Навчальний посібник (Шрифт). Навчальний посібник для студентів спеціальності Дизайн Укладач Каменська Т. Д. викладач бтет лну імені Тараса Шевченка 2010
 Скачать 2.67 Mb.
|
|
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РОБОТИ НАД ШРИФТОВИМИ КОМПОЗИЦІЯМИ Перелік вимог: - чіткість, ясність, зручність читання, простота графічних форм; - органічний зв'язок малюнка букв зі змістом тексту, образність шрифту; - залежність малюнка букв від техніки їхнього виконання; - ритм; - кольорова гармонія; - стильова єдність шрифтів ; - значеннєве акцентування в шрифтовій композиції; - цілісність, композиційна злагодженість усієї побудови. Чіткість, ясність, зручність читання, простота графічних форм Необхідність дотримання цих принципів порозумівається психофізіологічними особливостями людини, що проявляються у процесі читання, особливостями людського зору - схоплювати оком одночасно групу букв або навіть слів, швидкістю впізнання букв й осмислення слів, тобто швидкістю читання. Чіткість визначається контрастом кольору шрифту до кольору фону (табл. 1). Таблиця 1
Ясність шрифту має на увазі швидке пізнання букв, виправдану простоту їхньої графіки. Зручнісь читання - це загальна оцінка придатності шрифту. Будь-який шрифт повинен без перекручувань передавати зміст тексту. Забезпечують зручне читання наступні властивості: 1. Індивідуальність графем кожної букви. Говорячи про простоту графічних форм букв, варто пам'ятати, що не всяка простота є раціональною. Можна додати буквам найпростіші форми, але від цього вони ще не будуть легко читатись. Тільки ті форми можуть задовольнити умову зручного читання, які об’єднують простоту з диференційованістю, тобто з максимальним розходженням у графіці букв; 2. Домірність товщини основного штриха й внутрішнього просвіту. Шрифт світлого накреслення має співвідношення товщини основного штриха й внутрішньо буквеного просвіту в шрифтах типу гуманістичної антикви 1:6, у шрифтах рубаних - 1:4. Напівжирні шрифти мають співвідношення 1:2, жирні - 1:1. Надмірно жирні й надмірно світлі накреслення знижують зручне читання шрифту; 3. Оптимальність між буквених пробілів. Надмірна розрідженість букв у рядку, як і невиправдана близькість, заважають сприйняттю слів. Наводячи приклад сучасного рішення шрифту з максимально зближеним розташуванням букв, обмовимося, що для короткого напису такий прийом цілком придатний, тому що надає рядку якусь гостру характерність. Але недоцільно застосовувати його скрізь, і тим більше в тексті; 4. Пропорційність ширини букви та її висоти. Це співвідношення в різних шрифтах неоднаково: у середньому прийнято для вузького 1:2, для нормального - 4:5, для широкого - 1:1. Зручність читання знижується в буквах надмірно вузьких і надмірно широких; 5. Контрастність основних і додаткових штрихів. У шрифтах з геометрично рівною товщиною штрихів горизонтальні штрихи завжди здаються товще вертикальних, що надає шрифту деяке занепокоєння, неврівноваженість. Помірний контраст штрихів шрифту антикви забезпечує гарне зручне читання. У довгих текстах сильний контраст штрихів стомлює зір , у коротких, навпроти, може підвищувати зручне читання. В окремих випадках, наприклад у трафаретному варіанті, сполучні штрихи взагалі можуть бути опущені; 6. Розмір шрифту, обумовлений форматом плаката, а також відстанню між об'єктом - носієм шрифту й глядачем. До цього варто додати, що на зручнісь читання впливають : характер зарубок і кінцевих елементів шрифту, лівий нахил букв або занадто сильний нахил вправо ( бажаний нахил не більше 75° - 80° до лінії рядка), композиція, текстова завантаженість, образотворчі елементи, ступінь освітленості й навіть оточення, що попадає в поле зору. Органічний зв'язок малюнка букв зі змістом тексту, образність шрифту На форму шрифту, його образність безпосередньо впливає зміст тексту. Спільність форми букви й змісту тексту – друга основна вимога після зручності читання. На якому шрифті зупинити свій вибір? Малюнок якої гарнітури щонайкраще буде відповідати розкриттю змісту тексту? Ці питання виникають перед кожним