Гігієна методичка. Методичні розробки з гігєни та екології для студентів 6 курсу медичного факультету
 Скачать 10.53 Mb.
|
|
Схема гігієнічної оцінки протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні лікарні 1. Загальна характеристика радіологічного відділення лікарні
2. Відділення дистанційної променевої терапії 2.1. Розміщення і планування відділення, основні приміщення, характеристика апаратури, яка використовується для проведення променевої терапії. 2.2. Протирадіаційний захист кімнати управління, суміжних приміщень і прилеглої території від -випромінювання (наявність захисного кожуха на опромінювальній установці, матеріали і товщина стін в процедурній, наявність захисного лабіринту при вході, захисних дверей, їх блокування, наявність попереджувальної світлової сигналізації). 2.3. Система спостереження за опроміненням хворих. 2.4. Характеристика та оцінка засобів захисту хворих від побічного опромінення. 2.5. Оцінка ефективності протирадіаційного захисту у кімнаті управління та інших суміжних приміщеннях на підставі розрахункових методів та шляхом вимірювання потужності поглинутої ув повітрі дози. 3. Відділення для лікування закритими джерелами 3.1. Розміщення та планування відділення. 3.2. Джерела випромінювання, які використовуються у відділенні, їх активність, методи введення джерел випромінювання хворим (мануально-лінійний та послідовний). 3.3. Характеристика радіаційно-небезпечних приміщень (сховище для джерел випромінювання, радіоманіпуляційна, радіопроцедурна) та відповідність їх гігієнічним вимогам. 3.4. Умови зберігання і транспортування джерел випромінювання. 3.5. Засоби протирадіаційного захисту персоналу в радіоманіпуляційній і радіопроцедурній, та у сховищах джерел випромінювання. 3.6. Протирадіаційний захист суміжних приміщень та прилеглої території. 3.7. Оцінка ефективності протирадіаційного захисту на підставі здійснення відповідних розрахунків та вимірювання потужності поглинутої у повітрі дози на робочих місцях, за захисними екранами, в суміжних приміщеннях, на прилеглій території. 4. Відділення для лікування відкритими джерелами 4.1. Розміщення відділення, характеристика та особливості застосування радіонуклідів, клас радіаційної небезпеки, до якого воно відноситься. 4.2. Характеристика радіаційно-небезпечних приміщень (сховище радіонуклідів, фасовочна, процедурна, мийна, радіологічні палати) та їх відповідність дозволеному класу робіт, особливості санітарного благоустрою (покриття стін, підлоги, витяжні шафи, вентиляція, системи збирання, видалення та знешкодження твердих і рідких радіоактивних відходів). 4.3. Наявність засобів протирадіаційного захисту: захисні екрани, бокси, дистанційний інструмент. 4.4. Наявність індивідуальних засобів протирадіаційного захисту персоналу: спецкостюми, халати, фартухи, нарукавники, респіратори та інші. 4.5. Санітарно-побутові приміщення для персоналу. 4.6. Результати вимірювання та оцінка рівнів радіоактивного забруднення виробничих та інших приміщень. 5. Знайомство з документацією радіологічного відділення, її види. Аналіз та оцінка матеріалів радіаційного і медичного контролю за попередній та поточний рік. 6. Висновки. Стан здоров’я дітей, що мешкають на радіаційно-забруднених територіях та фактори, що його формують Стан здоров’я дітей належить до найбільш важливих та чутливих динамічних показників, які можуть суттєво змінюватися внаслідок впливу різноманітних чинників навколишнього середовища, в тому числі радіаційного забруднення і, отже, використовуватися як критерій ефективності проведення санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів. Так. вивчення захворюваності дітей, що мешкають на забруднених в результаті аварії на ЧАЕС територіях в динаміці понад 15 років, показало, що її узагальнений рівень значно перевищує показники захворюваності мешканців “чистих” територій (додаток 2). Якщо в цілому по Україні він практично не змінився, або навіть знизився, то в окремих радіаційно-забруднених районах захворюваність підвищилася у 2—3 рази. Так, в Народичському районі Житомирської області рівень захворюваності збільшився з 516,7 до 1148,3 на 1000 дітей, в