Навчальний посібник (Шрифт). Навчальний посібник для студентів спеціальності Дизайн Укладач Каменська Т. Д. викладач бтет лну імені Тараса Шевченка 2010
 Скачать 2.67 Mb.
|
|
Умова 2. Створення ритму геометричною й оптичною пропорційністю рядків у композиції. На ритм у рядках впливають: - геометрична й оптична пропорційність самих букв, з яких складаються слова, а потім рядка. Повторимо закономірності пропорційних співвідношень елементів букв, що впливають на ритм самих букв, що, у свою чергу, впливає на ритм рядків і ритм всієї композиції:1-характер контуру букв, їхній малюнок; 2- пропорційне співвідношення ширини й висоти букв; 3- співвідношення основних і додаткових штрихів; 4-характер зарубок і кінцевих елементів; 5- розміри внутрішньо буквених просвітів. До цього необхідно додати, що букви в рядках взаємодіють між собою, підкоряючись загальним закономірностям лінійно-просторового ладу. Так, наприклад, у рядках і у всій композиції поля букв повинні мати оптично рівну кольоровість. Не повинно бути темних плям букв, які «вириваються», або надто світлих , які йдуть на другий план. На лінійний ритм рядків впливають конструктивні членування шрифту по середній горизонтальній лінії, що ділить букви навпіл. У таких букв, як Б, В, Е, Ж, З,К, Н, Ь, Ъ, Э, Ю, Я, додаткові штрихи, що розташовуються на середній лінії або трохи вище її, надають зорову рівновагу верху й низу в буквах, Розташування додаткових або сполучних штрихів нижче середньої лінії завжди викликає відчуття непропорційно важкого верху. На лінійний ритм рядків впливають також оптичні поля букв округлих і гострих конструкцій - З, Р,О,Э, Ю, А, Д, Л, М, У. Всі ці букви, розташовуючись у рядках по сусідству з буквами прямокутних форм, по яких відзначається основний розмір рядків по висоті, повинні трохи виходити за верхню й нижню лінії рядка. Це робиться для того, щоб висота всіх букв оптично була вирівняна. Щоб напис здавався розташований симетрично стосовно країв аркуша, необхідний збіг геометричної осі аркуша з оптичною серединою напису. Із цією метою всі гострокутні й округлі букви на кінцях рядків повинні злегка виходити за рамки шрифтового поля, утвореного вертикальними елементами крайніх прямокутних букв; - рівновага оптичних полів меж буквених пробілів. Робота художника шрифту не механічна. Якщо він незадоволений знайденим ритмом рядків і всією композицією ще в ескізі, він не повинен приступати до промальовування самих букв. Тут, як в академічному малюнку, не можна починати портрет з вимальовування ока або вушка, не знайшовши спочатку об'ємно-просторового рішення самої голови. Від цілого - до частин! Таким цілим у шрифтовій роботі і є загальна композиція з вірно знайденим ритмічним ладом, що багато в чому залежить від рівномірного розміщення букв, рівноваги оптичних полів міжбуквених пробілів. Ритм у рядку створюється чергуванням оптичних полів самих букв і міжбуквених пробілів. Геометричні поля букв можна умовно представити у вигляді найпростіших площинних фігур: кола, квадрата, прямокутника, трикутника. Складні плями, що утворилися, між контурами фігур й є ті пробіли, які по площі повинні бути вивірені. Тільки в цьому випадку фігури будуть рівно віддалені друг від друга. І найважливіша закономірність ритму - зорова рівновага пробілів - досягнута. Контур букв значно складніше по малюнку. Простіша справа з симетричними буквами. Їхні оптичні поля являють собою приблизно ті фігури, які ми розглянули вище. В асиметричних буквах, відкритих і спрямованих вправо й уліво, контур оптичних полів більше складний. Зустрічаючись в словах у найрізноманітніших сполученнях, букви вимагають збалансованого сусідства, щоб одні не тіснили один одного, інші не відривалися й слова не розпадалися б на частини. У шрифтових композиціях небажані переноси в словах. І як правило, їх уникають, створюючи наступні композиції: із симетричним розташуванням слів або рядків, "прапорцем" - з підбиттям вправо або