Правове регулювання туристської. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Харківська національна академія міського господарства А . І . Кубах , Т . А . Коляда , О . В . Харитонов ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Харків – ХНАМГ – 2010 2 УДК [351.85:379.85](075.8) А.І. Кубах, Т.А. Коляда, О.В. Харитонов. Правове регулювання туристської діяльності: Навчальний посібник. - Харків: ХНАМГ, 2010.-282с. Гриф надано Міністерством освіти і науки України (протокол від 09.01.2009 р. №1.4/18-Г-23) В навчальному посібнику розглянуто питання правового регулювання туристської діяльності, що включає класифікацію та характеристику нормативно-правових актів, які регламентують діяльність в сфері туризму, правовий статус державних органів з регулювання туризму в Україні, правовий режим міжнародної туристської діяльності, правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму, правові аспекти захисту прав суб’єктів туристської діяльності, а також питання юридичної відповідальності за порушення у сфері підприємницької діяльності. Навчальний посібник призначений для студентів напряму підготовки 6.050400 «Туризм» всіх форм навчання. В учебном пособии рассмотрены вопросы правового регулирования туристической деятельности, которые включают классификацию и характеристику нормативно-правовых актов, регламентирующих деятельность в сфере туризма, правовой статус государственных органов по регулированию туризма в Украине, правовой режим международной туристической деятельности, правовое регулирование предпринимательской деятельности в сфере туризма, правовые аспекты защиты прав субъектов туристической деятельности, а также вопросы юридической ответственности за правонарушения в сфере предпринимательской деятельности. Рецензенти: Ю.П. Битяк, д.ю.н., професор, завідувач кафедри адміністративного права, проректор з навчальної роботи Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого; М.О. Кизим, д.е.н., професор, директор Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України; І.М. Писаревський, д.е.н., професор, завідувач кафедри туризму і готельного господарства Харківської національної академії міського господарства. ISBN 978-966-695-139-0 © А.І. Кубах, Т.А. Коляда, О.В. Харитонов, ХНАМГ, 2010. 3 Зміст Стор. Вступ……………………………………………………………..……… 4 Розділ 1. Законодавчі акти в сфері туризму……………....................... 5 Розділ 2. Цивільно-правові зобов’язання і договори.......................... 26 Розділ 3. Правовий режим міжнародної туристської діяльності.................................................................................................. 41 Розділ 4. Регламентація міжнародної туристської діяльності в законодавстві України……………………............................................. 66 Розділ 5. Порядок оформлення виїзду українських громадян за кордон....................................................................................................... 72 Розділ 6. Правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму..................................................................................................... 93 Розділ 7. Юридична відповідальність за порушення у сфері підприємницької діяльності…………………………………………… 166 Розділ 8. Правові аспекти захисту прав суб’єктів туристської діяльності………………………………………………………………... 175 Розділ 9. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності................................................................................................... 211 Термінологічний словник………………………………………………. 232 Додатки…………………………………………………………………. 240 Список літератури.................................................................................... 283 4 Вступ Однією з найбільш прибуткових галузей економіки в світі є туристська діяльність. Її справедливо називають «феноменом ХХ століття», для багатьох країн вона є джерелом отримання прибутку, що стимулює економічний розвиток. Географічне розташування України, помірний клімат, багатство історико-культурного фонду об’єктивно створюють умови для широкого розвитку туристської діяльності. Тут зроблено висновок про доцільність розвитку туризму не тільки як джерела поповнення бюджетів різних рівнів, а й як своєрідної візитної картки в світі. Зрозуміло, що досягти відчутних результатів у туристській діяльності можливо лише за її правового забезпечення. Розпочинаючи вивчення даного курсу, слід мати на увазі, що предмет “Правове регулювання туристської діяльності» тісно зв’язаний з іншими юридичними дисциплінами: цивільне право, господарське право, міжнародне право, митне право, трудове право. Вивчення дисципліни «Правове регулювання туристської діяльності» має важливе значення в загальній системі підготовки майбутніх спеціалістів. Цей предмет розвиває загальну правову культуру, дає глибокі знання прикладного характеру, які стануть у нагоді кожному фахівцеві у галузі туризму. Запропонований навчальний посібник зорієнтований для студентів щодо надання базової інформації з правової підготовки фахівців у галузі туризму. 5 Розділ 1. Законодавчі акти в сфері туризму План: 1. Державне регулювання туристської діяльності. 2. Правовий статус державних органів з регулювання туризму в Україні. 3. Класифікація нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері туризму. 4. Програми розвитку туризму в Україні. 1. Державне регулювання туристської діяльності Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності. Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програм розвитку туризму. Класифікація і оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з урахуванням гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини і довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону. Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Ці обмеження визначаються їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами. Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію 6 споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного й історико-культурного середовища. Організаційними формами туризму є : - міжнародний туризм; - внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: - в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території; - виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму: - дитячий; - молодіжний; - сімейний; - для осіб похилого віку; - для інвалідів; - культурно-пізнавальний; - лікувально-оздоровчий; - спортивний; - релігійний; - екологічний (зелений); - сільський; - підводний; - гірський; - пригодницький; - мисливський; 7 - автомобільний; - самодіяльний тощо. Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом. Суспільні відносини, що мають місце при здійсненні туристської діяльності, є дуже різноманітними. Вони відрізняються між собою за суб’єктним складом і змістом, мають різні об’єкти. Згідно ст.5 Закону України «Про туризм» можна визначити основні ознаки суб’єктів (учасників) відносин, що виникають при здійсненні туристської діяльності. Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристської діяльності, є юридичні й фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійне, курортне, спортивне, розважальне та інше обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких проводиться туристична діяльність. Отже, учасників цих відносин можна розподілити на дві групи: І. Особи, які виконують та/або забезпечують туристську діяльність (далі - суб'єкти туристської діяльності). Такими суб’єктами, є: - туристичні оператори ( туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; Згідно із ст. 80 ЦКУ, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. 8 Залежно від способів утворення, ЦКУ виділяє: - юридичних осіб приватного права, які створюються на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦКУ; - юридичних осіб публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. - туристичні агенти ( турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність з реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність; - інші суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійні, розважальні та інші туристичні послуги; - гіди -перекладачі, екскурсоводи , спортивні інструктори , провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування. Порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу визначений Наказом Держтурадміністрації України від 24.09.2004 р. № 83 «Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу» 9 Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу (далі - Дозвіл) є офіційним документом, який підтверджує кваліфікацію фахівця туристичного супроводу і дає право на: - надання екскурсійних послуг екскурсоводами й гідами-перекладачами в населених пунктах і об'єктах показу, внутрішніми правилами яких це не заборонено, в межах даної адміністративної території та надання дорожньої інформації під час слідування туристичних груп до місця призначення; - надання відповідних послуг із туристичного супроводу іншими фахівцями туристичного супроводу. Дозвіл повинні отримувати гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, за винятком осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування (музеї, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, монастирські комплекси, спеціалізовані виставки тощо). Діяльність з надання послуг туристичного супроводу без дозволу вважається порушенням чинного законодавства в галузі туризму і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Видача дозволів (у межах даної адміністративної території) здійснюється відповідними акредитаційними комісіями, створеними Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями. Фахівці туристичного супроводу для отримання дозволу мають подати акредитаційній комісії заяву встановленого зразка, 4 фотокартки й такі документи, завірені в установленому порядку: - паспортні дані; - копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; - копію диплома про освіту (повна вища, базова вища освіта); - копію документа про закінчення спеціальних фахових установ; 10 - копію посвідчення екскурсовода / гіда-перекладача або іншого фахівця туристичного супроводу (старого зразка) у разі його наявності; - копію документа про перепідготовку чи підвищення кваліфікації; - копію трудової книжки; - копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (якщо екскурсовод/гід-перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або інший фахівець туристичного супроводу - послуги туристичного супроводу як суб'єкт підприємницької діяльності). Документи подаються претендентом особисто або через уповноважений ним орган чи особу. Акредитаційна комісія терміном в 15 днів з моменту подання претендентом документів розглядає їх і приймає відповідне рішення. При необхідності акредитаційна комісія може запросити претендента на співбесіду протягом цього строку і зажадати від нього надання додаткової інформації про фахову підготовку. Протягом 10 днів з моменту прийняття рішення акредитаційною комісією претендент особисто або через уповноважений ним орган чи особу отримує: - посвідчення про надання дозволу встановленого зразка або мотивовану відмову у видачі дозволу в письмовій формі; - нагрудний знак (бейдж) установленого зразка Дозвіл видається строком на три роки. Екскурсоводи та гіди-перекладачі під час надання екскурсійних послуг та інші фахівці туристичного супроводу при здійсненні туристичного супроводу повинні мати при собі: - нагрудний знак (бейдж); - дозвіл на право здійснення туристичного супроводу; - копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, завірену в установленому порядку ( в разі, якщо екскурсовод / гід- перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або інший фахівець 11 туристичного супроводу - послуги туристичного супроводу як суб'єкт підприємницької діяльності). Кваліфікаційні вимоги для екскурсоводів Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають базову вищу освіту, повну вищу освіту; мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (навчальний заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку. Для осіб, які мають науковий ступінь та вчене звання, вимога щодо наявності посвідчення або диплома про спеціальну екскурсійну підготовку не є обов'язковою. Для екскурсоводів знання іноземної мови не є обов'язковою умовою. Екскурсоводи, які надають екскурсійні послуги, повинні мати: - високий освітній рівень в різних галузях знань зі спеціальним акцентом на краєзнавство, історію, географію, мистецтво і архітектуру, економіку, політику, релігію тощо. Постійно вдосконалювати свої знання й професійні навички; - знання спеціальної термінології відповідно до екскурсійної тематики; - гуманітарні навички та навички спілкування, володіння технологією відбору інформації, вміння встановити сприятливу дружню атмосферу в екскурсійній групі; - перелік екскурсійних тем і шляхової інформації про визначні місця або місцевості за маршрутом слідування групи до місця призначення, підтверджених контрольними текстами й методичними розробками, технологічними картами, рецензуванням на прослуховування на маршруті тощо (наявність переліку документації відповідно до вимог чинних стандартів, норм та правил у галузі туризму), характеристики з місця екскурсійної роботи; 12 - відповідність критеріям оцінки розповіді екскурсовода, зокрема ознайомлювальна цінність, чіткість висловлювання, зацікавленість, емоційність, доступність викладення тексту екскурсії, техніка й культура мови. Кваліфікаційні вимоги для гідів-перекладачів Гідами-перекладачами можуть працювати особи, які мають повну вищу освіту, вільно володіють іноземною мовою або мовами, мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (учбовий заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку. Для осіб, які мають учений ступінь та вчене звання, вимога щодо наявності посвідчення або диплома про спеціальну екскурсійну підготовку не є обов'язковою. Гіди-перекладачі, що надають екскурсійні послуги, повинні мати: - високий освітній рівень у різних галузях знань зі спеціальним акцентом на краєзнавство, історію, географію, мистецтво й архітектуру, економіку, політику, релігію тощо. Постійно вдосконалювати свої знання та професійні