Міністерство охорони здоровя україни ду Український інститут стратегічних досліджень моз україни Харківський національний медичний університет моз україни
 Скачать 0.76 Mb.
|
|
3.3. Реформування системи екстреної медичної допомоги В пілотних регіонах реформування ЕМД було віднесено до пріоритетних напрямків. Були створені регіональні центри ЕМД та медицини катастроф, на які покладено забезпечення організації та надання ЕМД на території відповідного регіону та які фінансуються з регіонального (обласного) бюджету. Визначено, що до складу центрів входять територіальні відділення ЕМД. Для підвищення доступності ЕМД передбачено формування пунктів постійного і тимчасового базування бригад ЕМД та оптимізацію забезпеченості бригадами ЕМД. Крім того реформа служби передбачає розмежування екстреної та невідкладної медичної допомоги. Функції надання допомоги при невідкладних станах покладалися на ПМСД. В пілотних регіонах з реформування ОЗ тільки в 2013 році створено 250 пунктів постійного/тимчасового базування бригад ЕМД. Автотранспорт ЕМД був обладнаний GPS-навігацією, всі бригади екстреної допомоги були забезпечені засобами радіо- та мобільного зв'язку. Табл.3.7. Згідно з наведеними в табл.3.7. даними кількість пунктів постійного та тимчасового базування бригад ЕМД в розрізі регіонів відрізняється ( постійних в 3,5 рази; тимчасових в 6,0 рази), що пов’язано з територією регіону та густотою розселення населення. Згідно із Законом України «Про екстрену медичну допомогу», визначено нормативну 1 бригада ЕМД створюється на 10 тис. населення. Цей показник є наближеним до нормативного у Дніпропетровській та Донецькій областях, значно нижчим за норматив у м. Києві табл.3.8. Таблиця 3.7. Формування мережі пунктів постійного та тимчасового базування (станом на 01.01.2014 р.)
Таблиця 3.8 Забезпеченість населення екстреною медичною допомогою (станом на 01.01.2014 р.)
Нормативи своєчасності надання ЕМД визначено відповідними положеннями Закону України «Про екстрену медичну допомогу»: 10 хв. у містах і 20 хв. у сільських районах. Протягом 2011–2013 рр. ці показники поступово зросли в усіх регіонах (як у містах, так і в сільській місцевості). Табл.3.9. Рис.3.3. Водночас об'єктивність характеристик доїзду викликає сумніви. Реальні дані будуть отримані після введення в експлуатацію централізованих диспетчерських служб, коли реєстрація часу доїзду буде здійснюватися без втручання людського фактора. Незважаючи на короткий період з початку функціонування нової системи екстреної допомоги, число бригад екстреної медичної допомоги Таблиця 3.9 Своєчасність надання екстреної медичної допомоги , 2011-2015 рр, %
 Рис.3.3. Своєчасність доїзду бригад та частота викликів ЕМД, 2015 , % збільшилася - до 3407 або 0,75 на 10 000 населення. Піддалася змінам і структура бригад: питома вага загальнолікарських бригад практично не змінилася (34%), в той же час зменшилася частка спеціалізованих бригад - до6,4% і зросла частка фельдшерських бригад - до 60%, що сприяло зменшенню непрофільності виїздів (табл.3.10). Таблиця 3.10 Характеристики екстреної медичної допомоги в пілотних регіонах та Україні в цілому, 2015р.
Проблеми функціонування ЕМД Ключова роль у функціонуванні нової системи ЕМД належить оперативно - диспетчерським службам - структурним підрозділам центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які з використанням телекомунікаційних мереж, програмних, технічних та інших засобів повинні забезпечувати в цілодобовому режимі прийняття викликів екстреної медичної допомоги з усієї території області, їх обробку та оперативне реагування на них, зокрема - передачу відділенням і відповідним бригадам ЕМД інформації про виклик, визначення закладів охорони здоров'я, куди бригада повинна здійснювати перевезення пацієнта, та інформування про це бригад екстреної допомоги та відповідних установ. Проте плани реалізації національного проекту «Вчасна допомога», спрямованого на створення єдиних регіональних оперативно диспетчерських служб не виконані. В експлуатацію введена лише одна централізована диспетчерська в Дніпропетровській області в 2015р. , яка поступово виходить на заплановану потужність. При цьому відсутні стандартизовані опитувальники для диспетчерів, не опрацьовані сучасні технології направлення бригад ЕМД для обслуговування викликів. Потребують удосконалення механізми розмежування невідкладної та екстреної медичної допомоги та взаємодія відповідних служб (первинної допомоги та ЕМД). Ефективність діяльності служби ЕМД залежить значною мірою від позагалузевих чинників – стану доріг, освітлення вулиць, наявності нумерації будинків тощо. 3.4. Реформування вторинної медичної допомоги Реформа вторинного рівня медичної допомоги в пілотних регіонах була віднесена до другого етапу перетворень (після визначення і апробації основних форм та механізмів організації первинної та екстреної медичної допомоги). В 2012-2013рр. проводилася підготовча