Історія туризму підручник. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв ІІІІV рівнів акредитації Київ Альтерпрес 2005
 Скачать 1.06 Mb.
|
Загальним гальмівним чинником розвитку туризму, насамперед його матеріально-технічної бази, були проблеми, пов'язані з податковим законодавством України. Це стосується передусім сплати податку на додану вартість (ПДВ), земельного податку, готельного та курортного зборів. Не було відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн. туристичних поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн. одноденних поїздок (приріст 6,2 %). За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2000 р. залишили в ній 2,2 млрд. дол. США. У 2000 р. громадяни України здійснили 13,4 млн. закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн. туристичних (приріст 17,0 %), решта — одноденні відвідання. Так само, як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становила близько 65 % загального обсягу туристичних потоків. Крім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких зросла в 2000 р., порівняно з 1995-1996 рр., у 8 разів. Скоріше за все, поїздки між сусідніми державами і надалі значно переважатимуть у структурі міжнародного туризму. У внутрішньому туризмі помітно активізувалася в 2000 р. діяльність деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), туристичних підприємств цих регіонів. Близько 6,6 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі своєю країною. Близько 16 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та понад 1,6 млн. екскурсантів — турагентствами. За 2000 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власні послуги на суму 2,28 млрд. грн., що становило 1,32 % ВВП України, та 3,3 % за статтею «Виробництво послуг». Приріст сукупного обсягу реалізації, порівняно з попереднім роком, становив 17,1 %. У структурі платіжного балансу України 2000 р., за підрахунками НБУ, частка експорту послуг за статтею «Подорожі» становила 10 %, імпорту — 15 %. Визначними подіями 2000 р., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:
Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2000 р. свідчать про те, що на межі XX і XXI ст. припинився спад туристичної активності, який характеризував 1998 та 1999 роки. Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 1999 р. на 9 % і повернувся до рівня 1995 р., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 1995 р. переважали внутрішні туристичні потоки (45%), то в 2000 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за 5 років майже не змінилась: у 1995 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2000 р. — 22%. Найбільше зростання в 2000 р. спостерігалось у виїзному туризмі: порівняно з 1999 р. — на 17 %, а з 1995 р. — на 26 %. В'їзний туризм зріс порівняно з 1999 р., на 4 %, а порівняно з 1995 р., — на 19 %. За даними Держкордонслужби та Держтурадміністрації, обсяги організованого в’їзного туризму впали у 2001 р., але з 2002 р. стрімко зростали: Динаміка організованого в'їзного туризму в Україні
Економічне зростання, покращення рівня життя збільшували в цей період і обсяги виїзного туризму. Туреччина, Єгипет, Болгарія, Польща, Словаччина, Західна Європа, Кіпр і деякі інші країни та регіони були на початку XXI ст. звичними, поширеними об'єктами виїзного туризму. За станом на 1 січня 2004 р. частка виїзного туризму складала 12% (344,3 тис. чол.) у структурі туристичної галузі в Україні (за даними Держтурадміністрації). 1 січня 2004 р. набув чинності новий Закон України «Яро туризм». У ньому, зокрема, були більш чітко сформульовані вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму. Відповідно до цього Закону, відбулася перереєстрація суб'єктів туристичної діяльності. Станом на середину червня 2004 р. нові ліцензії отримали 896 туроператорів та 1,2 тис. турагентів. Напередодні процесу перереєстрації в Україні існувало близько 5,5 тис. суб'єктів туристичної діяльності; отже, відбулося значне зниження кількості підприємств у галузі. Чи покращиться внаслідок цього процесу якість туристичних послуг в Україні — покаже час. В цілому, до 2004 р. українські