1
|
Розмір об’єкта розрізнення (при відстані від очей працівника до об’єкта розрізнення не більше, ніж 0,5 м), мм при тривалості зосередженого спостереження, % часу зміни
|
>5мм
10%
|
5,0—1,1; більше 50% часу
1,0—0,3; до 50% часу менше 0,3; до 25% часу
|
1,0—0,3 мм; більше 50% часу
менше 0,3;
25—50% часу
|
менше 0,3;
більше 50% часу
|
|
2.4.2
|
Робота з оптичними приладами (мікроскопи, лупи та ін.) при тривалості зосередженого спостереження, % часу зміни
|
25
|
26—50
|
51—75
|
>75
|
|
2.4.3.
|
Спостереження за екранами відеотерміналів, годин на зміну
|
до 2
|
2—3
|
3—4
|
>4
|
|
2.5
|
Навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій необхідності сприйняття мови або диференційованих сигналів)
|
Розбірливість слів та сигналів від 100% до 90%
|
Розбірливість слів та сигналів від 90% до 70%
|
Розбірливість слів та сигналів від 70% до 50%
|
Розбірливість слів та сигналів менше, ніж 50%
|
|
3
|
Емоційне навантаження:
|
3.1
|
Ступінь відповідальності
Значущість помилки
|
Несе відповідальність за виконання окремих елементів завдання. Вимагає додаткових зусиль у роботі з боку працівника
|
Несе відповідальність за якість допоміжних робіт (завдань) Вимагає додаткових зусиль з боку керівництва (бригадира, майстра та ін.)
|
Несе відповідальність за якість основної роботи (завдання). Вимагає виправлень за рахунок додаткових зусиль всього колективу (групи, бригади та ін)
|
Несе відповідальність за якість кінцевої продукції, роботи (завдання). Викликає ушкодження обладнання, зупинку технологічного процесу та виникає можливість небезпеки для життя.
|
|
3.2.
|
Ступінь ризику для власного життя
|
Виключений
|
Виключений
|
Виключений
|
Можливий
|
|
3.3
|
Ступінь ризику за безпеку інших осіб
|
Виключений
|
Виключений
|
Виключений
|
Можливий
|
|
4.
|
Монотонність навантажень:
|
4.1
|
Кількість елементів (прийомів), необхідних для реалізації простого завдання або в операціях, які багаторазово повторюються
|
>10
|
9—6
|
5—3
|
<3
|
|
4.2
|
Тривалість виконання простих виробничих завдань або операцій, що повторюються
|
>100
|
100—25
|
24—10
|
<10
|
|
5
|
Режим праці:
|
|
5.1
|
Тривалість робочого дня
|
6—7
|
8—9
|
10—12
|
> 12
|
|
5.2
|
Змінність роботи
|
Однозмінна робота (без нічної зміни)
|
Двозмінна робота (без нічної зміни)
|
Тризмінна робота (з роботою у нічну зміну)
|
Нерегулярна змінність з роботою в нічний час
|
|
Таблиця 5
Класи умов праці при дії іонізуючих випромінювань (в частинах від ЛД*)
Річна ефективна доза, Е
|
Клас умов праці
|
Оптимальний
(1)
|
Допусти-мий
(2)
|
Шкідливий (3)
|
Небезпечний (екстремальний)
(4)
|
1 ступінь
(3.1)
|
2 ступінь
(3.2)
|
3 ступінь
(3.3)
|
4 ступінь
(3.4)
|
Ефективна доза в частинах від ЛД
|
Е < 0,05
|
0,05<Е
0,1
|
0,1 < Е 0,5
|
0,5< Е 0,7
|
0,7 < Е 1,0
|
1,0 <Е 2,5
|
Е > 2,5
|
Ефективна доза на рік, мЗв рік -1
|
Е < 1,0
|
1,0 < Е 2,0
|
2,0 < Е 10,0
|
10,0 <Е 14
|
14,0 < Е 20
|
10 < Е 50
|
Е > 50
|
* Відповідно до НРБУ–97 мінімальний ліміт ефективної дози ЛД (20 мЗв рік-1) являє собою основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження ступеня опромінення осіб персоналу категорії А від індустріальних джерел іонізуючих випромінювань.
