Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
|
Рис. 1. Варіанти планування та обладнання лікарняних палат: 1 — ліжко лікарняне; 2 — стілець; 3 — шафа; 4 — стіл; 5 — крісло; 6 — умивальник; 7 — душ; 8 — відро; 9 — унітаз; 10 — приліжкова тумбочка; 11 — ванна; 12 — телевізор Таблиця 12 Величина значень коефіцієнта природного освітлення при боковому освітленні приміщень лікувально-профілактичних закладів, %
Таблиця 13 Рекомендована орієнтація вікон приміщень лікувально-профілактичних закладів відносно сторін світу
* Допускається орієнтація вікон палат, загальна кількість ліжок в яких складає не більше ніж 10 % від загальної кількості ліжок у відділенні; у разі необхідності слід передбачити захист приміщень від перегріву сонячними променями з використанням жалюзі або інших пристосувань. Таблиця 14 Нормативні значення штучного освітлення приміщень лікувально-профілактичних закладів
*У дужках — висота над рівнем горизонтальної площини підлоги, для якої нормується рівень освітлюваності. ** Мають передбачатися штепсельні розетки для місцевого освітленості. Санітарний блок лікарняного стаціонару містить: 3 туалети та 3 умивальні, душові та ванні кабіни, місця для приготування мийних та дезинфікуючих розчинів, дезінфекції та зберігання предметів догляду за хворими, для ношів, милиць, ціпків, каталок, для тимчасового збирання брудної білизни, для збирання матеріалів аналізів (кал, сеча, тощо). Лікарю загальної практики та сімейному лікарю знання гігієни необхідні під час виконання наступних видів діяльності: 1. Аналіз стану здоров’я населення. 2. Діагностика та виявлення причин виникнення захворювань, передусім професійної, інфекційної та аліментарної природи. 3. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, а також виробничого травматизму. 4. Здійснення лікувально-трудової експертизи та професійної орієнтації. 5. Проведення профілактичних медичних оглядів. 6. Здійснення диспансеризації населення. 7. Санітарна експертиза та погодження проектів будівництва, реконструкції, капітального і поточного ремонтів приміщень, будівель та споруд лікувально-профілактичних закладів. 8. Здійснення попереджувального та поточного санітарного нагляду в закладах охорони здоров’я. 9. Здійснення контролю за санітарно-гігієнічними умовами праці медичного персоналу. 10. Здійснення контролю за умовами перебування і навчання дітей в дошкільних та шкільних загальноосвітніх закладах, в установах позашкільної освіти та виховання. 11. Оцінка побутових умов та умов проживання родини. 12. Проведення профілактичної роботи в лікувально-профілактичних закладах, на підприємствах та в інших закладах і установах. 13. Розробка рекомендацій щодо організації раціонального харчування, призначення лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування. 14. Визначення впливу клімато-погодних та інших факторів довкілля на здоров’я людини, надання рекомендацій з питань санаторно-курортного оздоровлення та лікування. 15. Виконання функцій керівника в різних ланках охорони здоров’я. 16. Проведення санітарно-освітньої роботи. Слід підкреслити, що здійснення санітарно-освітньої роботи має виняткове значення для лікаря будь-якої спеціальності. Дійсно, сьогодні санітарно-освітня робота є надзвичайно актуальною проблемою сучасної медичної науки, насамперед тому, що підвищення рівня загальної освіти населення не зумовило зростання санітарної культури населення і передусім його гігієнічної грамотності. Основними завданнями санітарно-освітньої роботи є: 1. Засвоєння гігієнічних та медичних знань. 2. Виховання гігієнічних навичок та умінь. 3. Організація роботи громадського медичного активу (санітарні пости, санітарні дружини та інші структури товариства Червоного Хреста, профспілок тощо.). Тому, в першу, чергу слід вдосконалювати та впроваджувати наступні види і засоби санітарно-освітньої роботи: 1. Живе спілкування: лекція, бесіда, вечори запитань та відповідей., 2. Письмове спілкування: стінівка, звернення, заклики, дошка запитань та відповідей, бюлетні, книги, плакати, журнали. 