робота до структурної реорганізації вторинної допомоги - розроблені плани реорганізації існуючих лікарень залежно від інтенсивності наданої в них допомоги в лікарні інтенсивного, планового, відновного лікування, хоспіси або спеціалізовані центри зі схемами так званих госпітальних округів, плани перспективного розвитку кожного закладу охорони здоров'я, який надає вторинну допомогу). В 2014 році повинно було проведено створення госпітальних округів та відпрацьована їх організаційна структура і механізми надання населенню спеціалізованої медичної допомоги. В цей період було проведено аудит стану надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги згідно з наказом МОЗ України від 17.08.2012 № 637 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку проведення аудиту стану надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги» та здійснено інвентаризацію обладнання в ЗОЗ, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, відповідно до постанови КМУ від 14.09.2013 № 711 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації обладнання в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу» та наказу МОЗ України від 28.10.2013 № 918. На підставі результатів самоаналізу кожним ЗОЗ вторинного рівня підготовлено перспективні плани розвитку. Розроблено та затверджено обласними (у м. Києві – міською) державними адміністраціями плани-схеми госпітальних округів і плани перспективного розвитку закладів охорони здоров’я (ЛІЛ) з урахуванням положень постанови КМУ від 24.10.2012 № 1113 «Про затвердження порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», якою затверджено порядок створення госпітальних округів. На підставі базових критеріїв (кількість і щільність населення, що обслуговується госпітальним округом, радіус території обслуговування), з огляду на стан матеріально-технічної бази ЗОЗ у кожній окремо взятій адміністративно-територіальній одиниці регіону та стан доріг, транспортні сполучення між ЗОЗ, встановлено, що створення госпітальних округів обумовлює певну етапність, яка залежить від усунення несприятливих чинників і вирішення проблем щодо відповідності матеріально-технічної бази ЗОЗ вторинного рівня (будівель та їх матеріального оснащення) існуючим стандартам. До впровадження кожного з етапів створення госпітальних округів, усі ЗОЗ мають залишатися у статусі ЦРЛ. Подальша структурна реформа вторинної медичної допомоги мала дати змогу зменшити вплив надмірної децентралізації та фрагментацію фінансових потоків на фінансування закладів, які її надають. Адже, крім закладів, що знаходяться в системі МОЗ України, існує низка паралельних медичних служб інших міністерств і відомств, що, своєю чергою, у деякій мірі може приводити до розпорошення фінансових ресурсів і дублювання в наданні вторинної медичної допомоги. Усі зміни в структурі та кількості ліжкового фонду здійснювалися з урахуванням потреб населення в медичній допомозі і не перешкоджають наданню допомоги та роботі лікарняних ліжок. Таблиця 3.11. Таблиця 3.11 Динаміка забезпеченості населення лікарняними ліжками у 2011–2015 рр. (на 10 тис. населення)
Реальне реформування вторинної медичної допомоги відбулося тільки в Дніпропетровській області де концентрація коштів для надання вторинної допомоги була здійснена на обласному рівні. Проміжні результати, отримані в Дніпропетровській області свідчать, що об'єднання коштів для надання вторинної медичної допомоги на регіональному рівні дозволило підвищити доступність цього виду за рахунок її регіональної екстериторіальності та забезпечення можливості вибору для отримання допомоги медичного закладу, адекватного стану пацієнта, привести видатки на медикаменти та харчування у закладах, що надають спеціалізовану медичну допомогу, до єдиних нормативів з їх збільшенням в 2 рази про що було представлено в науковій літературі [6,18,19,149]. Особлива увага в області приділялася формуванню раціональних маршрутів пацієнтів, насамперед тих, що потребують ургентної допомоги для їх доставки службою екстреної допомоги в ЗОЗ вторинного рівня, в яких є можливості для надання якісної медичної допомоги . розроблені маршрути для хірургічних хворих (з гострими хірургічними захворюваннями) та вагітних. За один рік (з 2012р. до 2013р.) впровадження маршрутизації з формуванням маршрутів доставки хворих з гострими хірургічними захворюваннями в ЗОЗ області, які забезпечені кадровим та матеріально-технічним ресурсом для надання цілодобової інтенсивної допомоги, дозволило зменшити в 5,3 рази перетранспортування хворих; в 2,8 рази кількість виїздів санітарної авіації та в 4,3 рази число оперативних втручань, виконаних цією службою; зменшити післяопераційну летальність при гострому апендициті з 0,038 до 0; при гострій кишковій непрохідності з 4,97 до 3,88; при гострому панкреатиті з 0,5 до 0,45; при кровотечах з 17,2 до 4,8 (табл.3.12). Таблиця 3.12 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||