Главная страница
Навигация по странице:

  • Радіаційна безпека пацієнтів

  • Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека хворих в радіологічних відділеннях лікарень

  • Гігієнічні вимоги відділення дистанційної променевої терапії Основними структурними підрозділами відділення дистанційної променевої

  • Гігієнічні вимоги до відділення для лікування закритими джерелами

  • Основними структурними елементами відділення для лікування закритими радіонуклідами

  • Гігієнічні вимоги до відділення для лікування відкритими джерелами

  • Захист відстанню та екрануванням

  • Схема санітарного обстеження рентгенологічного відділення лікувально-профілактичного закладу

  • Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету


    Скачать 10.53 Mb.
    НазваниеМетодичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
    АнкорГігієна методичка.doc
    Дата22.04.2017
    Размер10.53 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаГігієна методичка.doc
    ТипДокументы
    #5132
    страница49 из 68
    1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   68

    Захист рентген лаборанта забезпечується розміщенням його робочого місця в окремому суміжному приміщенні, яке називають кімнатою управління (пультовою), з вікном з просвинцьованого скла у процедурній та селекторним зв’язком з лікарем.

    Крім процедурної та пультової в ході планування рентген-кабінету або відділення повинні бути передбачені наступні приміщення:

    • кабінет лікаря – 10 м2;

    • фотолабораторія – 6 м2;

    • кабіна для приготування розчинів барію – 4 м2;

    • роздягальня – 2,5 м2;

    • туалет;

    • приміщення для очікування.

    Перебування молодшого медичного персоналу в процедурній або в кімнаті управління (пультовій) під час проведення рентгенологічних процедур не допускається.

    Під час проведення рентгенологічних досліджень в процедурній можуть перебувати особи, які приймають участь в їх проведенні – персонал інших відділень лікарні, родичі пацієнта, супроводжуючі особи, які повинні підтримувати дитину або важкохворого за умов, що одержана ним доза не перевищує рівень опромінення категорії Б.

    Радіаційна безпека пацієнтів повинна передбачати зменшення променевого навантаження під час проведення рентгенологічних досліджень населення, передусім вагітних жінок, дітей і підлітків, яке може бути досягнуто шляхом здійснення комплексу організаційних, медичних і технічних заходів.

    Організаційні заходи передбачають упорядкування рентгенологічних досліджень населення, обмеження річних доз опромінення для різних категорій пацієнтів, підвищення кваліфікації персоналу та відповідальності за виконання процедур.

    Всі пацієнти, які підлягають рентгенологічним дослідженням, в залежності від їх призначення поділяються на чотири категорії.

    Категорія Ад – хворі з онкологічними захворюваннями або підозрою на них, хворі, дослідження яких проводять з метою диференціальної діагностики вродженої серцево-судинної патології, хворі, яким проводять рентгенотерапевтичні заходи, особи, що досліджуються за життєвими показаннями в ургентній практиці. Рекомендований граничний рівень річного опромінення для осіб цієї категорії 100 мЗв.

    Категорія Бд – хворі, дослідження яких проводять за клінічними показаннями при неонкологічних захворюваннях з метою уточнення діагнозу та (або) вибору тактики лікування. Рекомендований граничний рівень річного опромінення для осіб цієї категорії становить 20 мЗв.

    Категорія Вд – особи з груп ризику, в тому числі працівників підприємств зі шкідливими умовами праці та працівників, що проходять професійний відбір для роботи на цих підприємствах, хворі, зняті з обліку після радикального лікування онкологічних захворювань тощо. Рекомендований граничний рівень річного опромінення для осіб цієї категорії складає 2 мЗв.

    Категорія Гд – особи, яким проводять всі види профілактичних обстежень, за винятком тих, які віднесені до категорії Вд. Рекомендований граничний рівень річного опромінення для осіб цієї категорії становить 1 мЗв.

    Медичні заходи включають у свою структуру: вибір методу дослідження, обмеження площі опромінення до мінімальних величин, необхідних для постановки діагнозу захворювання, захист оточуючих тканин екранами з просвинцьованої гуми, правильний вибір пози під час проведення рентгенографії тощо. Такі екрани (як і фартухи рентгенолога) повинні бути розміщені у тканинних чохлах для захисту від розпилення свинцю. Для зниження гонадних доз при рентгенологічних дослідженнях органів черевної порожнини, попереково-хребцевого відділу хребта та інших передбачено екранування гонад.

