Курс стрільб-2013 резка. Наказ мвс україни 15. 07. 2013 679
 Скачать 9.8 Mb.
|
|
Стрільби із озброєння бойових машин 6.1. Вправи стрільб із бронетранспортерів виконуються із однієї машини, але можуть виконуватись на декількох напрямках (ділянках), при цьому дотримується такий порядок. Після визначення бойового завдання керівник стрільби подає команду про отримання боєприпасів. Військовослужбовці оглядають їх, споряджають патронами стрічки (дозволяється видача патронів у споряджених стрічках), укладають їх у коробки та прямують до вихідного положення. Боєприпаси видаються по роздавально-здавальній відомості. Екіпаж укладає боєприпаси на спеціальних стелажах (столах) та вишиковується позаду машини на відстані до 4 м в одну шеренгу обличчям до них. Переконавшись у готовності зміни та ділянки до стрільби, керівник стрільби на ділянці наказує підняти на пункті управління червоний прапорець та доповідає старшому керівникові про готовність до стрільби, наприклад: „Перша дільниця до завантаження боєприпасів готова”. За умови, що всі ділянки готові до стрільби, старший керівник стрільби наказує підняти на командному пункті червоний прапорець та подати сигнал „Слухайте всі!”. За цим сигналом, який може дублюватися командою керівника стрільби на ділянці „Завантажити боєприпаси!”, військовослужбовці укладають боєприпаси в бойові машини для одного стріляючого, займають свої місця, оглядають озброєння, прилади стрільби та спостереження, підганяють сидіння, шлемофони та налобники, перевіряють роботу засобів зв'язку як усередині екіпажу, так і з керівником стрільби на ділянці. Командири бойових машин визначають бойове завдання членам екіпажу, після чого зміна, що стріляє, надає зброї найбільший кут підвищення, висаджується з машин, прикриває люки та вишиковується позаду машин. На укладання боєприпасів, огляд озброєння та визначення завдання екіпаж повинен витрачати: для БТР не більше 3 хв удень та 4 хв уночі. Після доповідей усіх керівників стрільб на ділянках про готовність військовослужбовців старший керівник стрільби наказує подати сигнал „Вогонь!”, який може дублюватися командою керівника стрільби на ділянці „До бою!”. За цим сигналом військовослужбовці займають місця в машинах, приводять озброєння в бойове положення, при цьому стрічки з патронами укладаються в приймач кулемета, але затворна рама в заднє положення не переводиться, а тумблер „Електроспуск” у положення „ВИКЛ”, запускають двигуни машин, уходять у зв'язок з керівником стрільби на ділянці та доповідають, наприклад: „Сержант Петренко до бою готовий!”. Після прийняття доповідей про готовність керівники стрільб на ділянках доповідають старшому керівникові стрільби та за його командою після сигналу „Вогонь” дублюють по радіо команду і починають показ цілей. Варіанти показу цілей та вогневі позиції (при виконанні вправ стрільби з місця) для кожної зміни визначається керівником стрільби на ділянці або перевіряючим. Після проходження машинами рубежу відкриття вогню (після заняття зазначеної вогневої позиції) військовослужбовці самостійно заряджають зброю, виявляють цілі, діючи відповідно до отриманого завдання та умов вправи, ведуть по них вогонь. Після проходження рубежу припинення вогню машини, що стріляють, зупиняються, зброя розряджається, проводяться контрольні спуски, вимикаються вимикачі електроспусків, надається кут підвищення, після чого командири машин, що стріляють, доповідають керівникові стрільби по радіо, наприклад: „Сержант Петренко, зброю розряджено!”. Після отримання доповіді про розряджання зброї від усіх командирів машин, що стріляють, керівник стрільби на ділянці подає команду по радіо: „У вихідне положення - руш!”. За цією командою бойові машини розвертаються та повертаються у вихідне положення, при цьому зброя повинна бути спрямована в бік цілей. Після повернення бойових машин, що стріляють, у вихідне положення військовослужбовці за командою керівника „До машини!” звільняють від гільз гільзоуловлювачі кулеметів, беруть залишки патронів, виходять з машини, залишаючи вхідні люки прикритими, та шикуються позаду машин. Після того, як всі екіпажі вишикуються позаду машин, керівник стрільби на ділянці наказує підняти на пункті управління білий прапорець та доповідає старшому керівникові стрільби про закінчення стрільби. Коли на всіх дільничних пунктах будуть підняті білі прапорці, старший керівник стрільби наказує підняти на командному пункті білий прапорець та подати сигнал „Відбій!”