Главная страница

Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"


Скачать 1.54 Mb.
НазваниеНавчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
Дата20.11.2018
Размер1.54 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файлаНавчальний посібник 19. 01.12 Фінанси.doc
ТипНавчальний посібник
#57058
страница9 из 14
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Тема 10. СТРАХОВИЙ РИНОК
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ


  1. Сутність, функції та економічна необхідність страхування.

  2. Класифікація видів страхової діяльності.

  3. Страховий ринок і його сутність та функції.


Основні поняття: страхування, страховик, страхувальник, страховий ризик, страховий випадок, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, недержавне страхування, добровільне страхування, майнове страхування, особисте страхування, страховий ринок, страховий агент, страховий брокер.


  1. Сутність, функції та економічна необхідність страхування.


Страхування – це економічна категорія, яка є складовою частиною фінансів. Економічна суть страхування пов’язана із створенням цільових грошових фондів, які формуються за рахунок грошових внесків юридичних і фізичних осіб, з наступним їх використанням на відшкодування шкоди, спричиненої стихійними лихами або іншими обставинами. Формування страхових фондів страхування і компенсація матеріальних витрат юридичних та фізичних осіб здійснюється за допомогою економічних відносин через обіг грошових засобів. Це перерозподільчі відносини, що виникають в процесі формування і використання фондів грошових засобів, які виникають через страхування як фінансову категорію.

Згідно ЗУ „Про страхування”, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Об’єктами страхування можуть виступати: життя і здоров’я людей; майно громадян і підприємств; транспортні засоби; вантажі; підприємницькі ризики; відповідальність.

У страхуванні обов’язковою є наявність двох сторін: страховиків і страхувальників.

Страховики – це юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних або командитних товариств, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

Страхування має такі характерні риси:

  • цільове призначення акумульованих у фондах коштів. На практиці існують три основні форми страхових фондів: фонд самострахування; централізовані загальнодержавні резервні фонди; фонди страхування (страховиків). Вони витрачаються тільки на покриття втрат за настання раніше обумовлених випадків;

  • імовірнісний характер відносин, оскільки наперед невідомо, коли настане відповідна подія, яка буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;

  • поворотність коштів, оскільки вони призначені для виплат всій сукупності страхувальників (але не кожному страхувальнику окремо).

Основний спонукальний мотив страхування це ризиковий характер суспільного виробництва і життя людини. Страхування є основним методом зниження рівня ризику несприятливих наслідків при настанні певних подій, на випадок яких воно й здійснюється.

Страхові ризики бувають майнові, фінансові, економічні, політичні тощо.

Майновий ризик можливість випадкової загибелі чи пошкодження майна від пожежі, повені, землетрусу та інших лих. Фінансовий ризик – ризик у кредитній угоді; ризик, пов’язаний з непередбаченим зростанням витрат внаслідок інфляційного процесу тощо. Економічний ризик – можливість понесення втрат внаслідок випадкового характеру рішень, що приймаються (наприклад, ризик, пов’язаний з можливістю отримання збитку в результаті вкладення капіталу в неперспективний об’єкт). Політичний ризик – небезпека, яка загрожує суб’єкту зі сторони державних органів за політичними мотивами (військові дії, заборона на торгівельні і валютні операції тощо). До природних ризиків належать такі явища як засуха, повінь, градобиття тощо.

Значення страхування проявляється в наступних основних напрямках:

  • зниженні рівня ризику несприятливих наслідків операцій чи подій;

  • економічній стабільності за рахунок відшкодування шкоди і втрат;

  • участі тимчасово вільних коштів страхових фондів в інвестиційній діяльності;

  • поповненні доходів державного бюджету за рахунок частини прибутку страхових організацій.




  1. Класифікація видів страхової діяльності.

Страхування здійснюється у двох формах: добровільній і обов’язковій. (схема 19)

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком і страхувальником. Правила добровільного страхування визначаються страховиком самостійно і відповідності із ЗУ „Про страхування”. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування.

Обов’язковим є страхування, яке здійснюється в силу закону з метою забезпечення соціальних інтересів громадян та інтересів держави. Види, умови та порядок проведення обов’язкового страхування визначається відповідними законами України. До сфери обов’язкового страхування належать: медичне страхування; особисте страхування медичних працівників, працівників відомчої та сільської пожежної охорони, спортсменів вищої категорії, спеціалістів ветеринарної медицини; страхування цивільної авіації; відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданим пасажирам, багажу, пошті, вантажу, третім особам тощо; цивільної відповідальності власників транспортних засобів; страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну та інші види, передбачені ЗУ „Про страхування”.