    До технічних заходів, які забезпечують зниження променевого навантаження, відносяться різні засоби щодо підвищення якості рентгенівського зображення: виробництво і застосування високочутливих рентгенівських плівок, правильний вибір режиму роботи рентгенівського апарату (проведення досліджень при мінімальних величинах анодного струму і напруги на трубці), використання електронно-оптичних підсилювачів зображення, які дозволяють одержувати більш чітке та яскраве зображення при ощадливому режимі роботи апарата, використання широкоформатної флюорографії в ході проведення профілактичних оглядів тощо. Велике значення має дотримання темнової адаптації зору рентгенолога при рентгеноскопічних дослідженнях. Крім того, необхідно відзначити, що канали витяжної вентиляції у процедурній повинні бути розміщені у верхній частині приміщення – для видалення іонізованого високою напругою повітря та в нижній частині (над підлогою) – для видалення свинцевого пилу.
    Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека хворих в радіологічних відділеннях лікарень

    Для проведення променевої терапії застосовують різні квантові та корпускулярні випромінювання, джерелами яких є:

    • -, -випромінюючі радіонукліди у вигляді закритих і відкритих джерел;

    • рентгенівські апарати, які утворюють квантове випромінювання низьких і середніх енергій;

    • бетатрони і лінійні прискорювачі, які генерують гальмівне та корпускулярне випромінювання високих енергій.

    Способи променевої терапії поділяються на дві основні групи: 1 група – способи дистанційного опромінення; 2 група – способи контактного опромінення.

    При дистанційному опроміненні джерело знаходиться або на значній відстані від хворого (далекодистанційне опромінення) або на незначній відстані від нього (короткодистанційне опромінення). В обох випадках пучку випромінювання надають необхідну ширину і форму та спрямовують його на частину тіла, яка підлягає опроміненню.

    Контактне опромінення передбачає застосування аплікаційного способу, при якому закриті джерела розміщують на поверхні тіла, що опромінюють, за допомогою спеціальних пристроїв: муляжів, масок, аплікаторів; внутрішньопорожнинього способу, при якому джерело випромінювання вводиться в одну з порожнин тіла, та внутрішньотканинного способу при якому джерело вводиться безпосередньо у тканину пухлини.

    Розмаїття способів і засобів променевої терапії обумовлене необхідністю забезпечення основного принципу променевої терапії концентрації енергії випромінювання в патологічно змінених тканинах при максимальному зниженні дози в оточуючих їх тканинах і всьому організмі.

    Радіаційна небезпека для персоналу радіологічних відділень, хворих, котрі підлягають променевій терапії та осіб, які можуть перебувати в різних приміщеннях і на території, що прилягає до будівлі, залежить від способу променевої терапії та технічних засобів для їх проведення.

    У зв’язку з цим до розміщення радіологічних відділень лікарень, їх планування, організації протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки хворих та населення пред’являється низка вимог, викладених в “Будівельних нормах і правилах” та “Правилах роботи з радіоактивними речовинами в установах системи Міністерства охорони здоров’я”.

    Відповідно до зазначених нормативних документів радіологічні відділення лікарень, як правило розміщують в одноповерхових будівлях з асиметрично-блочним плануванням, що забезпечує ізольоване розміщення кожного структурного підрозділу, а саме:

    • відділення дистанційної променевої терапії;

    • відділення для лікування закритими джерелами;

    • відділення для лікування відкритими джерелами;

    • відділення (лабораторії) радіонуклідної діагностики.


    Гігієнічні вимоги відділення дистанційної променевої терапії

    Основними структурними підрозділами відділення дистанційної променевої терапії є процедурні з пультовими кімнатами управління.

    Для проведення дистанційної променевої терапії використовують:

    • рентгенотерапевтичні установки, які генерують випромінювання енергією 0,1-0,3 МеВ;

    • бетатрони, які генерують електронне випромінювання з енергією 15-30 Мев;

    • -терапевтичні установки з активністю радіонукліду (Со60) від 1200 до 6000 Кi та енергією -випромінювання 1,17 і 1,33 МеВ.

    Дистанційне опромінення може бути статичним і рухливим. При статичному опроміненні джерело випромінювання протягом всього сеансу опромінення перебуває у фіксованому положенні відносно хворого, рухливе опромінення характеризується переміщеннями джерела відносно хворого в процесі опромінення, яке може бути ротаційним, секторним або дотичним.