Коростеньському районі Житомирської області — з 445,0 до 849,4 на 1000 дітей, в Поліському районі Київської області — з 497,7 до 1204,3 на 1000 дітей. Подібний закономірності спостерігаються в ході аналізу даних захворюваності за окремими класами хвороб. Так рівень поширення захворювань крові та кровотворних органів збільшився у 6-10 разів, новоутворень — в 1,5-2 рази. Важливим об’єктивним критерієм здоров’я дітей є фізичний розвиток. Вивчення його характеристик серед дітей, які мешкають на забруднених територіях, дозволило визначити, що у 8—10% з них спостерігається затримка процесів росту, яка реєструється на фоні загального зниження маси тіла. Ступінь поширення явищ дисгармонійного фізичного розвитку досягає 20—25%. Ці факти вказують на досить високий рівень поширення проявів функціональної затримки фізичного розвитку, пов’язаних з нейроендокринною дискоординацією. Одним з найбільш уразливих органів є щитовидна залоза. Дійсно, щитовидна залоза дітей раннього та пубертатного віку характеризується підвищеною здатністю поглинати ізотопи йоду, про що свідчать більш високі еквівалентні дози її опромінення саме у ці вікові періоди. Більше того, опромінення щитовидної залози радіоактивним йодом стає пусковим механізмом виникнення та розвитку різноманітних патологічних процесів у всьому організмі. Тривалий вплив малих доз радіації активізує процеси перекисного окислення ліпідів у дітей, при цьому найбільш значних змін зазнає вихідна ланка утворення дієнових кон’югатів, відбуваються і багато інших негативних за змістом та загрозливих для здоров’я процесів. Тому вже сьогодні до групи підвищеного ризику у зв’язку з недосконалістю адаптаційних процесів відносять понад 55% дітей і підлітків, які проживають на радіаційно-забруднених територіях. Методичні основи медичного контролю за станом здоров’я дітей і підлітків, що мешкають на радіаційно-забруднених територіях Для забезпечення багаторічного контролю за станом здоров’я дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС організована структура Національного реєстру України, який відповідно до існуючої системи охорони здоров’я передбачає виділення районного, обласного та державного рівнів управління (додаток 2). Розроблена структурно-функціональна модель управління медичним забезпеченням дітей і підлітків, яка передбачає чітку етапність надання спеціалізованої медичної допомоги та проведення цільової диспансеризації дитячого населення, що мешкає на забруднених територіях (додаток 3). Проведення медичного контролю за станом здоров’я дітей, що проживають на радіаційно-забруднених територіях потребує здійснення постійного комплексного нагляду-диспансеризації за участю педіатра, ендокринолога, гематолога і радіолога. Усім дітям рекомендовано двічі на рік проводити ультразвукове та гормональне обстеження стану гіпофізарно-тиреоїдної, надниркової та статевої систем. Диспансерний нагляд за дітьми, що мешкають у зоні тривалої дії малих доз радіації, обов’язково повинен передбачати дослідження показників оксидантної та імунної систем, визначення гормонального профілю організму та ультразвукове сканування ендокринних залоз. Регламенти опромінення населення, що проживає на територіях з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС Якщо з урахуванням природнокліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій опромінення населення перевищує 1мЗв (0,1 бер) за рік, то таке становище потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення та забезпечення нормальної господарської діяльності. Відповідно до рівня щільності забруднення ґрунту виділено 4 зони радіоактивного забруднення: 1 — зона відчудження (активність ґрунту за Сs — понад 40 Ки/км2, річна еквівалентна доза — десятки бер). 2 — зона обов’язкового відселення (активність ґрунту за Cs — 15-40 Ки/км2, річна еквівалентна доза — вище 0,5 бер). 3 — зона гарантованого добровільного відселення (активність ґрунту за Cs — 5-15 Ки/км2, річна еквівалентна доза — вище 0,1 бер). 4 — зона посиленого радіаційного контролю (активність ґрунту за Cs — 1-5 Ки/км2, річна еквівалентна доза — 0,05-0,1 бер). Заходи щодо захисту населення, що мешкає на радіаційно-забруднених територіях у післяаварійний період До числа основних заходів захисту населення, що мешкає на радіаційно-забруднених територіях у після аварійний період необхідно віднести:
