Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
Ураховуючи наведене необхідно звернути увагу на цілий ряд підходів щодо здійснення гігієнічної оцінки провідних чинників виробничого середовища, що можуть зумовлювати формування професійно-зумовленої патології.Методика вимірювання та гігієнічної оцінки шуму і вібраціїДля вимірювання шуму використовують шумомір ШУМ-1-М (рис. 1).  Рис. 1. Шумомір типу “ШУМ-1М”Для проведення вимірювання прилад розташовують поблизу джерела шуму. Капсуль мікрофона нагвинчують на електронний блок. Перемикач “Швидко – Повільно” встановлюють у положення “Швидко”. Перемикачем “Діапазон” підбирається очікуваний рівень звуку. Перемикач “Рід роботи” переводять в положення “Бат” (стрілка повинна знаходитися у лівій частині чорного сектора, в іншому випадку потрібно замінити батарею). Перемикач "Рід роботи" переводять в положення “Калібр.” і за допомогою ручки “Калібр.” встановлюють стрілку на установочний рівень капсуля мікрофону. Перемикач "Рід роботи" встановлюють на характеристику А (у разі потреби - на характеристику В або С). Перемикач “"Діапазон” повертають ліворуч або праворуч з тим, щоб стрілка перебуває у межах від 0 до 10 дБ. Для отримання результатів вимірювання: до значення дБ перемикача “Діапазон” додають (якщо стрілка шкали приладу знаходиться праворуч від нуля) або віднімають (якщо стрілка приладу знаходиться ліворуч від нуля) показання стрілки шкали приладу, також дБ. Наприклад, 60 дБ перемикача “Діапазон” + 3,5 дБ шкали = 63,5 дБ. Після закінчення процесу вимірювання перемикач “Рід роботи” встановлюють у положення “Вимкнуто”. Крім того для вимірювачем та гігієнічної оцінки шумо-вібраційної обстановки використовують вимірювання шуму і вібрації ВШВ-003, що побудований на принципі перетворення звукових та механічних коливань досліджуваних об'єктів в пропорційні їм електричні сигнали, які потім підсилюються і вимірюються за допомогою вимірювального приладу (рис 2).  Рис. 2. Вимірювач шуму і вібрації “ВШВ-003” Вимірювач шуму і вібрації “ВШВ-003” призначений для вимірювання і частотного аналізу параметрів шуму і вібрації у разі виконання наукових і господарчих робіт та для боротьби з постійним шумом та вібрацією у виробничих приміщеннях. Прилад ВШВ-003 може працювати від голкових елементів або від електричної мережі напругою 220 В. у цьому випадку прилад заземлюють через гніздо І та механічним коректором (у разі необхідності) встановлюють стрілку приладу на нуль шкали. Перемикач “Рід роботи” встановлюють в позицію -||- для контролю напруги елементів живлення. При достатній напрузі стрілка приладу повинна перебувати у межах від 7 до 10 поділки шкали - + 10 дБ (нижня шкала, межі позначені зеленою рискою). Про наявність живлення свідчить також світіння одного із світлодіодів перемикача “Ділитель - дБ 1, 2”. Далі перемикач “Рід роботи” переводять у положення F або S. Прилад готовий до роботи. Перед початком вимірювання рівнів звуку (а також періодично під час вимірювання) (за спеціальною методикою).