Дудик_Стилiстика укр. мови_2005. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
• Анкор: Дудик_Стилiстика укр. мови_2005.doc
• Дата: 26.04.2017
• Размер: 2.12 Mb.
• Имя файла: Дудик_Стилiстика укр. мови_2005.doc
• Тип: Навчальний посібник; #5561
• страница: 31 из 34

Дудик П. С. Синтаксис сучасної української розмовної літературної мови. — К.: Наукова думка, 1973.

Дудик П. С Словосполучення в українській літературній мові. — К., 1998.

Дудик П. С Із синтаксису простого речення: Навч. посібн. — Вінниця, 1999.

Дудик П. С Просте ускладнене речення: Навч. посібн. — Вінниця, — 2002.

Єрмоленко Т. Нариси з української словесності. — К., 1999.

Єрмоленко С Я. Синтаксис і семантична стилістика. — К.: Наукова думка, 1982.

Ефимов А. И, Стилистика художественной речи. — М.: Изд-во МГУ, 1957.

Зарицкий М. С. Стилістика сучасної української мови. — К.: ВКСР «Сансанга», 1999.

Зязюн І. А. Педагогічна майстерність. — К.: Знання, 1997.

Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. — К.: Вища школа, 1986.

Иконников С. Н. Стилистика в курсе русского языка. — М.: Просве­щение, 1979.

Індивідуально-художній стиль і його дослідження. — К., 1980.

Караванський С Секрети української мови. — К.: УКСП «Кобза», 1994.

Караванський С Пошук українського слова, або Боротьба за націо­нальне «я». — К.: ВІД «Академія», 2001.

Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність. — Львів: Літопис, 2002.

Клименко Н. Ф. Як народжується слово. — К.: Наукова думка, 1991.

Коваль А. П. 1000 крилатих виразів української літературної мови. — К.: Наукова думка, 1964.

348 Література

Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. — К.: Вид-во КДУ, 1970.

Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вид-во КДУ, 1978.

Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К.: Вища школа, 1982.

Коваль А. П. Слово про слово. — К.: Радянська школа, 1986.

Кожина М. Н. Стилистика русского языка. — М„ 1977.

Кононенко В. И. Грамматическая стилистика русского языка. — К.: Радянська школа, 1981.

Кравець Л. Стилістика сучасної української мови (лексика і фразео­логія): Збірник вправ. — К., 2002.

Кравець Л. Стилістика сучасної української мови (фоностилістика, стилі): Збірник вправ. — К., 2002.

Крылова О. А. Пособие по лингвистической стилистике. — М., 1975.

Кулик Б. М., Масюкевич О. М. Збірник вправ з стилістики. — К.: Ра­дянська школа, 1958.

Культура української мови. — К.: Наукова думка, 1964.

Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. — К.: Либідь, 1990.

Культура мови на щодень. — К.: Довіра, 2000.

Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булахов-ського. — К.: Наукова думка, 1961. — Т. 2.

Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. Т. Н. Ярце­вой. — М.: Советская энциклопедия, 1990.

Лоя Я. В. История лингвистических учений. — М., 1968.

Бруйль де Луи. Избранные статьи и речи. — М., 1967.

Мацько Л. I., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. — К.: Вища школа, 2003.

Мацько Л. I., Мацько О. М. Риторика. — К.: Вища школа, 2003.

Мова рідна, слово рідне!.. — К.: Веселка, 1989.

Мова і культура. — К.: Наукова думка, 1986.

Мова сучасної масово-політичної інформації. — К.: Наукова думка, 1979.

Москаленко А. 3. Реабілітація слова. — К.: Радянський письменник, 1989. (Серія «Роздуми письменника»).

Москаленко Л. Мова і політика. — К., 1999.

Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову. — К.: Радянський пись­менник, 1990.

Непийвода Н. Сам собі редактор. — К., 1996.

Никольский А. А. Очерки по синтаксису русской разговорной речи. — Душанбе, 1964.

Новиков Л. А. Семантика русского языка. — М.: Высшая школа, 1982.

