Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"

• Название: Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
• Дата: 20.11.2018
• Размер: 1.54 Mb.
• Имя файла: Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси.doc
• Тип: Навчальний посібник; #57058
• страница: 13 из 14

Рентабельність – міра прибутковості роботи підприємства. Р. розраховується як відношення одержаного прибутку підприємства до вартості його капіталу або до собівартості його капіталу або до собівартості реалізованої продукції.

Республіканський бюджет автономної республіки Крим – бюджет, який складається, затверджується і виконується центральними органами влади Автономної Республіки Крим.

Рефінансування – погашення старої заборгованості новою шляхом випуску нових позик, часто заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими.

Розподіл прибутку — направлення прибутку на формуванні Доходів бюджетів та на задоволення власних потреб суб'єктів господарювання.

Самостійність місцевого бюджету — можливість формування доходів місцевого бюджету за рахунок власних (закріплених) та загальнодержавних (регульованих) доходів.

Самофінансування —один із принципів госпрозрахунку і методів фінансового забезпечення.

СВІФТ — автоматизована система здійснення міжнародних платежів через мережу комп'ютерів.

Сертифікат — І) назва облігацій спеціальних державних позик; 2) у зовнішній торгівлі — документ про якість товару, що видається державними інспекціями та іншими уповноваженими організаціями.

Система оподаткування — сукупність податків і обов'язкових зборів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у визначеному законами України порядку.

Складання місцевого бюджету — процес розробки проекту бюджету із дотриманням визначених законодавством процедур, здійснюваний місцевим органом державної виконавчої влади і виконавчим органом місцевого самоврядування.

Собівартість продукції – грошовий вираз всіх затрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва і реалізації продукції матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів, крім того, включає податки і обов’язкові збори згідно діючого законодавства.

Спеціальні фонди - сукупність коштів у розпорядженні підприємств, які мають спрямоване призначення.

Статутний фонд - сукупність вкладів (у грошовій формі) учасників або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Страхова медицина - метод фінансування видатків по охороні здоров’я.

Страхові компанії - організації, що виступають у ролі страховка і приймають на себе обов’язок відшкодування при настанні страхового випадку деяких коштів.

Страховий ринок - особлива форма грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, яка надається юридичним та фізичними особам спеціалізованими страховими організаціями.

Страхування кредиту - вид страхування, сутність якого полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Страхування соціальне - система економічних відносин, завдяки яким формуються і витрачаються грошові фонди, призначені для матеріального забезпечення непрацездатних (див. Внески страхові).

Субвенція (від лат. subveniere - приходити на допомогу) - кошти, які надаються місцевим бюджетом з бюджетів вищого рівня на фінансування цільових витрат і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання.

Субсидія (від лат. subsidium - допомога, підтримка) - кошти, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетом або з місцевих бюджетів вищого рівня місцевим бюджетам нижчого рівня на фінансування цільових витрат.

Сфера міжнародних фінансів - складова фінансової системи України на рівні світового господарювання. С. м. ф. відображає обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні і включає три напрямки: міжнародні розрахунки; фінанси міжнародних політичних, економічних, гуманітарних організацій; міжнародні фінансові інститути.

Територія з особливим економічним статусом — до територій з особливим економічним статусом належать (спеціальні) вільні економічні зони, особливі економічні зони, експериментальні економічні зони, зони економічного сприяння, зони вільної торгівлі, зони прикордонного економічного співробітництва та ін. Території з особливим економічним статусом створюються згідно із законодавством за рішеннями центральних органів центральної влади. У межах таких територій формується особлива система фінансових відносин. Серед суб'єктів цих відносин важлива роль належить місцевим органам влади. Такі території мають особливий режим оподаткування, ведення підприємницької діяльності, створення спільних з іноземним капіталом підприємств, використання прибутку, здійснення інвестиційної діяльності, митних пільг тощо. Зарубіжна практика у цій сфері досить різноманітна.

В Україні надання територіям особливого економічного статусу регулюються Законом України «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

На практиці особливий економічний статус отримали лише окремі території України. Так, згідно з Указом Президента України створена експериментальна зона «Сиваш». Особливості фінансових відносин в цій зоні визначені Законом України «Про деякі питання валютного регулювання і оподаткування суб'єктів експерименталь­ної економічної зони «Сиваш» від 23 лютого 1996 р.

Термін сплати податку — законодавче встановлений термін внесення до бюджету належних до сплати за відповідний період сум податків.

Товари підакцизні — товари, з яких законодавче справляється акцизний збір. В Україні до них належать: лікеро-горілчані та тютюнові вироби, легкові автомобілі, кава, шоколад, інші високорентабельні та монопольні товари. Перелік Т. п. встановлюється законодавче Верховною Радою України.

Трансферти (від фр. (transfert; лат. transferee — переносити, переводити) — кошти, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчо­го рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та в інших формах.