Гігієнічні аспекти медичного обслуговування працівників промислових підприємств та сільськогосподарського виробництва
Функції профілактики, лікування та реабілітації працівників виконують лікувально-профілактичні заклади. З метою наближення профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів до працівників у сільській місцевості організована мережа дільничних лікарень, а на промислових підприємствах — мережа медико-санітарних частин, які мають подвійне підпорядкування: адміністрації підприємств та державним органам охорони здоров’я, а також взаємодіють з громадськими організаціями — Товариством Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, інженерно-лікарськими бригадами, центрами здоров’я тощо.
З урахуванням перерахованих виробничих шкідливостей та професійних захворювань і отруєнь, які вони можуть викликати, повідними завданнями у лікарів – спеціалістів з гігієни праці, профпатологів, лікарів різних фахів медико-санітарних частин промислових підприємств та лікувально-профілактичних закладів слід вважати:
вивчення шкідливих факторів виробничого середовища, технологічних процесів та встановлення їх відповідності гігієнічним нормативам;
вивчення впливу на організм різних шкідливостей виробничого середовища (технологічного процесу, повітряного середовища робочої зони, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, супутніх продуктів, відходів та викидів виробництва);
вивчення стану здоров’я працівників рівня поширення загальної та професійної захворюваності;
діагностика і лікування професійних захворювань та отруєнь;
диспансерне та санаторно-курортне забезпечення працівників;
участь у роботі лікарсько-соціальних експертних комісій (ЛСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) та комісій з експертизи професійної патології та визначенні інвалідності.
Профілактичні медичні заходи повинні включати:
участь у розробці інженерно-технічних засобів оздоровлення умов праці (вентиляція, герметизація, автоматизація, механізація, дистанційне управління тощо);
розробка гігієнічних нормативів, санітарного законодавства; запровадження засад наукової організації праці – НОП;
здійснення запобіжного і поточного санітарного нагляду;
санітарно-освітня та профілактична робота серед трудового колективу (навчання санітарним правилам, правилам техніки безпеки, адекватному використанню спецодягу, індивідуальних засобів захисту, організація лікувально-профілактичного харчування, та активного питного режиму).
ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ЦЕХОВОГО ЛІКАРЯ-ОРДИНАТОРА
До числа основних обов’язків цехового лікаря-ординатора необхідно віднести:
1. Надання кваліфікованої лікарської допомоги працівниками із залученням у разі необхідності інших спеціалістів.
2. Диспансерний нагляд за станом здоров’я працівників та проведення профілактичних медичних оглядів.
3. Контроль за дотриманням правил техніки безпеки.
4. Проведення санітарно-освітньої роботи.
5. Проведення профілактичних щеплень.
6. Професійна орієнтація та професійний відбір.
В таблиці 6 наведений приблизний план санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів.
Таблиця 6
План санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів
Заходи
|
Час виконання
|
Відповідальний за виконання
|
Санітарно-гігієнічна та санітарно-протиепідемічна діяльність
|
1. Забезпечити постійну роботу системи водопостачання підприємства (душові, санітарно-побутові приміщення тощо), систем освітлення, опалення, каналізації та харчування.
|
Протягом року
|
Головний енергетик, начальники цехів, цехові лікарі
|
2. Проводити систематичний санітарний нагляд за цехами та відділами, в першу чергу за роботою системи водопостачання та каналізації, освітлення, опалення, вентиляції, діяльністю харчових об’єктів (їдалень і буфетів).
|
Протягом року
|
Начальники цехів, цехові лікарі
|
3. Систематично проводити аналіз якості води, повітря, змін температури та руху повітря, вологості повітря, шуму в усіх цехах підприємств (в першу чергу на дільницях з несприятливими умовами праці)
|
Протягом року
|
Промислово-санітарна лабораторія.
|
4. Організувати підвищення санітарно-гігієнічної грамотності робітників шляхом проведення санітарно-гігієнічного інструктажу серед робітників, які розпочинають роботу на підприємстві, підвищення кваліфікації робітників харчових об’єктів за установленою програмою, проведення лекцій та бесід з питань профілактики захворювань.
