Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"

• Название: Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
• Дата: 20.11.2018
• Размер: 1.54 Mb.
• Имя файла: Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси.doc
• Тип: Навчальний посібник; #57058
• страница: 12 из 14

В. фінансовий – вексель, емітований банком.

Видатки місцевих бюджетів – кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. В. м. б. поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки – це видатки на фінансування діючої мережі підприємства, закладів і установ, що знаходяться у власності місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку – це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Видатки розвитку – витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Виконання місцевого бюджету – процес забезпечення доходів бюджету та його видатків, який здійснюється місцевим органом державної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.

Відрахування — платежі до бюджету та державних цільових фон­дів, які мають повне (за використанням) або часткове (за змістом) цільове призначення. Встановлюються на певні цілі з визначенням джерела сплати або від певного вартісного показника.

Відшкодування податку — повернення платникам коштів, сплачених у вигляді податків. В Україні відшкодування проводиться з податку на додану вартість у випадках, передбачених податковим законо­давством.

Вільні бюджетні кошти — додаткові кошти, що утворюються в процесі виконання бюджету і не затверджуються у складі доходів і видатків бюджету.

Внески страхові — відрахування до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Виручка від продажу (реалізації) – сума коштів, яка фактично одержана тим чи іншим способом (шляхом безготівкових або готівкових розрахунків, через залік або бартер) підприємством за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Витрати виробництва – сукупні витрати підприємства, які складають собівартість продукції.

Власні оборотні кошти – частина власних фінансових ресурсів підприємства, яка призначена бути джерелом створення його оборотних активів.

Власні основні кошти – частина власних фінансових ресурсів підприємств, яка призначена бути джерелом його основних засобів.

Господарський договір – згода між підприємствами (організаціями) про встановлення господарчих прав та зобов’язань.

Грошовий ринок – сектор чи частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на строк до одного року). Цей ринок обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення.

Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Основними суб’єктами Г. р. виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ. Інструментами служать на Г. р. скарбницькі і комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акценти.

Ціною “товару”, що продається і купується на ринку є позичковий процент. Рівень проценту на Г. р. є базовим для визначення проценту на всьому ринку позичкових капіталів, і регулювання його виступає важливим елементом всієї грошово-кредитної системи.

Дебітор — юридична або фізична особа, яка має заборгованість даному підприємству, організації чи закладу.

Девальвація — зниження в законодавчому порядку офіційного курсу національної валюти щодо іноземної. Здійснюється у випадках, коли встановлений валютний курс не відповідає реальному співвідношенню купівельних можливостей різних валют.

Девізи — платіжні засоби (частіше в іноземній валюті) — чеки, акредитиви, векселі, іноземні банкноти, за допомогою яких здійснюються міжнароднірозрахунки.

Декларація митна — документ, що містить відомості про пере­міщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Оформляється відповідно до вимог національного законодавства. Заповнюється юридичними та фізичними особами. Містить відомості про кіль­кість товарів та їх ціну. Предмети, не зазначені в Д. м., тобто прихо­вані від митного контролю, підлягають конфіскації.

Декларація податкова — офіційна заява юридичної або фізич­ної особи, яка сплачує податки, про розміри її доходу, майна тощо за минулий період у вигляді засвідченого письмового документа. Свідоме перекручування даних Д. п. тягне за собою юридичну та економічну відповідальність.

Декларування — подання платником податків відомостей про обсяги об'єкта оподаткування та інших даних, необхідних для ви­значення суми податку.

Декларуванняподатків — офіційне подання платником подат­ків податкової декларації.

Депозит — 1) кошти або цінні папери (акції, облігації), що їх розміщують для зберігання в кредитних установах (банках); 2) гро­шова сума (або цінні папери), яка вноситься боржником для переда­чі кредитору.

Державнаподатковаінспекція — структурний підрозділ у складі державної податкової адміністрації, який організує й контролює процес надходжень податків у бюджет і забезпечує дотримання податкового законодавства.