вліво, "у блок". В останньому варіанті часто доводиться прибігати до компонування окремих слів "врозрядку", збільшуючи міжбуквені пробіли на ширину 1 - 1,5 букви. Велике збільшення приводить до невиправданих порожнеч у композиції, порушує загальний ритмічний лад. Така розрядка в слові вимагає й відповідної відстані в композиції, що не завжди можливо, особливо в роботі із заданими формами; - величина міжрядкових відстаней. Щоб текст, написаний прописними буквами добре читався, середня величина міжрядкових відстаней, що відповідає принципу зручного читання таких композицій, повинна становити 0,5 - 1,5 висоти букви. Якщо текст написаний малими літерами, то міжрядкова відстань повинна бути не менш двох висот малої літери без урахування виносних елементів. Якщо в плакаті великий текст, міжрядкові відстані варто робити нормальними. У коротких написах, коли бажано додати їм виразний характер, помітність головної плями, можливо й зближене розташування рядків і навіть злите. Подібні написи відрізняються цілісністю, підкреслюють значеннєву нерозривність слів, що входять у напис. Невелика втрата зручного читання тут цілком припустима, тому що компенсується монографічною виразністю й декоративністю, які для настільки звичного напису, що читається, що називається , із закритими очами, у сто разів цінніше. У двурядковій композиції з максимально зближеним розташуванням рядків можливі нюансові колірні розходження. Для контрастності треба збільшити міжрядкову відстань або створити композицію як мінімум із трьох-чотирьох рядків. Чергуючи контрастні рядки, можна створити додатковий лінійний ритм уже кольором. Умова 3. Можливості створення ритму кольором. Ритм, створюваний кольором, не самоціль! Колірне розходження в шрифтовому плакаті найтіснішим образом зв'язано із змістовим акцентуванням у тексті. Як правило, кольором виділяються найбільш важливі слова або вираження, що містять головну думку. Кольором можна також виділяти рубрики, епіграфи, ініціали, що стоять на початку кожного нового рядка , і ін. Розподіл таких колірних плям у композиції повинен бути продуманий й підпорядкований основній її закономірності - зоровій рівновазі всіх частин. Кольорова гармонія в шрифтовій композиції Гармонічне кольорове рішення нерозривно пов'язане з питанням підвищення художнього рівня всіх засобів наочної агітації. Колір відіграє величезну роль не тільки з естетичної точки зору, але впливає на глядача своїми фізичними й психологічними якостями. По фізичних якостях колір уважається вдалим, якщо має достатній коефіцієнт відбиття, тобто відповідає нормальним умовам зорового сприйняття: чіткості й зручного читання - першим вимогам у роботі над шрифтом у плакаті. До фізичних якостей відносяться й властивості кольору тла: світле тло оптично віддаляє й полегшує плакат, темне тло наближає й обтяжує його. Психологічний аспект кольору полягає в тому, що впливаючи на загальний психічний стан людини, він може викликати різний настрій: спокійний або роздратований, радісний або сумний, підвищувати або знижувати увагу, здатність розкриття образності шрифтової композиції. Встановлено також, що теплі кольори (червоний, жовтогарячий, жовтий) діють на психіку людини збудливо: розширюють зіниці, учащають пульс, стомлюють очі; холодні кольори (зелений, голубий, синій), навпаки, знижують стомлення й заспокоюють зір. Художник повинен ураховувати ці особливості. Як правило художник-оформлювач виконує роботу, яку призначає для певних місць в інтер'єрі або екстер'єрі, тому естетичні аспекти вибору кольору представляються йому у зв'язку з рішенням або комплексів наочної агітації, або окремих плакатів, залежно від навколишнього середовища. Гармонію кольорового рішення можна вважати досягнутої у випадку, коли:
Різноманітна кольорова палітра, і насиченість кольору - усе, що стосується кольорового рішення при створенні художником тих або інших плакатів, - жадають від нього великого смаку, такту й урахування фізичного й психологічного впливу кольору на людину. Єдина кольорова схема для комплексного оформлення полягає у використанні певного колірного ключа, гармонічних нюансних або контрастних кольорових сполучень. Такі сполучення, становлять ряди кольору, які можуть бути розгорнуті по трьох напрямках: 1) ряд сірих ахроматичних тонів (від білого - до чорного); 2) ряд хроматичних кольорів (кольору спектра) у теплій гамі (жовтий - жовтогарячий - червоний з їхніми проміжними відтінками); у холодній гамі (зелений - синій - фіолетовий з їхніми проміжними відтінками), у межах двох додаткових кольорів (синій - жовтогарячий, зелений - червоний, фіолетовий - жовтий з їхніми проміжними відтінками); 3) ряди від хроматичних до ахроматичних кольорів (наприклад, від червоного - до білого, від червоного - до сірого й від червоного - до чорного). Розуміння колірних характеристик допомагає правильно працювати з кольором: тон - загальна характеристика безпосередньо кольору, ступінь світлості або темності кольору щодо біло-чорної шкали; насиченість - яскрава характеристика кольору, що вказує його силу або інтенсивність (наприклад, блідо-червоний, яскраво-червоний); відтінки - проміжні стани основних кольорів. При виборі кольорів фону й шрифту для плакатів в екстер'єрі найбільш важливими факторами є характеристики відбиття й поглинання світла, які сприяють зоровому сприйняттю текстової частини плаката в умовах денного або вечірнього висвітлення, а також в умовах тієї або іншої архітектурної ситуації або природного оточення. Використання колірної схеми для наочної агітації в інтер'єрах повинне ґрунтуватися також на фізичних, психологічних й естетичних факторах. Треба пам'ятати, що світлі відтінки всіх кольорів зменшують поглинання світла, поліпшують умови зорового сприйняття. Рішення інтер’єрних комплексів у єдиному кольоровому ключі має на увазі спільне використання груп кольорів, щоб ніщо не випадало із загального колірного ладу. У випадках загального висвітлення (природного або електричного) найбільш сприятливі кольори блідих, пастельних відтінків, що дозволяють створити враження більшого обсягу приміщень, у яких людині доводиться довго перебувати. Інша справа - рішення виставочних приміщень або меморіальних куточків, де шляхом колірних контрастів і застосування спеціально спрямованого світла можна змусити "працювати" на глядачів винятково засіб художнього оформлення, залишаючи в тіні все, що могло б заважати зосередженню уваги. Такий "декораційний " прийом в оформленні дозволяє художникові досягти максимального ефекту в концентрації уваги людини. Стильова єдність шрифтів у плакаті. Стильова єдність шрифтів у плакаті відповідає умовам гармонійності його побудови, естетичної повноцінності композиції. Плакати, що містять коротку закінчену думку, в одне - два речення, як правило, виконуються шрифтом однієї гарнітури або єдиним типом шрифту, образно розкриваючими їхній зміст. У композиції із симетрично розташованих рядків або "прапорцем" краще застосовувати якусь одну гарнітуру шрифту, зберігаючи ті самі пропорції букв, щільність і насиченість їх, однакові міжбуквені пробіли, подібно типографському набору. Однак бувають випадки, коли зустрічаються дуже довгі слова або утворюються довгі рядки; тоді букви в них допускається робити набагато вужче або скорочувати між буквені пробіли, щоб такі слова й рядки в заданому форматі не занадто близько підходили до країв плаката, залишаючи зорові поля однаковими. Зміна ширини букв (тобто їхньої щільності) непомітно змінить гарнітуру, але збереже стиль (тип) шрифту. При компонуванні рядків "у блок" дуже часто доводиться прибігати до розбивки коротких рядків до ширини загальної шрифтової смуги, збільшуючи міжбуквені пробіли. Зберегти ширину шрифтового блоку можна шляхом збільшення ширини букв у коротких словах або рядках, залишаючи їхню насиченість. Все це стосується ледь помітних нюансних змін у шрифтовій композиції, без порушення стильової єдності шрифтів. Єдність стилю не буде порушено, якщо композиція плаката будується зі шрифтів, контрастних по ширині, але одного типу, наприклад, рубаних широких і вузьких. Порушення стилю може бути виправданим у тих випадках, коли в плакаті присутні рубрики, заголовки, девізи або епіграфи, назви добутків, звідки взята цитата, прізвище автора, перші букви нових рядків ( ініціали) і т.