Лікувально-оздоровчі заходи, що проводяться серед дітей і підлітків, які евакуйовані із радіоактивної забрудненої місцевості Ураховуючи специфічні особливості стану здоров'я дітей і підлітків які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, зберігається необхідність їх подальшого лікування і оздоровлення протягом віддалених періодів. Основними принципами лікувально-оздоровчих заходів щодо дітей і підлітків, евакуйованих із радіаційно-забруднених зон, є: комплексність, етапність (клінічний, амбулаторно-поліклінічний та санаторно-курортний етапи), індивідуальний підхід з урахуванням стану нервової, серцево-судинної, ендокринної та імунної систем при дотримані режимних моментів та особливостей харчування. Харчування дітей і підлітків, постраждалих від аварії на ЧАЕС, повинно забезпечувати підвищену потребу в білках та вітамінах і, отже включення до раціону в оптимальних кількостях м'яса, птиця, риби, яєць, продуктів моря, овочів і фрукти. Молочні продукти найбільш доцільно використовувати у переробленему вигляді - сметана, сир, кефір. Необхідним є широке використання продуктів рослинного походження, що мають полівітамінні властивості - морква, щавель, чорниці, аґрус, чорна смородина, виноград, цитрусові, абрикоси, яблука. Патогенетично виправданим є застосування рослинних продуктів, що містять гормони - проросла пшениця, незріла кукурудза, червоний солодкий перець, а також продуктів бджільництва - мед, квітковий пилок. З урахуванням особливостей психоневрологічного статусу дітей і підлітків, постраждалих від аварії на ЧАЕС, рекомендовано включення у базисну терапію психотерапевтичних методів. Причому психотерапія повинна бути комплексною і проводитися з урахуванням психотравмуючих факторів, пов'язаних як безпосередньо із радіоактивним впливом, так і з особливостями соціально-психологічних факторів, що зумовлені процесами евакуації, адаптації до нових умов навчання і побуту тощо. Психотерапевтична корекція, що поєднує сімейну, раціональну, групову та ігрову корекцію умовно може бути поділена на 2 етапи: діагностичний (збирання сімейного та евакуаційного анамнезу, діагностика психологічних рис особливості і рівня соціальної адаптації дітей і підлітків, діагностичні бесіди з дитиною і усіма членами родини) та лікувально-відновний етапи. Сімейна психотерапія є обов'язковим патогенетичним методом корекції, що має проводиться на усіх етапах реабілітації (стаціонар, поліклініка, санаторій) 3 рази на тиждень. На початковому етапі бесіди проводяться з кожним членом родини окремо, потім зі всіма разом. У ході бесід встановлюється лідер сімейних відносин і в у подальшому через нього проводяться усі основні психологічні настанови на сім'ю. Під час сімейної психотерапії з урахуванням індивідуальних психологічних характеристик дитини виробляється адекватна оцінка не тільки її здоров'я, але й здоров’я усіх членів родини, способи самоконтролю і взаємодопомоги у сім'ї, забезпечення оптимістичної оцінки майбутнього. Індивідуальна психотерапія проводиться лікарем щоденно, починаючи з перших хвилин контакту з дитиною або підлітком, має бути заснована на аналізі результатів обстеження та свідомій оцінці школярем стану свого здоров'я. Створюючи комплексний план лікувально-оздоровчих заходів (лікар - дитина - підліток), в якому кожний повинен відігравати найактивнішу роль, переслідується мета щодо вироблення активної життєвої позиції, потреби самостійно вирішувати свої проблеми, активного засвоєння принципів здорового способу життя тощо. Групову ігрову психотерапію, що складається із організації вільних дискусій (ігор) на теми, які цікавлять пацієнтів, а також музикотерапії і психомалюнків, як правило, використовують на завершальному етапі. В ході групової психотерапії закріплюються психологічні настанови, отримані під час проведення сімейної і раціональної психотерапії, відпрацьовуються навички емоціонального реагування і поведінки дитини або