. За цим сигналом керівники стрільби на ділянках за дозволом старшого керівника стрільби, за необхідності, подають команду про огляд мішеней. За сигналом „Відбій” зміна під командою старшого прямує до дільничного пункту управління, де командири машин доповідають керівникові стрільби про дії при виконанні вправи, спостереження за результатами стрільби, витрати боєприпасів, затримки та несправності зброї, показання приладів, наприклад: „Товаришу майоре, екіпаж виконував 2-у вправу навчальних стрільб: перша ціль - бронетранспортер - вражена, друга - атакуюча група злочинців - вражена, третя - ручний протитанковий гранатомет - обстріляна, боєприпаси витрачені повністю, затримок під час стрільби не було (або які були) . Командир машини сержант Петренко”. За необхідності керівник стрільби може заслухати доповіді інших членів екіпажу, про їх дії під час стрільби та перевірити наявність стріляних гільз і боєприпасів, що залишилися. Після доповідей командирів машин, що стріляють, керівник проводить короткий розбір дій тих, хто навчаються, наказує здати гільзи та боєприпаси, що залишилися; а потім прямувати на чергове навчальне місце або, якщо це необхідно, отримати боєприпаси та вишикуватися біля машин у вихідному положенні. 6.2. При виконанні вправ стрільб з місця в зазначений порядок можуть бути внесені такі зміни: керівник заздалегідь позначає поза рубежем відкриття вогню завглибшки до 200 м (у горах - до 100 м) дві-три вогневі позиції для кожної машини, що стріляє; вихід машин на вогневі позиції проводиться за командою керівника стрільби на ділянці „Зайняти вогневу позицію таку-то (там-то) - вперед!”, що подається після сигналу “Вогонь!”; показ (рух) цілей починається через 10 - 20 сек. після виходу на вогневу позицію; вогонь припиняється та зброя розряджається за командою керівника „Стій! Припинити вогонь, розряджай!”, що подається після закінчення часу показу (руху) останньої цілі; після доповідей про розряджання зброї машини за командою керівника повертаються у вихідне положення; повернення машин після виконання вправи у вихідне положення за рішенням керівника може здійснюватися заднім ходом, при цьому дозволяється командирові машини, що стріляє, спостерігати за рухом машини через відчинений люк. 6.3. При проведенні стрільб уночі в їх організацію вносяться такі зміни та доповнення: позаду на башті кожної машини, що стріляє, установлюється сигнальний знак (ліхтар), який чітко видно керівникові стрільби; при знаходженні екіпажу біля машини габаритні ліхтарі та сигнальні знаки машин повинні бути вимкнені, а коли екіпаж знаходиться в машині - увімкнені; при виконанні вправ навчальних стрільб стосовно до умов ведення оборонного бою стрільба ведеться з однієї вогневої позиції. 6.4. При веденні вогню з короткої зупинки її тривалість повинна бути: удень - не більше 10 сек., уночі - не більше 12 сек., при стрільбі в горах не більше 12 і 15 сек. відповідно. 6.5. Вправи стрільб із озброєння бронетранспортерів (БТР)
Вправи навчальних стрільб 1-а вправа Стрільба із кулеметів з місця по цілях, що з’являються та рухаються, удень (уночі) Цілі: № 1 - бронетранспортер (мішень № 12), що з`являється вдень на 30 сек., уночі на 40 сек.; № 2 - група злочинців (мішень № 8) по фронту не менше 3 м, що рухається два рази (вперед, назад) по 60 м з проміжком 10-20 сек., зі швидкістю 2-3 м/с. При виконанні вправи в горах, або в разі відсутності пристроїв для руху мішеней ціль, що рухається, замінюється на ціль - два злочинці (мішень № 7), що з`являється вдень на 30 сек., уночі на 40 сек. по фронту не менше 6 м. Проміжок між показом цілей при виконанні вправи з однієї вогневої позиції 10-20 сек. При виконанні вправи вночі бронетранспортер виявляє себе “спалахами пострілів”, група злочинців освітлюється. Відстані до цілей: № 1 - удень 600-700 м, уночі 400-500 м; № 2 - удень 300-400 м, уночі 250-350 м. Кількість боєприпасів: для КПВТ - 6, з них 2 - з трасуючими кулями; для спареного кулемета Калашникова - 10, з них 3 - з трасуючими кулями. Положення для стрільби: удень - з висуненням на вказану вогневу позицію кожною зміною; уночі - всі військовослужбовці виконують вправу з рубежу, зайнятого заздалегідь без руху машин і по можливості без запуску двигунів. Дозволяється при виконанні стрільб по одній з цілей вести вогонь з однієї вогневої позиції, по другій цілі (після пересування) - з іншої вогневої позиції. Час на стрільбу: обмежений часом показу цілей. Моторесурси: 0,5 км. Оцінка: „відмінно” - вразити три мішені; „добре” - вразити дві мішені, в тому числі бронетранспортер; „задовільно” - вразити бронетранспортер. 