п. , які можуть виконуватися іншими в порівнянні з основним текстом шрифтами. Це зовсім не означає, що всі вищезгадані елементи плаката не можуть бути витримані в одному стилі. Навпроти, єдність стилю у всіх випадках переважніше. Однак художник має право використати різні типи шрифтів з матою посилення акцентів, значеннєвої відмінності, розмаїтості рішень, декоративності, а також відповідно теми. Головним виправданням змішання стилів є наочне розкриття змісту плакатів. Смислове акцентування в шрифтовій композиції. Перше, із чим зіштовхується художник, приступаючи до роботи над плакатом, це осмислення тексту, який слід графічними засобами донести до глядача, передати його зміст без перекручувань й у формі, найбільш зручної для сприйняття. Плакати з невеликим текстом ( цитати, витримки з мови, заклик або гасло), у яких кожне слово має важливе значення, будуються без якого б те не було акцентування окремих слів або рядків. Якщо в такому тексті все-таки необхідно акцентувати увагу на окремому слові, рядку або головній думці, це можна зробити шрифтом більше жирного накреслення, більшого розміру або кольором, можна підкреслити лінією , а в деяких випадках і змінити малюнок букв (ввести в композицію курсив або інший тип шрифту). Наша мова має інтонаційний лад, від якого часом залежить її зміст. Речення, у свою чергу, також діляться інтонаційними інтервалами, що роблять прямий вплив на змістовні акценти. Логіка розбивки речень на окремі рядки саме й ґрунтується на дотриманні інтонаційних і значеннєвих інтервалів мови. Розбивку вираження по змістових акцентах можна умовно зрівняти з опоетизованою прозою, а змістовне акцентування рядків у композиції плаката - з римовою завершеністю віршованих рядків. Згадаєте поезію Володимира Маяковського зі специфічним східчастим компонуванням рядків. Без такого компонування, мабуть, просто було б неможливо читати його вірші. Так й у плакаті. Це говорить про те, що розміщення смислових акцентів у композиції шрифтового плаката - завдання особливої важливості й що довільно її вирішувати не можна щоб уникнути незручності читання, неточної передачі й перекручування змісту. Підсилити смисловий акцент ( значущість й урочистість слів) у композиції можна шляхом збільшення міжрядкових відстаней. В завдання художника входить ( якщо це необхідно) посилення найбільш важливих частин тексту графічними засобами. Одним з таких засобів є колір. Введення в композицію кольорових акцентів вимагає гармонічного співвідношення їх з кольором тла плаката або основного тексту, а також збереження цілісності плаката, зорової рівноваги всіх його частин. У плакатах, складних по складу, смислове акцентування повинне виявляти головні й супідрядні елементи, основний напрямок і послідовність читання. Цілісність, композиційна злагодженість побудови плаката Скомпонувати шрифтової плакат або створити його композицію - виходить, скласти або зібрати з окремих елементів і частин єдине ціле. Даючи оцінку тій або іншій роботі художника, часто говорять : "плакат добре скомпонований" або "плакат не скомпонований". Скомпонований плакат - це такий плакат, у якому в єдине ціле вдало зв'язані всі складові його частини й окремі елементи, ніщо не турбує око і створюється враження повної гармонії. Не скомпонований плакат - це плакат роздрібнений, з нерозмірними частинами й випадковими елементами. Своїми низькими художніми якостями він викликає зорову незадоволеність. Погано скомпонований плакат, навіть якщо він несе в собі вірний зміст, уважається невдалим як в