Умовно види страхування можна поділити на чотири групи:

  • майнове страхування;

  • особисте страхування;

  • страхування відповідальності;

  • страхування комерційних ризиків.

Особисте страхування. Об’єктами особистого страхування можуть бути майнові інтереси, пов’язані із життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника чи застрахованої особи. Суть договору особистого страхування полягає в наступному: за ним одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), яку сплачує інша сторона (страхувальник), виплатити одноразово або виплачувати періодично обумовлену договором суму (страхову суму) у випадку нанесення шкоди життю чи здоров’ю страхувальника чи іншої названої в договорі особи, при досягненні ним певного віку чи настання в його житті іншої передбаченої договором події. Право на отримання страхової суми належить особі, на користь якої укладений договір.

Майнове страхування. За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату за настання передбаченої в договорі події відшкодувати іншій стороні (страхувальнику) спричинені внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки у зв’язку з іншими майновими інтересами страхувальника в межах визначеної договором суми. Найбільш розповсюдженими видами майнового страхування є: страхування майна підприємств і організацій, населення; страхування вантажів; протипожежне страхування; страхування літаків та морських суден тощо.

При страхуванні відповідальності об’єктом страхування виступає відповідальність перед третіми особами, яким може бути нанесена шкода внаслідок якої-небудь дії чи бездіяльності страхувальника. Страхування відповідальності – це різновид майнового страхування. Найбільший інтерес в цьому виді страхування викликає страхування відповідальності за життя пасажирів і збереження їх багажу при повітряних, морських, річних і залізничних перевезеннях.

Страхування комерційних ризиків. Суть цього виду страхування полягає в зменшенні ризику здійснення підприємницьких угод за рахунок страхування.

Найбільш розповсюдженим є страхування банківських кредитних ризиків (за неповернення кредиту кредитна організація отримує страхове відшкодування, яке частково чи повністю компенсує розмір кредиту).


  1. Страховий ринок і його сутність та функції.


Страховий ринок це система правових та організаційних заходів з реалізації страхових послуг. Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар - страхова послуга (страховий захист), формується попит і пропозиція на неї. Основними сегментами страхового ринку є страхування життя, майнове страхування, страхування відповідальності та страхування різних ризиків.

Об’єктом страхового ринку є страхова послуга.

Суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники та посередники. Посередниками в проведенні страхування є страхові брокери і страхові агенти: страхові агенти - від страховика; брокер - від страхувальника.
Страхові брокери – це, як правило фізичні особи, які здійснюють діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам.

Страхові агенти – це фізичні особи, які діють від імені страховика і за його дорученням укладають договори страхування.

Страховий ринок України перебуває на такому етапі свого розвитку, який характеризується:

  1. збільшенням чисельності страхових компаній;

  2. збільшення статутного капіталу цих компаній;

  3. темпи зростання страхових платежів перевищують темпи зростання страхових виплат;

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.









  • Медичне страхування;

  • Страхування спортсменів вищих категорій;

  • Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

  • Авіаційне страхування цивільної авіації;

  • Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

  • Страхування об’єктів космічної діяльності;

  • Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки;

  • Страхування ліній електропередач;

  • Інші види відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування».

  • Страхування життя;

  • Страхування від нещасних випадків;

  • Страхування здоров’я на випадок хвороби;

  • Страхування залізничного транспорту;

  • Страхування вантажів та багажу;

  • Страхування інвестицій;

  • Страхування фінансових ризиків;

  • Страхування судових витрат;

  • Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій (порук);

  • Інші види відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування».


Схема 19. Класифікація страхування залежно від форми проведення

Питання до семінарського заняття


  1. Сутність та об’єктивна необхідність страхування.

  2. Функції страхування.

  3. Класифікація форм та видів страхування в Україні.

  4. Страхування майна юридичних і фізичних осіб, його види й форми.

  5. Особисте страхування, його суть і значення в забезпеченні соціального захисту громадян.

  6. Страховий ринок і його сутність та функції.