Державнаподатковаслужба — підпорядкований Урядові України орган, до складу якого входять Головна державна податкова адміністрація України і державні податкові адміністрації областей, районів, міст і районів у містах. Основні завдання Д. п. с. полягають у забезпеченні дотримання законодавства про податки, повному облі­кові всіх платників податків та інших обов'язкових сплат до бюджету, у здійсненні контролю, перевірці правильності їх обчислення та своєчасності перерахувань.

Державна реєстрація – документ, який підтверджує право підприємства або громадянина займатися підприємницькою діяльністю.

Державне казначейство України—- утворене Указом Прези­дента України «Про державне казначейство» від 27 квітня 1995 р. №335. Положення «Про Державне казначейство» затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31 липня 1995 р. Організує і контролює виконання Державного бюджету України веде облік касового виконання державного бюджету, здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та інші функ­ції. У частині стосунків з місцевими бюджетами на Державне казна­чейство покладені обов'язки розподілу між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

Державне мито — платіж, що справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного характеру уповноваженими на те державними органами й перераховується ними в бюджет.

Державне регулювання – форма цілеспрямованого впливу держави через систему економічних, правових, адміністративних методів з метою забезпечення або підтримки тих чи інших економічних процесів, створення сприятливих умов для розвитку усіх інституціональних одиниць.

Державне соціальне страхування – гарантована державою система матеріального забезпечення в старості або при втраті працездатності.

Державний борг — сума заборгованості держави по кредитних операціях. Залежно від ринку розміщення, валюти, в якій випущені позики, та ін. Д. б. може бути внутрішній і зовнішній. Залежно від строку погашення — капітальним або поточним. Має економічно обгрунтовані межі. Величина Д. б. характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Державний бюджет України — грошові відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду держави, призначеного для фінансування народного господарства, нематеріальної сфери, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборона, управління, покриття державного боргу тощо). Складається, затверджується та виконується центральними органами державної влади України.

Державний внутрішній борг України — строкові боргові зо­бов'язання Уряду України в грошовій формі. Гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що виникає за бор­говими зобов'язаннями Уряду України. До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зо­бов'язання у грошовій формі, а також одержані ним кредити.

Державний зовнішній борг — сума заборгованості держави ін­шим державам і фінансовим інститутам. Виникає у зв'язку із бю­джетним дефіцитом.

Державний кредит — грошові відносини, що виникають у держави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади, які призначені для фінансування державних витрат; форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Д. к. має строк повернення і ціну в формі процентів. Буває внутріш­нім і зовнішнім.

Державний пенсійний фонд України — самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов'язкових страхових внесків (у процентах до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовуються на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних виплат.

Державний фонд сприяння зайнятості населення — спеціальний фонд, створений з метою фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів щодо: професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і
безробітних, сприяння їх працевлаштуванню, виплати допомоги по безробіттю, організації додаткових робочих місць Відрахування до цього фонду складають 1% від фонду оплати праці.

Державні фінанси — центральна підсистема фінансової системи, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни. За економічною сутністю Д. ф. — це грошові відносини з розподілу та перерозподілу вартості ВВП, пов'язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств, призначених на цілі розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних та інших потреб суспільства. До складу Д. ф. входять бюджети різних рівнів державного управління, позабюджетні спеціальні фонди, державний кредит і фінанси державних підприємств та організацій.

Державні цільові фонди — фонди, які створені відповідно до законів України, формуються за рахунок податків і зборів з юридичних та фізичних осіб.

Депозит — внесок убанк або в іншу кредиту установу для зберігання або одержання грошової винагороди (відсотків).

Дефіцит — 1) нестача грошей, товарів або послуг, необхідних для збалансування факторів виробництва, кредитів споживання; 2) збиток, перевищення витрат над прибутками, заборгованості над активами

Джерело сплати податку — доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок.

Дивіденди — платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав емітованих цією юридичною особою, у зв'язку з розподілом частина її прибутку.

Дисконт – знижка. 1) різниця між ціною в даний момент і ціною на момент покриття або ціною номіналу цінного паперу; купівля фінансового інструменту до моменту його покриття за ціною, меншою за номінал. 2) Відхилення в бік зменшення від офіційного курсу валюти.