3. Використання наочних засобів: діапозитиви, муляжі, препарати, зразки виробів, радіопрограми, теле- та відеофільми, комп’ютерні програми. Гігієна праці медичного персоналу Трудова діяльність медичних працівників пов’язана з можливістю негативного впливу різних специфічних професійних чинників: • високе нервово-емоційне напруження, зумовлене почуттям співпереживання, відповідальності за здоров'я та життя хворого; • контакт з інфекційними хворими, небезпека зараження та травматизації під час проведення маніпуляцій, обстежень, операцій, перебування в середовищі, де мешкають носії та переносники захворювань; • несприятливе за своїми хімічними та фізичними властивостями навколишнє середовище на робочому місці (дискомфортний мікроклімат, забруднення повітря та предметів лікарськими, анестезувальними, дезінфекційними та іншими хімічними речовинами, вплив іонізуючих випромінювань, електромагнітних полів радіочастот, лазерного та інших випромінювань, ультразвуку, шуму, вібрації та інших несприятливих фізичних чинників); • вимушене положення тіла (хірурги, оториноларингологи, стоматологи), напруження зору, фізичні навантаження під час виконання більшості маніпуляцій та операцій, відсутність достатніх умов для короткочасного відпочинку протягом періоду робочої зміни; • порушення оптимальної структури режиму дня, які пов'язані з працею у нічний та у позаурочний час, із станом емоційного напруження, що утруднює повне відключення від професійно-службових справ після завершення робочого дня. Таке становище зумовлює високий рівень захворюваності серед медичних працівників. У структурі цієї захворюваності превалюють ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, алергічні та гінекологічні захворювання, ускладнення вагітності та післяопераційного періоду, хвороби опорно-рухового апарату, порушення зору та слуху тощо. Різні професійні групи медичних працівників відрізняються одна від одної не лише рівнем, але й структурою захворюваності. Так, наприклад, ускладнення вагітності (пізній токсикоз), патологія пологів (передчасні пологи, кровотечі тощо) у жінок-хірургів та жінок-анестезіологів зустрічаються у 2—3 рази частіше, ніж у лікарів-лаборантів. Близько 20% маніпуляційних сестер страждають на алергічні захворювання: дерматити, вазомоторний риніт, астматичний бронхіт. Для запобігання виникнення професійної патології медичних працівників використовується система профілактичних заходів, важливим елементом якої має бути якісний професійний відбір. Загальні медичні протипоказання стосовно допущення до роботи в закладах охорони здоров'я: • природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій; • органічні захворювання ЦНС із стійкими та вираженими порушеннями функцій; • епілепсія з частими нападами і зміною особистості; • захворювання ендокринної системи з вираженим порушенням функцій; • злоякісні новоутворення; • виражені форми хвороб крові і кровотворних органів; • гіпертонічна хвороба II-III стадії; • хвороби серця з недостатністю кровообігу; • хронічні захворювання легенів з вираженою легенево-серцевою недостатністю та схильністю до кровотеч; • бронхіальна астма важкого перебігу з вираженими порушеннями кровообігу без нападу; • активні форми туберкульозу будь-якої локалізації; • виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки з частими загостреннями або схильністю до ускладнень; • цирози печінки та активні хронічні гепатити, ураження жовчовивідних шляхів з важкими нападами; • хронічні панкреатити, гастроентерити та коліти з частими загостреннями; • хронічні захворювання нирок з явищами ниркової недостатності, сечокам'яна хвороба з частими нападами або ускладненнями; • колагенози; • захворювання суглобів з частими загостреннями або зі стійкими порушеннями функцій; • стійке порушення менструальної функції; • вагітність і період лактації; • хронічні запальні захворювання матки і придатків з частими загостреннями; • патологія вагітності (невиношування й антенатальне ушкодження плода) у жінок дітородного віку; • захворювання зорового нерва і сітківки; • анофтальм; • глаукома. З урахуванням специфіки умов праці та професіональних шкідливостей, властивих для деяких спеціалізованих відділень, установлений перелік додаткових медичних протипоказань до роботи у цих підрозділах. Карта гігієнічної оцінки умов перебування в лікарні та реабілітації хворого 1. Прізвище, ім’я та по батькові ____________________________________________________________________ 2. Вік___________років. 3. Спеціальність____________________________________________________________ 4. Стаж роботи_________років. 5. № історії хвороби___________________________________________________ 6. Відділення лікарні______________________________________________________________________________ 7. Клінічний діагноз_______________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________ фаза захворювання________________________________________________________________________________ ступінь компенсації функціональних змін_____________________________________________________________ 8. ЧСС у стані спокою___________уд/хв. 9. Артеріальний тиск_______________мм.