    Радіаційна небезпека у такому відділенні характеризується можливістю тільки зовнішнього опромінення персоналу і пацієнтів.

    Протирадіаційний захист суміжних приміщень і території, яка прилягає до блоку дистанційної променевої терапії, забезпечується:

    • будівельними конструкціями з бетону при товщині стін понад 1 м;

    • улаштуванням процедурних без природного освітлення;

    • раціональним формуванням пучка випромінювання, що створюється джерелом за допомогою різних пристроїв – діафрагм, фільтрів, коліматорів, з метою надання йому певних розмірів і форми для максимального зменшення можливості проникнення у суміжні приміщення;

    • улаштування на прилеглій території зони недоступності.

    Протирадіаційний захист персоналу забезпечується:

    • перебуванням його в кімнаті управління (захист екрануванням);

    • шляхом застосування технічних засобів спостереження і мовного спілкування з хворими під час процедур;

    • улаштування входу в процедурну по типу лабіринту;

    • регламентацією тривалості робочого дня (захист часом).

    Радіаційна безпека хворих забезпечується:

    • раціональним вибором способу опромінення;

    • раціональним формуванням пучка випромінювання з метою зменшення можливості негативного впливу на здорові тканини.


    Гігієнічні вимоги до відділення для лікування закритими джерелами

    У відділенні для лікування закритими джерелами застосовують контактні методи опромінення (аплікаційний, внутрішньо порожнинний та внутрішньо тканинний методи), при яких джерело випромінювання у вигляді радіонуклідного препарату розміщують у безпосередній близькості до поверхні патологічного процесу або безпосередньо вводять у пухлину.

    Закритими джерелами іонізованого випромінювання називають радіонукліди, фізичний стан яких або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого). У більшості випадків закриті джерела мають форму циліндрів з закругленими кінцями або голок, у яких один кінець загострений, а другий – закруглений, коротких стрижнів, кульок, які містять -випромінюючі радіонукліди – Со60, Cz137, Тo182, І192, або -випромінюючі радіонукліди – P32, Sr90, It90, Pr147, Ta204.

    При аплікаційному методі опромінення спочатку в порожнину вводять спеціальний фіксуючий пристрій (кольпостат, ендостат), а потім джерело випромінювання, при тому джерело випромінювання може бути введено без участі медичного персоналу за допомогою запрограмованих автоматичних систем або дистанційних маніпуляторів.

    Основними структурними елементами відділення для лікування закритими радіонуклідами є блок радіонуклідного забезпечення, який включає у свою структуру: сховище джерел випромінювання, маніпуляційну, процедурну, радіологічні палати, побутові та інші приміщення.

    Радіаційна небезпека в такому відділенні характеризується можливістю тільки зовнішнього опромінення.

    Протирадіаційний захист суміжних приміщень і прилеглої території забезпечується:

    • звичайними будівельними конструкціями, товщина яких повинна відповідати вимогам чинного законодавства;

    • регламентацією сумарної активності радіонуклідних джерел в радіологічних палатах;

    • улаштуванням зони недоступності на прилеглій території .

    Протирадіаційний захист персоналу забезпечується:

    • використанням всіх існуючих засобів протирадіаційного захисту (захист відстанню, часом, кількістю, екрануванням (всі маніпуляції з радіонуклідними джерелами повинні виконуватися тільки в захисних боксах та за захисними екранами, вхід в маніпуляційну зсередини повинен мати захисну стінку з бетону тощо);

    • дотриманням норм радіаційної безпеки і санітарних правил при роботі з джерелами випромінювання.

    Радіаційна безпека хворих забезпечується:

    • раціональним вибором форми променевої терапії;

    • дотриманням існуючих правил проведення променевої терапії.


    Гігієнічні вимоги до відділення для лікування відкритими джерелами

    Відкритими джерелами іонізуючого випромінювання називають радіонукліди, при роботі з якими можливе забруднення навколишнього середовища – повітря, рук, одягу та інших поверхонь. Відкриті джерела являють собою - і -випромінюючі радіоактивні речовини, що перебувають у порошкоподібній формі та у формі істинних або колоїдних розчинів, суспензій, які вводять у пухлини через ін’єкційні голки тощо. Крім того радіонукліди йоду водять в організм аліментарним шляхом.