виконавцем. Але лиш той виконавець зможе швидко й точно відповісти на них, не прибігаючи до зайвих пошуків підходящого шрифту по каталогах, книгам або іншим джерелам, що володіє теорією шрифту, розуміє специфіку й особливості застосування шрифту . Готового рецепта не знайти. Трафарети, які є під рукою, не завжди можуть підійти для заданої теми. Не можна не враховувати й фактор морального старіння шрифту. Час висуває свої вимоги до оновленню його асортименту. Досконалість форми припускає безперервний її розвиток. Шрифт, як елемент художнього оформлення, повинен бути й вирішений художньо або правильно підібраний, але зі своїм творчим прийомом побудови композиції. Так, шрифтові політичні плакати переважно виконуються різними гарнітурами рубаних шрифтів. Тому що , по-перше, рубаний шрифт найбільше повно відповідає меті політичного плаката простотою графічних форм й зручним читанням. По-друге, по образному ладу рубаний шрифт відповідає сучасності так само, як класична антиква відповідала ХІХ століттю, ренесанс-антиква - епосі Відродження. Недарма рубаний шрифт називають "шрифтом століття". По тому, як шрифт зміст тексту "ілюструє" зміст тексту, він може бути спокійним і напруженим, динамічним і статичним, монументальним і декоративним, строгим і веселим, може мати історичні й національні риси. Кожен напис повинен мати свій художній вигляд й, крім значеннєвого навантаження, нести в собі образність, що сприяє емоційному зоровому сприйняттю й дозволяє бачити за цим не проста напис. Мистецтво всіх часів несло на собі відбиток своєї епохи. У цьому розумінні шрифт не є виключенням й, як особливий рід графічного мистецтва, перетерплював у своєму розвитку стильові зміни. Художник, думаючи про образність шрифту, повинен ураховувати ці стилі. Сучасні шрифти будують із урахуванням кращих історичних зразків, з обліком сьогоднішніх естетичних вимог. Починаючи з 30-х років ХХ століття безупинно ведеться велика робота зі створення нових малюнків шрифтів на основі антикви. Шрифти антиквених груп монументальні, урочисті, відрізняються графічною ясністю, диференційованістю графічних форм. Тому їх варто застосовувати в особливо важливих, урочисто-святкових і меморіальних роботах. Тієї ж меті можуть служити шрифти інших груп: типу гротеску (рубаного), антикви-гротеску, стрічкової антикви, точніше, ті з них, які по пропорціях, співвідношенню штрихів, світлості наближаються до класичних зразків антикви. Найбільш виразними по образності є мальовані шрифти, вільні, кистьові, які виконуються з урахуванням кращих характеристик сучасних шрифтів або пишуться вільно , від руки. Така група шрифтів будується на зорових активних прийомах художніми засобами, що стимулюють ті або інші емоції людини графікою букв, ритмом, композицією, кольором, фактурою. Шрифтові написи з емоційними властивостями, знаходять застосування в коротких гаслах, закликах, у заголовках стендів, виставок, в інформаційних та рекламних плакатах, поздоровленнях, і т.д. Шрифти з раціональними властивостями для текстів різних плакатів, навпроти, повинні бути уніфікованими, мати сучасний малюнок, мати гарну читаність, лаконічність графіки, простоту виконання, стилістичну єдність. Залежність малюнка букв від техніки їхнього виконання. Залежно від техніки виконання розрізняють наступні види шрифтів: Рукописний виконується від руки різноманітним шрифтовим пір'ям і кистями на папері; різними кистями - на тканині, ґрунтованій фанері, жерсті й інших матеріалах. Мальований шрифт на відміну від рукописного виконується послідовно, із залученням різного роду інструментів (звичайно вимальовується контур букв, що потім заповнюється фарбою). Трафаретні шрифти також відносяться до мальованого. Рельєфно-об'ємний шрифт (гравірувальний або накладний). Гравірувальний шрифт виконується різними різцями на камені, дереві, металі; накладний - з картону, пінопласту, гіпсу, дерева й металу   Рис.37 Техніка роботи кругло кінцевим пером. Каліграфічне накреслення й надто світний гротеск    Рис.38 Виконання шрифту гротеск нормального світлого, широкого і вузького жирного накреслення.  