рт.ст. 10. Довжина тіла___________________см. 11. Маса тіла_______________кг. 12. Дані ЕКГ_____________________________________________________________________________________ 13. Ступінь вираження змін ЕКГ (1-ЕКГ у межах норми, 2-помірні зміни, 3-фізіологічнозначущі зміни ЕКГ, 4-клінічнозначущі зміни ЕКГ). 14. Частота захворювань з тимчасовою втратою працездатності за останній рік_____________________________ 15. Гігієнічні рекомендації: а) щодо дієтичного харчування_____________________________________________________________________ (обґрунтовують з урахуванням клінічного діагнозу, фази захворювання та ступеня вираження функціональних змін) б) щодо працевлаштування_________________________________________________________________________ (Не рекомендують працевлаштування за професіями, які вимагають напруженої роботи та підвищеного навантаження хворих органів і натомість рекомендують професії, що за своєю енергоємністю (таблиця 15) не перевищують енергетичні можливості хворих (таблиця 16), для визначення енергетичних можливостей хворих розраховують адаптаційний потенціал серцево-судинної системи (таблиця 17); в) щодо рухового режиму__________________________________________________________________________ (обгрунтовують, використовуючи таблиці 17 і 18); г)щодо особистої гігієни___________________(рекомендують кліматопроцедури, загальні повітряні ванни, загальні сонячні ванни, купання, теплові навантаження у лазнях тощо). 16. Комплексні рекомендації щодо профілактики та запобігання внутрішньолікарняних інфекцій______________ ________________________________________________________________________________________________ Таблиця 15 Енергетична цінність та вміст харчових речовин у раціоні різних груп населення
Таблиця 16 Енергетичні можливості людей у залежності від стану їх здоров’я
Методика розрахунку адаптаційного потенціалу Адаптаційний потенціал (АП) серцево-судинної системи розраховують за формулою: АП=0,011*ЧСС+0,01*АТс+0,008*АТд+0,009*М+0,0014*В—0,009*Р—0,27 (1) або у випадку реєстрації ЕКГ: АП=0,011*ЧСС+0,01*АТс+0,008*АТд+0,006*В+0,19*ЕКГ—0,001*Р—1,17 (2) де ЧСС — частота серцевих скорочень у спокої, уд/хв; АТс та АТд — систолічний та діастолічний артеріальний тиск, мм.рт.ст.; М — маса тіла, кг; В — вік, роки; Р — довжина тіла, м; ЕКГ — ступінь змін ЕКГ за 4-бальною системою: 1 — ЕКГ у межах норми; 2 — помірні зміни ЕКГ; 3 — фізіологічно-значущі зміни ЕКГ; 4 — клінічно-значущі зміни ЕКГ. Таблиця 17 Шкала оцінок адаптаційного потенціалу (АП)
*Значення АП : 1 за формулою (1); 2 — за формулою (2) Таблиця 18 Гранична (пікова) та допустима ЧСС хворих з різним АП серцево-судинної системи та різного віку при тривалому навантаженні
Дані, що необхідні для проведення гігієнічної оцінки санітарного стану житлових приміщень викладені у карті-схемі, яка приведена нижче. КАРТА-СХЕМА санітарного обстеження об'єкта (житлової квартири або кімнати у гуртожитку) 1. Адреса. Відомча належність житлової квартири або гуртожитку. 2. Контингент, що проживає у приміщенні (загальна кількість, кількість сімейних, одиноких, у тому числі дітей віком до 14 років). 3. Земельна ділянка: розміри, площа, характер озеленення, умови для провітрювання та для стікання атмосферних опадів, двір забрукований (так, ні), утримується в чистоті (так, ні), наявність підприємств, що забруднюють атмосферне повітря, кількість великих шосейних доріг і залізничних колій, вигрібних ям, сміттєзвалищ тощо. 4. Квартира (кімната у гуртожитку) розміщена у будинку з ... поверхів (вказати), будівля (цегляна, бетонна, дерев'яна), покрита штукатуркою, рік будівництва, тип внутрішнього планування (квартирний, готельний), планування і розміри приміщень (схематичний план), їх орієнтація, площа та об’єм на 1 людину. 5. Внутрішнє оздоблення приміщення (стіни побілені, покриті олійною фарбою, шпалерами, пластиком); підлога (паркетна, дерев'яна, бетонна, покрита пластиком), утримування будинку, характер прибирання (регулярне, нерегулярне). 6. Опалення: центральне, місцеве, водяне, парове, панельне, радіатори (поверхня гладенька, ребриста), характер розташування (у нішах, під вікнами), температура нагріваючої поверхні. 7. Вентиляція: природна (наявність квартирок, фрамуг, коефіцієнт аерації, наскрізне провітрювання кімнати — можливе, ні), штучна (припливна, витяжна, працює безшумно, з шумом, з вібрацією, величина кратності обміну повітря), центральна (припливна, витяжна, припливно-витяжна, розташування вентиляційних отворів, режим провітрювання приміщень), локальна (припливна, витяжна, наявність спеціальних пристроїв). 