Довготерміновий кредит — кредит на капітальні вкладення на термін трьох років і більше.

Договір кредитний — двосторонній юридичний документ між комер­ційним банком і підприємством-позичальником про одержання та сплату кредитів і процентів за користуваннями ними.

Договірна дисципліна — встановлений законом порядок взаємодії між
суб'єктами ринкових відносин стосовно точного виконання господарських
договорів.

Додана вартість – вартість, створювана працею найманих робітників понад вартість їх робочої сили.

Дотація — (від лат. dotatio — дарунок, пожертва) — кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бюд­жетам або з місцевих бюджетів вищого рівня — місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Доходи місцевих бюджетів — кошти, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у розмірах і порядку, встановлених законом. Включають у себе власні або закріплені доходи, відрахування від регульованих доходів, дотації, субсидії, субвенції та інші трансферти. Розрізняють Д. м. б. податкові й неподаткові.

Економічна криза — одна з глибоких проблем сучасності, яка проявляється в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою, порушенні природних процесів через надмірну антропогенну дію, непередбачувані наслідки науково-технічного прогресу, зростання енергоспоживання і спалювання викопного палива, демографічний вибух, збройні конфлікти, техногенні катастрофи тощо.

Економічне співробітництво — група країн, які об'єдналися для досягнення спільної мети в справі регулювання міжнародної торгівлі. Прикладом може служити Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).

Експорт — продаж фірмою своїх товарів в іншу країну з використанням послуг належних маркетингових посередників (непрямий експорт) або шляхом самостійних маркетингових операцій (прямий експорт).

Елементи податку — складники податку, до яких належать: суб'єкт (платник) податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, податкова ставка, джерело сплати податку і податкова квота.

Емісія — виготовлення і випуск в обіг банківських і казначейських білетів, паперових грошей і цінних паперів і розміщення їх серед інвесторів.

Емітент — установа чи підприємство, що здійснює емісію (випуск цінних паперів).

Євровалюта – кошти в іноземній валюті, що нагромадились у банках європейських країн і використовуються для розрахунків за межами країн-емітентів цієї валюти.

Євровалютний ринок — міжнародний ринок короткострокових та середньострокових кредитів. Базується на кредитних операціях, які здійснюються з національною валютою за межами країни. «Євро» не означає, що ринок обмежений кордонами Західної Європи, а свідчить про знаходження валюти (долар, марка, ієна, eur) на рахунку закордонних банків, які використовують її для надання кредитів. В основі кредитної діяльності лежать євровалютні депозити. Резиденти однієї країни розміщують гроші на рахунок іншої з метою отримання вищої процентної ставки.

Єврокредити – міжнародні позики, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку. Як правило, такі позики організують консорціуми банків на строк від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками.

Єврооблігації— цінні папери, які приносять проценти. Суб'єкти, які їх випускають (посередники та покупці), не є резидентами країни, валюта якої використовується при емісії. Обсяг випуску Є. 1998 р. становив 177,2 млрд. дол. Процент на них може бути фіксованим або «плаваючим», останній підвищує їх привабливість в умовах інфляції. Випускаються також Є., які можуть бути конвертовані в акції або мають варант на купівлю акцій компанії. (Варант — запорука — означає, що власнику облігації надано право протягом певного часу купувати додаткові облігації чи акції за обумовленою ціною.) Часто Є. випускаються в двовалютному варіанті й в одній
валюті з правом конверсії в іншу.

Європейський міжнародний ринок позичкового капіталу (ЄМРПК) – міжнародний ринок, на якому операції здійснюються в євровалютах. Позики беруть переважно транснаціональні монополії, які потребують кредитів для фінансування капіталовкладень в різних країнах, а також держави, що мають дефіцитні платіжні баланси; кредитори – приватні комерційні банки; що здійснюють міжнародні кредитні операції в іноземних валютах (євродоларах).

Забезпечення кредиту — товарно-матеріальні цінності і витрати на виробництво, які є заставою повернення боржником одержаних у позичку коштів та сплати ним відсотків за кредит.

