Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
 Скачать 1.54 Mb.
|
Тема 12. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Основні поняття: міжнародні фінанси, міжнародні фінансові організації, міжнародний фінансовий ринок, міжнародний валютний ринок, міжнародна валюта.
Міжнародні фінанси – це фонди фінансових ресурсів, створення і використання яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення різних спільних потреб, що мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв’язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці та соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед ООН, ЄС, НАТО тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси. На макрорівні інтеграція розвивається на основі створення економічних об’єднань із тим чи іншим ступенем узгодження їх національних, фінансових, митних союзів, уникнення подвійного оподаткування, зменшення і ліквідації бюджетного дефіциту тощо. В цих умовах актуальними стають питання ефективного функціонування національних фінансових систем, визначення напрямків, масштабів і глибини їх взаємодії в галузі фінансів. Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни-члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. Аналогічно формується бюджет ЄС та інших міждержавних утворень. Міжнародні організації можуть також надавати допомогу окремим країнам. Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудова над національними фінансовими системами. Вони ефективніше виконують ті функції, які на міждержавному рівні одній державі виконати неможливо або можна виконати з меншим ефектом.
Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн-засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їх основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для реалізації важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). МВФ одержав статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн-членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриттю їхнього дефіциту, наданню консультативної допомоги з фінансових та валютних питань МВФ є організацією акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни в світовій торгівлі. Відповідно й право на одержання коштів залежить від обсягу вступного внеску. Квоти переглядаються кожні 5 років. На сьогодні членами МВФ є 181 країна, а його пасиви становлять понад 300 млрд. дол. США. Україна вступила до МВФ у 1992 р., її квота становить 0,7% від загального капіталу фонду. Останніми роками МВФ прийняв низку рішень, спрямованих на створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам у разі фінансової кризи. Ця допомога надається за допомогою політики траншів і механізму розширеного фінансування. Діяльність МВФ справедливо піддається критиці за негнучкість у взаємовідносинах з деякими країнами, надмірну бюрократизацію та заангажованість. Однією з найпотужніших фінансових установ світового рівня є створений у 1944 р. Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Його не слід розглядати як лише банківську установу. У МБРР мало що спільного з типовими комерційними банками, бо він надає довгострокові кредити на фінансування державних програм лише урядам і центральним банкам країн-членів, якими є учасники МВФ. Основна кількість кредитів МБРР спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства, а також у галузі з низькою рентабельністю і великим терміном окупності витрат, куди не дуже охоче вкладає кошти приватний сектор. Позички МБРР надаються під гарантії уряду країни-позичальника, як правило, терміном на 15- 20 років і мають п’ятирічний пільговий період. Поточна відсоткова ставка за кредитами становить 7,5%. Вступ України до МВФ забезпечив її членство в МБРР із квотою майже 5 млрд. дол. США, що дає змогу залучати кошти іноземних інвесторів для розв’язання питань стабілізації економіки, структурної перебудови, інтеграції України у світове господарство. Світовий банк є фінансовою установою, яка покликана сталому економічному розвитку та забезпеченню суспільного добробуту в країнах, що мають низький рівень економічних показників і перебувають на стадії реформування економіки. Банк надає фінансові ресурси у формі довгострокових кредитів на розвиток виробництва на 15-20 років на пільгових умовах. Умови надання кредиту пов’язані з розвитком приватного сектора економіки, здійсненням ринкових реформ у певних галузях народного господарства. Так, для України, яка за класифікацією банку належить до країн з середнім рівнем доходу, позики надаються на структурну перебудову в сільському господарстві, вугільній галузі, на розвиток теплопостачання в м. Києві тощо. До числа міжнародних фінансових інститутів належить значна кількість регіональних фінансових установ Європи, Латинської Америки, Азії, Африки. Серед них найбільшої уваги заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Він був створений у 1991 р. для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи. У порівнянні з іншими міжнародними фінансовими інститутами, перевагою цього банку є те. що він працює як з державним, так і приватним секторами економіки і має в своєму розпорядженні широкий вибір методів мобілізації коштів і фінансування. Банк, як правило, сприяє розвиткові приватного сектору економіки країн. Діяльність ЄБРР в Україні охоплює такі основні стратегічні напрямки, як:
Усього було здійснено до цього часу 10 проектів на суму 645 млн. дол. США. 3. Міжнародний фінансовий ринок. Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в тому, аби за допомогою акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити між ними їх перерозподіл для сталого економічного розвитку світового господарства й одержанні від цих операцій певного доходу. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку розширює фінансові можливості кожної держави, що загалом сприяє вирівнюванню їх економічного розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту. Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів серед національних фінансових ринків. Водночас фінансові ринки економічно розвинутих країн – США, Англії, Німеччини, Франції, Швейцарії самі створили систему переміщення капіталів за межі своєї країни і сприяли виникненню великих міжнародних фінансових центрів. Об’єктивною основою цього процесу став розвиток міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація з огляду на це виробництва. Треба зазначити також, що відбувся процес концентрації і централізації фінансового капіталу. Нині міжнародні фінансові ринки – це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних і страхових операцій. Міжнародний фінансовий ринок має три складові: (схема 20)
Схема 20. Структура світових фінансів   Валютні ринки виникли й швидко розвинулися з огляду на розвиток міжнародних економічних зв’язків, насамперед міжнародної торгівлі. Валютний ринок – це купівля і продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції. Міжнародні валютні ринки є світові і регіональні. До світового ринку належать валютні ринки всіх країн. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина всіх валютних операцій. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, брокерські фірми і великі корпорації. Банки, які одержали право проводити валютні операції на міжнародних ринках, називаються уповноваженими або валютними банками. Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах: повернення, терміновості, платності, забезпеченості. Головне призначення міжнародного ринку кредитних ресурсів – своєчасна мобілізація вільних коштів і подальше їх використання в інших країнах, де є в них нагальна потреба і вони можуть забезпечити найвищий дохід. Ринок кредитних ресурсів зміцнює фінансове становище в світі в цілому і окремих країнах зокрема. Він розширює фінансові можливості кожної держави, дає змогу уникнути фінансової кризи, скоротити витрати виробництва й обігу в державі. Міжнародний ринок кредитних ресурсів сприяв розвитку міжнародних розрахунків, економії часу й ефективнішому використанню капіталів, збільшенню нагромаджень у світовому господарстві. З інституційного погляду міжнародний ринок кредитних ресурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних зв’язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії. Аналогічно одержувачами кредитів виступають приватні компанії , уряди країн. Кредити надаються коротко -, середньо - і довгострокові. Залежно від суб’єкта кредитування кредити поділяються на приватні, урядові й кредити міжнародних фінансових організацій. Міжнародний ринок цінних паперів – це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Проте вона особлива, її суть полягає в тому, що юридична чи фізична особа, віддаючи власні кошти, одержує фінансовий документ, який дає право його власникові одержати в майбутньому грошові кошти, які майже ніколи не збігаються з номіналом цінного паперу. Ринок цінних паперів є специфічною формою розподілу фінансових ресурсів між підприємницькими структурами, причому одержаний прибуток на залучені кошти має вирішальне значення. Міжнародний ринок цінних паперів розвинувся упродовж другої половини ХХ століття, коли було знято обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу. До кінця ХХ ст. сума щорічних облігацій, що продаються на міжнародних ринках цінних паперів перевищує 500 млрд. дол. США. Усього в світ щорічно обертається акцій і облігацій на суму понад 40 трлн. дол. США. Слід зазначити, що вдале розміщення цінних паперів на міжнародних ринках, а ще головніше – ефективне використання залучених коштів забезпечить досить стабільний розвиток економіки країни ринкового спрямування. Питання до семінарського заняття
Завдання для перевірки знань (тести): 1. Валюта, якій відповідає літерний код EUR, — це: а) англійський фунт стерлінгів; б) японська єна; в) норвезька крона; г) долар США; д) ЄВРО. 2. Валютні операції — це: а) операції між резидентами у валюті України; б) операції пересилання за кордон валютних цінностей; в) використання валютних цінностей як засобу міжнародного обігу; г) операції з переходом права власності на валютні цінності. 3. Знецінення валюти — це: а) девальвація валюти; б) ревальвація валюти; в) інше визначення. 4. Здатність країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами — це: а) платоспроможність країни; б) міжнародна валютна ліквідність; в) сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках. 5. Міжнародна валюта — це: а) долар США; б) СДР (спеціальні права запозичення); в) ЄВРО; г) екю; 6. Грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках, — це: а) валюта; б) національна валюта; в) іноземна валюта; г) міжнародна валюта. 7. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр: а) до 1900 р.; б) після Першої світової війни; в) у період Другої світової війни. Самостійна робота студентА
Основні поняття: міжнародні фінансові інститути, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, кредит, виробнича інфраструктура, інвестиційні проекти.