законодавчі та виконавчі органи встигли створити велику законодавчу базу для розвитку українського туризму; прийнято багато програм підтримки туризму на державному та регіональному рівні. Однак, фінансування цих програм було недостатнім, а в деяких випадках його не було зовсім. Наприклад, не фінансувалася в 2002-2003 рр. програма розвитку автотуризму в Криму. Не виділялися державою в 1990-і рр. потрібні кошти на укріплення кримських берегів. Лише після того, як море знищило 40 км пляжів, влада АР Крим виділила з бюджету близько 57 млн. грн. на невідкладні заходи з укріплення узбережжя, але ця сума складала лише половину від необхідної. У державному бюджеті на 2004 р. було передбачено лише 3 млн. дол. на створення за межами України її іміджу як привабливого туристичного об'єкта. Багато це чи мало? Порівняємо: Туреччина на 2004 р. запланувала витратити з такою ж метою 65 млн. дол., Австрія — 120 млн. євро. У фінансуванні на регіональному рівні спостерігалася таж проблема. В бюджеті АР Крим у 2002 р. було виділено на рекламні заходи та підготовку до відпочивального сезону 2,5 млн. грн., у 2003 р. — лише 1,3 млн. грн. Водночас у бюджеті Краснодарського краю Російської Федерації на рекламні цілі було виділено 1,2 млн. доларів, тобто приблизно вп'ятеро більше. «Спадковою хворобою» (успадкованою від колишнього СРСР) українського внутрішнього туризму залишався низьку рівень готельних послуг, гостра нестача закладів з розміщення туристів, і насамперед — закладів високого рівня комфорту. У 2004 р. в Україні нараховувалося близько 1,2 тис. готелів, і лише 10 % з них повністю відповідали міжнародну нормам. В Києві попит на готельні послуги високого класу (від трьох «зірок») у шість разів перевищував пропозицію. Велике відставання спостерігалося й у сегменті дешевих готельних закладів, розрахованих переважно на молодь. Це так звані хостелі — заклади економ-класу з мінімальним набором послуг. Вартість проживання в хостелі у три-п'ять разів менша, ніж у тризіркових готелях, що збільшує можливості молоді та інших малозабезпечених категорій населення подорожувати. На початку 2004 р. в Європі діяли вже 4 тис. хостелів, 720 з них — у Польщі. Натомість в Україні в цей час було лише заплановано на 2004 р. відкриття перших таких молодіжних закладів (у Києві, Одесі, Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Алушті, Євпаторії та Харкові). Відчутно не вистачало й кваліфікованих кадрів сфери обслуговування в'їзного туризму. Насамперед, гідів-перекладачів. Працівників цієї категорії готували до 2004 р., за словами українських туроператорів, лише в одному закладі — центрі перепідготовки кадрів (здебільшого, там навчалися особи передпенсійного і пенсійного віку, які працювали ще в радянських організаціях «Супутник» та «Інтурист». Тим не менш, наприкінці XX — на початку XXI ст. обсяги внутрішнього туризму (турпоїздок, як громадян України, так і туристів з-за кордону) поступово зростали. Особливо сильно пожвавився попит туристів на відпочинок у Криму. Спустілі в 1990-і рр. кримські заклади відпочинку стали на межі століть заповнюватися в розпалі сезону на 100 %. У 2002 р. Кримський півострів відвідали близько 4,6 млн. чоловік, у 2003 р. — 5 млн. Збільшення платоспроможності населення, покращення стану господарств української транспортної галузі, збільшення доступності автотранспортних перевезень, поступове повернення водного та повітряного транспорту до масового споживача, покращення у сфері готельного господарства, переосмислення багатьох історичних подій і реставрація та реклама численних маловідомих пам'яток історії та культури і низка інших чинників позитивно позначилися на темпах розвитку внутрішнього туризму (див. таблицю). Завдяки економічному зростанню, на початку XXI ст. в Україні збільшувалися обсяги й поглиблювалася диференціація ділового туризму. Українські комерційні компанії дедалі більше влаштовують для свого персоналу кількаденні спільні корпоративні заходи, в яких відпочинок органічно поєднується з нарадами, «мозковими штурмами», різними формами обміну досвідом. Деякі консультаційно-тренінгові проекти з навчання та розвитку