2-а вправа Стрільба з кулеметів з коротких зупинок і з ходу по цілях, що з’являються та рухаються удень (уночі) Цілі: № 1 - ручний протитанковий гранатомет (мішень № 11), що з`являється вдень на 30 сек., уночі на 40 сек.; № 2 - два злочинці (мішень № 8) по фронту не менше 3 м, що з’являється вдень на 30 сек., уночі на 40 сек. № 3 - бронетранспортер (мішень № 12), що рухається два рази (вперед, назад) по 80 м з проміжком 10-20 сек. зі швидкістю 15-20 км/год . При виконанні вправи в горах або в разі відсутності пристроїв для руху мішеней, цілі, що рухаються, замінюються на бронетранспортер (мішень № 12), що з’являється на 30 сек. удень та на 40 сек. уночі; дальність до цілі зменшується на 100 м. При виконанні вправи вночі ручний протитанковий гранатомет визначає себе “спалахами пострілів”; бронетранспортер і стрільці - освітлюються. Відстані до цілей: № 1 - удень 250-350 м, уночі 200-250 м; № 2 - удень 300-400 м, уночі 250-300 м; № 3 - удень 600-700 м, уночі 500-600 м. Кількість боєприпасів: для кулемета ПКТ - 24, з них 6 - з трасуючими кулями; для кулемета КПВТ - 6, з них 2- з трасуючими кулями. Стрільба ведеться: з ПКТ - по цілях № 1 і 2; з КПВТ - по цілі № 3. Рух машин: фронтальний. Відстань від рубежу відкриття вогню до рубежу припинення вогню 300 м. Час на стрільбу: від команди „Вперед!” до виходу машини на рубіж припинення вогню вдень - 2 хв 10 сек., уночі - 2 хв 20 сек. Моторесурс: 1 км. Оцінка: „відмінно” - вразити три цілі; „добре” - вразити дві цілі, у тому числі бронетранспортер; „задовільно” - вразити бронетранспортер. Особливості виконання: по ручному протитанковому гранатомету і бронетранспортеру стрільба ведеться з коротких зупинок, по злочинцях - з ходу. 7. Кидання ручних гранат 7.1. Вправи в киданні ручних гранат призначаються для навчання особового складу киданню їх з різних положень у пішому порядку або з бойових машин. Вправи в киданні ручних гранат виконуються бойовими та навчально-імітаційними гранатами вдень та вночі. Заходи безпеки та правила кидання ручних гранат викладені в посібнику із стрілецької справи „Ручні гранати”. Для здійснення контролю за витратою та знищенням бойових гранат, що не вибухнули, дотриманням заходів безпеки при проведенні бойового гранатометання повинні бути присутні: заступник командира частини з озброєння - начальник технічної частини (начальник служби озброєння), начальник інженерної служби із засобами підриву та 2 фахівці зі складу інженерно-саперного підрозділу (відданих наказом по військовій частині), призначені для знищення нездетонувавших гранат (боєприпасів). У всіх випадках, якщо після кидка бойової гранати вибуху не сталося, бойове гранатометання негайно припиняється, а начальник інженерної служби організовує пошук та підрив гранати, що не вибухнула, після чого продовжується виконання вправ. 7.2. Перед виконанням вправ вивчаються будова гранати, правила поводження з нею, заходи безпеки, способи та правила кидання. До кидання бойових гранат допускаються військовослужбовці, які засвоїли правила поводження з бойовими гранатами та виконали підготовчі вправи в киданні ручних навчальних гранат. Навчальні гранати, які застосовуються при виконанні підготовчих вправ, масою та формою повинні відповідати бойовим, мати навчальний запал із запобіжною чекою. Військовослужбовці та керівник при киданні бойових гранат у пішому порядку повинні бути в сталевих шоломах. Кидання оборонних ручних гранат у пішому порядку виконувати тільки з обладнаних окопів. Зброя військовослужбовця при киданні гранати повинна знаходитись у положенні, що забезпечує її негайне застосування. 