Коров на Л.Д. Основи правознавства. Навчальний посібник (для студентів технікумів залізничного транспорту) Кременчук 2008 р
 Скачать 1.5 Mb.
|
|
Глава 2. Основи теорії права. 2.1. Право – особливий вид соціальних норм. Суспільне життя людей тісно взаємопов’язане. Вчинки однієї людини спричиняють наслідки для іншої. Взаємодія людей неможлива без дотримання певних правил. З метою створення взаємовигідних умов спілкування, чіткого порядку взаємовідносин, люди виробили систему правил, які регламентують їх поведінку. Ці правила називають соціальними нормами - правила поведінки, що поширюються на певні групи людей, регулюють суспільні відносини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу. Соціальні норми поділяються на: Норми права – які встановлюються і охороняються державою. Мораль – норми, що склалися у людському суспільстві у зв’язку з уявленням про добро, зло, правду, справедливість. Звичаї – норми, що склалися історично і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку. Корпоративні норми – норми громадських організацій, які визнає держава. Релігійні норми – норми, відображені в Корані або інших релігійних книгах. Становлячи різновид соціальних норм, норми права мають всі ознаки соціальних норм (регулятивність, нормативність, забезпеченість) і в той же час відрізняються від них специфічними властивостями:
Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин. Ознаки права:
Р  озрізняють:
Мораль і право характеризується як спільним призначенням в процесі регулювання суспільних відносин, так різним впливом та значенням у забезпеченні системності суспільства. Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюється державою з метою упорядкування суспільних відносин. Мораль – система норм поведінки людей, що прийняті більшістю, як загальнообов’язкові, підтримуються завдяки громадській думці і громадському осуду в разі порушення. Єдність моралі і права ґрунтується на тому, що обидва ці засоби соціального регулювання:
Відмінність права і моралі
Мораль і право взаємодоповнюють один одного. Сила законів значно збільшується, якщо закони спираються не тільки на владу, але й на суспільну мораль. 2.4. Джерела (форми) права Джерела (форми)права – цеофіційні, закріплені державою, способи зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальну обов’язковість. Розрізняють такі основні джерела права:
Основне джерело права України – нормативно-правовий акт. Він має свою певну форму: закони, укази, постанови, інструкції та інше. Нормативно-правовий акт є результатом правотворчості, яка складається з кількох етапів:
Структурними елементами правових актів є: - преамбула – вступна частина; - статті (їх частини або пункти); - глави; - розділи; - частини (наприклад кримінальний, цивільний кодекси поділяються на Загальну та Особливу частину). 2.5. Поняття законодавства, його система. Система законодавства – це сукупність нормативно-правових актів, розташованих у певному порядку. Структура законодавства може розглядатися у трьох аспектах.
Законодавство унітарної держави є єдиним. Воно ґрунтується на єдиній конституції та системі нормативних актів, що мають вертикальну й горизонтальну структуру. Закон – нормативно-правовий акт прийнятий найвищим представницьким органом державної влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдум), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства країни. Основним законом кожної держави є Конституція. Норми звичайних законів не можуть суперечити нормам конституційних законів. Види законів:
Підзаконний нормативно-правовий акт – це нормативний акт компетентних органів держави, що видається на підставі закону, відповідно до закону, і з метою його виконання. Підзаконні нормативно-правові акти поділяються на:
Систематизація – це діяльність правотворчих органів щодо упорядкування та вдосконалення правових актів, приведення їх до певної внутрішньо узгодженої системи. Систематизація правових актів традиційно здійснюється міністерством юстиції, яке співпрацює з іншими міністерствами та окремими фахівцями.  На сьогодні поширення набуває новий вид систематизації правових актів з використанням комп’ютерних технологій. 2.7. Поняття системи права. Поділ права на галузі, правові інститути, правові норми. Система права – історично створена, об’єктивно зумовлена внутрішня структура права, що полягає в єдності та узгодженості юридичних норм, зосереджених у відносно самостійних їхніх комплексах – галузях, підгалузях, інститутах. Іншими словами, система права – це система всіх діючих юридичних норм певної конкретної держави. ОЗНАКИ:  Право поділяється на галузі, правові інститути та правові норми. Галузь права – це сукупність норм права, які властивими їм методами регулюють певну однорідну сферу суспільних відносин (майнових, трудових, сімейних). Інститут права – це сукупність відносно відокремлених правових норм, які регулюють певний однорідний вид суспільних відносин в середині галузі права (наприклад, інститут працевлаштування в трудовому праві, інститут усиновлення в сімейному праві). Серед інститутів розрізняють:
Норми права – загальнообов’язкові формально визначені правила поведінки, що встановлюються або санкціонуються державою з метою врегулювання суспільних відносин. Норми права, у свою чергу, мають власну структуру, до якої належать:
Норми права, як «елементарні одиниці» системи права, мають безліч класифікацій. 2.8. Загальна характеристика основних галузей права України Кожна галузь права має свій предмет регулювання, тобто конкретний вид суспільних відносин, що врегульовуються саме цією галуззю права.