персоналу містять елементи, які підпадають під визначення спортивного туризму. Багато керівників замовляють для своїх компаній, наприклад, так званий «веревочньїй курс» — комплекс фізичних вправ, ігор, різноманітних дій на спеціально обладнаних в лісі майданчиках, спрямований на зміцнення взаємодії у «командах» співробітників, на розвиток корпоративної культури організацій-замовників. На початку XXI ст. значну частину тих, хто користувався послугами українських баз відпочинку, санаторіїв, пансіонатів та інших подібних закладів, складали учасники різноманітних з'їздів, конференцій, симпозіумів, тренінгів, інших заходів, проведення яких у курортних місцевостях стало дуже поширеним явищем, адже інтенсивна робота має компенсуватися і стимулюватися високоякісним відпочинком. Новою і дуже перспективною тенденцією в розвитку українського туризму стало бурхливе зростання «зеленого» (сільського) туризму. За даними Спілки сприяння розвиткові «Зеленого» туризму, кількість садиб, які надавали такі послуги, склала в 2002 р. 300 одиниць, а за рік збільшилася у 10 разів, сягнувши в 2003 р. 300 одиниць. У селах одного лише Рахівського району Закарпатської області в 2003 р. відпочили 19 тис. українців та 250 іноземців, а Івано-Франківська область в тому ж році прийняла 160 тис. гостей — споживачів «зеленого» туризму. Це особливо важливо, з огляду на те, що Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області, разом узяті (тобто весь карпатський регіон) склали у 2003 р. лише 12 % загального обсягу туристичної діяльності в Україні (для порівняння: частка Києва — 20 %). Враховуючи, що розвиток гірськолижного туризму в Карпатах вимагає значних інвестицій, «зелені» туристі здатні значно вплинути на доходи цих областей від туризму. Перспективним для розвитку «зеленого» туризму є також області Півдня України. В новій редакції Закону України «Про туризм» сільський «зелений» туризм виділено в окремий вид турпослуг, передбачено можливість для селянина надавати послуги у сфері сільського туризму, використовуючи для цього особисте майно. У 2003-2004 рр. Держтурадміністрація України підготувала та узгодила з усіма міністерствами та відомствами Програму розвитку сільського туризму, яка передбачала комплексне вивчення інфраструктури туристичних об'єктів у зонах сільського туризму, визначення територій його пріоритетного розетку, розробку рекомендацій про ціноутворення послуг, консалтингову допомогу, тощо. Влітку 2004 р. готувався й законопроект про розвиток сільського «зеленого» туризму. Втім, важко точно визначити, що сприятиме розвиткові цього виду туризму більше: державне регулювання чи перемога української співачки Руслани Лижичко, яка здійснила справжній фурор на конкурсі «Євробачення — 2004» та на українському аудіоринку, завдяки використанню елементів культури населення українських Карпат у своїй творчості. В усякому разі, її успіх, без сумніву, збільшить привабливість відпочинку в Карпатах для європейської (у тому числі української) молоді. Згідно з умовами «Євробачення», кожний наступний конкурс проводиться в країні переможця, тобто в країні Руслани Лижичко — в Україні. Президент України видав Указ про проведення в столиці пісенного конкурсу «Євробачення — 2005» за затвердженим Кабінетом міністрів планом. Передбачено, зокрема, організувати на базі профільних вузів курси підвищення кваліфікації спеціалістів та обслуговуючого персоналу готелів. Очікувалося, що на «Євро бачення — 2005» до Києва приїдуть 20-25 тис. чоловік (VІР-гості, учасники конкурсу, туристи), що значно перевищує можливості київської інфраструктури з розміщення. Враховуючи нестачу готелів у Києві (насамперед, готелів високого класу, адже 5-зірковий на той момент був лише один — «Прем'єр Палац»), прискорено роботу з введення в експлуатацію другої черги «Прем'єр Палацу», готелів Redisson SAS, «Опера», «Софія Шератон», готельно-офісного комплексу «Лейпциг» і офісно-торгового комплексу «Театральний». Як бачимо, культура та мистецтво, як і в попередні століття, впливають на розвиток туризму, поряд із соціально-економічними змінами. Основна рекомендована література
|