Огієнко І. Українська культура. — К., 1918.

Огієнко І. Історія української літературної мови. — К.: Наша культура і наука, 2001.

Олійник О. Світ українського слова. — К.: Хрещатик, 1994.

Пазяк О. М., Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлення. — К.: Вища школа, 1995.

Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Українське ділове мовлення. — К.: Ли­бідь, 1997.

Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. — К.: Весна, 1994.

Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. — 7-е Изд. — М.: «Госучпедиздат» РСФСР, 1956.

Література 349

Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. — К.: Наукова думка, 1976.

Писарев Д. М. Реалисты: Сочинения. — М., 1957. — Т. 5.

Погрібний А. Світовий новий досвід та українські реалії. — К., 2003.

Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001.

Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. — Тернопіль: Навч. книга «Богдан», 2000.

Потебня А. А. Из записок по теории словесности. — Харьков, 1888. — Т. 1-2.

Потебня А. А. Из записок по теории словесности. —- Харьков, 1905.

Про культуру мови. — К.: Наукова думка, 1964.

Розенталь Д. Э. Практическая стилистика русского языка. — М.: Выс­шая школа, 1977.

Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. — К.: Наукова думка, 1988.

Русанівський В. М. Мова в нашому житті. — К.: Наукова думка, 1989.

Русанівський В. М. Історія української літературної мови. — К.: Артек, 2001.

Русанівський В. М. У слові — вічність. — К.: Наукова думка, 2002.

Русский язык: Энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, 1979.

Сенкевич М. П. Практическая стилистика русского языка и литера­турное редактирование: Собрание упражнений. — М.: Вища школа, 1980.

Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2001.

Сергійчук В. «Українізація» Росії. — К.: Українська видавнича спіл­ка. — К., 2000.

Синиця І. О. Психологія писемної мови учнів. — К.: Радянська школа, 1965.

Синиця І. 0. Психологія усного мовлення учнів. — К.: Радянська шко­ла, 1974.

Сиротинина О. Б. Русская разговорная речь: Пособ. для учителей. — М.: Просвещение, 1983.

Скворцов Л. И. Актуальные проблемы культуры речи. — М., 1970.

Скворцов Л. И. Теоретические основы культуры речи. — М.: Изд-во «Наука», 1980.

Скворцов Л. И. Основы культуры речи: Хрестоматия. — М.: Высшая школа, 1984.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. — К.: Вища школа, 1994.

Словник української мови: В 11-ти т. — К.: Наукова думка, 1970— 1980.

Словник синонімів української мови. — К.: Наукова думка, 2001, — Т. 1.; 2001 — Т. 2.

Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мо­ви. — К.: Критика, 2003.

Станіславський К. С Робота автора над собою. — К.: Дніпро, 1984.

Статистичні параметри стилів. — К.: Наукова думка, 1967.

Степаненко М. І. Українське рідне слово. — Полтава, 2003.

Стилистика русского языка / Под ред. Н. М. Шанского. — Л.: Просве­щение, 1989.

350

Література

Література

351


Стишов О. А. Українська лексика кінця XX століття (на матеріалі мови засобів масової інформації). — К.: Вид. центр КНЛУ, 2003.

Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мо­ви XX століття. — Тернопіль: Астон, 2002.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. К.: Наукова думка, 1972.

Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. — К.: На­укова думка, 1973.

Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І. К. Бі-лодіда. — К.: Наукова думка, 1973.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А. П. Гри­щенка. — 2-ге вид. — К.: Вища школа, 1997.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — 3-тє. вид. — К.: Вища школа, 2002.

Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чеської. — К., 1989.

Українська мова: Енциклопедія. — К.: Вид-во «Українська енциклопе­дія» ім. М. П. Бажана, 2000.

Украинская грамматика. — К.: Наукова думка, 1986.

Українська радянська енциклопедія. — 1979. — Т. 10.

Українські засоби масової інформації. — К.: Спец. вип. інф.-практ. бюлетеня «Редактор», 2001.

Українські письменники про літературу і мову. — К.: Радянська шко­ла, 1961.