Загальнодержавні податки — податки, які встановлюються органами законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій території держави.

Загальнообов'язковедержавне соціальне страхування — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство податкове — сукупність законодавчих актів, які встановлюють і регулюють справляння податків, зборів і податкових платежів.

Закріплені (власні) доходи — доходи, які повністю або на основі
фінансового відсотка на постійній чи довготривалій основі у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету.

Застава — засіб забезпечення зобов'язань. 3. виникає з договору чи закону Предметом 3. може бути майно або майнові права.

Затвердження місцевого бюджету — процес розгляду та прийняття рішень щодо введення в дію бюджету представницьким органом місцевого самоврядування.

Захищені статті бюджету — статті видатків бюджету, які не підлягають секвестру видатків у випадку невиконання дохідної частини бюджету.

Збитки — витрати матеріальних та грошових ресурсів підприємств, об'єднань, організацій, громадян у результаті перевищення витрат на виробництво і збут продукції над виручкою від її реалізації, тобто перевищення витрат над доходами, а також неефективного господарювання та недоліків у ціноутворенні.

Збори — платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені у твердих розмірах, за надання певних прав чи послуг або на відшко­дування окремих видатків бюджету.

Зведений (консолідований) бюджет України — сукупність усіх бюджетів (Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів), що входять до бюджетноїсистеми України по доходах і видатках.

Знос основних засобів — поступове перенесення вартості засобів праці на продукт, що виробляється з їх участю; елемент виробничих витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

Імпорт — ввезення до країни іноземних товарів із-за кордону для продажу їх або використання в цій країні.

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу (в країні або за кордоном) в підприємствах різних галузей народного господарства. Повністю зосереджені на одержанні прибутку. Державні І. можуть здійснюватися з метою регулювання розвитку економіки. Вони фінансуються за рахунок податків, прибутків державних підприємств, емісії внутрішніх позик уряду. Джерелом фінансування приватних вкладів є власні засоби компаній (нерозділений прибуток, зокрема амортизаційні та інші фонди), залучені зовнішні засоби, отримані від продажу акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також довгострокові кредити та займи. Рівень І. залежить від значних коливань і динаміки росту економічної системи, а також від неекономічних факторів: розвитку техніки, характеру проведення державної політики.

Інвестиційний клімат— рівень досягнення потенційних мож­ливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здій­снювати Інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів паїв, акцій та Інших цінних паперів, рухомого та нерухомого майна майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею та іншими природними ресурсами.

Індексація – підвищення або зниження цін, заробітної плати, вартості майна, процентних ставок тощо залежно від змін певного індексу.

Індекс цін — показник динаміки цін, який характеризує рівень цін на товари і послуги у порівнянні з рівнем цін за період, який взято за базу.

Інновація — (англ. innovation) — процес, орієнтований на створення, розвиток і якісне вдосконалення нових виробів, технологій, організаційних форм. Характеризується новими формами інтеграції науки, техніки, виробництва І передбачає участь різних організацій і відомств; нововведення, впровадження нових ідей, технологій, видів продукції тощо у виробництво, управлінську діяльність.

Інфляція — порушення процесу суспільного виробництва, що проявляється у переповненні сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарства і їх знеціненні. І. знижує рівень життя населення, загострює економічні та соціальні суперечності. Діапазон коливання рівнів інфляції досить широкий, але в ньому можна чітко визначити певні інтервали, де І. виконує стимулюючу функцію. Світовий досвід успішного проведення трансформацій­них реформ у таких країнах як Німеччина, Японія, Китай, Чехія, Словаччина та інші дає можливість виділити ці інтервали. Так, коли І. знаходиться в інтервалі від 1,1 до 4,7% на рік, вона максимально стимулює економічне зростання. Коли типи І. переходять межу 4,7%, темпи економічного зростання починають знижуватися. Коли інфляція сягає 25—45%, економічне зростання припиняється, йому на зміну приходить стагнація і спад виробництва, який поглиблює­ться в міру зростання темпів інфляції. Тому при виборі довгостро­кової стратегії економічного розвитку необхідно орієнтуватися на рівень І. 2—5%,а при вирішенні тактичних питань економічних пе­ретворень її темпи можуть підвищуватися до 15—20%.

Інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, та невиробничу сфери економіки з метою створення основи для нормальної діяльності головних галузей матеріального виробництва та розвитку продуктивних сил країни.

Казначейська система касового виконання бюджету — система касового виконання державного бюджету, яка забезпечується казначейством. При К. с. к. в. б. всі платежі, які надходять до Державного бюджету України, зосереджуються у спеціальній системі каз­начейських кас і концентруються на єдиному рахунку Державного казначейства. В окремих країнах касове виконання місцевих бюджетів також покладається на Державне казначейство. Так, у Франції бюджетні доходи органів місцевого самоврядування знаходяться на рахунках казначейства.

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Камеральна (попередня) перевірка — перевірка правильності розрахунків платників із бюджетом у податковій інспекції на підставі
поданих декларацій, звітів і розрахунків.

Капітал — вклад в активи власні та позичені фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності.

Капітальний ремонт — спосіб відтворення основних засобів, що полягає в заміні зношених машин і обладнання, конструктивних частин будівель і споруд. На підприємствах К.р. фінансується як елемент витрат на виробництво (в законодавче встановлених межах) І за рахунок інших джерел через приріст балансової вартості основних засобів.

Капітальні вкладення — витрати, спрямовані на відтворення зношених і створення нових основних засобів у виробничій та невиробничій сферах

Касове виконання місцевого бюджету— організація та здійс­нення прийому, зберігання і видачі бюджетних коштів, ведення об­ліку і звітності в процесі виконання місцевого бюджету. В Україні К. в. м. б. здійснюється територіальними відділеннями Національного банку України, а в таких адміністративно-територіальних одиницях, де цих відділень нема, — іншими уповноваженими банками.

Класифікація податків — групування податків за певними ознаками.

К. п. за формою оподаткування — прямі й непрямі.

К. п. за економічним змістом об'єкта оподаткування — податки на доходи, споживання і майно.

К. п. за спрямуванням — податки, сплачувані до державного бюджету; податки, сплачувані до місцевих бюджетів; змішані податки; податки, з яких формуються спеціальні позабюджетні фонди.

К. п. за складовими ціни, на які відносять податки — податки, що сплачують з прибутку; податки, що відносять на витрати виробництва; акцизи.

К. п. за співвідношенням між ставкою податку та величиною доходу — прогресивні, регресивні та пропорційні податки.

К. п. за способом стягнення — розкладні й окладні.

К. п. за суб'єктом оподаткування — податки, які сплачують юридичні особи та громадяни.

Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів — пере­лік повноважень і обов'язків місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування різних рівнів у сфері складання, затвердження і виконання місцевого бюджету, у бюд­жетному процесі, утворенні позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів, запровадженні місцевих податків і зборів, залученні фінансово-кредитних ресурсів тощо

Контроль за виконанням місцевого бюджету — контроль, здійснюваний представницьким органом місцевого самоврядування . у формах, які він самостійно визначає.

Котирування – встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів або цін товарів на біржах відповідно до діючих законодавчих норм та усталеної практики. К. здійснюють уповноважені державні установи, спеціальні органи на фондових і товарних біржах (офіційне К.), великі компанії і банки на ринку (ринкове К.)

Кошторис (єдиний кошторис доходів і видатків) — фінансовий план бюджетної установи, організації, основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи.

Кредит — кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Розрізняють К. фінансовий, товарний та К. під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Кредит банківський — кредит у грошовій формі, що надається банками; головний різновид фінансового кредиту.

Кредит державний — кредитні відносини, в яких одним із суб'єктів виступає держава.

Кредит фінансовий — позичка грошей під договірні відсотки на визначений термін.

Кредиторська заборгованість — кошти, тимчасово притягнеш, що підлягають поверненню відповідним юридичним або фізичним особам.

Курс цінних паперів – ціна, за якою продаються і купуються цінні папери. К.ц.п. формується під впливом попиту і пропозиції на ринку цінних паперів.