навички; - знання спеціальної термінології відповідно до екскурсійної тематики; - гуманітарні навички та навички спілкування, володіння технологією відбору інформації, уміння встановити сприятливу дружню атмосферу в екскурсійній групі; - перелік екскурсійних тем та шляхової інформації про визначні місця або місцевості за маршрутом слідування групи до місця призначення, підтверджених контрольними текстами та методичними розробками, технологічними картами, рецензуванням на прослуховування на маршруті тощо (наявність переліку документації відповідно до вимог чинних стандартів, норм та правил у галузі туризму), характеристики з місця екскурсійної роботи; 13 - відповідність критеріям оцінки розповіді гіда-перекладача, зокрема ознайомлювальна цінність, чіткість висловлювання, зацікавленість, емоційність, доступність викладення тексту екскурсії, техніка й культура мови. - фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності й надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо. ІІ. Особи, які споживають туристичні послуги, створені й надані суб’єктами туристичної діяльності. Такими суб’єктами є: - громадяни України, іноземці та особи без громадянства ( туристи, екскурсанти , відвідувачі та ін.), в інтересах яких здійснюється туристина діяльність, які є безпосередніми споживачами туристичних послуг. Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. Реалізаціядержавної політики в галузі туризму здійснюється шляхом: - визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму; - визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання і охорони; - спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму; - визначення основ безпеки туризму; - нормативного регулювання відносин у галузі туризму туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян); - ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; - встановлення системи статистичного обліку й звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу; 14 - організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму; - визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму; - участі в розробці й реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є: - забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав; - безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд; - збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини і довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні й забудові територій; - створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності. Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є: - удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; - забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; - розвиток в'їзного і внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму; 15 - розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; - створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; - забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів і малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб. 2. Правовий статус державних органів з регулювання туризму в Україні Регулювання в галузі туризму здійснюють такі державні органи: - Верховна Рада України; - Кабінет Міністрів України; - центральний орган виконавчої влади в галузі туризму; - Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим; - місцеві державні адміністрації; - органи місцевого самоврядування; - інші органи в межах їх компетенції. До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі туризму належать: - визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму; - визначення правових засад регулювання відносин у галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права; - визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі. 16 Верховна Рада України відповідно до Конституції України може брати до свого розгляду також інші питання, що стосуються туризму. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні й районні ради відповідно до їх повноважень: - затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; - визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму; - контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції та законів України здійснює інше нормативне регулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв, інших закладів культури, вирішує питання з організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму. Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень: - затверджують місцеві програми розвитку туризму; - визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; - доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; - вживають заходи для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму відповідно до Конституції та законів України: 17 - здійснює державне управління і забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму; - розробляє і затверджує програми розвитку туризму в Україні, фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства; - приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності; - забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження; - сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної туристичної інфраструктури; - вживає заходи щодо забезпечення безпеки туристів, захисту їх прав, інтересів і власності; - організовує і забезпечує реалізацію державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності; - готує і подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму; - інформує Верховну Раду України про виконання програми розвитку туризму в Україні; - визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів; - створює державну систему наукового забезпечення в галузі туристичної діяльності; - здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму: - організує і забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання Закону України «Про туризм» та інших нормативно- правових актів; 18 - бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, в межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення; - забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні; - організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання і охорону; - бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері; - організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг; - реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері; - бере участь у розробці програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури; - бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі; - проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави; - у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну в міжнародних туристських організаціях і в міжнародних заходах щодо туризму; - вживає заходи з розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; 19 - сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, які здійснюють діяльність у галузі туризму; - надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу; - пропонує для спільного використання юридичними особами і громадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг; - поширює соціальну рекламу в галузі туризму; - для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб'єктів туристичної діяльності створює координаційно-дорадчий орган. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень: - забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму; - здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі туризму; - беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики в галузі туризму. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень: - здійснюють виконавчі й організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму; - розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; - вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму; - сприяють туристичній діяльності в своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури; 20 - розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів; - видають дозволи на право здійснення туристичного супроводу; - аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно- територіальних одиниць, подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму необхідні відомості про розвиток туризму в адміністративно- територіальних одиницях; - здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри; - сприяють дитячому й молодіжному туризму; - беруть участь у підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету; - надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу з організації їх діяльності; - залучають підприємства, установи й організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах; - подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до відповідних програм; - вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної ліцензії; - проводять іншу діяльність у галузі туризму відповідно до законодавства. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень: - розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам; 21 - вживають заходи щодо виконання місцевих програм розвитку туризму; - залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів; - організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення; - сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів; - залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця; - сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму. 3. Класифікація нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері туризму Всі нормативно-правові акти у галузі туризму можна умовно поділити на дві групи: Першу групу складають нормативно-правові акти загального значення: 1. Конституція України. 2. Цивільний кодекс України. 3. Господарський кодекс України. 4. Закон України «Про захист прав споживачів». 5. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» 6. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». 7. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Другу групу складають нормативно-правові акти, що відносяться до спеціального законодавства з питань регулювання туристичної діяльності: 22 1. Закон України «Про туризм». 2. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. 3. Положення про Міністерство культури і туризму України. 4. Положення про Державну службу туризму і курортів. 5. Порядок організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення. 6. Ліцензійні умови здійснення туроператорської та турагентської діяльності. Особливе місце в правовому забезпеченні туризму займають підзаконні нормативно-правові акти. Це насамперед Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та відомств. Велику кількість нормативно-правових актів з питань туризму становлять міжнародні правові акти (МПА), а саме: Міжнародні договори, Міжнародні конвенції, Рекомендаційні акти Всесвітньої туристичної організації (ВТО), Рішення (декларації) міжнародних конференцій з туризму, Рекомендації міжнародних організацій та ін. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. 4. Програми розвитку туризму в Україні Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму. 23 Планування є методом діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, сутність якого полягає у завчасному прогнозуванні розвитку суспільних відносин і процесів у відповідній сфері та визначенні своїх дій у близькому й віддаленому майбутьому. Розроблення і затвердження програм розвитку туризму є втіленням методу планування в діяльність зазначених органів. Програма розвитку туризму – це комплекс взаємозв’язаних норм, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян і розвиток туристичної галузі. Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємозв'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму повинні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму. Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних та місцевих програм розвитку туризму визначається законом. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр., затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 583. Основною метою Програми є створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги й культурної спадщини. Основними завданнями Програми є: - забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її частки в макроекономічних показниках; - підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочих місць; 24 - збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі в державному бюджеті; - підвищення іміджу держави на міжнародному рівні. На сьогоднішній день в Україні затверджений і втілюється в життя ряд програм розвитку туризму, зокрема такі: - «Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки, затверджена ПКМУ від 29.04.2002року № 583; - «Програм розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного та міжнародного курортно-рекреаційного і туристичного центру», затверджена ПКМУ» від 29.01.2003 року № 133; - «Програма розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках», затверджена ПКМУ від 12.05.2004 року № 612. Питання для самоконтролю знань: 1. Визначіть поняття туристичної діяльності держави. 2. Визначіть поняття туристичних ресурсів України. 3. Форми й види туризму. 4. Охарактеризуйте правовідносини, що виникають при проведенні туристичної діяльності, визначте їх склад. 5. Суб’єкти правовідносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності. 6. Поняття туроператора й турагента, їх ознаки. 7. Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу. 8. Кваліфікаційні вимоги для гідів - перекладачів. 9. Кваліфікаційні вимоги для екскурсоводів. 25 10. Яким шляхом здійснюється реалізація державної політики в галузі туризму? 11. Назвіть основні цілі державного регулювання в галузі туризму. 12. Основні пріоритетні напрямки державного регулювання в галузі туризму. 13. Назвіть державні органи, які здійснюють регулювання в галузі туризму? 14. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму. 15. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму. 16. Повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі туризму. 17. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держаних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму. 18. Державна програма розвитку туризму: мета й цілі. |