    До складу відділення для лікування відкритими джерелами входять:

    • блок радіонуклідного забезпечення у складі: сховища радіонуклідів, фасовочної, процедурної, мийної, кімнати тимчасового зберігання радіоактивних відходів та відстійних резервуарів системи каналізації;

    • радіологічні палати;

    • санітарно-побутові приміщення.

    Радіаційна небезпека у відділенні для лікування відкритими джерелами характеризується можливістю зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, а також можливістю виносу радіонуклідів за межі відділення тощо.

    В зв’язку з цим пред’являються спеціальні вимоги до улаштування приміщень блоку радіонуклідного забезпечення, радіологічних палат, водопостачання, каналізації, санітарно-побутових приміщень, режиму роботи, правил особистої гігієни, особливості використання спецодягу, спеціальних систем вентиляції і фільтрації повітря.

    Характер цих вимог залежить від класу робіт з радіонуклідами.

    Згідно з ОСПУ-01 всі роботи з відкритими джерелами поділяють на три класи. Клас роботи залежить від двох умов:

    • групи радіаційної небезпеки, до якої належить радіонуклід (відповідно до вимог ОСПУ-01 всі радіонукліди в залежності від можливої радіаційної небезпеки, створюваної ними, поділяють на 4 групи: групу А – радіонукліди з особливо високою радіаційною небезпекою; групу Б - радіонукліди з високою радіаційною небезпекою; групу В – радіонукліди з помірною радіаційною небезпекою; групу Г – радіонукліди з малою радіаційною небезпекою);

    • активності радіонукліду на робочому місці.

    Протирадіаційний захист суміжних приміщень забезпечується системою заходів з радіаційної асептики, які попереджують можливість винесення радіонуклідів за межі виробничих приміщень.

    Протирадіаційний захист персоналу забезпечується:

    • використанням всіх існуючих засобів захисту від зовнішнього опромінення;

    • дотриманням вимог радіаційної асептики, які попереджують можливість внутрішнього опромінення;

    • дотримання правил особистої гігієни.

    Радіаційна безпека пацієнтів забезпечується дотриманням вимог радіаційної асептики у межах відділення.

    Зрештою, слід відмітити, що всі методи захисту від іонізуючої радіації (захист кількістю, відстанню, часом, екрануванням тощо) можна поділити на законодавчі (нормативні) та організаційно-технічні.

    Захист кількістю законодавчо регламентований НРБУ-97 (ліміти доз, допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм інгаляційним або аліментарним шляхом, допустимі концентрації радіонуклідів у повітрі та питній воді, допустимі рівні забруднення радіонуклідами робочих поверхонь, одягу і рук персоналу, регламентовані активності радіонуклідів на робочому місці та ін.).

    Захист часом законодавчо забезпечується скороченням робочого часу персоналу (категорії А), збільшенням тривалості відпустки та більш раннім виходом на пенсію.

    Захист відстанню та екрануванням законодавчо забезпечується будівельними нормами і правилами, якими передбачені відповідні норми площі і об’єму відповідних приміщень, особливостями їх технічного обладнання тощо

    Важливе місце у структурі проведення поточного санітарного нагляду займають питання щодо здійснення санітарної експертизи рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.
    Схема санітарного обстеження рентгенологічного відділення лікувально-профілактичного закладу

    1. Назва і адреса лікарні або поліклініки, розміщення кабінету (корпус, поверх, суміжні приміщення).

    2. Наявність і стан ведення документації (журнал дозиметрії, інструкції тощо).

    3. Планування кабінету (перелік кімнат та їх площі і об’єму).

    4. Тип рентгенівського апарату, напруга і сила струму в трубці.

    5. Призначення рентген-апарату (діагностичний, терапевтичний, флюорографічний, дефектографічний). Особливості робочого пучка випромінювання: нерухомий, однонаправлений, різнонаправлений.

    6. Наявність та тип вентиляції у процедурній, наявність верхнього і нижнього витяжних каналів. Особливості природного та штучного освітлення.

    7. Захист від рентгенвипромінювання робочих місць лікаря-рентгенолога і рентгентехніка та суміжних приміщень (захисні ширми, просвинцьоване скло, стіни, двері, вікна, індивідуальні засоби захисту). Розрахунки ефективності їх захисту.

    8. Наявність і тип рентгенометрів, індивідуальних дозиметрів, їх формуляри та дати перевірки.

    9. Ступінь підготовки персоналу (спеціальна освіта, удосконалення тощо).

    1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   68


    написать администратору сайта