Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету

• Название: Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
• Анкор: Гігієна методичка.doc
• Дата: 22.04.2017
• Размер: 10.53 Mb.
• Имя файла: Гігієна методичка.doc
• Тип: Документы; #5132
• страница: 30 из 68

Гігієнічні основи нутриціологічної профілактики цукрового діабету

Надлишкове вживання вуглеводів є незаперечною та надзвичайно частою причиною розвитку цукрового діабету. І хоч, цукровий діабет безпосередньо не відноситься до аліментарних захворювань, однак систематичне та надлишкове споживання легкозасвоюваних вуглеводів може сприяти виникненню діабету при спадковій або набутій схильності до нього. Це зумовлено спочатку перевантаженням, а потім і виснаженням клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін. Ще одним фактором, який сприяє розвитку цукрового діабету є ожиріння.

Отже, аліментарна профілактика цукрового діабету — це, насамперед, обмеження вживання легко засвоюваних вуглеводів та профілактика або лікування ожиріння. Лікувальне харчування хворих цукровим діабетом будується відповідно до вимог дієти № 9. Дієта повинна сприяти нормалізації вуглеводного обміну в хворих і може призначатися на тривалий термін. Її хімічний склад: білки — 100 г, жири — 70 г, вуглеводи — 300 г; калорійність раціону — 2300 ккал. Кількість повареної солі становить 12 г. Загальна маса раціону 3 кг, вільної рідини — 1,2 - 1,5 л.

В дієті суттєво обмежуються вуглеводи, які швидко всмоктуються - цукор, варення, мед, цукерки. Потреба організму у вуглеводах має задовольнятися за рахунок вуглеводів, що повільно всмоктуються, тобто продуктів, які містять крохмаль (хліб, краще житній з висівками, каші, овочі і фрукти).

Замість цукру до дієти включають ксиліт, що являє собою п’ятиатомний спирт. Можна використовувати і сорбіт — шестиатомний спирт, але його солодкість є удвічі нижчою, ніж у ксиліту. Застосовувати сахарин при цукровому діабеті не рекомендується.

У хворих на цукровий діабет поряд із розладом вуглеводного обміну порушується і жировий обмін. Тому вміст жирів в дієті знижують до 70 г, із яких 30 г повинні складати рослинні олії. Варто суттєво обмежити кількість тугоплавких тваринних жирів і продуктів, багатих на холестерин.

Хворих діабетом необхідно розглядати і як «печінкових» хворих, тому в їх раціон харчування необхідно вводити білкові продукти, що мають ліпотропне спрямування. Варто рекомендувати до харчування в раціон морську рибу і продукти моря, багаті йодом.

Раціон хворих цукровим діабетом потребує збагачення вітамінами А, В₁ і С. Вітамін А, як відомо, має здатність підвищувати опірність організму до інфекційних захворювань, що у хворих діабетом суттєво знижена. Особливо важливо збагачувати дієту № 9 вітамінами групи В, так як вони сприяють усуненню порушень вуглеводного обміну. Вітамін С посилює окисні процеси в організмі, підвищує його опірність інфекціям, знижує вміст цукру в крові, збільшує функціональні можливості печінки.

Слід рекомендувати хворим вживання продуктів харчування, що містять інулін-інсуліноподібну речовину рослинного походження. Високий вміст інуліну виявлено в топінамбурі, стахісі, скорцонері (чорному корені) та артишоках.

Усі страви готують переважно у вареному що запеченому вигляді.

Гігієнічні основи нутриціологічної профілактики передчасного старіння

В основі організації раціонального харчування з метою профілактики передчасного старіння знаходяться наступні принципи:

• 
  енергетична збалансованість раціону харчування має визначатися згідно з рівнем фактичних енерговитрат;
  
• 
  антисклеротична спрямованість харчового раціону;
  
• 
  максимально можлива різноманітність харчування та його збалансованість за основними незамінними факторами харчування;
  
• 
  оптимальне забезпечення харчового раціону речовинами, що стимулюють активність ферментних систем в організмі.
  

Дані щодо енергетичної цінності та вмісту основних нутрієнтів, що рекомендуються для осіб дорослого працездатного, похилого і старого віку наведені в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

Енергетична цінність, вміст білків, жирів і вуглеводів у харчовому раціоні, що рекомендуються для дорослого працездатного населення різноманітних груп відповідно до інтенсивності праці (на день)

Групи за інтенсив-ністю праці	Вікові групи	Чоловіки					Жінки
		Енерге-тична цінність	Білки, г		Жи-ри, г	Вугле-води г	Енерге-тична цінність	Білки, г		Жи-ри, г	Вугле- води, г
			всьо-го	тва-ринні				всьо-го	тваринні
1	18 — 29 30 — 39 40 — 59	2800 2700 2550	91 88 83	50 48 46	103 99 93	378 365 344	2400 2300 2200	78 75 72	43 41 40	88 84 81	324 310 297
2	18 — 29 30 — 39 40 — 59	3000 2900 2750	90 87 82	49 48 45	110 106 101	412 399 378	2550 2450 2350	77 74 70	42 41 39	93 90 86	351 337 323
3	18 — 29 30 — 39 40 — 59	3200 3100 2950	96 93 88	53 51 43	117 114 108	440 426 406	2700 2600 2500	81 78 75	45 43 41	99 95 92	371 658 344
4	18 — 29 30 — 39 40 — 59	3700 3600 3450	102 99 95	56 54 52	136 132 126	518 504 483	3150 3050 2900	87 84 80	48 46 44	116 112 106	441 427 406

Примітка:

• 
  Потреба вагітних жінок в енергії (5 — 9 місяць вагітності) в середньому складає 2900 ккал, білку — 100 г, у тому числі 60 г білків тваринного походження.
  
• 
  Потреба жінок, які годують у середньому становить 112 г, у тому числі 67 г білків тваринного походження.
  

Таблиця 2

Енергетична цінність, вміст, білків, жирів і вуглеводів у харчовому раціоні,

що рекомендуються для людей похилого і старого віку

Стать	Вікові групи	Енергетична цінність	Білки, г		Жири, г	Вуглеводи, г
			всього	тваринні
Чоловіки	60 — 74 роки понад 75 років	2300 2000	69 60	38 33	77 67	333 290
Жінки	60—74 роки понад 75 років	2100 1900	63 57	35 31	70 63	305 275

Лікувально-дієтичне харчування при сечокам’яній хворобі

При сечокам’яній хворобі призначають дієти № 6 або № 14 в залежності від наявності уратурії, оксалатурії або фосфатурії. Хворі повинні отримувати багато рідини, вітаміни А, В, С і РР.

При сечокислому діатезі призначають дієту № 6, яка передбачає обмеження продуктів, що багаті на пурини: м’ясо молодих тварин та птахів, жирні сорти м’яса, печінка, нирки, мозок, язик, жирні види риби, копченості, бульйони, бобові, щавель, шпинат.

При оксалатурії також призначається дієта № 6, причомуобмежують вживання продуктів, що містять щавлеву кислоту (бобові, буряк, салат, щавель, шпинат, петрушка, какао, шоколад).

При фосфатурії призначають дієту № 14, що передбачає запровадження борошнисто-м’ясної дієти із обмеженням молочних продуктів і більшості овочів та фруктів для забезпечення відновлення кислої реакції сечі.