естетичному, так й в ідеологічному плані. Непорушним є закон єдності форми й змісту. Любий шрифтовий плакат, крім інформаційного значення, впливає й на почуття людини, здійснюючи, зокрема , функцію виховання смаку. Композиція - це творча сторона діяльності художника. Звичайно, існують певні принципи, загальні закономірності, користуючись якими можна свідомо корегувати свою роботу, домагаючись найбільш приємних для ока пропорцій, гармонійності побудови. Досвід показує, що для зорового сприйняття однієї зі сприятливих є пропорція так називаного "золотого перетину". Це - відношення окремих відрізків прямих, фігур, тіл, основні розміри яких ставляться друг до друга як 1:0,618, або при розподілі цілого на дві нерівні частини більша з них так ставиться до цілого, як менша до більшого. Аналіз багатьох класичних добутків різних видів мистецтва показує, що більшість із них відповідають пропорції "золотого перетину". Така пропорція безумовно гармонічна, але не є єдиною і являє собою лише окремий випадок геометричної пропорції.  Рис.47 а) пропорція золотого перетину, яка найдена математично, як 1 : 0,618; б) геометрична побудова прямокутника з пропорційним співвідношенням сторін за золотим перетином; в) знаходження прямокутника з гранично сприятливим співвідношенням сторін. Античні художники, а потім художники епохи Відродження будували свої витвори на геометричних закономірностях. Капітальні шрифти у своїй основі також мали геометрично закономірні пропорції. Згадаємо хоча б співвідношення основних і допоміжних штрихів цих шрифтів - 3:2, дуже близьке до "золотого перетину". За всіх часів найпоширенішою формою композиційної рівноваги в епіграфічних написах, на деталях архітектурних споруд, у книгах була симетрія, що досягалася рівно віддаленим розташуванням рядків щодо осьової лінії або навколо центральної крапки. У практиці художника часто зустрічаються вузькі й дуже довгі плакати-транспаранти (наприклад, перетяжки для вулиць: транспаранти уздовж дороги, на фасадах будинків), у яких текст розташовується в рядок. Сприятливе для ока співвідношення висоти букв і ширини такого транспаранта також може бути забезпечено пропорцією "золотого перетину". Через те що транспарант неширокий, верхнє й нижнє поля можуть бути однаковими, якщо немає кінцевих елементів, що опускаються за нижню лінію (Д,Ц,Щ), інакше - нижнє поле варто зробити трохи ширше. Сучасні тенденції у виборі форми плакатів проявляються в тім, що наша уява про гармонійність пропорцій трохи видозмінилася. Так, наприклад, ми сприймаємо гармонічними кубічні й стрімко витягнуті архітектурні об’єми й пов'язані з ними монументально - декоративні площини при великому стосовно людини масштабі. Частіше застосовуються форми плакатів: квадратні або близькі до квадрата прямокутні подовженої форми, складні криволінійні вільної форми, складові ( щити, підрамники, аркуші, полотна й т.д.). На форму плаката впливають архітектурна ситуація, навколишнє середовище, де він повинен розміститися, форма стіни, її членування, вікна, відстань між ними й ін. Це стосується й інтер'єра й екстер'єру рівною мірою . Дуже важливе значення для плаката має поняття масштабності. У художній практиці масштаб означає порівняння ( співвідношення) того або іншого спорудження або предмета з людиною. Розглядаючи плакат, ми серед інших характеристик даємо й таку: масштабний або немасштабний. Масштабність у плакаті - це не тільки порівняння його з людиною й оточенням, але й домірність усього плаката з його частинами й елементами. Поняття немасштабності легко представити, якщо плакат, створений для фасаду будинку, розрахований на огляд з певної відстані й на певній висоті, помістити в невеликому приміщенні або навпаки. Недотримання масштабності частин й елементів плаката з обраним форматом порушує принцип композиційної рівноваги. Рівновага частин будь-якого плаката повинна викликати зорову стійкість всієї композиції й зручність сприйняття. |