Уніфікація позики – об’єднання (обмін) декількох раніше випущених позик в одну облігацію нової позики.

Управління фінансами — складова частина управління економікою, діяльність, пов'язана із впливом на процеси розподілу і перерозподілу валового національного продукту, національного доходу і національного багатства.

Фінанси— сукупність об'єктивно обумовлених економічних відносин з обміну, розподілу та перерозподілу вартості створеного у суспільстві ВВП формування, розподілу та використання фондів грошових коштів і нагромаджень у розпорядженні суб'єктів господарювання та держави, призначених для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Фінанси місцевого самоврядування — система економічних відносин, за посередництвом яких територіальні колективи та органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють і використовують фінансові ресурси відповідно до своїх функцій.

Фінанси підприємств — сукупність грошових відносин, які відображають формування, розподіл і використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення. Складова фінансової системи України.

Фінансова дисципліна — обов'язковий для усіх підприємств, організацій та посадових осіб порядок здійснення фінансової діяльності.

Фінансова криза — глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними і політичними явищами.

Фінансова наука — наука, яка вивчає явища і процеси, що здійснюються в державі при створенні та використанні фінансових ресурсів усіх рівнів на цілі її економічного і соціального розвитку.

Фінансова політика — діяльність держави з цілеспрямованого використання фінансів; частина економічної політики держави. Зміст Ф. п. включає: 1) розробку науково обгрунтованих концепцій розвитку фінансів, визначення основних напрямків їх використання; 2) розробку заходів, направлених на досягнення поставлених цілей. Ф. п. складається з фінансової стратегії і фінансової тактики.

Фінансова система — термін, застосовуваний для визначення різних за своєю сутністю понять: а) сукупність взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин; б) сукупність фінансових установ держави.

Фінансова стратегія — довгостроковий курс фінансової політики, що розрахований на перспективу і передбачає рішення великомасштабних задач, визначених економічною і соціальною стратегією.

Фінансова тактика — вирішення задач конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасного перегрупування фінансових ресурсів і змінення способів організації фінансових відносин.

Фінансове законодавство — сукупність законодавчих актів, що регулюють права і обов'язки всіх органів державної влади, підприємств і населення у сфері формування та використання цільових централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Функціонування та розвиток Ф. з. відбувається шляхом оновлення та уніфікації законодавчих актів з фінансових питань.

Фінансове планування — діяльність з формування, використання
централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання
працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства
(фінансування нематеріальної сфери, оборони, управління тощо).
Централізована частина фінансових ресурсів у процесі планування
підлягає перерозподілу з метою фінансового забезпечення розвитку
пріоритетних галузей народного господарства, посилення соціальної спрямованості тощо. Децентралізована частина фінансових ресурсів у процесі планування формується і використовується з урахуванням принципів госпрозрахунку.

Фінансове планування в органах місцевого самоврядування — одна із головних сфер діяльності територіальних колективів. Здійснюється в декілька етапів. Це прогнозування надходжень фінансових ресурсів у розпорядження органів місцевого самоврядування, їх мобілізація та управління наявними фондами грошових ресурсів, а також програмування видатків відповідно до обраних соціально-економічних цілей. Це процес розробки, складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів, складання кошторисів видатків інших фондів грошових ресурсів та кошторисів видатків фондів грошових ресурсів, які належать підприємствам та організаціям, що знаходяться у власності територіальних колективів.

Фінансове планування належить до обов'язкових повноважень органів місцевого самоврядування.

Фінансове право — сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів усіх рівнів; посідає особливе місце у фінансовому механізмі. Впровадження в життя Ф. п. відбувається з допомогою фінансового законодавства.

Фінансовий апарат — працівники фінансових органів, податко­вої служби, фінансових відділів і управлінь на підприємствах (в ор­ганізаціях і установах), у міністерствах і відомствах, які виконують функції оперативного управління фінансами.

Фінансовий аудит — процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. Розрізняють внутрішній і зовнішній аудит. Внутрішній аудит є однією із форм внутрішнього фінансового контролю. Він здійснюється внутрішніми аудиторами (спеціалістами у сфері фінансів, обліку та контролю) з метою інформування керівництва компанії (підприємства) щодо ефективності фінансової діяльності в цілому або окремих її структур.

Зовнішній аудит здійснюється незалежними аудиторами — фізичними або юридичними особами, які мають ліцензію на проведення перевірки в окремих сферах фінансової діяльності (банківської, страхової тощо). Основною метою Ф. а. є встановлення достовірності й правильності складання фінансової звітності об'єктів, що перевіряються, розробка рекомендацій щодо ліквідації виявлених порушень у діяльності суб'єктів господарювання і поліпшення фінансово-господарської діяльності й комерційних результатів. Зовнішній аудит може носити обов'язковий або ініціативний характер.