Лізинг оперативний (оренда)— господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу права користування основними фондами на строк, який не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власникові після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди. Основні фонди, передані в Л.о. залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Ліквідність підприємства – здатність підприємства розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями шляхом перетворення активів у гроші.

Майнові податки— прямі податки з юридичних і фізичних осіб, об’єктом оподаткування_яких виступає рухоме й нерухоме майно.

Маркетинг — система заходів для вивчення ринку та активного впливу на споживчий попит із метою розширення збуту виробничих товарів.

Матеріальні активи — основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів.

Медичне страхування — вид страхування, об'єктом якого є видатки, пов'язані із здоров'ям, наданням медичної допомоги населенню.

Митні збори— плата, що стягується з декларантів за оформлення митних процедур.

Мито — непрямий податок, який встановлюється державою на товари, що імпортуються, експортуються чи проходять транзитом через митну територію країни, в процентних ставках до вартісної оцінки цих товарів або у твердих ставках на одиницю товару.

М. ввізне — мито, що сплачується при імпорті товарів.

М. вивізне — мито, що сплачується при експорті товарів.

Митна декларація — документ, що подається в митні органи при ввезенні, вивезенні чи транзиті товарів через митний кордон і містить дані про ці товари, на підставі яких стягується мито.

Митний тариф — систематизований перелік товарів і ставок мита, якими оподатковуються ці товари під час переміщення через митний кордон.

Митниця — державний заклад, через який повинні ввозитися або вивозитися усі переміщувані через кордон товари і вантажі з метою їх митного контролю і стягування відповідних мит і зборів.

Міжбюджетнівзаємовідносини— форма, у якій забезпечується взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи. М. б. визначаються державним, територіальним та бюджетним устроєм країни.

Міжбюджетнівзаєморозрахунки — процес передачі коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки, — з місцевих бюджетів до Державного бюджету України у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.

Міжнародний ринок позичкового капіталу (МРПК) — система відносин у сфері акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами; сукупність фінансово-кредитних установ і фондових бірж, що надають позики й кредити іноземцям.

Місцевий бюджет інвестицій або розвитку — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, придбання обладнання, сплату основної частини боргу. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні введене поняття «видатки розвитку».

Місцевий поточний бюджет — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апара­ту управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та інше. Поняття, яке використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. У Законі України «Про бюджетну систему України» застосовується поняття «поточні видатки бюджету».

Місцеві бюджети — сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.

Місцеві податки — податки, що встановлюються і справляються на відповідній території місцевими органами представницької влади як на підставі загальнодержавного законодавства про місцеві податки і збори, так і цілком самостійно.

Місцеві податки і збори — обов'язкові платежі, які згідно Із законодавством запроваджуються органами місцевого самоврядуван­ня на підпорядкованій їм території і повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Місцеві позики — форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів влади. М. п. розміщуються на ринку позичкового капіталу. У зарубіжних країнах М. п. — основний спосіб капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі заборгованості місцевих органів по М. п. регулюються центральними органами державної влади згідно із законодавством. Повернення основної суми боргу по М. п. здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право розміщення М. п. згідно із законодавством надано органам місцевого самоврядування України. Порядок їх випуску регламентується Законом України «Про зовнішній і внутрішній борг України». Перші муніципальні позики випустили міста Київ, Дніпропетровська та деякі інші

Місцевіфінансові органи в Україні — фінансові відділи виконавчих органів місцевого самоврядування, фінансові відділи та управління місцевих органів державної виконавчої влади, а також місцеві органи Головної державної податкової адміністрації, Голов­ного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства України. Фінансові відділи у структурі місцевого самоврядування України функціонують у 163 містах обласного підпорядкування, а також регіонах цих міст.

Міський бюджет — бюджет, який складається, затверджується і виконується органом міського самоврядування.

Муніципальна власність — власність, що перебуває у користуванні, володінні й розпорядженні територіальних колективів та їх виборних органів місцевого самоврядування; одна з форм власності корпоративної (колективної).