Основні поняття: валюта, курс валют, міжнародна валюта, валютні операції. Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами: 1.Вплив міжнародних фінансових організацій на фінансову систему України. 2.Завдання України у зовнішньоекономічній політиці. ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ: 49, 50, 51, 52 Рекомендована література до теми Закони України: 1, 11, 14 Підручники і навчальні посібники: 4. 7, 15, 17, 19, 27, 28, 31, 32, 34 Додаткова література: 1, 2, 5, 7 ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Аваль – поручництво третьої особи за векселем. Аванс – 1) грошова сума, що виплачується наперед, у рахунок майбутніх платежів, згідно з укладеними контрактами та угодами; 2) частина заробітної плати, яка видається за першу половину місяця. Авансові платежі – сплата до бюджету податків і податкових платежів у розмірах, визначених виходячи з прогнозних оцінок об’єкта оподаткування або його фактичних розмірів за попередній період чи аналогічний період попереднього року. Адміністративні стягнення – штрафні санкції, що накладаються на керівника і посадових осіб підприємств, установ та організацій за порушення податкового законодавства. Акредитив – іменний цінний папір, що засвідчує право особи, на ім’я якої виписаний, одержати в банку вказану в А. суму. Акцепт - 1) згода на укладання договору відповідно до пропозиції другої сторони; 2) прийняття платником за переказним векселем зобов’язання оплатити вексель з настанням вказаного в ньому терміну; 3) згода банку гарантувати виплату суми, вказаної у переказному векселі; 4) одна із форм безготівкових рахунків між господарськими організаціями. Акциз – непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки до ринкової ціни окремих товарів у твердо фіксованих на одиницю товару чи процентах ставках. Існують два види акцизів: специфічні (індивідуальні) й універсальні. А. специфічний – непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки за окремими ставками для окремих видів товарів. А універсальний – непрямий податок, який установлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізації товарів (робіт, послуг) за єдиною чи кількома ставками. Може бути у формі податку з продажів (купівель), податку з обороту та податку на додану вартість. Акцизний податок – вид акцизу, який справляється в Україні з підприємств за процентними ставками, що встановлюються до ринкової відпускної ціни, котра включає повну собівартість і прибуток. Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Амортизаційні відрахування – метод поступового перенесення на собівартість продукції вартості основних засобів (а також нематеріальні активів), які використовуються для її виробництва. А. в. проводяться за встановленими у директивному порядку нормативами. В українському податковому законодавстві – сума, на яку зменшується прибуток як об’єкт оподаткування. Аудит – перевірка незалежними юридичними і фізичними особами (аудиторами) бухгалтерської звітності та обліку, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Аудитор – фізична або юридична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю на території України та ліцензію на відповідну діяльність. Аудиторська палата України – незалежний, самостійний орган, який функціонує на засадах самоврядування. Набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України. А. п. У. формується шляхом делегування до її складу п’яти представників від професійної організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. А. п. У. здійснює сертифікацію та ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторської діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які надають аудиторські послуги. Аудиторська служба – організація (аудиторська фірма), яка згідно із договором на платній основі контролює здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку й звітності господарських організацій шляхом ревізій і перевірок, а також здійснює експертні та інші послуги з аналізу фінансових аспектів діяльності підприємства. Аукціон – продаж з публічних торгів, при якому товар або майно, що продається, можуть бути придбані особою, яка запропонувала за них найвищу ціну. Баланс доходів і видатків – поточний фінансовий план підприємства, в якому відображаються доходи і видатки підприємства за рік, а також взаємовідносини з державою і кредитними установами. Балансовий метод – у фінансовому плануванні передбачає встановлення відповідності видатків джерелам їх покриття ув’язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість фінансового плану. Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, такі за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій. Банківська система - сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку, яка в тій чи іншій країні в певний історичний період; складова частина кредитної системи. Банківські депозити – вклади, які надають право отримати в банку певну суму грошей з попередньою сплатою в банк еквівалентної суми грошей або іншої валюти, а також за рахунок кредиту. Банківський кредит – позичка, що надається банком фізичний або юридичним особам на певний термін за певну винагороду. Банки комерційні – кредитні установи, що здійснюють усі різновиди банківських операцій (крім емісії грошей) для підприємств усіх галузей за рахунок грошей, залучених у вигляді вкладів та інших пасивних операцій. Банк Національний України – центральний банк України, який здійснює керівництво всією кредитною системою країни, має монопольне право емісії банкнот, є головним провідником грошово-кредитної політики держави. Банкноти - банківські білети; грошові знаки, які випускаються в обіг центральними емісійними банками. Банкрутство – неплатоспроможність боржника (будь-якої юридичної особи) виконати свої боргові зобов’язання. Бартер – обмін на товарній (безгрошовій) основі. Бартерна угода – товарообмінна експортно-імпортна операція на балансовій основі з передачею права власності на товар без оплати (натуральний обмін). Безготівкові розрахунки – перерахування сум з рахунків платника на рахунок одержувача або шляхом взаємного зарахування вимог без участі готівкових грошей. Бізнес – економічний (чи будь-який) вид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди. Бізнес-план – план реалізації певного проекту або угоди, в якому дається характеристика проекту (угоди), а також обгрунтовується доцільність їх реалізації і розраховується фінансовий результат. Біржа – організаційно оформлений та регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля цінними паперами (фондова Б.) або товарами за стандартними зразками (товарна Б.). Біржовий курс валют – вартість цінних паперів на фондовій біржі. Біржові посередники – особи (маклери, брокери) або фірми, які виконують функції посередників на фондовій товарній або валютній біржах, за що одержують комісійну винагороду. Спеціалізуються на певній галузі, володіючи великим інформаційним матеріалом по угодах, курсах акцій тощо. Бюджет – розпис грошових доходів і витрат держави, план утворення і використання фінансових ресурсів держави та її складових одиниць, який забезпечує можливість виконання відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій. Б. Автономної Республіки Крим – сукупність доходів і витрат республіканського бюджету Автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної республіки Крим; різновид зведеного (консолідованого) бюджету. Бюджет державний – централізований фонд фінансових ресурсів, який затверджується вищим органом законодавчої влади країни і використовується на загальнодержавні потреби, які фінансуються у централізованому порядку. |