Фінансовий контроль — форма контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обгрунтованість виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави. Ф. к. є формою реалізації контрольної функції фінансів. Об'єктом Ф. к. виступають грошові розподільчі й перерозподільчі процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів.

В Україні Ф. к. по лінії державної виконавчої влади здійснюється Міністерством фінансів України, Державною фінансовою інспекцією України. Окремі функції Ф. к. здійснюють Державна податкова адміністрація України, Державний митний комітет України, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Державне казначейство України та деякі інші органи. Ф. к. поділяється на державний, відомчий, господарський тощо. За формами проведення розрізняють Ф. к. попередній, поточний і наступний.

Методами контролю є перевірки, ревізії, обстеження, аналіз. До Ф. к. відноситься незалежний фінансовий аудит.

Фінансовий механізм – сукупність форм, методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.

Складниками Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, система управління фінансами, фінансовий контроль, аудит і фінансове право.

3 допомогою Ф. м. здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту (ВВП) відповідно до основних положень фінансової політики.

Залежно від структури фінансової системи Ф. м. включає: фінансовий механізм підприємств і державних фінансів. У свою чергу, кожна з цих сфер включає окремі структурні ланки. Так, механізм державних фінансів поділяється на бюджетний і механізм функціонування позабюджетних фондів. Залежно від територіального поділу розрізняють Ф. м. федерацій, суб'єктів федерації, місцевих органів влади.

При розгляді Ф. м. з точки зору його впливу на суспільне виробництво виділяються його функціональні ланки: мобілізація фінансових ресурсів, фінансування, стимулювання та ін.

Кожна сфера та окрема ланка Ф. м. є складником одного цілого. Вони взаємозв'язані й взаємозалежні, проте функціонують відносно самостійно.

Фінансовий план —план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий ринок — специфічна сфера грошових операцій, де об'єктом угоди виступають вільні грошові кошти населення, суб'єктів господарювання і державних структур, надані користувачеві під цінні папери або у вигляді позики. Функціонування Ф. р. можливе лише за наявності в економіці реальних власників.

Ф. р. поділяється на ринок грошей і ринок капіталу. Вони, у свою чергу, поділяються на фондовий ринок (ринок цінних паперів), кредитний ринок, валютний ринок, страховий ринок тощо. Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний, а також на ринки цінних паперів первинного і вторинного порядку. Первинний Ф. р. — це ринок, на якому здійснюється емісія і розміщення первинно випущених цінних паперів. Метою його є залучання додаткових фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво та інші види затрат.

Вторинний Ф. р. — це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Метою його є не залучення додаткових фінансових ресурсів, а їх перерозподіл (перелив капіталу) між суб'єктами, призначених для цілей розширеного відтворення та інших потреб суспільства. Вторинний Ф. р. поділяється на біржовий і позабіржовий.

Фінансові важелі — конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу створеної вартості.

Фінансові інвестиції(фінансові вкладення) — (financial investment) — вкладення капіталу в різні фінансові інструменти, головним чином у цінні папери. За строками інвестиції поділяють на короткострокові фінансові вкладення (строком до одного року) і довгострокові (строком понад один рік). Для зниження рівня ризику Ф. і. здійснюються в різні фінансові інструменти, сукупність яких формує інвестиційний портфель.

Фінансові інститути — (financial institution) — основні опера­тори на фінансовому ринку, предметом діяльності яких є залучення вільних коштів та їх використання на фінансування, кредитування й інші операції з використанням різних фінансових інструментів. Ос­новними Ф. і. виступають банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, пенсійний фонд тощо.

Фінансові інститути місцевих органів влади — сукупність закладів, установ, утворень, які є суб'єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні валютні та цільові фонди, муніципальні банки, ощадні каси, страхові товариства, пенсійні фонди, фонди сприяння та інші структури, які мають відповідний правовий статус. Здійснюють регулювання фінансової діяльності місцевого самоврядування. Перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів.

Фінансові інструменти — документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. До основних Ф. і. належать цінні папери, свідчення про депозитні вкладення, кредитні угоди, страхові поліси тощо.

Фінансові категорії — категорії фінансової науки, які в абстрактній теоретичній формі характеризують важливі сторони фінансово-економічної діяльності. До Ф. к. належать: податки, державний кредит, державні доходи, державні витрати, бюджет. Вони відображають стійкі причинно-слідственні зв'язки і залежності, які складають зміст об'єктивних економічних законів.

Розкриття суті економічних категорій, в т. ч. фінансових, дозволяє розкрити суть виробничих відносин і фінансів в цілому, їх закономірності, специфіку та особливості функціонування.

Сукупність Ф. к. характеризує внутрішню структуру тієї частини виробничих відносин, яка пов'язана з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фінансових ре­сурсів. У результаті діалектичного руху всіх категорій виникає кате­горія фінансів.