Завдання для перевірки знань (тести):
1. Страховий випадок це:

а) страховий випадок, який не трапився, але вірогідність його можлива;

б) сукупність резервних страхових грошових коштів;

в) передбачена договором страхування подія, яка дійсно трапилась;

г) вірної відповіді немає.
2. Страховий ризик - це:

а) страховий випадок, який не трапився, але вірогідність його можлива;

б) сукупність резервних страхових грошових коштів;

в) передбачена договором страхування подія, яка дійсно трапилась;

г) вірної відповіді немає.
3. Які причини виникнення та існування страхування?

а) захист майнових інтересів суб'єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків);

б) створення сезонних запасів у харчовій промисловості;

в) збільшення обсягів виробництва;

г) здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшен­ня страхового ризику.
4. Категорію "страхового захисту" характеризують такі ознаки:

а) випадковий характер настання страхової події;

б) можливість визначення страхової події за часом і в про­сторі;

в) вираження збитку в грошовій і натуральній формах і необ­хідність запобігання та відшкодування збитків;

г) всі відповіді правильні.
5. Які функції виконує страхування?

а) формування і використання фінансових ресурсів;

б) відтворювальну і стимулюючу;

в) ризикову, превентивну, заощадження коштів і контрольну;

г) фіскальну і економічну.
6. Що з наведеного далі розкриває суть ризикової функції страхування?

а) створення системи страхових резервів;

б) передача за певну плату страховикові матеріальної відпо­відальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, пере­лік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством;

в) зменшення наслідків страхових подій;

г) перерозподіл коштів між страхувальниками.
7. У яких формах існує сукупний фонд страхового захисту?

а) резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств;

б) резервних фондів підприємств;

в) кредитів банку;

г) статутного фонду.
8. Страхове відшкодування - це:

а) фактично зроблені виплати, що компенсують збиток, який виникає при настанні страхового випадку;

б) сукупність зарезервованих страховиками коштів;

в) грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;

г) вірної відповіді немає.
9. Страхування майна підприємств і установ — це:

а )страхування відповідальності;

б) обов'язкове страхування;

в) майнове страхування;

г) страхування підприємницьких ризиків.
10. Соціальне страхування - це:

а) особисте страхування;

б) обов'язкове страхування;

в) майнове страхування;

г) добровільне страхування.
11. Страхування від нещасних випадків — це :

а) страхування відповідальності;

б) особисте страхування;

в) майнове страхування;

г) страхування підприємницьких ризиків.
12. Страхування пасажирів залізниці - це:

а) особисте страхування;

б) обов'язкове страхування;

в) майнове страхування;

г) добровільне страхування.
13. Страхування водіїв автотранспорту — це :

а) страхування відповідальності;

б) соціальне страхування;

в) майнове страхування;

г) страхування підприємницьких ризиків.
14. Що розуміють під страховим ринком?

а) інструмент перерозподілу грошових коштів між суб'єкта­ми господарювання;

б) сферу обігу цінних паперів;

в) особливу сферу грошових економічних відносин, де об'єк­том купівлі-продажу виступає специфічний товар — стра­хова послуга;

г) механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.
15. Яка структура страхового ринку за територіальною ознакою?

а) внутрішній, регіональний і міжнародний ринки;

б) майнового, особистого страхування і страхування відпо­відальності;

в) юридичних і фізичних осіб;

г) державного і комерційного страхування.
16. Що з нижченаведеного далі належить до елементів страхо­вого ринку?

а) промислові і торгові підприємства;

б) страховики, страхувальники і страхові посередники;

в) банки і кредитні спілки.
17. Страховик — це:

а) юридична або фізична особа, яка приймає участь у створенні фонду
страхування шляхом внесення страхових внесків;

б) юридична особа, яка займається створенням і використанням фонду страхування на основі ліцензії;

в) суб’єкт страхового ринку, який виступає на боці страхувальника й несе перед ним відповідальність за належне розміщення її ризику;

г) вірної відповіді немає.
18. Страхувальник-це:

а) юридична особа, яка займається створенням і використанням фонду страхування на основі ліцензії;

б) юридична особа, яка підписала договір і є застрахованою;

в) суб'єкт страхового ринку, який виступає на боці страхувальника й несе перед ним за належне розміщення її ризику;

г) вірної відповіді немає.
19. У яких формах підприємств можуть створюватися страхо­вики в Україні?