Цей перелік галузей права не є вичерпним. 2.9. Поняття та структура правовідносин. Юридичні факти. Суспільні відносини регулюються різними нормами: моральними, корпоративними, релігійними. Але значна частина суспільних відносин будується на основі правових норм. Ці відносини називаються правовими відносинами. Правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що забезпечуються державою. Ознаки правовідносин:
Структуру правовідносин складають такі елементи: суб’єкти, об’єкти, юридичний і фактичний зміст. Суб’єкти правовідносин – наділені правосуб’єктністю їх учасники. В юридичній науці розрізняють такі елементи правосуб’єктності:
Недієздатність особи визначається лише судом. Структуру правовідносин перегляньте по таблиці: 1   . Суб’єкти правовідносин
2. Об’єкти правовідносин – соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у відносини. Розрізняють:  
3. Зміст правовідносин – права та обов’язки сторін характеризуються синтезом фактичного і юридичного змісту. Юридичний зміст – цесуб’єктивні юридичні права та обов’язки суб’єктів правовідносин, які потенційно визначають межі можливої поведінки. Фактичний зміст – цесама поведінка суб’єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб’єктивні юридичні права. Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з настанням яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини. Юридичні факти поділяються на: дії, що залежать від волі особи; події , що не залежать від волі особи.
Поведінка людей регулюється правовими нормами. Правова поведінка поділяється на два типи: правомірна і неправомірна. Правомірна поведінка – це поведінка, що відповідає приписам правових норм. Ознаками правомірної поведінки є: 1) відповідальність праву; 2) соціальна корисність; 3) передбачуваність дій; 4) масовість. За мотивами розрізняють такі види правомірної поведінки: 1) Соціально–активна. Людина глибоко вірить у справедливість правових розпоряджень і свідомо неухильно додержується їх. Правосвідомість і поведінка такої людини перебувають у повній гармонії. 2) Звична. Людина не дуже замислюється над розпорядженнями права, діє за інтеграцією, за звичкою, дотримуючись сформованого стереотипу. 3) Конформістська. Людина додержується не своїх переконань або звичок, а копіює дії свого оточення, діє „як усі”. 4) Маргінальна. Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку або страху перед покаранням. Правосвідомість такої людини розходиться з приписами правових норм. Правомірна поведінка – норма для абсолютної більшості громадян правової демократичної держави. Неправомірна (протиправна) поведінка протилежна за своїм змістом, значенням та наслідками правомірній поведінці. Протиправність поведінки суб’єктів:
Протиправність поведінки полягає в ігноруванні призначення права як регулятора суспільних відносин. Протиправна поведінка людей породжує правопорушення. 2.11. Поняття, причини та види правопорушень. Правопорушення – протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), за яке настає юридична відповідальність. Ознаками правопорушення є:
Намір (умисел) визначається двома формами: прямий намір буває тоді, коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його шкідливих наслідків; непрямий намір є тоді, коли суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання. Необережність також виступає у двох формах:
4) юридично карне діяння. Глобальною причиною всіх правопорушень є соціальні протиріччя, що завжди наявні в суспільстві. Основні причини правопорушень:
Правопорушення зумовлюються не однією окремою причиною, а відразу кількома. Залежно від ступеня небезпеки та завданої шкоди правопорушення поділяються на два види: проступки і злочини. Проступки – менш небезпечні правопорушення (порушення трудової дисципліни, суспільного порядку, невиконання цивільно – правового договору і т. ін.). Злочини – найбільш небезпечні для суспільства правопорушення, що посягають на значущі соціальні цінності (життя, здоров’я індивіда, власність, безпеку держави, суспільну безпеку і т.ін.). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення. Залежно від виду юридичної відповідальностіправопорушення поділяються на:
Правопорушення мають свій склад правопорушення – систему об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають певне діяння як правопорушення, це його структура, в яку входять:
Об’єкт правопорушення – блага чи соціальні цінності, що охороняються нормами права, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння (власність, життя, здоров’я людини, державна безпека, порядок управління, честь і гідність особи). Об’єктивна сторона правопорушення включає протиправне діяння (таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в бездіяльності – невиконанні зобов’язуючих норм), його шкідливі наслідки, причинний зв'язок між протиправними діяннями і шкідливими наслідками, а також місце, час, спосіб, засоби, обставини та умови скоєння правопорушення. Суб’єкт правопорушення – особа, наділена дієздатністю (яка включає деліктоздатність і здатність укладати угоди), осудна, здатна усвідомлювати свої дії. Суб’єктивна сторона правопорушення включає мету (ідеальне уявлення про наслідки діяння), мотив (внутрішня причина, яка спонукала до діяння) і провину (поділяється на намір (умисел) і необережність – з їх різновидами). 2.12. Соціальна і юридична відповідальність. Поняття відповідальності доволі містке. Воно охоплює почуття відповідальності, підвищення відповідальності та зняття з себе відповідальності, притягнення до відповідальності та звільнення від неї. Усі ці різні за змістом поняття є складовими одного явища – соціальної (суспільної) відповідальності. Соціальна відповідальність відбиває взаємозв’язок суспільства і окремої людини. Жити в суспільстві й бути вільним від нього неможливо. Людина в будь-яких життєвих ситуаціях повинна порівнювати свої вчинки з існуючими в суспільстві нормами й цінностями, з інтересами інших людей. Тому відповідальність у широкому соціальному значенні – цесуспільні відносини між суб’єктом (людиною) і контролюючою його поведінку інстанцією – суспільством, державою, колективом. Соціальна відповідальність забезпечує організованість і порядок у суспільстві. Оскільки поведінка людини має два полярних різновиди – соціально корисний і соціально шкідливий, то й відповідальність може бути позитивною і негативною. Відповідальність у позитивному значенні – цехарактеристика суспільно корисної діяльності особи, усвідомлення нею важливості своїх дій для суспільства, прагнення виконати їх якісно, якнайефективніше і якнайшвидше. Це відповідальність за доручену справу, за виконання соціальних норм. У правовій сфері позитивна відповідальність – це активність, ініціатива при виконанні правових приписів. Таким чином, позитивна відповідальність – це відповідальність за результати виконання соціальних норм. Відповідальність у негативному значенні – це відповідальність за кожний негативний вчинок, яким особа зашкодила суспільству, державі, колективу. Ця відповідальність може бути моральною, суспільною тощо. Серед видів негативної відповідальності провідне місце посідає юридична відповідальність як найважливіший різновид відповідальності соціальної. 2.13. Поняття і види юридичної відповідальності. Юридична відповідальність – це застосування до порушника або злочинця передбачених законом заходів державного примусу особистого, організаційного чи майнового характеру. До основних ознак юридичної відповідальності належать такі:
Завдання юридичної відповідальності – регулювати й охороняти існуючий лад і суспільний порядок. Види юридичної відповідальності:
4) Дисциплінарна – відповідальність працівника перед власником або уповноваженим органом за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (догана і звільнення). 5) Матеріальна – відповідальність працівника перед власником за спричинену йому шкоду в зв’язку з виконанням трудових обов’язків. 6) Конституційна – відповідальність державного органу або посадової особи за порушення Конституції та конституційного законодавства (реформування органу, відкликання народного депутата, дострокове припинення повноважень, імпічмент Президента, притягнення до юридичної відповідальності. 2.14. Функції та мета юридичної відповідальності. Юридична відповідальність є наслідком правопорушення. Ціль (мета) юридичної відповідальності:
Основна функція відповідальності – охоронна. Вона складається з кількох видів.