Фразеологічний словник української мови. — К.: Наукова думка, 1993.

Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. — К.: Вища школа, 1984.

Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мо­ви. — Запоріжжя, 1993.

Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної україн­ської мови. — К.: Радянська школа, 1962.

Шанский Н. М. О фразеологизме как языковой единице и предмете фразеологии // Сб.: «Проблемы устойчивости и вариантности фразеоло­гических единиц». — Тула, 1968.

Шапиро А. Б. Очерки по синтаксису русских народных говоров. — М., 1953.

Шапиро А. Б. Очерки по синтаксису русской разговорной речи. — Ду­шанбе, 1964.

Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. — 2-е изд. — Ленинград, 1941.

Шипракевич В. В. Питання фоностилістики. — К.: Вид-во КДУ 1972.

Шведова Н. Ю. Очерки по синтаксису русской разговорной речи. — М„ 1960.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX століття (1900— 1941). — Чернівці: Рута, 2001.

Шевчук С В. Українське ділове мовлення. — К.: Літера, 2002.

Шоу Б. Избранное. — М., 1976.

Щерба Л. В. Восточнолужицкое наречие, приложение. — Пгр, 1915.

Щерба Л. В. Избранные работы по русскому языку. — М.: Учпедгиз, 1957.

Андронников И. Устное слово в эфире // Советская печать. — 1965. — № 1.

Будагов Р. А. Эстетика языка // Русская речь. — 1975. — № 2.

Винокур Г. Культура языка. Задачи современного языкознания // Пе­чать и революция. — 1933. — Кн. 5.

Винокур Г. О. Из бесед о культуре речи // Русская речь. — 1967. — № 3.

Гринева О. Ф. Некоторые проблемы разговорной речи и проблемы ее лингвистического изучения // Иностр. языки в школе. — М., 1969. — Вып. 5.

Кожин А. Н. О предмете стилистики // Вопросы языкознания. — 1982. — № 2.

Костомаров В. Г. Разговорная речь и ее роль в преподавании // Рус­ский язык в национальной школе. — 1965. — № 1.

Костомаров В. Г. Насущные задачи учения о культуре речи // Русский язык в школе. — 1965. — № 4.

Лескис Г. Функциональная дифференциация стилей // Вопросы язы­кознания. — 1970. — № 3.

Масенко Л. Мовно-культурна ситуація в Україні (Соціологічні чинники формування) //Дивослово. — 2001. — № 10.

Мацько Л. Українська мова в кінці XX ст. (Змінив лексиці) // Дивосло­во. — 2000. — № 4.

Мацько Л. Матимемо те, що зробимо (До питання формування мов­ної культури) // Дивослово. — 2001. — № 9.

Смирницкий А. И., Ахманова О. С. О лингвистических основах пре­подавания иностранных языков // Иностранные языки в школе. — 1954. — № 3.

Якубинский Л. П. О диалогической речи. — Пгр. // Русская речь. — 1923.

Короткий термінологічний словник

353


Короткий термінологічний словник

Абзац (нім. Absatz — перерва, пауза, відступ) — частина тексту (або весь текст) від одного відступу до другого, яка містить одне, кіль­ка чи й багато пов'язаних логічно речень, що становлять певне від­носно завершене семантичне і граматичне ціле.

Абсурдне (лат. absurdus — безглуздий, від ab — від і surdus — глухий) мовлення — мовлення безглузде, неістинне, позбавлене будь-якого змісту, раціональності; мовленнєва нісенітниця, дурниця (переважно в розмовно-побутовому мовленні).

Автор (лат. au(c)tor — створювач) — особа, яка сама створила певний писаний твір: науковий, художній, мистецький тощо; особа, якій належить певний винахід, проект і т. ін.

Авторські слова — слова, якими автор вводить у текст пряму мову (мовлення); слова, які належать певному авторові і не підлягають змінам.

Аграматизм (грец. agrammatos — нерозбірливий) — порушення граматичних норм мови у мовленні, що виявляється в неправильному використанні форм, одиниць мови.

