Дудик_Стилiстика укр. мови_2005. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 2.12 Mb.
|
|
Стилістика (лінгвостилістика) — розділ науки про мову; лінгвістичне вчення про функціонування й використання мови. Стилістика загальна — стилістика, яка має своїм об'єктом усі літературні мови, властиві різноструктурним одиницям усіх літературних мов спільні, тотожні або однакові комунікативно-стилістичні функції; загальна теорія стилістики. Стилістика української мови — стилістичний матеріал мови в межах усіх її стилів і жанрів, відпрацьованість стилістичних функцій кожної мовної одиниці; її здатність виражати певний комплекс думок і почувань, у яких мають потребу всі, хто послуговується українською мовою. Стилістика українського мовлення — найтиповіше, зразкове, нормативне й комунікативно доречне використання мовцем, усього того, що позначається терміном «стилістика мови». Стилістика порівняльна — галузь знань, у якій досліджується й витлумачується спільне й специфічне в стилістичній системі споріднених (найчастіше) або й неспоріднених мов. Стилістика часткова — галузь знань про стилістичні функції мовних одиниць окремої мови. Стилістична норма — усталена й суспільно усвідомлювана функція (функції) мовної одиниці. Стилістична система української літературної мови — вся сукупність стилістичних функцій, які усталились у мові за всіма її одиницями і які закономірно пов'язані між собою, взаємно доповнюють одна одну. Стилістична структура української літературної мови — комплекс її стилістичних функцій, які зумовлені структурною своєрідністю всіх одиниць сучасної української літературної мови, одиниць, якими вона відрізняється від усіх інших мов, навіть близькоспоріднених — російської і білоруської (наприклад, формами кличного відмінка іменників, формами вищого ступеня порівняння прикметників і т. ін.) Стилістичний синтаксис — різновид стилістики, галузь знань про функції словосполучень, членів речення, речень і синтаксично нечле-нованих конструкцій (слів-речень — стверджувальних, заперечних, питальних, спонукальних, емоційно-оцінних та ін.).  366 Короткий термінологічний словникСтилістично обмежена лексика — лексика, яка використовується переважно тільки в певній сфері мовлення (лексика офіційно-ділова, професійно-виробнича тощо). Суржик — різновид нормативного мовлення, яке певною мірою супроводжується спотвореними словами рідної мови або інших мов, зокрема російської: бельйо, бумага, без надобності та ін. Табу (франц. таЬои, від полінезійського tapu — заборонений, священний) словесне — слова і сполучення слів, використання яких заборонене або обмежене певними позамовними чинниками, причинами (моральними, релігійними, політичними та ін.) —- марновірством, пересудами, забобонністю тощо або прагненням уникнути в мовленні слів грубих, вульгарних, неетичних і т. ін.): дідько замість чорт. Тавтологія (грец. tautologia, від tautos — те саме і logos — слово, вчення) — стилістичний прийом, який полягає в спеціальному чи непередбаченому повторенні тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів: раненько-раненько.Тавтологія може бути семантично, отже й стилістично, хибною: перший дебют. Текст (лат. textum — сплетіння, побудова, зв'язок) — писемний або усний мовленнєвий масив, найчастіше багатослівна семантична й граматична єдність, утворена одним чи кількома реченнями, що виражає завершену думку; поєднання слів «від крапки до крапки» або певний словесний відрізок мовлення, який графічно розчленований кількома чи багатьма крапками. Темп (лат. tempos — час) мовлення — швидкість вимови елементів мови, її одиниць. Стилістично важливий мовленнєвий засіб, який по-різному впливає на слухачів. Терміни (лат. terminus — межа) — здебільшого слова з найменш виявленою стилістичною функцією; їх визначальна ознака — однозначність, через що терміни найбільшою мірою використовуються в мовленні науковому. Без певної сукупності спеціальних термінів неможливе наукове мислення, жодна із сфер точних і усвідомлюваних мовцями знань. Точність мовлення — одна з визначальних комунікативних ознак мовлення, яка полягає в тому, що кожну з мовних одиниць потрібно використовувати з тим лексичним значенням, яке вже усталилось у всенародній мовленнєвій практиці. Вона найбільше пов'язана з його нормативністю, правильністю і логічністю мовлення. Троп (грец. tropos — зворот) — мовностилістичний засіб, який полягає у вживанні слова чи сполучення слів