Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИВ ході практичного заняття студенти вивчають особливості аліментарної регуляції діяльності органів травлення, порушень обміну речовин та репаративних процесів в організмі, зумовлених неадекватним і незбалансованим харчуванням, стратегію та тактику дієтотерапії при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і патології імунологічної системи, обґрунтовують конкретні гігієнічні рекомендації щодо нутриціологічної профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту та порушень імунобіологічної реактивності. ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ Необхідно підкреслити, що лікувально-дієтичне харчування відіграє провідну роль в комплексній терапії більшості захворювань шлунково-кишкового тракту. До основних принципів дієтотерапії при захворюваннях органів травлення необхідно віднести:
В зв’язку з цим, характерними елементами дієт, що призначаються хворим з захворюваннями органів травлення (дієти №№ 1, 2, 3, 4, 5, а також декілька варіантів, які позначаються малими літерами алфавіту (дієти №№ 1а, 1б, 4б, 5а, 5п тощо) є:
Необхідно пам’ятати, що харчові продукти справляють достатньо неоднозначний вплив на шлункову секрецію. До сильних стимуляторів шлункової секреції відносять: алкогольні і газовані напої, бульйони та навари з м’яса, рибні продукти, овочі, гриби, соління, смажені страви; консерви, копчені вироби з м’яса та риби; знежирене молоко, сирі овочі, яйця, зварені круто, кава, житній хліб тощо. Разом з тим слабкими стимуляторами є: питна вода, знежирене молоко, вершки, сир, крохмаль, добре відварені м’ясо та свіжа риба, овочі у вигляді пюре, жир, слизові супи з круп, пюре з солодких фруктів, страви з манної крупи та вареного рису. Вплив на евакуаторну функцію залежить, перш за все, від консистенції їжі. Тверда їжа евакуюється із шлунка повільніше, ніж кашоподібна. Швидше евакуюються вуглеводи, трохи повільніше – білки, зовсім повільно – жири. До особливостей дієтотерапії при захворюваннях гепатобіліарної системи відносять індивідуальний характер призначення лікувальної дієти з урахуванням як загального стану хворого, так і особливостей перебігу патологічного процесу, а також той факт, що дієтотерапія повинна сприяти накопиченню глікогену і зменшенню жирової інфільтрації печінки, покращанню її регенераторної здатності і функціональної активності, нормалізації білкового, жирового, вуглеводного, вітамінного та водного обміну, функціонального стану інших органів травлення, які також уражені патологічним процесом. Зрештою, необхідно підкреслити, що дієта має бути повноцінною, збалансованою, різноманітною та в повній мірі відповідати фізіологічним потребам організму. Кількість білка повинна відповідати фізіологічним потребам організму (100 – 120 г на добу), що надзвичайно важливо, так як недостатня кількість білка в харчовому раціоні суттєво посилює процеси жирової інфільтрації печінки, причому 1/2 – 3/4 від загальної кількості білка має бути забезпечене за рахунок продуктів тваринного походження, що багаті на ліпотропні речовини: молоко, сир, яєчний білок, м’ясо та риба. Лише при розвитку печінкової недостатності необхідно зменшувати кількість білку в раціоні, для того щоб уникнути аміачної інтоксикації. Кількість жирів також повинна відповідати фізіологічній нормі, проте кількість тугоплавких жирів тваринного походження (баранячий, свинячий, яловичий, гусячий, качачий жир та ін.) повинна бути різко обмежена. Необхідно віддавати перевагу жирам рослинного походження, так як вони багаті на поліненасичені жирні кислоти. Із жирів тваринного походження дозволяється споживати лише вершкове масло, яке краще засвоюються, ніж інші тваринні жири. Лише в деяких випадках (жировий гепатоз, розпал жовтяничного періоду вірусного гепатиту та деякі інші) оправданим є суттєве обмеження жирів. Дієта при захворюваннях гепатобіліарної системи повинна містити достатню кількість вуглеводів (400 – 500 г на добу), причому вуглеводи, що містять фруктозу (мед, фрукти, ягоди, соки, киселі з них), рекомендуються до споживання у великих кількостях, так як глікоген із фруктози утворюється краще. Дієта при захворюваннях печінки має бути багата на вітаміни і містити достатню кількість мінеральних речовин. У разі призначення дієти при захворюваннях підшлункової залози, особливо при гострому панкреатиті, потрібно враховувати, що фізіологічним збудником панкреатичної секреції є соляна кислота. Отже, всі харчові продукти, що стимулюють шлункову секрецію, посилюють і зовнішньо-секреторну діяльність підшлункової залози. Подібну дію виявляють також і жири, особливо рослинна олія. До основних принципів дієтотерапії при захворюваннях кишок відносять індивідуальний характер призначення лікувальної дієти, що передбачає як урахування загального стану хворого, так і особливостей перебігу патологічного процесу. Крім того, дієтотерапія повинна сприяти відновленню структури слизової оболонки