Методичка-Органічна хімія. Методичні вказівки для студентів до практичних занять. Заняття Тема Основи будови органічних сполук. Техніка безпеки. Ізомерія, номенклатура, класифікація органічних сполук
 Скачать 1.57 Mb.
|
Властивості сечової кислотиДослід 1. Розчинність сечової кислоти у воді. У пробірку помістити невелику кількість сечової кислоти і краплями, струшуючи пробірку, приливати воду. Після додавання 5 крапель води, зазначити розчинність кислоти у воді і долити ще 1-2 краплі 2н розчину лугу. Що спостерігається? Добутий розчин зберегти для наступних дослідів. Дослід 2. Розчинність сечової кислоти в органічних розчинниках. Незначну кількість сечової кислоти розчинити окремо у спирті, ефірі та бензолі. Що спостерігається? Зробити висновок про розчинність сечової кислоти в органічних розчинниках.. Дослід 3. Утворення кислих солей сечової кислоти. 4 краплі розчину (з досліду 1) внести в пробірку і пропустити через нього попередньо добутий вуглекислий газ (СаСО3 + HCl). Спостерігати виділення кристалів солі сечової кислоти. Кристали розглянути під мікроскопом. Зарисувати їх форму в протоколах. Дослід 4. Відновні властивості сечової кислоти. У пробірці змішати 2 краплі 2н розчину аргентум нітрату з 3-4 краплями розчину аміаку і прилити 2 краплі розчину з досліду 1. Що спостерігається? Дослід 5. Якісна реакція на сечову кислоту (мурексидна проба). (Працювати під витяжкою). На предметне скло за допомогою піпетки нанести 2 краплі розчину з досліду №1 і 2 краплі конц. нітратної кислоти. Розчин випарувати над полум’ям пальника у витяжній шафі. Нагрівання припинити після появи слабкого почервоніння суміші. Після остигання скла, поряд з плямою помістити 2 краплі 2н розчину аміаку з одного боку, а з другого 2 краплі 0,5н розчину лугу. Яке забарвлення на стику кожного з двох реактивів? Дана реакція широко використовується в аналітичній практиці для виявлення всіх похідних пурину, пуринових алкалоїдів та їх подвійних солей. Дослід 6. Фармакопейна проба на теобромін. 0,1 г препарату помістити в фарфорову чашку, долити 10 крапель розчину НСl. Дану суміш випарити на водяній бані до сухого залишку. Залишок змочити 1-2 краплями розчину аміаку яскраво-червоне забарвлення. Дослід 7. Порівняльна характеристика пурину і птеридину.
Дослід 8. Ситуаційна задача. В трьох окремих пробірках даго розчини бензойної , саліцилової та сесової кислот. За допомогою якісних реакцій визначити кожну із речовин. Описати хід виконання і написати відповідні рівняння реакцій. ЗАНЯТТЯ №31 Тема:Алкалоїди. Нуклеїнові кислоти. Колоквіум №1.(Гетероциклічні сполуки → нуклеїнові кислоти) Актуальність теми:Алкалоїди відносяться до нітрогенних органічних сполук. Це рослинні продукти, які мають сильну фізіологічну дію. В склад їх молекул входять гетероциклічні сполуки. Це отрути, але в малій дозі являються ліками. Нуклеїнові кислоти це біополімери, які відіграють важливу роль в організмі відповідаючи за біосинтез білків та спадкову інформацію. Навчальні цілі:Теоретичне і практичне засвоєння будови, властивостей, класифікації алкалоїдів і нуклеїнових кислот. Малий практикум. Знати:
Вміти:
Самостійна позааудиторна робота
Контрольні питання
Самостійна аудиторна робота
Теоретична частинаАлкалоїди це азотовмісні органічні сполуки, які виявляють основні властивості та високу біологічну активність. Вони широко розповсюдженні в рослинному світі і містяться в рослинах у вигляді суміші, що мають подібну структуру. В рослинах алкалоїди знаходяться у вигляді солей з органічними кислотами. Це гіркі на смак і практично нерозчинні у воді речовини. Солі алкалоїдів добре розчинні у воді і нерозчинні в органічних розчинниках. Зараз виділено більше 5тис. алкалоїдів, в досліджені яких брали участь хіміки О.П. Орєхов, В.М. Радіонов, І О.О, Вознесенський та ін. Відомі два основні методи виділення алкалоїдів з рослинної сировини: екстракція у вигляді солей і екстракція у вигляді основ. Для ідентифікації алкалоїдів застосовують загальні, групові і спеціальні реакції. Групові реакції ґрунтуються на здатності алкалоїдів утворювати з деякими реагентами важко розчинні у воді осади простих або комплексних солей. Реакції забарвлення для виявлення алкалоїдів базуються на утворенні забарвлених розчинів. Спеціальні реакції це окремі реакції на функціональні групи, що входять до складу молекул алкалоїдів. Існує ботанічна та хімічна класифікація алкалоїдів. В даний час загально вживаною є хімічна класифікація, в основі якої покладено природу гетероциклу, що входить в структуру алкалоїдів. Відомі такі основні групи- алкалоїди групи піридину та піперидину (нікотин, анабазин, лобелін); алкалоїди групи хіноліну (хінін); алкалоїди групи ізохіноліну та фенантренізохіноліну (папаверин, морфін, кодеїн); алкалоїди групи тропану (атропін, скополамін, кокаїн); алкалоїди групи індолу (резерпін, стрихнін) та ін. Дані алкалоїди в малій дозі використовуються як медичні препарати. Нуклеїнові кислоти містяться в ядрах і протоплазмі клітин і забезпечують зберігання і передачу спадкової інформації, беручи безпосередню участь у синтезі білків. За хімічною будовою це біополімери, які називаються полінуклеотидами. Останні складаються з трьох компонентів – вуглеводу (рибоза або дезоксирибоза), ортофосфатна кислота та гетероциклічної основи. Гетероциклічними основами являються похідні піримідину - урацил, тимін, цитозин та пурину - аденін і гуанін. У залежності від природи вуглеводу нуклеїнові кислоти бувають двох видів: ДНК і РНК. Нуклеозиди утворюються із N – глікозиду і залишків нуклеїнових основ. Нуклеотиди це естер нуклеозиду із фосфатною кислотою. Мононуклеотиди виконують важливу роль в обміні речовин. Серед них відомі АМФ, АДФ, АТФ. Нуклеїнові кислоти виявляють просторову орієнтацію і мають первинну і вторинну структуру. Практична робота |