Правове регулювання туристської. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тематика рефератів: 1. Поняття та види підприємницької діяльності. 2. Суб ’єкти підприємницької діяльності. 3. Стандарти в галузі туризму. 4. Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб – підприємців. 5. Економіко-правові аспекти туристської діяльності в Україні. 6. Особливості укладення контракту з Директором туристичної фірми. (трудовий контракт між власником і директором туристичної компанії) 7. Контроль за додержанням ліцензійних умов. 8. Методика розрахунку обсягів туристської діяльності. 166 Розділ 7. Юридична відповідальність за порушення у сфері підприємницької діяльності План: 1. Поняття і види юридичної відповідальності. 2. Господарсько-правова відповідальність. 3. Цивільно-правова відповідальність. 1. Поняття і види юридичної відповідальності Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення. Ознаки юридичної відповідальності такі: 1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів. 2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення. 3. Настає тільки за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути тільки особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень. 4. Здійснюється компетентним органом у строгій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної особи. 167 5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є неможливою. Види юридичної відповідальності Розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, господарсько-правову, цивільно-правову, кримінальну. Конституційна - настає за порушення норм Конституції України. Маючи високий ступінь нормативної концентрації і ціннісної орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до конституційно-правової відповідальності вирішується судом. Адміністративна - накладається за адміністративні правопорушення органами державного управління (органами так званої адміністративної юрисдикції) до осіб, які не підпорядковані їм по службі. Заходи адміністративної відповідальності - попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав водія) і т.ін. Кримінальна – вид юридичної відповідальності, що становить собою вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також визначених вироком суду позбавлень і обмежень особистого, майнового чи іншого характеру. Господарсько -правова– це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення. 168 Цивільно -правова - настає з моменту правопорушення — невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений строк або виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірної шкоди (цивільно- правової проступку) або здоров'ю чи майну особи, її особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом, арбітражним судом або адміністративними органами держави за заявою учасника правовідносин або потерпілого. Заходи цивільно-правової відповідальності - відшкодування майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші заходи, що полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки. Матеріальна - настає за вчинене майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками й службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Дисциплінарна - накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій (особою, яка має розпорядчо-дисциплінарну владу над конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1. відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2. у порядку підпорядкованості; 3. відповідно до дисциплінарних статутів і положень. Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості. Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді, звільнення. 169 2. Господарсько-правова відповідальність Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення. Принципи господарсько-правової відповідальності: 1. потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; 2. сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; 3. у господарському договорі не припустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Основним завданням застосування господарських санкцій є гарантування захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, і забезпечення правопорядку у сфері господарювання. Господарські санкції – це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. 170 У сфері господарювання застосовують наступні види господарських санкцій: 1) відшкодування збитків; 2) штрафні санкції; 3) оперативно-господарські санкції. У разі порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності, до них застосовуються адміністративно- господарські санкції. Господарські санкції застосовують у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно- господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 3. Цивільно-правова відповідальність Цивільно-правова відповідальність - установлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється у позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов'язків майнового характеру. Вона є однією з форм державного примусу, оскільки пов'язана із застосуванням санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і стимулювання нормальних ринкових відносин, і полягає у стягненні неустойки, штрафу або пені. Підставами для цивільно-правової відповідальності є: наявність майнової шкоди (у грошовому вираженні - майнових збитків); протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); вина; причинний зв'язок між збитком і протиправною поведінкою. 171 Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності. Під майновою шкодою слід розуміти будь-яке зменшення наявного майна або неодержання доходів; грошове вираження майнової шкоди ще називають збитками. Збитки поділяються на два види: позитивна шкода (будь-яке зменшення наявного майна) і упущена вигода (неодержані доходи, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов'язання було виконане). Відповідальність настає лише за умови, що дії чи бездіяльність, якими вчинено договірну чи позадоговірну шкоду, є протиправними або забороненими законом. Загальним принципом цивільно-правової відповідальності є принцип вини, тобто відповідальність настає лише при вині заподіювача шкоди. Вину визначають як психічне ставлення особи до своєї протиправної дії. Цивільне законодавство встановлює презумпцію вини боржника, тобто особа, яка не виконала зобов'язання або вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною, поки не доведе протилежного. Вина може бути у формі умислу (коли правопорушник передбачає негативні наслідки своєї протиправної поведінки і бажає їх настання або ставиться до їх настання байдуже) чи необережності (передбачення настання негативних наслідків своєї протиправної дії, але з легковажним наміром їх відвернути, уникнути, тобто правопорушник не бажає настання цих негативних наслідків). Умовою цивільно-правової відповідальності є також наявність причинного зв'язку між протиправною дією боржника і тим негативним наслідком, що настав через цю протиправну дію. Різновидами цивільно-правової відповідальності є: - договірна й позадоговірна; - часткова й солідарна; - основна й субсидіарна (додаткова); - повна й обмежена. 