а) юридичні особи у формі акціонерних, повних, командит­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю;

б) юридичні особи у формі товариств з обмеженою відпові­дальністю і приватних підприємств;

в) фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємниць­кої діяльності;

г) іноземні юридичні особи.
20. Хто є страховим посередником?

а) фондові біржі;

б) банки і інші фінансово-кредитні установи;

в) страхові агенти і страхові брокери;

г) інвестиційні фонди і компанії;

д) державний бюджет і позабюджетні фонди.
21. Діяльність страхових брокерів може бути визначена як:

а) професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємництва, пов'язана із посередництвом у сфері страхування;

б) діяльність, яка обслуговує "життєвий цикл" страхового поліса на різних його стадіях;

в) професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладання договорів;

г) фінансова діяльність у сфері страхування.
22. Страховий агент — це:

а) фізична або юридична особа, яка самостійно здійснює страхові операції;

б) штатний працівник страхової компанії;

в) фізична особа, яка за дорученням страховика укладає договір страховика;

г) юридична особа, котра від свого імені та за дорученням страховика виконує частину його страхової діяльності.
Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА

  1. Скласти схему форм і видів страхування.


Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

  1. Роль страхування у фінансовій системі України.

2. Формування та розвиток страхового ринку в Україні, його функції.

3. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні. Ліцензування страхової діяльності.
Самостійна робота студентА
1. Страхування майна юридичних і фізичних осіб, його види й форми.
Основні поняття: страхування, майнове страхування, страховик, страхувальник, майнові інтереси, договір страхування.
2. Особисте страхування, його суть і значення в забезпеченні соціального захисту громадян.

Основні поняття: соціального захисту громадян, обов’язкове та добровільне страхування, страховик, страхувальник, договір страхування.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ:42, 43, 44, 45
Рекомендована література до теми
Закони України: 1,9, 16

Підручники і навчальні посібники: 12, 17, 19, 22, 27, 28, 31, 32

Додаткова література: 2, 3, 4, 7

Тема 11. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ


  1. Сутність та функції фінансового ринку.

  2. Структура фінансового ринку.

  3. Характеристика окремих сегментів фінансового ринку.


Основні поняття: фінансовий ринок, грошовий ринок, кредитний ринок, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий ринок, активи (інструменти) ринку, акція, обдігація, вексель, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, фондова біржа.


  1. Сутність та необхідність функціонування фінансового ринку.

Ефективне функціонування економіки держави потребує добре розвинутого фінансового ринку. Фінансовий ринок – це сфера реалізації фінансових активів та економічні відносини, які виникають між продавцями і покупцями цих активів. Фінансовий актив – це товар на фінансовому ринку, в якості якого виступають гроші (гривні та іноземна валюта), цінні папери, дорогоцінні метали.

Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію та розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємств та населення.

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Як правило, кошти є в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби – в інших. Для акумулювання тимчасово вільних коштів та ефективного їх використання і призначений фінансовий ринок.

Можуть виникати й інші ситуації, наприклад, певні суб’єкти економічної діяльності використовують наявні в них ресурси з метою отримання доходу.

Функції фінансового ринку:мобілізація тимчасово вільних коштів з різних джерел;

    1. ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу;

    2. визначення найефективніших напрямів використання капіталу з позицій забезпечення високого рівня його доходності.

Суб’єктами фінансового ринку є:

    • позичальники – фізичні або юридичні особи, які залучають грошові кошти кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів , необхідну для розвитку бізнесу;

    • інвестори – фізичні або юридичні особи України чи зарубіжних держав, а також держави в особі їх урядів, які приймають рішення про вкладення власних фінансових ресурсів в об’єкти інвестування. Вони продають свої грошові фонди на ринку для того, щоб ці фонди приносили дохід. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців;

    • фінансові інститути – це посередники, що забезпечують зустріч позичальника та інвестора. До фінансових посередників належать: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії, біржі тощо.

Фінансовий ринок ефективно функціонує лише за певних умов:

    • низькі темпи інфляції;

    • успішний розвиток економіки;

    • сприятливий політичний клімат;

    • стабільна законодавча база.




  1. Структура фінансового ринку.