Адаптація (лат. adaptatio — пристосування) мовлення — певні зміни в усному мовленні, в друкованому тексті (скорочення, спро­щення та ін.), які зумовлені тим, що одна особа пристосовує своє мовлення до мовлення інших — залежно від їхнього віку, професії, характеру тощо.

Активний (лат. activus — діяльний) словник — запас слів, які мо­вець найповніше розуміє і найчастіше використовує в своєму усному й писемному мовленні.

Актуалізація (лат. actuaiis — діяльний) — змістове та інтонаційне виокремлення мовних одиниць з певною комунікативною метою.

Акцентологічна (лат. accentus — наголос) стилістика — галузь лінгвістичних знань про норми і стилістично-функціональну важли­вість усталеного в літературній мові наголошування слів: наголошу­вання голосних у складі слів і логічне виділення слова в контексті, в реченні.

Алегорія (грец. allegoria — іносказання) — спосіб художньо-сти­лістичного зображення, який має в своїй основі приховування кон­кретної особи (осіб), явищ, предметів під певними конкретними ху­дожніми образами: осел — тупа впертість.

Алітерація (лат. ad — до, при і littera — літера) — поетично-стиліс­тичний прийом добору слів, який полягає в повторенні однотипних за певною ознакою приголосних звуків — в одному чи кількох рядках — з метою посилення, підвищення інтонаційної виразності вірша, а на цій основі і його емоційності, значеннєвої важливості.

Алогізм (грец. а — префікс, що означає заперечення, відсутність, і logismos — судження, вислів) — що-небудь нелогічне, нерозумне, на­віть безглузде; сполука суперечливих понять, порушення логічних зв'яз­ків задля створення певного смислового й стилістичного ефекту.

Ампліфікація (лат. amplificatio — збільшення, розширення) — сти­лістичний прийом, який полягає в зумисному нагромаджуванні, нани­зуванні однотипних мовних засобів (синонімів, епітетів, порівнянь, антонімів тощо) для підсилення характеристики когось або чогось, до­повнення, збагачення висловлюваного.

Аналогія (грец. analogia — відповідність) — стилістичний прийом, за якого одне явище розкривається через інше, близьке до нього за певною ознакою.

Анафора (грец. anaphora — піднесення), або єдинопочаток, — стилістичний прийом, створюваний рефреном, який полягає в повто­ренні тих самих звуків, слів (інколи й речень) на початку двох або кіль­кох суміжних рядків.

Антитеза (грец. antithesis — протиставлення) — мовний зворот, вислів, у якому різко протиставляються думки, явища, риси характеру, поведінка особи тощо з метою посилення враження від мовленого — сказаного чи написаного.

Антифраза, антифразис (грец. antiphrasis — затемнення) — при­йом стилістичного вживання слів і виразів у протилежному значенні, часто з іронічним забарвленням, переважно в художньо-гумористич­них і сатиричних творах.

Антоніми (грец. anti — проти і onyma — ім'я) — пари слів, які се­мантично протилежні одне одному.

Арготизми (франц. argot — жаргон, первісно — жебрацтво) — ненормативні слова, сполучення слів у мовленні осіб, яких характери­зує аморальна, навіть злочинна поведінка: блатний, по блату та ін.

Архаїзми (грец. archaios — давній) — застарілі слова, сполучен­ня слів, морфологічні форми слів і синтаксичні конструкції, які нале­жать до пасивної лексики, використовуються зрідка з певною стиліс­тичною, функціонально-виражальною метою.

Асонанс (лат. assono — відгукуюсь) — мовно-художній повтор од­нієї чи кількох голосних фонем у словах, розміщених поряд або з пев­ним віддаленням одна від одної.

354

Короткий термінологічний словник

Короткий термінологічний словник

355


Афереза (грец. apheresso — букв, позбавлення) — випущення у деяких словах початкового звука з метою уникнення збігу голосних: з певною стилістично-зображувальною метою ...три сини вояки, да не 'днакі, що 'дин за бідних, другий за багатих (П. Тичина).