172 За деякі дії цивільно-правова відповідальність може накладатися без вини, якщо вона обумовлена законом чи угодою. Зокрема, до них слід віднести такі випадки: - за невиконання грошового зобов'язання; - зберігача за втрату, недостачу чи пошкодження майна; - за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Договірна відповідальність настає в разі порушення договору. Позадоговірна відповідальність настає у випадках вчинення шкоди чужому здоров'ю або майну, коли між заподіювачем шкоди і потерпілим цивільно- правового договору не було. Відповідно до цивільного законодавства боржник, який не виконав або виконав неналежним чином зобов'язання, вчинив позадоговірну шкоду, повинен повністю відшкодувати завдані кредитору збитки (витрати, зроблені кредитором, втрату й пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи). Якщо в цивільному правовідношенні є декілька зобов'язаних осіб, то може мати місце часткова, солідарна або субсидіарна відповідальність. При частковій відповідальності кожна із зобов'язаних осіб несе відповідальність тільки у своїй частці. При солідарній відповідальності кредитор має право звернути стягнення на майно всіх боржників, частини їх або одного з них. Виконання солідарного зобов'язання одним з декількох боржників звільняє останніх од відповідальності. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Субсидіарна, або додаткова відповідальність має місце за наявності, крім основного боржника, ще й додаткового. У разі неможливості відшкодовування збитків основним боржником до відповідальності притягається додатковий. За вчинену шкоду неповнолітнім віком від 15 до 18 років несе відповідальність він сам за наявності в нього власного майна. Якщо такого 173 майна він не має, то відшкодовувати вчинену ним шкоду зобов'язані його батьки чи піклувальники. Боржник звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання або вчинення позадоговірної шкоди, коли мають місце непереборна сила чи випадок. Питання для самоконтролю знань: 1. Дайте поняття юридичної відповідальності, назвіть і охарактеризуйте її види. 2. Особливості господарсько-правової відповідальності. 3. Особливості цивільно-правової відповідальності. Тематика рефератів: 1. Порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності. 2. Поняття та види юридичної відповідальності. 174 Розділ 8 . Правові аспекти захисту прав суб’єктів туристської діяльності План : 1. Правове регулювання спорів між суб'єктами туристської діяльності. 2. Захист прав споживачів туристичних послуг . 3. Захист інтересів українських туристів за межами України. 4. Правове регулювання безпеки туризму. 5. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента. 6. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок. 7. Правоохоронні органи як суб’єкт захисту прав суб’єктів туристської діяльності. 1. Правове регулювання спорів між суб'єктами туристської діяльності Права туриста як споживача туристичних послуг захищаються Законом України «Про туризм», а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» й відповідними положеннями Цивільного кодексу України. Незалежно від цього, як свідчить практика, права туриста зі сторони туристичної фірми нерідко порушуються. Більшість скарг на якість наданих послуг і порушення прав споживачів пов’язано із зовнішнім туризмом. Можна виділити такі типи порушень: - наявність умов договору, що суперечать чинному законодавству; - непередбачена договором заміна програми перебування туристів; - відсутність необхідної і достовірної інформації про тур і послуги в місцях відпочинку; 175 - невідповідність умов проживання і місць розміщення, вказаних в попередній інформації; - неякісне обслуговування, що не відповідає стандартам, недоброзичливість і брутальність персоналу турфірми. Причиною виникнення конфліктів між туристом і туристичною фірмою є правова некомпетентність обох сторін. Так, туристичні фірми з метою спрощення та звуження кола обов’язків перед туристом надають мінімум інформації про тур, а туристи, в свою чергу, не знають про наявність права отримати необхідні відомості. Аналізуючи договори на надання туристичних послуг, часто можна виявити такі недоліки: - неповна або недостовірна інформація щодо туроператора (турагента); - недостовірна інформація щодо умов безпеки туристів, ( у тому числі про природні, кліматичні умови країни призначення, про результати сертифікації туристичних послуг; - недостовірна або неповна інформація про умови зустрічі, проводів та супроводу туристів; - відсутність відомостей про вартість туристичного продукту; - вартість туру вказано в умовних одиницях за невизначеним курсом (визначається туристичною фірмою самостійно, істотно вище курсу НБУ України); - наявність умов щодо штрафних санкцій у разі розірвання туристом договору в односторонньому порядку; - зобов’язання туриста внести доплату за умови зміни тарифів та ін. 176 2. Захист прав споживачів туристичних послуг Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1. захист своїх прав державою; 2. належну якість продукції та обслуговування; 3. безпеку продукції; 4. необхідну, доступну, достовірну й своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5. відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; 6. звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7. об'єднання у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Права споживача у разі порушення умов договору про надання послуг 1. Споживач має право відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором. Якщо значну частину обсягу послуги (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір тільки стосовно частини послуги, що залишилася. 2. Якщо під час надання послуг стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право 177 призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. 3. У разі виявлення недоліків у наданій послузі споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у наданій послузі в розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни наданої послуги; 3) безоплатного повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків наданої послуги своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. 4. За наявності у послузі істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору й відшкодування збитків. Захист прав споживачів, передбачений законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. |