Фінансові ліміти — певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

Фінансові нормативи — нормативи, які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів.

Фінансові показники — абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. Ф. п. визначають кількісну та якісну характеристики господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складника економічних відносин. Сукупність Ф. п. становить єдину систему на всіх рівнях управління. Вони поділяються на зведені та індивідуальні. Зведені Ф. п. характеризують явища і процеси на макрорівні, індивідуальні — деталізують зведені й доповнюють їх. До зведених показників від­носять загальний обсяг фінансових ресурсів, доходів і видатків бюджету, грошових нагромаджень в економіці держави, розміри фонду споживання і фонду нагромадження тощо. Кожний з цих показників деталізується в показниках індивідуальних. Так, зведений фінансо­вий показник загального обсягу ресурсів може деталізуватися в показниках прибутку, різних видівподатків і відрахувань, які відноснопевної бази обчислення характеризують окремі аспекти діяльності держави, регіону, підприємств. Зведений показник доходів або видатків бюджету може деталізуватися в таких індивідуальних показниках, як платежі населення, підприємницьких структур тощо.

Фінансові резерви — грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм для здійснення покриття додаткових витрат, усунення тимчасових фінансових труднощів і забезпечення нормальних умов діяльності.

Фінансові ресурси — грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового національного продукту за певний період, а також нагромадження та надходження в розпорядження суб'єктів господарювання та держави, призначені для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборони, управління тощо). Ф. р. підприємств формуються за рахунок джерел, які поділяються на власні, позичкові, залучені, внутрішні та зовнішні. Ф. р. держави (бюджетні та спеціальні позабюджетні фонди) формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Фінансові ресурси місцевого самоврядування — фонди грошових ресурсів, які утворюються і використовуються органами місцевого самоврядування в процесі реалізації покладених на них законом функцій. До їх складу входять: місцеві бюджети, валютні та цільові фонди, фінансово-кредитні ресурси, фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності.

Фінансові ресурси підприємств — грошові засоби, що є в розпорядженні підприємств. Це всі грошові фонди й та частина грошових засобів, яка використовується в нефондовій формі. Формуються за заснування підприємств, за рахунок власних та прирівняних до них коштів, коштів, що мобілізуються на фінансовому ринку тощо.

Фінансові ресурси підприємств комунальної форми — фонди грошових ресурсів, які утворюються підприємствами, що належать місцевим органам самоврядування різних рівнів, використовуються відповідно до законодавства і рішень органів місцевого самоврядування.

Фінансові санкції — особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань.

Фінансові стимули — особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну зацікавленість суб'єктів господарювання в досягненні кращих результатів діяльності.

Фіскальний — той, що стосується інтересів казни.

із складу бюджету центрального уряду і мають самостійний статус.

Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, як первинними, так і похідними. Основними функціями Ф. б. є: забезпечення високої концентрації попиту та пропозиції на цінні папери окремих емітентів в одному місці; формування ринкових цін; здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями цінних паперів; формування умов для мінімізації фінансових ризиків; здійснення процедури лізингу окремих цінних паперів; постачання учасникам фондового ринку найбільш цінної комерційної інформації; стандартизація параметрів цінних паперів, а також контрактів на їх купівлю-продаж; надання різних послуг інвесторам, емітентам та іншим учасникам фондового ринку.

Форвард – купівля готівкової валюти на певний час.

Функції фінансів — прояв суті даної категорії в дії, специфічні способи вираження притаманних фінансам властивостей. Показують яким чином реалізується суспільне призначення фінансів як економічної категорії.

Ф’ючерські операції – строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продач сировинних товарів, золота, валюти, фінансових та кредитних інститутів по фіксованій в момент укладання угоди ціні, з виконанням операцій через певний проміжок часу (до 2-3 років). До завершення угоди, як гарантії її виконання, вноситься невелика сума.

Цільові фонди – кошти, які використовуються для розв’язання конкретних проблем, визначених державними та органами місцевого самоврядування; різновид позабюджетних фондів.

Ціна – грошова форма вартості товару, функція від суми суспільно необхідних витрат праці на його виробництво, а також попиту і пропозиції на нього.

Чистий прибуток – частина прибутку підприємства, яка залишається в його розпорядженні після сплати податків.

Штраф – міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил, накладаються, звичайно, в певній грошовій сумі.

Штрафні санкції – грошові штрафи та пені, що стягуються з платників податків за порушення податкового законодавства.

Юридична особа – підприємство (організація), що є по закону носієм цивільних прав та обов’язків, ринковий суб’єкт, що володіє відокремленим майном, який від власного імені набуває майнові та особисті немайнові права і несе обов’язки, є позивачем або відповідачем у суді та арбітражі.