Муніципальне підприємництво — особлива сфера підприємницької діяльності, суб'єктами якої є органи місцевого самоврядування. Метою М. п. є надання різноманітних послуг жителям адміністративно-територіальних одиниць.

Муніципальний банк — фінансово-кредитна установа, яка засно­вана органом місцевого самоврядування та муніципальними підпри­ємствами і спеціалізується на фінансовому обслуговуванні діяльності територіальних колективів.

Муніципальний кредит — система кредитних відносин, головним позичальником у якій є органи місцевого самоврядування; інститут фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Основна форма фінансування муніципальних інвестиційних програм у зарубіжних країнах. М. к. відокремлений від державного, на відміну від нього має виключно цільовий характер і пов'язаний із реалізацією конкретних соціально-економічних програм.

Муніципальні цінні папери — цінні папери, які випускаються органами місцевого самоврядування зарубіжних країн з метою залучення коштів для реалізації власних інвестиційних програм та інших заходів.

Національне багатство — сукупність створених та нагромаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, що враховані та включені в економічний оборот.

Національний доход — частина валового національного продукту, заново створена в суспільстві вартість.

Нематеріальні активи — об'єкти, що не мають фізичної «основи, але мають вартісну оцінку, дають дохід і (використовуються протягом тривалого часу.

Неплатоспроможність — фінансовий стан підприємства, фірми, при якому вони неспроможні своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання І сплачувати борги внаслідок нераціонального використання фінансових.

Неподаткові платежі — разові та випадкові надходження в бюджет, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Непрямі податки — встановлюються в цінах товарів І послуг, розмір
їх для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Нормативний метод — у фінансовому плануванні передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлення норм і нормативів.

“Ноу-хау” – сукупність науково-технічних знань виробничого і комерційного досвіду та навичок, які ще не стали суспільним надбанням. “н.-х.” є об’єктом комерційних угод.

Об'єкт оподаткування — фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість у передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка.

Оборотні кошти підприємств — кошти авансовані для формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкт оподаткування.

Окладні податки — податки, встановлювані для окремих платників шляхом виділення об'єкта оподаткування й затвердження податкових ставок.

Оподаткування подвійне — 1) одночасне стягнення різних податків на доходи на різних стадіях їх формування, але в рамках однієї виробничої діяльності. Наприклад, оподаткування заробітної платиокремого працівника і доходу підприємства загалом; 2) одночасне стягнення аналогічних податків у різних країнах у зв'язку із підпорядкуванням платника податку та об'єкта оподаткування юрисдикції цих (різних) країн.

Оренда (лізінг) — передача майна у користування за певну
плату і на певний строк.

Орендна плата за землю — форма плати за землю, що встановлюється для орендарів землі.

Основні фонди підприємства — це засоби праці, які тривалий час приймають участь у виробничому процесі; зберігають свою натурально-речову форму і по переносять свою вартість на виготовлений продукт.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Пеня – санкція за несвоєчасне виконання зобов'язань і сплати платежів та внесків: різновид неустойки.

Первісна вартість основних засобів – сукупність витрат на створення елементів основних засобів.

Перевірка документальна — перевірка правильності розрахунків платників податків із бюджетом, що проводиться безпосередньо в платника за даними бухгалтерського обліку, звітності та первинних документів.

Перевірка камеральна (попередня) — перевірка правильності розрахунків платників податків з бюджетом у податковій адміністрації (інспекції) на підставі поданих декларацій, звітів і розрахунків.

Переказний вексель — письмовий наказ кредитора позичальнику про сплату останнім визначеної суми грошей третій особі або пред'явнику.

Підприємництво — самостійна Ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Пільги податкові — часткове чи повне звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Є одним з елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну спрямованість. Використовуючи П. п., держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. До П. п. належать: неоподатковуваний мінімум доходів, податкові знижки (наприклад, для підприємств окремих галузей, регіонів), вилучення з оподатковуваних доходів деяких витрат платників податків, повернення раніше сплачених податків (податкові амністії), повне звільнення від сплати деяких податків тощо.