підлітка у ситуаціях стресу. Усього проводиться 10 - 15 сеансів. Отже, комплекс реабілітаційних заходів для школярів, які прибули з радіаційно-забруднених територій повинен включати: раціональну психотерапію, лікувальне харчування фітотерапію, використання засобів, які підвищують рівень неспецифічної резистентності організму (вітамінні препарати, адаптогени) тощо. Для реабілітації нервово-психічних зрушень що мажуть мати місце, доцільно використовувати комплекс медико-біологічних, соціально-психологічних і психотерапевтичних методів лікування і оздоровлення. Психотерапевтичний вплив повинен бути спрямований на зниження емоційного напруження, підвищення психологічної та емоційної толерантності до психогенних факторів, що стали причиною виникнення невротичних розладів, зміцнення адаптивних механізмів, які забезпечують нормальне функціонування організму. При цьому доцільно використовувати методи індивідуальної і групової психотерапії, а ураховуючи специфіку умов: літні табори санаторного типу, в яких заняття слід проводити протягом всієї зміни, починаючи з першого огляду дітей, а потім один раз на тиждень впродовж 1,5 - 2 годин. Отже, за період оздоровлення повинно бути проведено не менше 4 - 5 занять з психотерапевтичною групою, які доцільно поєднувати з індивідуальними корегуючими психотерапевтичними бесідами. У літніх таборах санаторного типу для дітей, які прибули з контрольованих територій, доцільно утворення кабінетів психологічного навантаження, метою діяльності яких є зняття за мінімальний період нервово-емоційного порушення, втоми. В кабінеті проводиться аутогенне тренування з школярами, які мають нервово-психічні відхилення, за загальноприйнятою методикою. Групи аутогенного тренування повинні складатися з 3-5 дітей, заняття проводяться 2 рази на тиждень, тривалість сеансу має складати 30 хвилин. Для корекції обміну речовин, покращання функціонального стану шлунково-кишкового тракту доцільно використовувати лікувальні напої. Зокрема, мінеральну воду (“Березовська”, “Миргородська”, “Есентуки №4”) тощо, слід призначати дітям у залежності від віку в дозі від 1/3 до 1/2 стакана 3 рази у день в теплому дегазованому вигляді за 30 - 40 хвилин до приймання їжі. Для нормалізації метаболічних процесів та стабілізації клітинних мембран, доцільно використовувати вітамінний препарат, передусім флавоноїди із аскорбатом - таблетки “Аскорутін” (по 1/2 таблетки 2 рази на день), препарати вітамінів А і Є – “Аєвіт” (по 1 капсулі 1 раз на день – вранці) тощо. Для підвищення стійкості до впливу стресових явищ, підвищення працездатності, нормалізації метаболізму в клітинах і тканинах, комплекс лікувально-реабілітаційних заходів повинен включати фітотерапію, тобто використання з терапевтичною метою лікарських рослин у різних поєднаннях: а) загальнозміцнювальний збір – листя чорної смородини і суниць, деревій, кропива, плоди шипшини і горобини; б) при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, холецистити, дискенезії жовчовивідних шляхів тощо, в залежності від виду патологічних зрушень пропонується: спеціальний збір, який включає: деревій, безсмертник, кукурудзяні рильця; при гастритах, при виразковій хворобі рекомендується корінь солодки, звіробій, м'ята, ромашка. Ураховуючи значне поширення захворювань і функціональних розладів шлунково-кишкового тракту і жовчовивідних шляхів, у харчуванні вказаного контингенту пропонується використовувати дієтичний стіл № 5 за Певзнером. Учням з вегето-судинною дистонією пропонується застосування вегетотропних препаратів протягом 20 - 25 днів (белоїд, белоспін, белотамінал). В комплексі заходів для вказаних контингентів школярів доцільно включати адаптогени, які містять природні препарати вітамінів А, С і Є, мають протизапальні, репаративні та адаптогенні властивості. Наприкінці часу перебування у таборі лікар, який здійснює нагляд за вказаними учнями в динаміці оздоровчого періоду, обґрунтовує висновок про стан їх здоров’я, про комплекс лікувально-оздоровчих заходів, проведений у таборі та ефективність оздоровлення, який передає дільничному педіатру (за місцем проживання) або сімейному лікарю. Додаток 1 |