В економічній літературі немає єдиної думки відносно того, за якими ознаками можна класифікувати фінансовий ринок. Тому розглянемо класифікацію за декількома критеріями.

За сферою поширення розрізняють світові, національні, регіональні та місцеві фінансові ринки.

Фінансові ринки поділяються також на первинні і вторинні. Первинні – це такі, на яких нові випуски зобов’язань продаються та купуються вперше. Вторинні – такі, на яких відбувається подальший продаж і купівля непогашених зобов’язань. Поділ на первинні і вторинні може бути здійснений для ринків, на яких обертаються зобов’язання у вигляді цінних паперів, а також деяких видів позик. Головною особливістю первинного ринку є те, що інвестори, купуючи цінні папери, свої грошові кошти передають безпосередньо емітенту цих паперів. Вторинні ринки не збільшують обсягу фінансових активів, але їх існування підвищує ліквідність цінних паперів і тим сам сприяє розвитку первинного ринку. В свою чергу, він поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовий (організований) ринок представлений системою фондових та валютних бірж.

На організованому ринку забезпечується:

    • висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об’єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);

    • проводиться перевірка фінансового становища емітентів цінних паперів, які допущені до торгів;

    • процедура торгів носить відкритий характер;

    • гарантується виконання укладених угод.

Позабіржовий (неорганізований, “вуличний”) – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

Фінансовий ринок – це ринок фінансових ресурсів. Він складається із взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

    • грошовий ринок;

    • кредитний ринок;

    • валютний ринок;

    • ринок цінних паперів;

    • страховий ринок та інші.

У кожному сегменті фінансового ринку застосовуються специфічні інструменти – активи: гроші, кредити, валюта, цінні папери і т.д.

Фінансові активи включають також монетарне золото і спеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду. Монетарне золото і спеціальні права запозичення відносяться до активів, за якими не буває не виконаних зобов'язань. До монетарного золота відносяться золото у формі монет, злитків або брусків не менш ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить Національному банку і центральному уряду.
3.Характеристика окремих сегментів фінансового ринку.
Валютний ринок та валютні операції.

Валютний ринок – це ринок, на якому відбувається обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги, виконані роботи іноземними компаніями.

Суб’єктами валютного ринку України є:

    • Національний банк України;

    • комерційні банки;

    • інші фінансово-кредитні установи (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями;

    • валютні біржі, валютні підрозділи фондових, товарних бірж;

    • підприємницькі структури.

З економічного погляду валютний ринок – це досить складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як у середині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед характеризується якістю і собівартістю виробленої продукції, становищем державних фінансів, виваженою та ефективною інвестиційною політикою.

У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функції:

    • своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

    • регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів держави;

    • регулювання економічних соціальних процесів у державі.

Основні валютні операції:

      1. обмін валют з метою здійснення розрахунків;

      2. спекулятивні операції (купівля-продаж валют з метою отримання прибутку від різниці у валютних курсах);

      3. страхування валютних ризиків.



Ринок кредитних ресурсів.

Ринок кредитних ресурсів – це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності і строковості.

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, вільні кошти населення і кошти акумульовані центральним банком держави.

Мобілізовані фінансові ресурси використовуються для надання коротко -, середньо – та довгострокових кредитів. Від терміну, на який надається кредит, залежить і його ціна – процентна ставка як плата за користування кредитними ресурсами. Процентні ставки за довгостроковими кредитами вищі.

На кредитному ринку важливу роль відіграє облікова ставка центрального банку, яка визначає рівень процентних ставок, оскільки за цією ставкою можна отримати кредити національного банку. Висока облікова ставка – показник наявності інфляційних процесів в країні, високої ризиковості кредитного ринку.

Небанківські кредитні установи, наприклад кредитні спілки, інвестиційні фонди тощо, здійснюють кредитування обмеженої кількості юридичних і фізичних осіб відповідно до законодавства та своїх статутів. Але це також сегмент кредитного ринку.

Субєктами ринку кредитів є кредитори, позичальники, посередники і держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку кредитів та регулює ринок за допомогою економічних методів.

Організаційно-функціональними учасниками ринку кредитних ресурсів є комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути.
Ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це особлива сфера фінансових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб субєктів економічної діяльності.