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
тестові завдання
а) правила поведінки людей та їх об’єднань, що покликані врегулювати життя суспільства з метою збереження в ньому порядку і стабільності; б) сукупність однорідних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин, об’єднаних загальністю предмета і метода правового регулювання; в) уся сукупність існуючих приписів, правил поведінки нормативного характеру
а) інтерес суб’єктів; б) звичаї; в) звичка; г) об’єднання громадян; д) норма права; е) релігійна норма; ж) правила поведінки, які впроваджуються у суспільну практику за ініціативою держави; з) корпоративні норми; і) правила, що регулюють порядок поводження людей із засобами виробництва; к) правила управління економікою
а) мораль; б) право; в) звичаї; г) традиції
а) виникає одночасно з виникненням суспільства; б) виникає з появою держави; в) формується стихійно; г) встановлюється спеціальними органами держави; д) існує лише у свідомості людини; е) має встановлену форму вираження; є) регулює всі суспільні відносини; ж) регулює найважливіші суспільні відносини
1) події; а) активна поведінка суб’єкт з його волі; 2) дії; б) те, що відбувається незалежно від волі суб’єкта; 3) бездіяльність; в) специфічні характеристики суб’єкта; 4) стан г) абсолютна пасивність, відсутність дій
а) умисні; б) дисциплінарні; в) необережні; г) майнові (цивільні); д) адміністративні; е) випадкові; є) громадські; ж) кримінальні
а) галузь законодавства; б) правова норма; в) правовий звичай; г) галузь права; д) інститут права; е) кодекс; є) підгалузь права; ж) кримінальні
а) інкорпорація; б) управління; в) диференціація; г) кодифікація; д) консолідація; е) матеріалізація;
а) здатність суб’єкта бути учасником правовідносин; б) здатність особи нести юридичну відповідальність; в) здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки; юридичний практикум
а) громадянин В., 13 років; б) громадянин О., 25 років, визнаний судом таким, що зловживає алкогольними напоями, чим довів свою сім’ю до злиднів; в) громадянка Т., 38 років, хвора на імбецильність (слабоумство); г) громадянин Ш, 17 років, засуджений до позбавлення волі на 3 роки; д) громадянка Б., 16 років, одружена; е) громадянин Ю., 17 років , визнаний батьком дитини; є) громадянка З., 17 років, розлучена; ж) громадянин Ж., 16 років, зареєстрований як приватний підприємець.
а) за появу на роботі в нетверезому стані, охоронцю О.Н. оголосили догану; б) за встановленням суду майстер зобов’язаний відшкодувати підприємству вартість вкраденої електродрилі; в) за грабіж, відкрите вилучення чужого майна, громадянина С. осудили до 4-х років позбавлення волі із конфіскацією майна; г) за нецензурну лайку в автобусі та образливе приставання до пасажирів на громадян Ш. та Д., за рішенням суду, наклали штраф у розмірі по 100 грн. кожному. д) за безпідставну невиплату заробітної плати робітникам заводу протягом 2-х місяців директора було покарано штрафом у 300 грн. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||