Рис.39 Побудова шрифту типу гуманістичної антикви.    Рис.40 Побудова світлого гротеску по клітинкам. Ритмічний лад шрифту. Основні закономірності Говорячи про ритм, ми мимоволі маємо на увазі поняття, зв'язане насамперед з рухом. Ритм міст, трудовий ритм, життєвий ритм людини - всі ці поняття ритму містять у собі узагальнений зміст. Конкретне поняття ритм відповідає певним замкнутим процесам у природі й суспільстві. Різним видам мистецтва також властиво конкретне поняття ритму. Ритм у мистецтві створюється всілякими прийомами його побудови. Усяке рівномірне чергування, продумана повторюваність однакових елементів у русі (наприклад, рух у хореографії або чергування звуків у музиці) або в статичному положенні ( в архітектурі, образотворчому мистецтві) утворить ритмічний лад. Такий лад може бути простим і складним. Не знаючи закономірностей ритмічної побудови, неможливо домогтися хоч скільки-небудь задовільного результату в будь-якій області мистецтва. Ритм, створюваний чергуванням обсягів, що повторюються елементами, різними площинами, лініями, колірними плямами, викликає відчуття умовного руху, внутрішньої динаміки. Шрифт підкоряється всім цим зоровим закономірностям ритму. Закономірні ритмічні сполучення окремих елементів букв, через слова й рядки, впливають на ритм усієї композиційної побудови написів. Ритмічний лад шрифтової композиції, впливаючи на людину, викликає той або інший настрій, активізує або гальмує сприйняття. Ритм може бути спокійним і неспокійним, статичним і динамічним, збіжним до центра або стрімко спрямованим у ту або іншу сторону й т.д. Він допомагає підвищенню образності шрифтового плаката, впливає на його зручне читання. Порушення ритму може викликати враження дрібності, втрату цілісності композиції. Ритм залежить від малюнка букв і техніки їхнього виконання. Умови правильного використання можливостей ритму. Умова 1. Створення ритму геометричною й оптичною пропорційністю елементів самих букв. На ритм у буквах впливають : - характер контуру букв, їхній малюнок. Букви, перетворюються в геометрично накреслені прямокутники викликають почуття монотонності. Спрощений ритм таких букв робить весь текст млявим, пасивним, стомлюючим для ока. Таке враження може робити мало контрастний вузький гротеск, в уставному давньоруському письмі також переважає простий ритм за рахунок великого числа вертикальних прямолінійних штрихів. Набагато складніше й багаче ритм шрифтів антикви й побудованих на її основі інших видів, у яких яскраво виражена індивідуальність букв, їх диференційованість; - пропорційне співвідношення ширини й висоти букв. Варто пам'ятати й дотримуватися того, що букви в алфавіті не повинні бути рівні по ширині, тому що це суперечить історично сформованим формам. Тому в будь-якій гарнітурі ми бачимо наявність нормальних букв ( Н, Д, О, П), більше широких багатоелементних (Ж, М, Ш), і більше вузьких (В, Е, Г). Для приклада: напишіть три різні букви гротеску Н, Ш, Г уписані у квадрат. Буква "Н" сприймається нормально, "Ш" перетворилася в чорну ляпку, "Г" стала протиприродно широкою. Недосвідчені шрифтовики часто допускають таку помилку, через що порушується ритмічний лад шрифту. У букв із класичними пропорціями ритм відносно спокійний завдяки стійкості й рівновазі всіх елементів, у широких і дуже широких - ритм спрямований по горизонталі, у вузьких - по вертикалі. Змінюючи пропорційне співвідношення ширини й висоти букв, художник може надавати шрифту найрізноманітнішу ритмічну спрямованість, домагаючись більшої виразності композиції;  Рис.41 Забезпечення рівноваги «кольоровості» елементів букв в шрифті антиква. - співвідношення основних і додаткових штрихів. Контраст штрихів створює реально відчутну "кольоровість" елементів букв через різну насиченість їх. Подібно тому як у живописі або графіці ритм створюється внутрішньою динамікою колірних і чорно-білих плям і ліній, так й у шрифті завдяки зміні кольоровості й спрямованості елементів виникає умовний рух. Художник шрифту повинен розуміти це явище , ураховувати його в