За економічною суттю ринок цінних паперів – це форма розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки ресурсами та їх ефективного використання.

Ринок цінних паперів, з одного боку, - це вигідна система розміщення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб з метою одержання доходу, а з іншого, - ринок цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах підприємницьких структур для розширення своє господарської діяльності.

Основним обєктом ринку є цінні папери.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, а також біржовий і позабіржовий.

Основним обєктом на ринку цінних паперів є цінні папери. Учасниками операцій з цінними паперами є емітенти і вкладники (інвестори).

Емітент – це той, хто випускає цінні папери і отримує гроші від їх продажу. Вкладник сподівається, що вкладення грошей в цінні папери принесе йому дохід у майбутньому.

Згідно ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” до цінних паперів належать: акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, казначейські зобовязання.

Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного капіталу акціонерного товариства.

Акції можуть бути прості і привілейовані, іменні і на предявника.

Прості акції – це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Тобто якщо емітент за результатами річної діяльності отримав незначний прибуток або закінчив рік із збитком, дохід у вигляді дивідендів по простій акції не виплачується. Отже, виплата дивідендів по простих акціях не гарантується емітентом. Власник простої акції має право брати участь в управлінні акціонерним товариством. При ліквідації емітента власник простої акції отримує право на частку активів підприємства в останню чергу, тобто після розрахунку емітента з трудовим колективом, державою, кредиторами і власника привілейованих акцій.

Привілейованими акції називаються тому, що їх власник має певні привілеї в порівнянні з власником простих акцій цього ж емітента. Найчастіше привілеї заключаються в тому, що власник привілейованої акції має гарантований фіксований процент дивіденду, незалежно від розміру прибутку підприємства. Привілейовані акції дають власнику право на першочергове отримання частини майна при ліквідації товариства і повернення йому номінальної вартості акцій на його вимогу. Однак власник такої акції позбавлений права брати участь в управління товариством, якщо це не передбачено статутом. Привілейовані акції випускаються на суму до 10% статутного капіталу акціонерного товариства.

Іменна акція представляє собою цінний папір, на бланку якого вказується імя її власника. При випуску таких акцій емітент заводить книгу реєстрації іменних акцій, в яку заносяться дані про їх власників.

На бланку акції на предявника немає імені власника. Поіменній акції емітент буде виплачувати дивіденди тій особі, яка на момент виплати в книзі реєстрації значить як її власник. Дивіденди по акціях на предявника можуть виплачуватися особі, яка предявить акції чи відповідний документ депозитарію, що йому належить певна кількість акцій, які знаходяться на зберігання в депозитарії.

Облігація – це цінний папір, який засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобовязання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу, у визначений строк із виплатою відсотків. Облігації різняться від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів. Облігації можуть бути іменними і на предявника, перебувати у вільному обігу та з обмеженнями. Крім того, розрізняють процентні та безпроцентні облігації. Прибуток по процентних облігаціях виплачується відповідно до умов їх випуску, якими передбачається розміри та строки виплати відсотків. Номінальна вартість облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток по безпроцентних облігаціях не виплачується. Власникові такої облігації після надання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні товари.

Вексель – це письмове абстрактне й безспірне зобовязання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Вексель може бути простим або переказним. Простий вексель – це письмове зобовязання, яке позичальник видає кредитору про оплату визначеної суми грошей після настання строку. Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату визначеної суми грошей третій особі після настання строку оплати. Цей вексель набуває сили лише після того, як позичальник акцептує його (дасть згоду оплатити). Порядок випуску та обігу векселів визначається урядом.

Казначейські зобовязання – це вид цінних паперів на предявника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхніми власниками грошових засобів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу.

Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержання доходу у вигляді відсотка, розмір якого визначається банком. Банки видають сертифікат строкові та до запитання, іменні та на предявника.
Питання до семінарського заняття


  1. Сутність, функції та значення фінансового ринку в фінансовій системі України.

  2. Структура фінансового ринку.

  3. Характеристика окремих сегментів фінансового ринку.

  4. Загальна характеристика інструментів ринку цінних паперів.

  5. Організація біржі та біржові операції на фінансовому ринку.


Завдання для перевірки знань (тести):
1. Суб’єктами фінансового ринку є:

а) фізичні та юридичні особи;

б) держава;

в) фінансові посередники;

г) всі відповіді вірні.
2. Грошовий ринок – це ринок, на якому:

  1. здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції;

  2. формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал;

  3. встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют;

  4. об'єктом операцій є цінні папери.