проводять електричну калібровку вимірювача ВШВ-003. Вимірювання рівнів звукового тиску проводиться на частотних характеристиках “ЛІН”,С. В. А. Для цьогокнопки “V”, “І kHz”, “Фільтри октавні”, “Н” повинні бути вимкнуті (не втоплені). Перемикач “Рід роботи” також має бути вимкнутий. Перемикачі вимірювального приладу встановлюють у положення “Ділитель дБ 1” - 80, “Ділитель дБ II” - 50. Фільтри - на “ЛІН”, “Рід роботи” - на F. При цьому засвічується крайній праворуч світлодіод, що відповідає значенню шкали 130 дБ МІ01 (верхня на панелі). Прилад прогрівається протягом двох хвилин. Піж час проведення вимірювань передпідсилювач МП-3 (мікрофон) слід тримати в витягнутій руці у напрямку джерела звуку. Якщо стрілка приладу знаходиться на початку шкали (нижньої), то вона виводиться у сектор - 10 шкали децибел спочатку перемикачем “Ділитель дБ 1”, а потім перемикачем “Ділитель дБ II”. Якщо періодично засвічується індикатор “Перегр.”, то “Ділитель дБ 1” необхідно перемкнути на більш високий рівень. Вході вимірювання низькочастотних складових звуків можуть виникнути коливання стрілки приладу. У цьому випадку перемикач “Рід роботи” слід перевести з положення F в положення S. Для визначення результатів вимірювання потрібно скласти значення світлодіоду за шкалою дБ МІ01 на передній панелі приладу і показання за шкалою децибел. Вимірювання рівнів звукового тиску в октавних смугах частот проводиться лише в частотній характеристиці “ЛІН”, тобто при положенні перемикача “Фільтри” на “ЛІН”. Натискують кнопку “Фільтри октавні”. Перемикачем “Фільтри октавні” вмикають необхідні октавні фільтри, щоразу встановлюючи перемикачем “Ділитель дБ П” стрілку шкали децибел в рамках 0-10 дБ. Перемикач “Ділитель дБІ” має залишатися в тому положенні, яке він займав під час вимірювання загальних рівнів звуку (при характеристиці “ЛІН”). При звуковому тиску в умовах вітру, коли його швидкість перевищує 1м/с, необхідно користуватися екраном П-ІІ (для захисту капсюля Ml01 від вітру). Вимірювання звукового тиску здійснюються відповідно до вищевикладеного. Зрештою, виходячи із триманих результатів креслять спектрограму (або використовують готовий бланк з нормативною кривою), наносять фактичні результати і дають оцінку частотам, які перевищують нормативні Методика вимірювання та гігієнічної оцінки хімічного забруднення виробничого повітря Для здійснення гігієнічної оцінки особливостей забруднення атмосферного повітря, повітря жилих приміщень та повітря робочої зони виробничих підприємств використовуються дві групи методів – лабораторні та експресні. До числа найбільш поширених лабораторних методів відносять аспіраційний метод відбору проб, сутність якого полягає у протягуванні за допомогою водяного аспіратора (рис. 3), пилососа, або електроаспіратора (рис. 3) певного об'єму повітря через елективні поглинаючі розчини та вміщені у поглинаючі прилади різних конструкцій. Досліджуване повітря через довгу трубку такого приладу потрапляє у поглинаючий розчин, а потім через коротку трубку витягується аспіратором. Використовують також кристалічні поглинаючі реактиви, які вміщують у спеціальні трубки – алонжі певної форми. Кількість протягнутого через поглинаючий розчин або алонж повітря визначається за допомогою газового лічильника, рідинного реометра або кулькового ротаметра, які визначають швидкість аспірації повітря у л/хв. Лічильник або реометр підключаються послідовно між поглинаючим приладом і аспіратором. Проби повітря для проведення лабораторного аналізу можна відбирати також у судини певної ємності, продуваючи їх повітрям досліджуваного приміщення. Для цього використовують газові піпетки, сулії тощо. Для експресних методів використовуються універсальний газоаналізатор УГ-2 (рис. 4), газоаналізатор ГМК-3 та ряд інших приладів.
