Правове регулювання туристської. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тематика рефератів: 1. Поняття , види й повноваження правоохоронних органів в Україні. 2. Урегулювання конфліктів між туристичною фірмою та споживачем туристичних послуг. 211 Розділ 9. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності План: 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності. 2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність. 3. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. 4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності. 5. Зовнішньоекономічний договір. 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності Одним з перших законів незалежної України, спрямованих на забезпечення ринкової орієнтації вітчизяної економіки (і відповідно – розвитку економічної конкуренції, насичення внутрішнього ринку різноманітними товарами, в тому числі іноземного походження, з метою забезпеченя потреб споживачів і стимулювання вітчизняних виробників до модернізації власного виробництва, випуску нових товарів тощо) був закон від 16.04. 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність (далі «Про ЗЕД»). Набуття ним чинності дозволило усім суб’єктам господарювання з відповідним обсягом првосубєктності (в тому числі відсутності заборон чи обмежень на виконання такої діяльності/ окремих її видів) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка в умовах планово-розподільчої економіки була прерогативою держави і створених нею організацій. Однією з цілей даного Закону є запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв’язки в галузі 212 будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різномнітних послуг. Зовнішньоекономічна діяльність ( далі - ЗЕД), згідно із ст. 1 цього Закону, визначається як діяльність суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Характерними рисами ЗЕД є: - належність ЗЕД до господарської діяльності, основним спрямувням якої є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; - обов’язкова наявність такої складової господарської діяльності, як перетин митного кордону України робочою силою та/ або майном, що характеризується як сукупність речей та інших цінностей ( включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів; - особливий суб’єктний склад: здійснення ЗЕД вітчизняними суб’єктами господарювання, які мають статус індивідуального підприємця чи господарської організації з правами юридичної особи, та підрозділами/ структурними одницями ( без прав юридичної особи) іноземних господарських організацій, що мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані у встановленому законом порядку; - спеціальний режим господарської діяльності, пов’язаний із спеціальним правовим регулюванням і відповідно: а) встановленням низки заборон, обмежень щодо кола суб’єктів ЗЕД, видів господарської діяльності, порядку її здійснення з метою забезпечення інтересів національної економіки та національного товаровиробника; б) створенням системи спеціальних органів, які здійснюють державне регулюваня у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжвідомча комісія з 213 міжнародної торгівлі), та покладенням певних функцій щодо регулювання ЗЕД на Міністерство економіки та з питань економічної інтеграції України, антимонопольний комітет України, Національний банк України та іші органи; в) застосуванням специфічних засобів державного регулювання, в тому числі: ліцензування і квотування зовнішнішньоекономічних операцій, державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), контролю за здійсненням ЗЕД, можливістю застосування специфічних санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експортно- імпортних операцій, застосування антидемпінгових заходів, застосу-вання індивідуального режиму ліцензування). Поняття зовнішньоекономічної діяльності слід відрізняти від поняття зовнішньоекономічної операції. Змістом будь – якої діяльності є систематичні дії певного спрямування, не обмежені у часі чи такі, що здійснюються протягом тривалого періоду (наприклад, протягом дії виданої на 5 років ліцензії). Зміст поняття «операція» (в господарсько-правовому сенсі) – значно вужчий. Це можуть бути окремі дії чи їх сукупність, спрямована на досягнення певного результату (наприклад, перерахування коштів іноземному контрагенту-підрядчику відповідно до умов зовнішньоекономічного договору на будівництво об’єкта, що передбачає сплату замовником авансу до початку вионання робіт). Характерною ознакою зовнішньоекономічної операції є перетин робочою силою та/або майном, що використовується у ЗЕД, митного кордону України. Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь- які види ЗЕД і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом. Відкритий перелік видів ЗЕД, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, міститься в ст.4 Закону «Про ЗЕД». До видів зовнішноьеконоічної діяльності належать: - експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили; 214 - надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; - наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі; - міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; - кредитні й розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; - спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; - підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; 215 - організація й проведення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках; - товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності; - орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; - інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. 2. Система нормативно-правових актів про зовнішньоекономічну діяльність Нормативно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється низкою актів господарського законодавства загальної сфери дії та спеціального законодавства про ЗЕД. Враховуючи юридичну силу нормативно-правових актів, систему законодавства про ЗЕД, можна преставити таким чином: 216 Акти вищої юридичної сили: Конституція України (зокрема, положення щодо визначення виключно законами засад зовнішньоекономічної діяльності – п. 9 ст. 92; щодо закріплення за Кабінетом Міністрів України такого повноваження, як організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи, -п. 8 ст. 116. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., який містить Розділ УІІ «Зовнішньоекономічна діяльність», що складається з двох глав, перша з яких (гл. 37 «Загальні положення») містить 13 статей, які визначають: поняття і принципи зовнішньоекономічної діяльності (ст. 377), коло суб’єктів цієї діяльності (ст. 378), види ЗЕД та зовнішньоекономічних операцій (ст. 379), основні засади державного регулювання ЗЕД (ст. 380), ліцензування та квотування ЗЕД (ст. 381), вимоги до зовнішньоекономічних договорів/контрактів (ст. 382), включаючи їх державну реєстрацію (ст. 383), основні засади/принципи митного регулювання ЗЕД (ст.384), оподаткування ЗЕД (ст. 385), валютного регулювання (статті 386-387), кредитування ЗЕД (ст. 388), форми державного захисту прав и законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності (ст. 389). Глава 38 ГК «Іноземні інвестиції» містить основні положення щодо правового режиму такого різновиду зовнішньоекономічної діяльності, як іноземне інвестування (передбачає внесення в об’єкти інвестування на території України інвестицій іноземними інвесторами). Закон України від 16.04.1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність» - нормативно-правовий акт, спеіально присвячений регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; складається із 39 сттей, в яких містяться положення щодо: визначення термінів (ст. 1), принципів ЗЕД (ст. 2), кола суб’єктів ЗЕД (ст. 3), видів ЗЕД (ст. 4), порядку набуття статусу суб’єкта ЗЕД (ст. 5), щодо сторін, змісту, форми, видів, державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів/ контрактів (ст.6), основних засад регулювання ЗЕД, форм участі в цьому держави в особі її органів, напрямів 217 регулювання, в т.ч. митного, податкового, валютного тощо (статті 7-23), спеціальних правових режимів ЗЕД (статті 24-25), економічних відносин України з іншими державами та міжнародними організаціями (статті 26-27), захисту інтересів держави та суб’єктів ЗЕД в процесі її здійснення (статті 28-31), відповідальності у сфері ЗЕД (статті 32-37), порядку розгляду спорів у сфері ЗЕД (статті 38-39). Закони, що визначають умови дії міжнародних договорів в Україні (від 10.12.1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України» та від 22.12.1993 р. «Про міжнародні договори України») та низка законів про ратифікацію міжнародних договорів за участю України (Закон України від 20.09.2001 р. «Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про правила визначення країни походження товарів», Закон України від 16.03.2000 р. «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами», Закон України від 10.01.2002 р. «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»). Митний кодекс України від 12.12.1991р. і Закон України від 05.04.2001р. «Про митний тариф України» - регулюють відносини, пов’язані з перетином митного кордону України й сплати мита; Закон України від 24.02.1994р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначає правовий статус цього юрисдикційного органу, що вирішує спори між українськими та іноземними суб’єктами господарювання за умови наявності відповідної домовленості між ними. Закон України від 02.12.1997 р. «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає правове становище цих організацій, в тому числі повноваження у сфері зовнішньоекономічної діяльності: здійснювати у передбачених законом випадках декларування зовнішньоторгівельних вантажів; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів ( у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; організовувати міжнародні 218 виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні, за її межами та ін. Закони, що регулюють договірні відносини у сфері ЗЕД: від 7.11.1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»; від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах»; від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; від 14 серпня 1999 року «Про угоди про розподіл продукції»; від 7 вересня 1999 року «Про концесії» та ін. Постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення порів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності». Спеціальна частина: Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки та банківську діяльність»: I сатті 21-22 якого передбачають особливості створення та реєстрації банку з іноземним капіталом; включені до цього Закону відповідно до вимог FAFT положення ( статті 63-65) щодо запобігання відмиванню в банках коштів національного та іноземного походження, отриманих злочинним шляхом. Закон України від 07.03.1996р. «Про страхування»: ч.1 ст.2 передбачає як одну з основних вимог до страховиків ( який може бути суб’єктом тих різновидів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються страховиками) – наявність статусу резидента, тобто страхової компанії, створенної за законодавством України; Закон України від 04.03.1992 р «Про приватизацію державного майна» містить положення щодо визначення в Державній програмі приватизації особливості участі іноземних інвесторів у приватизації державного майна. 219 3. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності Суб 'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: 1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України). 2. Юридичні особи (зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності). 3. Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність. 4. Структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України. 5. Спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України; 6. Інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України. Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у 220 зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці в установленому законом порядку. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів, в тому числі шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші ніж встановлені діючим законодавством, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові й немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України. 221 Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у семиденний строк. Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України. 4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності Правовий режим ЗЕД – це особливий порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що виражається в комплексі 222 взаємопов’язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих і обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно із визначеними законодавцем принципами. Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені й конкретизовані в ст. 2 Закону України «Про ЗЕД». Усі суб'єкти господарської діяльності України й іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами: Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньо- економічної діяльності, що полягає у: - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись закона-ми, що діють на території України; - обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюватиїї в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; - виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: - рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 223 - забороні будь-яких, крім передбачених Законом України «Про ЗЕД», дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господ-дарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; - - неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про ЗЕД». Принцип верховенства закону, що полягає у: - регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; - забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньо- економічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: - забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; - здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; - здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Законодавство про ЗЕД, визначаючі цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону України «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних. 224 До кола перших (стимулюючих) належать: а) права суб’єктів ЗЕД: загальні для всіх суб’єктів господарювання й спеціальні, закріплені законом для суб’єктів ЗЕД; б) пільги для суб’єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної / вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної СЕЗ; вивезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо). До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони й обмеження. До категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій ( реекспорт, експорт заборонених до вивезення з території України товарів, субсидований імпорт, демпінговий імпорт). Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема: - ліцензування зовнішньоекономічних операцій як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту/ імпорту товарів; розрізняють автоматичне ліцензування ( застосовується щодо товарів, які не підлягають квотуванню) і неавтоматичне ліцензування (у разі встановлення квот на експорт/ імпорт); - квотування ( встановлення кількісних або інших обмежень товарів, що підлягають експорту/ імпорту; розрізняють глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/ груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується); індивідуальні квоти (встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експотуватися або з якої він може імпортуватися); - застосування спеціальних санкцій до суб’єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: антидемпінгових процедур; 225 індивідуального режиму ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону України «Про ЗЕД»); - дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог; - застосування спеціальних імпортних процеду (ст. 19 Закону України «Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки, що може застосовуватися лише щодо товарів, до яких не запроваджується режим ліцензування і квотування імпорту; - дотримання вимог митного (відповідно – Митного кодексу України та Закону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюваня і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»); - обов’язковість обліку й звітності зовнішньоекономічних операцій суб’єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом України «Про ЗЕД» (ст. 22) порядку. 5. Зовнішньоекономічний договір Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором 226 України чи законом. При цьому письмова форма зовнішньоекономічного договору (контракту) є обов’язковою, без її додержання договір може бути визнаний недійсним. Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок укладення зовнішньоекономічних договорів, є Положення про форму зовнішньо-економічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201. Зазначений нормативно-правовий акт встановлює типову форму зовнішньо-економічного договору (контракту), а також його обов’язкові умови. Обов’язкові умови, які повинен містити зовнішньоекономічний договір (контракт): 1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення. 2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту). 2. Предмет договору. У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. 3. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті 227 договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) і термін їх виконання. 4. Ціна і загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару й загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, і валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. 5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначаються вид транспорту й базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару. 6. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. 7. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки й місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару. 8. Упаковка і маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування 228 продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення. 9. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни. 10. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань. 11. Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, і правил процедури судового урегулювання.. 12. Місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту). За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови, а саме: страхування, гарантії якості, умови залучення 229 субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь- які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Питання для самоконтролю знань: 1. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності. 2. За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності ? 3. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність? 4. У яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність? 5. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньо- економічної діяльності? Яка мета таких обмежень? 6. Які категорії осіб можуть бути суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності? |