3. Ринок, на якому купуються та продаються короткострокові боргові інструменти, — це ринок:

а) грошей;

б) депозитних сертифікатів;

в) казначейських векселів;

г) федеральних фондів;

д) державних цінних паперів.
4. Монетарні метали — це:

а) золото;

б) ювелірні вироби;

в) метали іридієво-платинової групи;

г) побутові вироби з золота;

д) золотий брухт.
5. Ринок позичкового капіталу – це ринок, на якому:

  1. здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції;

  2. формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал;

  3. встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют;

  4. об'єктом операцій є цінні папери.


6. Валюта — це:

а) особливий товар, який відіграє роль загального еквіва­лента у процесі обміну;

б) готівкова частина грошової маси, що циркулює з рук у руки у вигляді банкнот і монет;

в) один із різновидів цінних паперів;

г) всі відповіді правильні.
7. Валюта є об’єктом купівлі-продажу на:

а) грошовому ринку;

б) ринку позичкового капіталу;

в) валютному ринку;

г) страховому ринку.
8. Торгівля валютою відбувається на:

а) фондовій біржі;

б) валютній біржі;

в) в банку;

г) немає правильної відповіді.
9. Первинний ринок – це:

а) випуск цінних паперів в обіг (емісія);

б) операції перепродажу цінних паперів;

в) біржовий;

г) позабіржовий.
10. Фондова біржа є:

а) емітентом на ринку цінних паперів;

б) посередником на ринку цінних паперів;

в) інвестором на ринку цінних паперів;

г) немає правильної відповіді.
11. Фондова біржа — це ринок, який:

а) здійснює торгівлю товарами;

б) регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами;

в) регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля нерухомим майном;

г) вірної відповіді немає.
12. Дилер - це:

а) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

б) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

в) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

г) вірної відповіді немає.
13. Брокер - це:

а) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

б) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

в) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

г) вірної відповіді немає.
14. Маклер — це:

а) професійний посередник при складанні угод на фондових, товарних і валютних біржах;

б) біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами;

в) фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне представництво;

г) вірної відповіді немає.
15. Цінні папери це:

а) грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов’язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) письмові посвідчення кредитних закладів про депонування коштів, що засвідчують право вкладника на одержання депозиту і відсотків по ньому;

г) вірної відповіді немає.
16. Акція - це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства, грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позик;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.
17. Облігація- це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства; грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін зі сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.
18. Вексель - це:

а) цінний папір, який засвідчує право власника на частку власності акціонерного товариства;грошові документи, що засвідчують майнові права або відносини позики;

б) письмове боргове зобов'язання, яке надає його власнику право вимагати від боржника сплати визначеної в ньому суми;

в) цінний папір, який засвідчує право власника на отримання його номінальної вартості у встановлений термін зі сплатою фіксованого відсотка;

г) вірної відповіді немає.

самостійна робота студентА


  1. Організація біржі та біржові операції: опціон, ф’ючерс, форвард.

Основні поняття: фондова біржа, цінні папери, акції, фондові інструменти, котирування цінних паперів, фінансові посередники.


  1. Цiннi папери, якi можуть випускатись i обертатись в Українi: акцiї, облiгацiї, казначейськi зобов’язання, ощаднi сертифiкати, векселi. Основнi характеристики цiнних паперiв.

Основні поняття: цінні папери, дивіденди, емітент, інвестор, акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, казначейські зобовязання.
3.Складіть структурно-логічну схему перерозподілу фінансових ресурсів України за допомогою фінансового ринку.
Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА
Дослідити вплив фінансового ринку (за будь-яким фінансовим активом) на формування фондів фінансових ресурсів суб’єктів господарювання.
Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

  1. Становлення та розвиток ринку цінних паперів в Україні.

  2. Значення фінансового посередництва на фінансовому ринку.


ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ:46, 47, 48
Рекомендована література до теми
Закони України: 1, 9, 10, 14, 16

Підручники і навчальні посібники: 4. 7, 15, 19, 27, 31, 33

Додаткова література: 2, 4, 7


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


написать администратору сайта