кишок та їх секреторної і моторної функцій, нормалізації обміну речовин та покращанню загального стану хворого. При побудові дієтичних режимів повинні бути ураховані особливості впливу харчових речовин та продуктів на різнобічні сторони діяльності кишок. Так, посиленню бродильних процесів сприяють вуглеводи. Натомість білкові продукти суттєво посилюють гнильні процеси. Випорожненню кишок сприяють продукти, що багаті на: рослинну клітковину (овочі, фрукти, ягоди, хліб з борошна грубого помелу), сполучну тканину (м’ясо, хрящі, шкірка птахів та риби), органічні кислоти (одноденний кефір, кисле молоко, кумис, квас), сіль (оселедець, рибна ікра, солена вода), цукристі речовини (цукор, сироп, мед, солодкі страви, фрукти), жири (сметана, вершки), холодні страви та напої, буряковий, морквяний і абрикосовий соки. Зрештою, затримують випорожнення кишок: какао, чорна кава, міцний чай, гранат, кизил, айва, чорниця, брусниця, груші, слизові супи, каші (крім гречаної), макаронні вироби, киселі, деякі сорти пшеничного хлібу, гарячі напої і страви. Необхідно також ураховувати можливу індивідуальну непереносимість ряду харчових продуктів в результаті ентерогенної сенсибілізації або в зв’язку з недостатньою кількістю відповідних ферментів (лактаза, мальтаза, сахараза тощо). Організація гіпосенсибілізуючого харчування при порушеннях імунобіологічної реактивності Від харчових алергій в тій чи іншій мірі страждає від 5 до 50% хворих на алергози. Обов’язковим компонентом алергенів є білки або пептиди. Найбільш поширені харчові алергени – білки яєць, молока та пшениці. Надзвичайно часто причиною харчової алергії є вживання риби, молюсків, суниць, горіхів, томатів, шоколаду, цитрусових, бананів. Гіпосенсибілізуюче харчування спрямоване на послаблення або уповільнення процесів сенсибілізації організму та покращання обміну речовин. Передбачається зменшення кількості вуглеводів, а особливо цукру. Незначно збільшується вміст жирів, в основному за рахунок жирів рослинного походження. Вміст білків має відповідати фізіологічним нормам. В раціоні гіпосенсибілізуючого харчування необхідно використовувати продукти харчування, які містять: а) білки з високим вмістом сірковмісних амінокислот, проте з відносно низьким вмістом гістидину і триптофану (сир, яловичина, м’ясо кролів, курчата, короп тощо); б) аскорбінову кислоту, рутин, ніацин, філохінон, токоферол, ретинол; в) кальцій, магній, сірку; г) продукти з високим вмістом фосфатидів, особливо лецетину (м’ясо кролів, печінка, серце, нерафінована олія, сметана); д) продукти із значною лужною реакцією (молоко, овочі, фрукти, ягоди); е) продукти, що є джерелами пектину та органічних кислот (овочі, фрукти та ягоди). Натомість, обмежується використання продуктів: а) з вмістом активних алергенів; б) з високим вмістом щавлевої кислоти, яка зменшує засвоєння солей кальцію (щавель, шпинат, ревінь тощо); в) з високим вмістом хлору та натрію; г) продуктів, що подразнюють шлунково-кишковий тракт і підвищують всмоктування алергенних та гістаміноподібних речовин (гострі та екстрактивні речовини). З урахуванням вище перерахованого під час організації гіпосенсебілізуючого харчування до раціону рекомендується включати такі патогенетично оправдані продукти, як яловичина, курчата, м’ясо кролів, яловичі печінка та серце, деякі види річкової та озерної риби (короп, лящ), молоко та кисломолочні продукти, вершкове масло, соняшникова та кукурудзяна олія (бажано нерафіновані), хліб із борошна грубого помелу або з висівками, рис, пшоно, картопля, капуста білокачанна, морква, гарбуз, огірки, салат, груші, сливи, яблука, вишні, виноград, абрикоси, лимони, петрушка, кріп, настій шипшини, свіжі соки з м’якоттю з цих фруктів, овочів та ягід. Продукти з високим сенсибілізуючим потенціалом рекомендується обмежити, і насамперед яєчний білок, рибу із родини скумбрієвих і лососевих, раки, краби, свинину, нирки, легені, боби (крім зеленого горошку), томати, банани, апельсини, мандарини, персики та деякі ягоди (полуниці, суниці, малина), какао і шоколад. Крім того, слід обмежити (краще виключити із споживання) гострі та екстрактивні страви: міцні м’ясні та рибні бульйони, супи на їх основі, пряності, кондитерські вироби (булочки з кремом, бісквіти, тістечка, торти), солена та маринована риба, сир (особливо чедер і рокфор), квашені, солені та мариновані овочі та їх розсоли, копчені продукти. Харчування має бути різноманітним, але простим. Страви готуються в основному у відвареному та пареному вигляді, можна в печеному та тушкованому, приготування смажених страв забороняється. Рекомендується використовувати дієти №7, №10 з обмеженням легкозасвоюваних вуглеводів або дієту №9 з обмеженням солі. Гігієнічні основи аліментарної регулЯції обмінних порушень та профілактики ожиріння Методика визначення нормальної маси тіла Для визначення нормальної маси тіла використовують формули Брока, Кребса, з урахуванням обводу грудної клітки та індекс Кетле. |