у переносному значенні. Узагальнено-особові речення — односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може стосуватись кожної особи. Ускладнені прості речення — речення з однорідними членами речення, з відокремленим членом речення, із звертанням, із вставним або вставленим елементом. Стилістичні функції їх різнотипні й різноманітні, підлягають окремому функціональному аналізові. Фольклоризми (англ. olk-lore — букв, народна мудрість) — стилістично оригінальні й виразні мовленнєві одиниці усної народної творчості, які використовуються не тільки в народно-діалектному мовленні (щоденному, невимушеному мовленні переважно селян), а й у ху- 367 Короткий термінологічний словник дожніх текстах, у яких ідеться, зокрема, про світосприймання минулого й сучасного: чорнії брови, карії очі. Фонема — найменша мовна й мовленнєва одиниця, яка ні окремо, ні в слові чи реченні не має лексичного значення і, отже, окремої самодостатньої комунікативності. Фонетична стилістика — лінгвістичне вчення про функцію (функції) окремої фонеми і про поєднання фонем у словах і між словами в межах усієї мовної системи, а також про функціональний вияв нормативно-літературної вимови слів, про наголошування слів, про типову інтонацію мовних одиниць. Фонетичні засоби стилістики — засоби, які виявляються у функціональному використанні потенційних можливостей окремої фонеми (звука) або фонеми (фонем) у слові, словосполученні й реченні; у частотності використання фонем у всіх стилях і жанрах мовлення; у найрізноманітніших фонетичних повторах (у рефренах, алітерації, асонансі, анафорі, епіфорах, римі, ритміці, звуковідтвореннях, звуконаслідуван-нях і т. ін.). Фразеологізми (грец. phrasis — зворот і logos — слово, вчення) — семантично й граматично пов'язані сполучення слів, а також речення, які використовуються в мові як її усталені і здебільшого легко й образно сприймувані одиниці. Частки — слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних і емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова (наприклад, форм умовного способу). Числівники — слова із значенням певної, чітко визначеної кількості найрізноманітніших об'єктів дійсності. Член речення — мінімальна і найпоширеніша синтаксична одиниця, яка виражає в реченні певне поняття, називає якусь особу (особи), предмет, дію, стан людини або явища, ознаку, ознаку ознаки (прислівники) або кількість. Штамп мови, мовлення (нім. Stampfe — печатка, відбиток) — літературні слова, сполучення слів, які здебільшого вживаються традиційно, за досить усталеною мовленнєвою звичкою. Це мовні моделі, звичні для мовлення в межах більшості жанрів публіцистичного стилю: зустрітися з метою обговорення питання (пор. зустрітися, щоб обговорити питання), а також образні, але занадто часто вживані сполучення слів: біле золото — бавовна, чорне золото — вугілля чи нафта. Штучна мова — штучно створена мова із своєрідною лексикою, граматикою й фонетичними особливостями. Використовується мовцями як мова допоміжна і з певною комунікативною функцією (есперанто, інтерлінгва, волапюк, ідо та ін.). Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005. — 368 с (Альма-матер) ISBN 966-580-185-6 Навчальний посібник містить загальні відомості з курсу стилістики сучасної української літературної мови. У ньому також розглянуто стилі, жанри, форми мови, висвітлено проблематику стилістики усної й писемної форм сучасної української літературної мови, сутність стилістики мовних одиниць. З урахуванням сучасних потреб і тенденцій вивчення стилістики системно проаналізовано комунікативні якості мовлення. Для студентів вищих навчальних закладів, учителів-сло-весників, журналістів, усіх, для кого важливий високий рівень культури українського слова. ББК81 Навчальне видання Серія «Альма-матер» Заснована в 1999 році ДУДИК Петро Семенович Стилістика української мови Навчальний посібник Спільний проект із видавництвом «Академвидав» Редактор К. С Мусієнко Технічний редактор Т. І. Семченко Коректор М. М. Корнелюк Підписано до друку з оригінал-макета 17.12.2004. Формат 84x108/32. Папір офс. № 1. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 19,32. Ум. фарбовідб. 19,74. Обл.-вид. арк. 21,1. Зам.4-867. Видавничий центр «Академія» 04119, м. Київ-119, а/с 37. Тел./факс: (044) 213-19-24; 456-84-63. E-mail: academia-pc@svitonline.com Свідоцтво: серія ДК № 555 від 03.08.2001 р. ВАТ «Поліграфкнига». 03057, м. Київ, вул. Довженка, 3. |