7.3. Місце для кидання бойових гранат обирається з таким розрахунком, щоб при киданні наступальних гранат у радіусі не менше 50 м, а оборонних у радіусі не менше 300 м, не було людей, тварин або об’єктів, які можуть бути вражені осколками гранат. Ділянка місцевості, де проводиться кидання гранат, повинна бути позначена червоними прапорцями та покажчиками з відповідними попереджувальними написами. Крім того, у необхідних випадках можуть виставлятися пости оточення. Коли ділянка готова до кидання бойових гранат, виставляється білий прапорець: при киданні наступальних гранат - у вихідному положенні; оборонних гранат - на бруствері окопу. 7.4. При киданні бойових наступальних ручних гранат у пішому порядку рубежі початку та припинення кидання позначаються місцевими предметами. При цьому для кидання бойової гранати призначається один військовослужбовець. При киданні оборонних гранат керівник та військовослужбовець, що кидає гранату, - знаходяться в обладнаному окопі. Решта військовослужбовців знаходяться на безпечному віддаленні. Між місцем кидання та вихідним положенням повинно бути встановлено радіозв’язок. 7.5. Під час виконання вправ у киданні бойових гранат дотримуються такого порядку: керівник перевіряє у військовослужбовців знання заходів безпеки, правил поводження з бойовою гранатою та умов вправ; ставить військовослужбовцям бойове завдання, оголошує черговість виконання вправи та призначає старших змін; наказує черговій зміні отримати на пункті бойового забезпечення гранатні сумки, гранати та запали до них, а решті прямувати на навчальні місця. Військовослужбовці, отримавши гранати та запали, оглядають їх, укладають у сумки та прямують у вихідне положення для кидання бойових ручних гранат. Після прибуття зміни у вихідне положення керівник оглядає гранати та запали до них. Якщо керівник переконаний у готовності військовослужбовця, він визначає їм укриття, якщо це необхідно, напрямок наступу та порядок кидання гранати, потім замінює білий прапорець на червоний та подає команду, наприклад: „Сержантові Петренку в укриття - вперед!”, „Підготувати гранати!”. 7.6. При виконанні вправи наступальними гранатами в пішому порядку військовослужбовець займає укриття, приєднує запал та доповідає, наприклад: „Сержант Петренко до кидання гранати готовий!”. Керівник, якщо він упевнений у готовності військовослужбовця та в безпеці кидання гранати, подає команду: „Гранатою вогонь!” або „В атаку - вперед!”. Військовослужбовець при киданні гранати з місця витягує запобіжну чеку, кидає гранату та присідає на дно окопу, при киданні гранат з ходу по наближенню до цілі на відстань, яка передбачена умовою вправи, самостійно на ходу кидає гранату в ціль та після розриву гранати завершує атаку цілі. Після подолання окопу за командою керівника „Стій!” самостійно займає положення для стрільби лежачи. Після закінчення виконання вправи керівник повертає військовослужбовця у вихідне положення, замінює червоний прапорець на білий (якщо необхідно продовжити кидання гранат, червоний прапорець на білий не замінюється), оглядає ціль і вказує військовослужбовцю на недоліки в діях. Бойові оборонні гранати кидаються із окопу з місця. Після кидання гранати військовослужбовець повинен негайно опуститися на дно окопу та пригнутися. Не менше 10 сек. після вибуху гранати керівник виходить з окопу, оглядає ціль, а потім проводить розбір дій військовослужбовця. 7.7. Під час кидання навчально-імітаційних ручних гранат організовується спостереження за місцем падіння гранати, їх збирання та підготовка до повторного кидання. Окоп, по якому кидається граната, обладнується відповідно до вимог Порадника з військово-інженерної справи та риється завглибшки 40 - 50 см. Якщо при киданні навчально-імітаційної або бойової гранати запобіжна чека із запалу не була витягнута, влучення гранати в ціль не зараховується. Вправи в киданні ручних гранат у пішому порядку кидання наступальних та оборонних гранат 1-а вправа Кидання гранати з місця Ціль: три ростові фігури (мішень № 8), що встановлені в позначеному габариті на відкритій місцевості по фронту 10 м та завглибшки 5 м Габарит поділяється на три частини: центральну - завглибшки 1м; ближню та дальню - завглибшки 2 м. Дві мішені встановлюються по бокових краях центральної частини та одна в середині дальньої частини. Відстань до цілі: 25 м. Кількість гранат: 1 навчальна, навчально-імітаційна або бойова. Час: не більше 30 сек. від команди „Гранатою - вогонь!” до вибуху гранати. Положення для кидання: стоячи з окопу зі сходинки. Оцінка: „відмінно” - влучити в центральну частину габариту; „добре” - влучити в дальню частину габариту; „задовільно” - влучити в ближню частину габариту. 