|
Протягом року
|
Лікарі та медичні сестри
|
5. Проводити екстрені лікарсько-епідеміологічні обстеження всіх випадків інфекційних захворювань на підприємстві, повідомляти про кожний випадок в СЕС міста (районну).
|
Протягом року
|
Лікарі та епідеміологи
|
6. Проводити щеплення проти інфекційних захворювань відповідно до план міської СЕС (районної) та за епідеміологічними показаннями.
|
Протягом року
|
Цехові лікарі та медичні сестри
|
Загальні лікувально-профілактичні заходи та заходи, що спрямовані
на боротьбу з окремими захворюваннями
|
1. Проводити комплексні профілактичні медичні огляди щодо виявлення хронічних захворювань серед працівників та службовців підприємства, працівників-підлітків, працівників, робота яких пов’язана з впливом токсичних речовин (за спеціальним графіком), працівників, які здійснюють професійну діяльність на ділянках з несприятливими виробничими чинниками виробництва (шум, пил, температурні коливання тощо).
|
Протягом року
|
Дільничні та промислові санітарні лікарі
|
2. Здійснювати диспансерне обслуговування робітників, які працюють з токсичними речовинами та знаходяться в умовах впливу інших несприятливих чинників (пил, шум, температурні коливання тощо), працівників-підлітків, працівників харчових об’єктів, вагітних жінок, керівного складу, працівників провідних професій; а також хворих з хронічними захворюваннями(виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки, хронічні гастрити, гіпертонічна хвороба та ін).
|
Протягом року
|
Цехові лікарі
|
3. Проводити заходи, спрямовані на боротьбу з окремими захворюваннями (туберкульоз, грип, ангіна, гострі шлунково-кишкові захворювання, гнійничкові захворювання шкіри; професійні захворювання, промислові і побутові травми).
|
Протягом року
|
Цехові лікарі і лікарі вузьких спеціальностей
|
4. Організувати облік та розслідування (спільно з відділом охорони праці та техніки безпеки) кожного випадку професійного отруєння або захворювання.
|
Протягом року
|
Відділ охорони праці та техніки безпеки, лікарі-хірурги, цехові лікарі
|
III. Підвищення кваліфікації працівників медико-санітарної частини
|
1. Проводити науково-практичні конференції лікарів з винесенням на них доповідей, що присвячені розгляду та аналізу лікувально-діагностичних помилок.
|
2 рази в місяць
|
Начальник медсанчастини і завідувачі відділеннями
|
2. Проводити конференції середнього медичного персоналу відповідно до програми, що встановлена для кожного відділення стаціонару.
|
Щотижня
|
Завідувачі відділень
|
3. Проводити заняття з санітарками за програмою санітарно-технічного мінімуму і догляду за хворими.
|
Один раз в місяць
|
Старші медичні сестри відділення стаціонару і поліклініки
|
4. Проводити консультації з кожним ординатором в поліклініці і в стаціонарі з одночасною перевіркою медичної документації.
|
Один раз на тиждень
|
Завідувачі відділень та кабінетів
|
5. Проводити семінари лікарів з питань експертизи працездатності з різних захворювань.
|
Один раз на рік
|
Начальники медсанчастини.
|
6. Проводити семінари лікарів з технології виробництва, гігієни праці і профілактичної патології на підприємстві.
|
Один раз на рік
|
Начальники медсанчастини, завідувачі відділень СЕС
|
Організаційно—масова робота
|
1. Проводити обговорення звітних доповідей лікарів про стан захворюваності працівників та заходи щодо його зниження на засіданнях Ради соціального страхування заводському та цехових комітетів.
|
Один раз в квартал
|
Начальники медсанчастини, цехові лікарі
|
2. Проводити інструктаж страхових делегатів з питань контролю за виконанням режиму хворих вдома, виявлення хворих і складання актів у випадках побутових травм.
|
Один раз в квартал
|
Цехові лікарі і медичні сестри
|
3. Проводити заняття з санітарним активом (санітарні дружини, санітарні пости) в цехах та відділах підприємства і здійснювати керівництво його роботою.
|
Один раз в квартал
|
Цехові лікарі і медичні сестри
|
|
Скачать 10.53 Mb.