роботі, надаючи буквам стійкість, урівноваженість або певну ритмічну спрямованість. Шрифт ,як правило, виконується на площині, їй же повинен відповідати й площинний характер букв. Рівновага кольоровості шрифту досягається художником у тому випадку, якщо він зумів при насиченні елементів букв фарбою забезпечити зорове сприйняття площини. У шрифтах антиквених груп максимальна кольоровість падає на основні штрихи, слабшаючи в додаткових. Чим більше контраст основних і додаткових штрихів, тим більше явно порушується площинність букв. Достатньо небагато наситити фарбою , стовстити донизу додаткові штрихи, як вони "устануть" у загальну площину. Зрізавши гострий кут, можна призупинити "падіння" букви від глядача;  Рис.42 Змінення форми зарубок в шрифті типа нової антикви з ціллю вирівнювання «кольоровості» елементів в буквах і придання їм більшої рівноваги. - характер зарубок і кінцевих елементів. Наявність зарубок й їхня форма - одна з ознак, що визначають ту або іншу гарнітуру шрифту. Одне це говорить про те, який великий вплив вони можуть робити на ритм даного шрифту. Зарубки оформляють основні й додаткові штрихи й деякі кінцеві елементи букв, надаючи їм завершену стійку форму. Як правило, симетрично розташовані відносно основних штрихів, вони тримають букви між лінійками, чітко обмежуючи їхню висоту. Однак зарубки досить рухливі й можуть впливати на внутрішній ритм букв. Так, у шрифтах антикви вони забезпечують відносну статичність, симетричну стійкість букв. Симетрія - це найбільш звична форма рівноваги. Але наш алфавіт складається не з одних симетричних графем. Букви алфавіту діляться на симетричний й асиметричні (цей розподіл умовний, тому що симетрія в них відносна й залежить від малюнка букв). Симетричні букви : А, Д, Ж, Л, М, Н, И,О, П, Т, Ф, Х, Ш, Щ, Ц. Асиметричні букви, відкриті й спрямовані вправо : Б, В, Г, Е,К, Р, Ь, Ъ, Ы, Ю. Асиметричні букви, відкриті й спрямовані вліво : З, Ч, Э, Я. На умови симетричності й спрямованості в буквах впливають малюнок зарубок і кінцевих елементів, їхня форма й кольоровість. З метою поліпшення рівноваги елементів у буквах з більшим контрастом штрихів можна змінювати в деяких буквах форму зарубок на зрізану або круглу в місцях з'єднання з додатковими штрихами. Спрямованість асиметричних букв можна регулювати, змінюючи характер зарубок і кінцевих елементів для додання рівноваги оптичним полям всіх букв і знаків, що входять у шрифтову композицію. Дуже важливий принцип ідентичності кінцевих елементів у буквах і знаках у межах однієї гарнітури. дотримання цього принципу надає певній гарнітурі графічної єдності, що також впливає на загальний ритм. Взаємозв'язок букв, утворений формами зарубок і кінцевих елементів, в основному й становить предмет роздумів у творчості малювальника шрифту. Незмінними залишаються графеми, тобто кістяк букв й інших знаків; "одяг" для них - малюнок, пропорції, рівновагу елементів - створює художник. І далі, за допомогою ритмічного, образного й колористичного будування шрифтової композиції досягається необхідна виразна форма для тексту певного змісту;  Рис.43 Форми зарубок антикви: а) римський капітальний; б) ренесанс – антиква; в) перехідна антиква; г) нова антиква.  Рис.44 Вплив форми зарубок і кінцевих елементів на ритмічну направленість в буквах  Рис.45Порівняння ритму написів, які виконані рубаним шрифтом різних рисунків. - розміри внутрішньо буквених просвітів. Вони цілком залежать від малюнків букв і визначаються щільністю й насиченістю їх. У рубаному шрифті прямокутної форми з найпростішою ритмічною побудовою внутрішньо буквені просвіти дорівнюють товщині основного штриха. Єдине достоїнство цього шрифту - простота побудови. До недоліків варто віднести : низьку зручність читання у довгих текстах через недостатню диференційованість букв; монотонність ритму; зорову нерівність вертикальних і горизонтальних штрихів, через що горизонтальні штрихи здаються важче.  Рис.46 Вплив оптичних полів внутрішньо буквених просвітів й місць сполучення основних та додаткових штрихів на плоскосність букв. | ||||||||