Плата –платіж у бюджет за використання ресурсів, які перебувають у загальнодержавній власності, на основі певної еквівалентності взаємовідносин платників і держави. Встановлюється у твердих ставках з одиниці ресурсів у їх фізичному вимірі.

П. за воду — плата, встановлена за забір прісної води з наземних водосистем і підземних джерел і за безповоротне використання водних ресурсів. Справляється з юридичних осіб за ставками з 1 куб. м води.

П. за землю — плата за використання землі, що справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати.

П. за спеціальне використання надр — справляється з видобувачів корисних копалин за твердими ставками, що встановлюються з одиниці корисних копалин.

Платіжна дисципліна — зобов'язання підприємств, організація здійснювати платежі у точно визначені строки і в повному обсязі.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, за яким платник подає доручення обслуговуючому його банку про перерахування певної суми Із свого рахунку на рахунок постачальника.

Платіжний календар — оперативний фінансовий план підприємства, метою складання якого є прогнозування фінансового стану підприємства на певну дату.

Платник (суб'єкт) податку — фізична та юридична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету.

Податки майнові — прямі податки з юридичних і фізичних осіб, об'єктом оподаткування яких є нерухоме майно.

Податкова система — сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також методи та принципи їх встановлення.

Податкова ставка — законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і в процентах.

Податкове законодавство — законодавчі акти, які встановлюють і регулюють справляння податків та податкових платежів.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників.

Податковий кредит — відстрочка терміну внесення належних до сплати податків і податкових платежів у випадках, передбачених податковим законодавством.

Податок — обов'язковий регулярний платіж юридичних і фізичних осіб до державного чи місцевого бюджетів, що законодавче встановлюється для фінансового забезпечення виконання функцій держави.

Позабюджетні фонди — специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених для фінансування деяких суспільних потреб. Головне призначення полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел.

Політика податкова —державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб, її метою є формування державного і місцевих бюджетів за одночасного стимулювання ділової активності підприємців. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Прибуток підприємств — об'єкт прибуткового оподаткування, що відображає чистий доход підприємства, який обчислюється як різниця між виручкою від реалізації й повною собівартістю, а також включає сальдо позареалізаційних операцій.

Прибуток чистий — прибуток, який залишається в розпорядженні фірми, підприємства після сплати податків, відрахувань,
обов'язкових платежів та платежів, пов'язаних із застосуванням фінансових санкцій до підприємства.

Прихований дефіцит бюджету — несвоєчасне або неповне фінансування галузей бюджетної сфери. Виникає в умовах боротьби за скорочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюджету.

Профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками. Як явище властиве окремим місцевим бюджетам.

Процент — плата за позичку власнику коштів або товарів, наданих в кредит (наприклад, плата банку власнику депозиту, плата підприємства банку за кредит і т. ін.).

Процентна податкова ставка — ставка, що встановлюється в процентах до об'єкта оподаткування в грошовому виразі.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального викриття недостачі розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальний цінностей, попередження фінансових зловживань.

Регіональна фінансова політика — система заходів, які здійснюються державою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в окремих регіонах та інших адміністративно-територіальних одиницях. Основне місце в системі цих заходів належить систематичній фінансовій допомозі з боку центрального уряду органам влади тих територій, які мають недостатні фінансові ресурси для виконання покладених на них обов'язків.

Регульовані доходи — доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України з метою збалансування доходів і витрат. Перелік Р. д. визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. До Р. д. відносяться: податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, дохід від патентів. Уточнення переліку Р. д. та їх нормативів страхувань здійснюється у щорічних законах про державний бюджет України. Це одна із форм бюджетного регулювання.

Резервні фонди — спеціальні фонди, які формуються у складі видатків місцевих бюджетів і використовуються для фінансування невідкладних заходів, що не були передбачені при затвердженні цих бюджетів. Резервні фонди формуються у розмірах, що не перевищують одного процента видатків відповідного місцевого бюджету.

Резидент — у податковому праві особа, яка має постійне місце перебування в країні.

Рента — регулярно одержуваний дохід із капіталу, майна або землі, що не вимагає від одержувача підприємницької діяльності.