8. Природне освітлення: характеристика вікон (кількість і характер розташування, площа, наявність підвіконня та його висота, ступінь забруднення скла (незначне, помірне, значне), ступінь затінення сусідніми будинками (є, немає), інсоляційний режим (максимальний, помірний, мінімальний), світловий коефіцієнт, коефіцієнт глибини закладання, проекція небосхилу, кут падіння, кут отвору. 9. Штучне освітлення: система освітлення (загальна, місцева, комбінована), тип джерела світла (лампи розжарювання, люмінісцентні лампи), характер розташування та кількість світлоточок, потужність та кількість ламп, тип світлової арматури, достатність та рівномірність освітлення, рівень освітленості робочого місця. 10. Водопостачання (центральне, місцеве). 11. Каналізація (є, немає), вбиральня (розташована в будинку, у дворі, тепла, холодна). 12. Наявність підсобних приміщень (указати яких). 13. Домашні тварини (є, немає, які). 14. Комахи у квартирі (є, нема, які): пацюки або миші (є, нема). 15. Вологість у житлових кімнатах (є, немає, причини виникнення). 16. Шум та вібрація (є, немає, причини їх виникнення). 17. Скарги мешканців. 18. Додаткові дані. 19. Узагальнений гігієнічний висновок щодо санітарного стану об'єкта та у разі необхідності обґрунтування відповідних рекомендацій ТЕМА №16: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТА КОМПЛЕКС ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ. Об’єктивні метОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ УМОВ ПОБУТУ, ХАРЧУВАННЯ ТА ПРАЦІ В ДІЯЛЬНОСТІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ. МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Закріпити знання з питань запобігання виникнення та профілактики поширення внутрішньолікарняних інфекцій. 2. засвоїти методики обстеження умов проживання, побуту, харчування та праці населення. ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Внутрішньолікарняні інфекції: визначення, причини, наслідки. 2. Джерела та збудники внутрішньолікарняних інфекцій. 3. Шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій. 4. Основні шляхи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. 5. Дезінфекція: визначення, види, методи та засоби. 6. Хлор та хлорвмістні сполуки, правила зберігання та використання. 7. Гігієнічні вимоги до житла (набір приміщень, площа, освітлення, вентиляція, мікрокліматичні умови тощо), умов перебування в лікарні та реабілітації хворих. 8. Гігієнічні принципи раціонального харчування та методи оцінки адекватності і збалансованості харчування. 10. Режим дня. Гігієнічні принципи складання режиму дня. ЗАВДАННЯ: 1. Обстежити умови перебування хворих і праці медичного персоналу в лікувально-профілактичному закладі та виявити можливі причини та шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій. 2. За матеріалами обстеження скласти гігієнічний висновок та розробити конкретні комплексні рекомендації щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. 3. Оволодіти методиками санітарного обстеження та описання об’єкту. 4. Оволодіти методикою оцінки харчування населення. 5. Оволодіти методиками оцінки стану здоров’я за величиною адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи та рівня засвоєння гігієнічних навичок. ЛІТЕРАТУРА:
2.. Гигиена и экология / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук и др.] ; под ред. В. Г. Бардова. ― Винница: Нова Книга, 2008. ― С. 482—490. 3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навчальний посібник — К.: Здоров’я, 1999. — С. 652—658. 4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. — К.: Вища школа. 1983. — С. 227—305. 5. Покровский В.А. Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С.471— 483. 6. Никберг И.И. Гигиена больницы. — К., Здоров’я, 1993. — 261 с. 7. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. — М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991. — С. 7—24, 34—38. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ході практичного заняття студенти знайомляться з основними джерелами і збудниками внутрішньолікарняних інфекцій та обґрунтовують рекомендації щодо запобігання їх виникненню та профілактики поширення. Профілактика внутрішньолікарняних (шпитальних, нозокоміальних) інфекцій є однією з найактуальніших та найскладніших проблем забезпечення функціонування сучасних лікувально-профілактичних закладів і, насамперед, лікарняних стаціонарів. Згідно з визначенням Комітету експертів ВООЗ, внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) являє собою будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражує хворого внаслідок його госпіталізації або відвідання ним лікувально-профілактичного закладу з метою лікування, а також медичний персонал у зв'язку зі здійснюваною ним діяльністю, незалежно від того, проявляються чи не проявляються симптоми цього захворювання під час перебування зазначених осіб у лікарні. До ВЛІ належить сукупність достатньо різних за етіологією захворювань, зокрема гнійно-септичні захворювання, вірусний гепатит, грип, сальмонельоз, аденовірусні захворювання, кір, вірусний кон’юнктивіт, синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та багатьох інших. Найбільш суттєвими епідеміологічними особливостями ВЛІ слід вважати їх поліетіологічність, різноманітність джерел та шляхів передачі, одномоментність перебігу декількох епідемічних процесів, що й визначає складність побудови ефективної системи профілактичних заходів. До 50-х років XX ст. домінуюче положення в структурі ВЛІ займали гострі інфекційні захворювання, зумовлені згідно патогенних мікроорганізмів (кір, скарлатина, дифтерія, вітряна віспа, газова гангрена, правець тощо). Однак у наступні роки структура цих захворювань зазнала значних змін, почали домінувати, інколи в поєднанні з переліченими вище, різні інфекційні стани, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами (кишковою паличкою, протеєм, клебсієлами та ін.). Проте справжньою “чумою” багатьох стаціонарів у 50-70-ті роки стала стафілококова інфекція. У 80-90-ті роки відбулось деяке зниження питомої ваги стафілококових захворювань і на перший план вийшла грамнегативна мікрофлора (синьогнійна паличка, протей, клебсієла, ентеробактер тощо). Нині питома вага цих збудників складає близько 60% за усіх ВЛІ. Доволі значного поширення набуває поєднання декількох збудників, що підтверджується як вивченням власне ВЛІ, так і носійством мікрофлори медичним персоналом. Зокрема, доведено, що носійство грамнегативних мікроорганізмів у верхніх дихальних шляхах медичного персоналу пологового будинку в середньому складає 40,4% (у пологовому відділенні – 42,3%, у дитячому – 45,5%, післяпологовому – 34,8%, в обсерваційному – 27,3%). При цьому в 71,4% випадків відзначаються асоціації грамнегативної флори із золотистим, а у 28,6% – з епідермальним стафілококом. Структура ВЛІ має досить суттєві особливості, пов’язані як із профілем стаціонару, так і з конкретними санітарно-протиепідемічними умовами перебування у ньому. У минулі роки переважним об’єктом поширення ВЛІ були акушерські та хірургічні стаціонари. Хоча за зрозумілих причин вони продовжують привертати особливу увагу, однак можна з повним правом стверджувати, що в теперішній час ВЛІ більше чи менш маніфестно проявляють себе в стаціонарах будь-якого профілю. В хірургічних та урологічних стаціонарах найбільшу складність виходячи як з лікувальної, так і з профілактичної точки зору являє собою поєднання стафілококової та грамнегативної інфекції. У гінекологічній практиці небезпечною є ще й анаеробна мікрофлора. Останніми роками підвищену зацікавленість викликає проблема профілактики ВЛІ у відділеннях та палатах для хворих з імунодефіцитними станами (гемобластози, інші онкологічні захворювання, променева патологія, СНІД тощо). Продовжують зберігати велике епідемічне значення і бути небезпечними діарейні інфекції (сальмонельози тощо) в пологових будинках та дитячих відділеннях. Загалом перелік збудників ВЛІ є досить поширеним і нараховує декілька десятків представників, До їх числа необхідно віднести аеробні грампозитивні бактерії (золотистий та епідермальний стафілокок, пневмококи, стрептококи та ін.), аеробні грамнегативні бактерії (ешерихії, клебсієла, синьогнійна паличка, протей та ін.), анаеробні дріжджеподібні гриби, віруси тощо. Основними шляхами передачі ВЛІ є природний та артифіціальний або штучний (рис. 1). Природний шлях передачі ВЛІ може бути горизонтальним (фекально-оральний, аерозольний, контактно-побутовий, трансмісивний), вертикальним та таким, що пов’язаний із пологовим процесом. До основних різновидів штучного шляху передачі ВЛІ належать ін’єкції, трансфузійні маніпуляції, асоційовані з операціями, інвазивними лікувальними або діагностичними процедурами, а також інгаляційні шляхи Проте в теперішній час найбільш поширеними шляхами передачі ВЛІ небезпідставно прийнято вважати аерозольний (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий), а також дещо меншою мірою контактно-побутовий та фекально-оральний шляхи (табл. 1). | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||