2-а вправа Кидання гранати з ходу Ціль: три ростові фігури (мішень № 8), що встановлені в траншеї або в ході сполучення по фронту 10 м та завглибшки 5 м. Мішені встановлюються таким чином, щоб їх було видно як грудні фігури. Відстань до цілі: 40-25 м. Кількість гранат: 1 навчальна, навчально-імітаційна або бойова. Час: не більше 30 сек. від команди „Вперед!” до моменту подолання траншеї та зайняття положення для стрільби лежачи. Положення для кидання: з ходу. Оцінка: „відмінно” - влучити в траншею або хід сполучення; „добре” - влучити в смугу поза траншеєю завдовшки 10 м та завширшки 2 м; „задовільно” - влучити в смугу попереду траншеї завдовшки 10 м та завширшки 2 м. 8. Розвідка цілей та визначення відстані до них 8.1. Вправи з розвідки цілей призначені для навчання щодо спостереження в бою, виявлення та розпізнавання цілей і визначення відстані до них різними способами. 8.2. Вправи відпрацьовуються в ході стрілецьких тренувань та стрільб на навчальному місці, обладнаному керованим мішеневим полем з установленими на ньому цілями, що з’являються та рухаються, на відстані дійсного вогню. У разі неможливості встановлення цілей на відстані дійсного вогню розміри мішеней та відстані до них зменшуються пропорційно, але не більш ніж у два рази. Перед виконанням вправи треба вивчити в необхідному обсязі прилади прицілювання та спостереження, засоби визначення відстані та порядок давання цілевказівок. Ознайомитися зі зразками бойової техніки ймовірного противника (макети мішеней). При визначенні відстані окомірним способом та за допомогою прицілу - далекоміру мішені (макети) встановлюються натурального розміру, при визначенні відстані по кутовому розміру цілі дозволяється встановлення мішеней зменшених розмірів. Мішені, які позначають цілі, що рухаються, установлюються на візках шляхопроводів вогневих містечок та можуть позначатися макетами бойової техніки та мішенями (фронтальної чи бортової конфігурації). Цілі (мішені), що з’являються, у вправах установлюються в секторі 60 - 400, а цілі (мішені), що рухаються, - у секторі 30 - 200. Час показу цілей, що з’являються та рухаються, повинен бути не більше 40 сек. Для оцінки точності вимірювання відстані до цілі керуватися такими нормами: допустима помилка у визначенні швидкості цілей, що рухаються, становить не більше: на оцінку „відмінно” - 15%, на „добре “ - 20 %, на „задовільно” - 25%.
Загальна оцінка за виконання вправи знижується на один бал, якщо з числа позначених цілей виявилися не розпізнаними більше 30%. Під час визначення завдання керівник ознайомлює військовослужбовців з тактичною обстановкою, показує орієнтири, положення та характер дій злочинців, місце розвідки, сектор спостереження та порядок доповіді після закінчення розвідки. Після визначення завдання, зайняття військовослужбовцями показаних місць та доповіді про готовність керівник подає команду: „Розвідку цілей розпочати”, за якою оператор починає показ цілей, а військовослужбовець починає їх розвідку. Показники розвідки цілей (цілевказівок) військовослужбовці записують або доповідають керівникові. Після виконання вправи військовослужбовці здають керівникові свої записи (якщо вони велися). Керівник підбиває підсумки заняття та оголошує оцінку кожному військовослужбовцю. Командирам підрозділів дозволяється вносити в умови вправ різні доповнення та зміни і розробляти нові вправи. При цьому вони повинні враховувати те озброєння та бойову техніку, що знаходиться на озброєнні підрозділу, рівень підготовки особового складу, наявність навчальної матеріально-технічної бази. У навчальних підрозділах вправи з розвідки цілей розробляються навчальними відділеннями військових частин відповідно до умов вправ навчальних стрільб, що виконуються. Вправи з розвідки цілей, визначення відстані, виду та швидкості їх руху | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||