Рис. 3. а- водяний аспіратор (1), з’єднаний гумовими трубками (2) з поглинаючими приладами; б - елекроаспіратор “Ліо”: 1 - колодка для приєднання до приладу електричного шнура; 2 - тумблер для ввімкнення і вимкнення приладу; 3 - гніздо запобіжника; 4 - запобіжний клапан для запобігання перевантаження електродвигуна; 5 - ручка вентилів ротаметрів; 6 - ротаметри; 7 - штуцери для приєднання гумових трубок поглинальних приладів; 8 - виїмка для заземлення.  Рис. 4. Універсальний газоаналізатор УГ-2 з колористичною лінійкою Найбільш поширеним приладом, що використовується для оцінки хімічного забруднення виробничих приміщень є універсальний газоаналізатор УГ-2. Принцип роботи газоаналізатора – лінійно-колористичний: концентрацію хімічного забруднювача повітря визначають за довжиною забарвлення індикаторного кристалічного реактиву у скляній трубці після протягування через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Індикаторну трубку з реактивом накладають на колористичну лінійку, яка додається до приладу для кожного забруднювача повітря. На лінійці нанесені концентрації досліджуваної речовини в мг/м3. Прилад дозволяє визначити наявність і концентрацію 14 хімічних забруднювачів, які найчастіше зустрічаються в промисловому виробництві: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окис вуглецю, окиси азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір. Для виконання аналізу готують індикаторні трубки з кристалічними реактивами, які додаються до приладу. Далі безпосередньо на місці дослідження (в цеху, на робочих місцях, в місцях викидів забруднень), використовуючи шток з відповідним для даного аналізу об’ємом повітря, приведеним на одній з чотирьох граней, витискують повітря з повітрязабірного сифону (гумова камера, розтягнута пружина). Після цього приєднують до гумової трубки приладу відповідну індикаторну трубку і протягують через неї необхідний об’єм повітря, звільнивши шток від защіпки що утримує. Після цього індикаторну трубку накладають на колориметричну лінійку і за довжиною частини реактиву, яка змінила колір (потемніла), визначають концентрацію досліджуваного забруднювача. В таблиці 1 наведені граничнодопустимі концентрації провідних шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Таблиця 1 Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
* в чисельнику – максимальна, в знаменнику – середньомісячна Медико-біологічні методи профілактики та реабілітації професійно-зумовленої патології Профілактика професійно-зумовленої патології являє собою цілісну систему державних, медичних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення і збереження здоров’я працівників у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Розрізняють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що зумовлюють їх появу та фактори ризику, які сприяють їх розвитку, вторинну профілактику, мета якої — запобігання розвитку та загостренню хвороби, систематичне лікування хворого та усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища, а також третину профілактику, в центрі якої запобігання рецидивів перенесених захворювань. Разом з тим професійна реабілітація являє собою процес відновлення соціальних, психічних та соматичних професійно—значущих функцій індивідуума. Саме тому загальні відомості про професійні захворювання, їх класифікація, особливості переважної дії етіологічних чинників на певні органи і системи та знання основних біологічних методів профілактики та лікування є необхідною передумовою організації оздоровчих заходів. Крім того, в процесі організації заходів оздоровчого змісту велике значення має комплексне використання не лише медико-біологічних, але й законодавчих, організаційних, технічних, санітарно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів. Слід відзначити, що в основу сучасних класифікацій професійних хвороб покладено етіологічний принцип. В таблиці 2 наведені основні види професійної патології, що зумовлена впливом виробничих чинників та основні лікувально-профілактичні заходи. Таблиця 2 Основні види професійної патології, що зумовлена впливом виробничих чинників, та лікувально-профілактичні заходи
Необхідно зазначити, що загальні оздоровчі заходи для всіх груп полягають у раціональному використанні аеро-, геліо- та гідротерапії, а також засобів фізичної культури, забезпеченні максимального перебування на відкритому повітрі, вітамінізації з урахуванням особливостей професійних шкідливостей, запровадженні раціонального режиму праці та відпочинку тощо. Оцінка ефективності методів лікування і профілактики повинна здійснюватися:
Клінічні показники можуть мати як суб’єктивний, так і об’єктивний характер. У практично здорових осіб спеціальні заходи профілактики і відповідні об’єктивні дослідження виконуються передусім на підставі реалізації функцій контролю. Так, наприклад, саме цій меті повинні слугувати періодичні дослідження функції зовнішнього дихання у осіб, на яких впливає пил, або аналізи крові у осіб, які працюють у контакті з отрутами, що діють на кров. Важливими критеріями є також показники певних видів захворюваності на тому чи іншому виробництві, середній стаж роботи на час виникнення певних захворювань тощо. У осіб з початковими стадіями професійних хвороб оцінка ступеня ефективності лікувально-профілактичних заходів, що використовуються, повинна проводитися до використання оздоровчих заходів та наприкінці їх застосування, а в ряді випадків і через певний час (6-12 місяців) після закінчення їх запровадження. Клініко-фізіологічні дослідження, які повинні бути проведені для оцінки ефективності медико-біологічних методів лікування і профілактики, чітко залежать від видів професійних захворювань. Оцінка ефективності заходів, що використовуються, наприклад, при пневмоконіозах може полягати в оцінці частоти дихання (нормальне дихання – до 20 дихань за хвилину, 21-24 – помірно часте, більше 24 – тахіпное), кількості мокроти та легкості її відкашлювання, визначення життєвої ємності легень (ЖЄЛ). Ефект лікувальних заходів чітко визначається на підставі використання клінічних показників: зменшення кашлю, хрипів у легенях та астмоїдних проявів, динамічні зрушення у бік нормалізації морфологічного складу крові тощо. Важливе значення для адекватного виявлення початкових змін у функціональному стані організму належить навантажувальним пробам: проба Штанге з задержанням дихання (в нормі – не менше 30-40 с.), форсована життєва ємкість легень (ФЖЄЛ, повинна складати не менше 70% ЖЄЛ), визначення максимальної вентиляції легень (в нормі 70-100 л/хв) тощо. Організація оцінки ефективності застосування медико-профілактичних заходів за показниками тимчасової втрати працездатності та за характеристиками продуктивності праці в значній мірі залежить від технологічних особливостей виробництва та ряду інших виробничих чинників. Захворюваність, у свою чергу, може залежати від ряду випадкових та непередбачених причин (наприклад, епідемія грипу), що потребує внесення відповідних поправок для проведення об’єктивного зіставлення результатів. Ситуаційні задачі Задача 1 Визначити ефективність санітарно-гігієнічних заходів, що спрямовані на покращання умов праці буряківників (нормування виробничого навантаження у залежності від фізичної працездатності, механізація трудомістких процесів, прогнозування та регламентація рівня пестицидів у повітрі робочої зони тощо) за індексом здоров’я (в %), виходячи з даних, що наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та середня тривалість кожного випадку захворювання у жінок буряківників до і після запровадження комплексу санітарно-гігієнічних заходів щодо покращання умов праці
Примітка: Помилка комплексного показника здоров’я  визначається за формулою: де m — захворюваність (відносна величина віднесена до 1), чи на 100 працюючих:  де n — кількість працюючих, чи кількість населення. Задача 2 Працівник, 39 років звернувся до лікаря зі скаргами на ниючий біль та відчуття оніміння у кистях та передпліччях, зниження м’язової сили рук, зниження слуху, порушення сну, роздратованість та швидку втому. Під час медичного огляду установлено: синюшний відтінок шкіри кистей, набряк кінчиків пальців, утертість шкірного малюнка, легка деформація міжфалангових суглобів, зниження тактильної, температурної та больової чутливості. Професійний анамнез: робітник протягом 15 років працює бурильником, використовуючи свердло вагою 25 кг. Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте попередній діагноз та обґрунтуйте відповідні рекомендації. Задача 3 Працівниця складу лісоматеріалів пред’являє скарги на ниючі болі у дистальних відділах нижніх кінцівок, блідість пальців, поганий слух, порушення сну. Об’єктивно: гіпергідроз рук, суглоби рук частково деформовані, знижена больова та тактильна чутливість, холодова проба — позитивна. Капіляроскопія дозволила виявити явища ангіоспазму рук. В обов’язки працівниці входить обробка будматеріалів з використанням електрорубанка. Засоби індивідуального захисту не застосовуються. Оцініть умови праці та поставте діагноз. Укажіть, які профілактичні заходи необхідно провести в даному випадку. Задача 4 В цеху для пошиття рукавичок виробничого об’єднання “Володарка-Люкс” було проведене випробовування нового низькошумового обладнання німецької фірми “Bauer”. Під час випробовування було проведене порівняння рівнів інтенсивності шуму при роботі старого обладнання та випробовуваного нового обладнання (у ДБ), різниця інтенсивностей середніх рівнів звуку дорівнювала 20. Визначіть, у скільки разів відрізнялася сила звуків, які виникали в процесі роботи нового та старого обладнання. Які висновки повинен зробити цеховий терапевт фабрики за результатами проведених вимірювань відносно впливу нового обладнання на стан здоров’я працюючих? ТЕМА №14: Організація медичного обслуговування працівників промислових підприємств та сільськогосподарського виробництва. Актуальні проблеми охорони та безпеки праці. Законодавчі основи проведення санітарного нагляду в галузі гігієни праці. Гігієна праці жінок, підлітків, осіб похилого віку та інвалідів. МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з основними напрямками роботи закладів охорони здоров’я з питань медичного обслуговування працівників промислових підприємств та сільського господарства, профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму, гігієна праці медичного персоналу, жінок, підлітків, осіб похилого віку та інвалідів. ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Гігієна праці як наука. Види трудової діяльності та особливості їх впливу на організм. 2. Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці. 3. Класифікація і характеристика професійних шкідливостей. 2. Форми медико-санітарного обслуговування трудових колективів. Структура медико-санітарної частини промислового підприємства. Основні завдання здоровпункта та обов’язки цехового ординатора. 4. Профілактичні медичні огляди, їх види та основні етапи проведення. 3. Особливості планування та проведення роботи медико-санітарних частин і дільничних лікарень з питань профілактики, лікування та реабілітації професійно-зумовленої патології. Основні види та реєстраційні форми документації. 5. Основні поняття та актуальні проблеми охорони праці в медицині і фармації. Особливості умов праці у медичній галузі. 6. Методичні підходи до визначення класу умов праці основних видів виробничої діяльності за показниками шкідливості, небезпеки, важкості та напруженості трудового процесу. 7. Заходи щодо покращання стану виробничого середовища, зменшення ступеня важкості та напруженості трудового процесу. ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитися з особливостями організації медико-профілактичного обслуговування працівників промислових і сільськогосподарських підприємств та структурою лікувально-профілактичних закладів, реєстраційними формами медичної документації тощо. 2. Скласти проект комплексного плану оздоровчих заходів на підприємстві. ЛІТЕРАТУРА:
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході практичного заняття студенти знайомляться з організацією роботи та структурою закладів охорони здоров’я, які обслуговують робітників промислових підприємств, основними класами професійних шкідливостей та професійною патологією, вивчають основні положення плану лікувально-профілактичної роботи промислового підприємства та, відповідно до даних ситуаційної задачі, складають аналогічний план. Основні поняття гігієни та охорони праці Умови праці – сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини. Шкідливий виробничий фактор – фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків. Небезпечний виробничий фактор – фактор виробничого середовища та трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршання здоров’я або смерті. Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображує навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. Безпечні умови праці — умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників виключений або рівень впливу не перевищує значень гігієнічних нормативів. Професійні захворювання — захворювання, у виникненні, яких вирішальна роль належить впливу несприятливих факторів виробничого середовища. Професійне отруєння — гостра або хронічна інтоксикація, що викликана впливом в умовах виробництва шкідливого хімічного чинника. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
